Ключ. слова: холерный вибрион, токсины, колонизирующие свойства, эволюция возбудителя
Індекс рубрикатора НБУВ: Р264.929-7

Рубрики:

Холерний (Vibrio cholerae) і холероподібний вібріони

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено особливості епідемічного розповсюдження холери та її збудника на території України в період 7-ї пандемії. Виявлено фактори довкілля, що впливають на розвиток епідемічного процесу холери та на біологічні властивості збудника. Виявлено залежність інтенсивності епідемічного прояву холери від клімато-географічних характеристик місцевості. Надано рекомендації щодо визначення обсягу лабораторних досліджень об'єктів довкілля на присутність холерних вібріонів на територіях, що належать до різних клімато-географічних зон України. Експериментально виявлено можливість тривалого співкультивування холерних вібріонів з оксигенічною культурою синьо-зелених водоростей Synechocystis PCC в середовищі з підвищеною місткістю NaCl. За таких самих умов виявлено інгібуючу дію зелених водоростей Platimonas viridis на процеси життєдіяльності холерних вібріонів. Розроблено методику визначення експресії генів патогенності у холерних вібріонів на культурі клітин HeLa. Досліджено строки збереження та показано експресію гена ctx у V. cholerae O1 за розробленою методикою.

На територію України періодично завозиться збудник холери V. cholerae O1, що призвело до "укорінення" V. cholerae O1 у південних регіонах України і тим самим створило небезпеку у виникненні спалахів холери. V. cholerae non O1 є постійними мешканцями водних акваторій, які викликають у людей гострі кишкові інфекції (ГКІ). У зв'язку з цим набуває актуальності вивчення та проведення порівняльної характеристики біологічних властивостей V. cholerae O1 та V. cholerae non O1, що циркулюють в Україні. Мета роботи - вивчити біологічні властивості штамів V. cholerae O1 і V. cholerae non O1, виділених від людей в різні роки в Україні та провести їх порівняльну характеристику. Досліджено 35 штамів V. cholerae O1, що були виділені від людей у період з 1992 по 2012 рр. в Україні, та 100 штамів V. cholerae non O1, виділених від людей у період 2011 - 2013 рр. У штамів Vibrio choleraе O1 та V. cholerae non O1, що були виділені від людей в різні роки в Україні відмічається мінливість фенотипових властивостей. У Vibrio choleraе O1 спостерігається зниження чутливості до діагностичних сироваток та фагів, реєстровано варіабельність за проявленням гемолітичної активності за Грейгом. Виявлено атипові штами V. cholerae non O1, що здатні аглютинуватись холерними сироватками та лізуватись холерними фагами. Висновки: в Україні циркулюють V. cholerae O1/non O1 з різними ознаками, які потребують постійного моніторингу за зміною їх властивостей, з використанням більш інформативних методів досліджень і насамперед - молекулярно-генетичних.

Уперше проведено комплексний молекулярно-біологічний аналіз штамів холерних і парагемолітичних вібріонів, виділених від хворих на холеру та гострі кишкові інфекції (ГКІ) в різні епідемічні періоди в Україні. Виявлено мінливість за гемолітичними, аглютинуючими та лізуючими властивостями в авірулентних штамів V. cholerae O1. Відмічено здатність до прояву аглютинуючих і лізуючих властивостей із діагностичними холерними сироватками та фагами у 12,0 ± 3,2 % штамів V. cholerae non O1, виділених від хворих на ГКІ. Виявлено варіабельність генів rstC, rstR, tcpA у вірулентних штамів V. cholerae O1, генів wbeT, mshA, tcpA в авірулентних штамів V. cholerae O1 та генів mshA, toxR, hapA у штамів V. cholerae non O1, що свідчить про пластичність генома холерних вібріонів. Показано, що гени hly та rtxC найконсервативніші гени холерних вібріонів незалежно від їх вірулентних властивостей і серогрупи. Встановлено, що штами V. parahaemolyticus, виділені від хворих на харчові токсикоінфекції, проявляють свої токсигенні властивості за рахунок продукування термостабільного прямого гемолізину TDH, який кодується геном tdh і виступає основним фактором патогенності парагемолітичних вібріонів. Удосконалено схему ідентифікації холерних і парагемолітичних вібріонів за основними генетичними детермінантами патогенності методом ПЛР.