Ключ. слова: противоопухолевая вакцина, карцинома Льюис, В. subtilis 7025, лектины, среда культивирования, эффективность
Індекс рубрикатора НБУВ: Р266.91

Рубрики:

Вакцини

Шифр НБУВ: Ж14160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р266.91 + Р193.95

Рубрики:

Вакцини

Запобіжні щеплення. Вакцинація

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р266.91 пентаксим

Рубрики:

Вакцини

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: B. subtilis AB-56, autovaccine, antitumor activity, glycoproteid, B. megaterium H, sarcoma-37
Індекс рубрикатора НБУВ: Р266.91"противоопухолевые"

Рубрики:

Вакцини

Шифр НБУВ: Ж14160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Надано характеристику вакцин проти кору, паротиту та краснухи, що зареєстровані в Україні ("Пріорикс", "Тримовакс", "MMR"). Оскільки в Україні рівень реактогенності оцінюється за вимогами, встановленими для корового компонента комбінованих вакцин (не більше 4,00 % сильних загальних реакцій), всі досліджувані вакцини можна оцінити як слабкореактогенні.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р266.91

Рубрики:

Вакцини

Шифр НБУВ: РА304468 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У дисертаційній роботі представлені результати досліджень по одержанню та вивченню властивостей гібридом, продуцентів моноклональних антитіл (МКАТ), здатних диференціювати вакцинні та вірулентні поліовіруси у межах всіх трьох типів. Одержано оригінальний набір МКАТ до чотирьох референс-штамів вірусів поліомієліту. Проведено поглиблене вивчення даних антитіл з використанням референс-штамів та 30-ти польових ізолятів поліовірусів, виділених на території України в останні роки. Вивчено специфічність одержаних МКАТ в РВН при порівнянні із специфічністю вже відомих наборів моноклональних антитіл (Ін-т ім. Пастера, Франція). Проведено порівняння результатів внутрішньотипової диференціації поліовірусів, одержаних у реакції віруснейтралізації із розробленим набором МКАТ, в ланцюговій полімеразній реакції та імуноферментному аналізі з крос-адсорбованими сироватками. Доведено можливість практичного використання одержаної панелі МКАТ при внутрішньотиповій диференціації польових ізолятів вірусів поліомієліту.

Показано, що введення ембріональних курячих протеїнів (ЕКП) не чинило токсичного впливу на організм мишей лінії Balb/c та не викликало запальних процесів у дослідних тварин. Введення ЕКП не призводило до активації природних кілерних клітин та перитонеальних макрофагів, що визначали у МТТ та НСТ-тестах відповідно. Натомість, у імунізованих тварин реєстрували індукцію синтезу специфічних до ЕКП антитіл.

Проанализированы особенности применения датской и российской вакцин для иммунизации против туберкулеза. Многолетний мониторинг применения российской вакцины в Запорожье по развитию знака БЦЖ показал высокое качество вакцинации. С введением в практику вакцины производства Дании отмечено ускоренное развитие кожного знака, меньшая интенсивность аллергических реакций, выраженное реагирование лимфатической системы с формированием регионарных лимфаденитов как поствакцинальных осложнений.

  Скачати повний текст

На підставі даних післямаркетингових спостережень охарактеризовано реактогенність вакцинних препаратів дифтерійної групи на сучасному етапі в Україні. Проведено порівняльну характеристику показників післявакцинних реакцій та ускладнень серед вакцин АКДП, АДП, АДП-м, АКДП+гепВ та АКДП+ІПВ, які застосовувались в медичній практиці протягом 2000 - 2002 рр. Всі випадки післявакцинних ускладнень розділено за клінічними проявами та визначено причини їх виникнення. Вперше представлено дані щодо реактогенності АаКДП вакцини з ацелюлярним кашлюковим компонентом за широкого її застосування в Україні протягом 2002 р.

На основе данных послемаркетинговых наблюдений охарактеризована реактогенность вакцинных препаратов дифтерийной группы на современном этапе в Украине. Проведена сравнительная характеристика показателей поствакцинных реакций и осложнений между вакцинами АКДС, АДС, АДС-м, АКДС+гепВ (вакцина против гепатита В) и АКДС+ИПВ (инактивированная полиомиелитная вакцина), которые использовались в медицинской практике в течение 2000 - 2002 гг. Все случаи поствакцинных осложнений разделены по клиническим проявлениям, определены причины их возникновения. Впервые представлены данные о реактогенности АаКДС вакцины с ацеллюлярным коклюшевым компонентом при широком ее использовании в Украине в течение 2002 г.

