Індекс рубрикатора НБУВ: Е40*441.147.2 + Р264.76

Рубрики:

Загальна мікробіологія

Вірулентність і специфічність патогенних мікроорганізмів

Шифр НБУВ: Ж16788 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р264.76 + Р264.921.1-7

Рубрики:

Вірулентність і специфічність патогенних мікроорганізмів

Стафілококи

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р264.76 + Р733-52с

Рубрики:

Вірулентність і специфічність патогенних мікроорганізмів

Хвороби дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обгрунтовано доцільність використання маркерів вірулентності (МВ) для вірусів ЕСНО (Enteric cytopathogenic human orphan) на підставі вивчення їх фено- і генотипових властивостей. Досліджено МВ для штамів вірусів ЕСНО 3-х, 6-ти, 11-ти, 13-ти, 24-х, 30-х типів, ізольованих на території України. Доведено, що віруси ЕСНО різних типів, ізольовані від здорових і хворих осіб, найкраще розмножувалися та мали найбільші титри на культурі клітин RD відповідно. Встановлено, що для штамів, ізольованих від здорових осіб, найменші показники титрів були на лінії Vero; для штамів, ізольованих від хворих осіб, найменші титри реєстрували на культурі клітин HEp-2. Зазначено, що фенотипові ознаки вірулентності мають генетичне підгрунтя. Виявлено 13 точкових нуклеотидних замін між штамами, ізольованими від здорових і хворих осіб на підставі секвенування гена поверхневого капсидного білка VP1. Доведено, що для штамів, ізольованих від здорових осіб, у позиціях гена нуклеотидів 2494, 2549, 2574, 2577, 2605, 2621, 2622, 2626, 2638, 2663, 2686, 2787, 2916 характерні нуклеотиди T, C, A, A, C, G, T, G, T, T, C, T, T; для штамів, ізольованих від хворих осіб, у даних позиціях характерні нуклеотиди C, T, G, G, T, A, C, A, C, A, T, C, A. Зазначено, що встановлені нуклеотидні заміни є основою для внутрішньотипової диференціації авірулентних і вірулентних штамів вірусів ЕСНО.

Наведено результати бактеріологічного обстеження 1 268-ми хворих на гнійно-запальні захворювання різної локалізації. Описані біологічні властивості і спектр чутливості до антибіотиків ізольованих штамів мікроорганізмів.

Визначено властивості, в тому числі, чутливість до сучасних антибактеріальних засобів клінічних штамів S. aureus, E. coli, виділених від пацієнтів з гнійно-запальними захворюваннями. Виявлено високу протимікробну активність амоксициліну. Розглянуто застосування ампіциліну/сульбактаму, препаратів бета-лактамного походження з групи цефалоспоринів, карбапенемів, стрептоміцину, фторхінолонів, доксацикліну, декасану.

Определены свойства, в том числе, чувствительность к современным антибактериальным средствам клинических штаммов S. aureus, E. coli, выделенных от пациентов с гнойно-воспалительными заболеваниями. Выявлена высокая противомикробная активность амоксициллина. Рассмотрено применение ампициллина / сульбактама, препаратов бета-лактамного происхождения из группы цефалоспоринов, карбапенемов, стрептомицина, фторхинолонов, доксациклина, декасана.

У ході дослідження проводилося виділення та ідентифікація штамів мікроорганізмів у хворих на гострі риносинусити купального сезону та у осіб групи порівняння з гострим риносинуситом в зимово-весняний період часу. Виділені від хворих мікробні асоціації виявляють різну чутливість до антибіотиків - найбільш чутливі до групи цефалоспоринів, найменш чутливі до групи макролідів. Визначено тенденцію підвищення чутливості у цвільових грибів до препаратів інтраконазолу та амфотерицину Б, у грибів роду Candida - до антимікотику полієнової групи - ністатин.

В исследовании проводилось выделение и идентификация штаммов микроорганизмов у больных острыми риносинуситами купального сезона и у лиц группы сравнения с острым синуситом в зимне-весенний период времени. Выделенные от больных микробные ассоциации проявляют разную чувствительность к антибиотикам - наиболее чувствительны к группе цефалоспоринов, наименее чувствительны к группе макролидов. Определены тенденции повышения чувствительности у плесневых грибов к препаратам итраконазола и амфотерицина Б, у грибов рода Candida - к антимикотикам полиеновой группы - нистатину.

