Наведено відомості та результати експериментальних і клінічних досліджень щодо токсикології талію і талотоксикозів. Розглянуто питання про токсичність талію у разі його комбінованої дії з бором, алюмінієм, свинцем, кадмієм. Висвітлено етіологію, патогенез, патоморфологію, описано класифікацію, діагностику, лікування та профілактику талотоксикозів. Проаналізовано механізми розвитку і клінічні прояви масового талотоксикозу екогенного генезу, відомого як "чернівецька хімічна хвороба", спалах якої зареєстрований восени 1988 р. в Чернівцях.

Приведены сведения и результаты экспериментальных и клинических исследований по токсикологии талия и талотоксикозов. Рассмотрены вопросы о токсичности талия при его комбинированном действии с бором, алюминием, свинцом, кадмием. Освещены этиология, патогенез, патоморфология, описаны классификация, диагностика лечения и профилактики талотоксикозов. Проанализированы механизмы развития и клинические проявления массового талотоксикоза экогенного генезиса, известного как "черновицкая химическая болезнь", вспышка которой зарегистрированна осенью 1988 г. в Черновцах.

Висвітлено відомості літератури та результати власних експериментальних, клінічних і екологічних досліджень стосовно токсикології талію і талотоксикозів. Наведено нові дані про токсичність талію за його комбінованої дії з бором, алюмінієм, свинцем, кадмієм. Описано етіологію, патогенез, патоморфологію, клініку, класифікацію, діагностику, лікування і профілактику талотоксикозів. Висвітлено причини спалаху, механізми розвитку, перебіг, вияви і наслідки масового талотоксикозу екогенного генезу, відомого під назвою "чернівецька хімічна хвороба", спалах якого зареєстровано восени 1988 р. в Чернівцях.

Ванадій - мікроелемент, який для нормального функціонування організму потрібен людині в дуже малих кількостях. Та лише коли спостерігається недостатність цього елементу, можна судити про його надзвичайну роль в організмі. Сьогодні цікавим матеріалом для досліджень у всьому світі стала інсуліноподібна властивість ванадію та застосування його як допоміжного препарату при лікуванні інсуліном (яке інколи буває неефективним або таким, що викликає резистентність). Звісно, відкритим питанням залишається дія ванадію на організм за довготривалого застосування, токсичність, а також дози для індивідуальних випадків.

Досліджено вплив цитрату ванадію на гематологічні показники щурів із алоксаніндукованим діабетом. Встановлено, що у тварин дослідної групи, які вживали питну воду, вірогідно підвищувалася кількість лейкоцитів на 50,24 %, тромбоцитів на 56,94 % та концентрація гемоглобіну на 11,87 % порівняно з контролем. Крім того, у них зростав середній обієм еритроцита, що супроводжувалося зниженням середньої концентрації гемоглобіну в одному еритроциті. Виявлено, що застосування цитрату ванадію в дозі 0,125, 0,5, і 2 мкг/мл за умов цукрового діабету призводило до нормалізації показників гематологічного профілю, зокрема знижувалась кількість лейкоцитів на 20,49, 12,36 і 29,14 % відповідно порівняно з групою щурів, які вживали лише воду. У тварин, яким вводили цитрат ванадію у дозі 0,125 і 0,5 мкг/мл вірогідно знижувалася кількість тромбоцитів на 55,83 і 51,92 %, вміст гематокриту на 23,79 і 14,20 %, тромбокриту на 27,29 і 58,25 % та концентрація гемоглобіну на 24,97 та 13,98 %, при цьому вони сягали майже контрольних значень.