This paper is dedicated to the memory of my brother Alfred who worked as a physician in the ghetto of Kolomyya. On September 1, 1942 my father was shipped with 8 000 Jews to be gassed in Belzec. Two weeks later my brother was arrested and his dead body returned to the ghetto a few hours later. On October 14 my mother was shipped to the Belzec extermination camp with the remaining 7 000 ghetto inhabitants. My wife and I survived the holocaust in refugee camps in Romania, but 138 closest relatives in Nazi occupied Europe perished in Treblinka, Belzec, and Auschwitz. In 1928, when I was 13 years old, my brother Alfred, who was a medical student in Lviv, told me that his biology professor, Rudolf Weigl, developed during World War I the first vaccine against exanthematic typhus. Weigl, who was a young officer in the Austrian army, got the brilliant idea how to prepare a vaccine to protect people from the deadly disease that killed thousands of soldiers and civilians. Weigl infected healthy body lice individually, giving them enemas containing typhus rickettsiae. The inoculated lice were maintained for 5 days in batches of 140, in cages carried on the bodies of Weigl's assistants, because they only fed on human blood. After 5 days the typhus-carrying lice were dissected and from 140 intestines, crushed in a glass micro mortar with a few drops of phenol solution, a single dose of the protective vaccine was produced. I listened fascinated to my brother's description of Weigl's procedure and I decided to study medicine, become a researcher, and do similar experiments when I grow up. Twenty years after hearing about Weigl I got the opportunity to follow his steps, not with human lice but with leafhoppers and plant pathogens. Daily contacts with scientists at Cold Spring Harbor, who years later became Wolf Price and Nobel Prize winners greatly influenced me and helped in my own scientific career.

Зазначено, що одним із шляхів підвищення протипухлинної ефективності аутологічної вакцини є введення до її складу ксеногенного матеріалу, збагаченого білками теплового шоку (БТШ). Доведено антигенну гомологію БТШ з молекулярною масою 70 кДа, виділених із ксеногенної ембріональної та аутологічної пухлинної тканини. Досліджено протипухлинну ефективність вакцин, сконструйованих за допомогою БТШ-пептидних комплексів різного генезу. Дані вакцини за рівнем гальмування росту пухлинного вузла та антиметастатичним ефектом виявилися більш ефективними, ніж вакцини, виготовлені за традиційною технологією.

Досліджено фізичний, хімічний та фізико-хімічний методи інактивації клітин грибів Candida albicans та С. tropicalis. Для визначення оптимального методу інактивації клітин грибів у кожному випадку проведене висівання оброблених клітин грибів на живильне середовище Сабуро. Згідно з одержаними результатами визначено, що фізико-хімічний метод забезпечує повну інактивацію клітин грибів С. albicans та С tropicalis.

Захворюваність на кандидоз зростає у всьому світі, і це пов'язують з широким використанням антибактеріальних препаратів, гормональних засобів, цитостатиків. Для боротьби з кандидозною інфекцією останніми роками активно ведуться дослідження в усьому світі з розробки вакцин проти кандидамікозів. Ученими на базі Національного фармацевтичного університету на кафедрі біотехнології та мікробіології, вірусології та імунології розроблено потенційну вакцину - імунобіологічний розчин кандидоцид на основі поєднаних антигенів грибів C. albicans та C. tropicalis, одержаних за використання ультразвуку. З метою експериментального обгрунтування доцільності введення ад'юванту до складу розробленого імунобіологічного розчину кандидоцид для запобігання та лікування кандидозної інфекції на основі антигенів грибів C. albicans та C. tropicalis з концентрацією білка 3 мг/мл виготовлено та досліджено зразки розчину кандидоцид окремо з ад'ювантами гідроксидом алюмінію та фосфатом алюмінію. Дослідження проведено на білих мишах по 6 тварин у групі. Дослідні зразки вводили двократно внутрішньом'язово по 0,2 мл з інтервалом 14 діб. У результаті проведених досліджень встановлено, що імунобіологічний розчин кандидоцид на основі антигенів грибів C. albicans та C. tropicalis з концентрацією білка 3 мг/мл з досліджуваними ад'ювантами за двократного внутрішньом'язового введення по 0,2 мл не забезпечує підвищення ефективності у разі запобігання та під час лікування кандидозної інфекції. Тому введення ад'юванту до складу імунобіологічного розчину кандидоцид недоцільне.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р714.61 + Р266.91

Рубрики:

Запобігання вагітності і протизаплідні засоби

Вакцини

Шифр НБУВ: Ж101103 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обобщены современные данные об основных методах вакцинотерапии злокачественных опухолей, их преимуществах и перспективах применения. Приведены сведения о противоопухолевом иммунитете и средствах его стимуляции, о различных видах противоопухолевых вакцин и способах их конструирования, об эффективности вакцинотерапии при различных видах опухолей. Проанализированы возможности рекомбинантных и генномодифицированных вакцин, созданных с помощью современных технологий. Представлены основные результаты клинических: испытаний противоопухолевых вакцин, разработанных в Институте экспериментальной патологии, онкологии и радиобиологии им. Р. Е. Кавецкого НАН Украины, изготовленных из аутологичных опухолевых клеток с помощью продуктов бактериального синтеза.