За останні роки проблема розвитку резистентності патогенних мікроорганізмів до основних груп антибактеріальних препаратів переросла з медичної у вагому соціально-економічну. Можливість набуття патогенними мікроорганізмами резистентності до основних груп антибактеріальних препаратів пов'язана зі здатністю бактерій набувати нової генетичної інформації. Ключовим фактором поширення резистентності є здатність бактерій передавати цю інформацію не тільки спадково, а й під час безпосереднього контакту однієї бактерії з іншою за допомогою плазмід. Провідними біохімічними механізмами резистентності є посилення експресії генів і синтез білків (на які діє антибіотик) зі зміною їх структури, синтез беталактамаз, які інактивують антибіотик, активне виведення (ефлюкс) антибіотика з мікробної клітини, зниження проникності для антибіотика клітинної мембрани бактерії, формування метаболічного "шунта" та ін. Основними шляхами запобігання антибіотикорезистентності та її подолання вважають запобігання поширенню антибіотикорезистентних збудників та раціональне застосування антибіотиків. Висвітлено сучасні уявлення про механізми розвитку резистентності патогенних мікроорганізмів до основних груп антибактеріальних препаратів і шляхи подолання цієї актуальної проблеми.

Серед множинно резистентних до антибіотиків неферментаційних грам­негативних бактерій, виділених у хворих хірургічного профілю з різних стаціонарів України, у 54,0 ­ 56,0 % штамів виявлено продукцію метало­β­лактамаз, що зумовлюють стійкість до карбапенемів. Всі штами були резистентними до цефалоспоринових антибіотиків. Найбільш активним препаратом до A. baumannii залишається нетилміцин.

Среди множественно резистентных к антибиотикам неферментационных грамотрицательных бактерий, выделенных у больных хирургического профиля из разных стационаров Украины, у 54,0 - 56,0 % штаммов выявлено продукцию металло-β-лактамаз, которые обуславливают устойчивость к карбапенемам. Все штаммы были резистентными к цефалоспориновым антибиотикам. Наиболее активным препаратом к A. baumannii остается нетилмицин.

Однією з актуальних проблем охорони здоров'я XXI ст. є зниження ефективності антибіотикотерапії внаслідок виникнення та розповсюдження резистентних штамів мікроорганізмів. Мета роботи - здійснити аналіз сучасних даних щодо причин виникнення антибіотикорезистентності та впливу лікарських засобів на формування стійкості мікроорганізмів до дії антимікробних препаратів. У роботі використано контент-аналіз, бібліосемантичний, наукометричний та системно-оглядовий методи. Виконаний аналіз свідчить, що на сьогодні залишається відкритим питання внеску неантимікробних препаратів у формування антибіотикорезистентності. Препарати різних фармакотерапевтичних груп здатні виявляти антимікробну активність, яка може реалізуватись як інгібуванням мікроорганізмів, так і стимуляцією росту. Потребує вивчення питання впливу таких препаратів на специфічну активність антибіотиків із метою виявлення антагоністичного ефекту. На увагу заслуговує питання щодо нагромадження субінгібуючих концентрацій неантимікробних препаратів у навколишньому середовищі та їх здатність стимулювати формування біоплівок. Антибіотикорезистентність - глобальна проблема, для одержання розповсюдження резистентних мікроорганізмів необхідно з'ясувати усі причини та фактори, що сприяють цьому. Один із шляхів вирішення - визначення внеску неантимікробних препаратів. Завдяки комплексу заходів ефективність існуючих антимікробних препаратів може бути збережена для майбутніх поколінь.

Background - at present, drug-resistant pathogens are considered one of the major increasing causes of morbidity and mortality around the world. The data on microorganisms' resistance assist define the best available treatment for patients. Therefore, this study aimed to screen the antimicrobial-resistant profile of different drugs in major clinical pathogens of urine, ear and wound infections. This study was conducted in Al-Shomali General Hospital, Southern Babil, Iraq from October 2019 to May 2020. Totally 67 clinical specimens obtained from the wound, urine, and ear discharge collected from hospitalized patients as well as 30 healthy individuals participate in this study. Then, the standard microbiological methods carried outperformed to the isolated and identified bacterial species. Antimicrobial susceptibility tests were performed using different antimicrobial discs by applying the Kirby - Bauer disc diffusion method, Totally, 67 bacterial isolates were obtained from 44 (66 %) female and 23 (34 %) male patients. Staphylococcus aureus and E. coli were the most common predominant organisms. All isolates were showed a high rate of resistance to evaluated cephalosporins 100 and 87 % to cefotaxime and ceftriaxone respectively, while very low resistance recorded in Aminoglycosides 22 and 12 % to Gentamicin and amikacin, respectively. Conclusion: these results suggest a constant screening for the detection of antibiotic resistance, as well as developing antimicrobial stewardship programs in Babil, Iraq. Moreover, these bacterial isolates have shown multidrug resistance, mainly to commonly administered drugs that could cause therapy ineffective. Therefore, in clinical use, appropriate treatment should be chosen based on the results obtained from antimicrobial susceptibility tests.