В России во второй половине XIX в. сформировались школы исследователей, разрабатывавших сибиреязвенные вакцины для нужд сельского хозяйства. По своему уровню они не уступали западным аналогичным школам. В конце 1930-х гг. советские военные ученые впервые в мире создали сибиреязвенную вакцину на основе спор живых бескапсульных штаммов Bacillus anthracis, предназначенную для медицинского применения. Выбранные в 1940 - 1960-е гг. отечественными учеными направления разработки сибиреязвенных вакцин позволили избежать неудач, с которыми столкнулись западные исследователи, при разработке вакцин, способных защитить население от биологического оружия, использующего в качестве поражающего агента споры возбудителя сибирской язвы. Благодаря усилиям российских военных ученых в 1990-е гг. удалось сохранить вакцинные штаммы сибиреязвенного микроба и восстановить технологические мощности по их производству, что позволяет защитить население Российской Федерации от природных вспышек сибирской язвы и возможных актов биологического терроризма. В условиях, когда необходимо создать у человека иммунитет к ингаляционному заражению спорами возбудителя сибирской язвы, в ближайшие десятилетия наиболее оптимальным будет применение отечественной комбинированной вакцины, сочетающей споры живых бескапсульных штаммов B. anthracis и протективный антиген сибиреязвенного токсина.

Ліпосомальні технології доставки вакцини в даний час переживають своє нове відродження. Ліпосоми (везикули з фосфоліпідного бішару) є універсальними і надійними системами доставки антигенів для індукції антитіл і T-лімфоцитів. За останні 15 років удосконалено технології ліпосомальних вакцин і, на сьогоднішній день, декілька вакцин, що містять ліпосоми з ад'ювантами, були схвалені для використання або досягай останньої стадії клінічної оцінки. Враховуючи це, ми надали систематичний огляд фізико-хімічних факторів, які слід враховувати під час проектування ліпосомальних вакцин. Загальний аналіз літератури переконливо доводить, що ці фактори (розмір, заряд, склад, спосіб прикріплення антигену) мають значущі наслідки для потенційної імуногенності препарату і мають бути ретельно підібрані. Незважаючи на визначені тенденції асоціативного зв'язку біофізичних параметрів везикул з імуногенністю, взаємопов'язаність різних біофізичних чинників визначає необхідність оптимізувати окремі композиції для конкретних програм вакцинації окремо для кожної. Хоча велика кількість літературних посилань описує важливість біофізичних параметрів ліпосомальних композицій для прояву їх специфічної імуногенності, багато важливих питань залишаються без відповіді. На клітинному рівні не зрозумілим залишається питання про те, як ліпідні речовини впливають на обробку антигену та його презентації. Мало відомо про клітинний розподіл ліпідів модифікованих пептидів. Необхідні подальші дослідження, щоб з'ясувати механістичну основу ад'ювантної дії катіонних ліпідів і ліпосомальних композицій в цілому. Враховуючи універсальність ліпосомальних носіїв і їх здатність до одночасного включення декількох молекул ад'ювантів, ліпосоми, здавалося б, ідеальна система моделі для вивчення явища синергізму в найдрібніших подробицях в пробірці і за природних умов.

З огляду на різницю у частоті ускладнень щеплень у різних країнах закономірно виникає питання про можливий вплив на частоту ускладнень різних штамів вакцин БЦЖ. Мета роботи - проведення метааналізу поширеності та вивчення особливостей клінічного перебігу післявакцинальних ускладнень БЦЖ, їх можливий зв'язок з типом вакцинного штаму і встановлення чинників, які можуть спричинити розвиток таких ускладнень. Проведено ретроспективний аналіз лікування 218-ти дітей. Було виділено дві групи спостереження: перша - діти, які одержали БЦЖ-вакцину BCG-1 (Росія), друга - діти, вакциновані вакциною штаму SSI (Данія). За період спостереження в області було виконано 185 773 вакцинації БЦЖ. Серед них було 182 особи з місцевими ускладненнями БЦЖ-вакцинації та 36 дітей і з БЦЖ-оститом. Загальна частота БЦЖ-ускладнень становила 117,4 на 100 000 щеплень. Частота "місцевих" ускладнень становила 97,9 на 100 000 щелепень, а частота оститу - 19,4 на 100 000 щеплень.