Досліджено вміст молекули клітинної адгезії NCAM в корі головного мозку, гіпокампі, смугастому тілі, мозочку та варолієвім мосту 15- і 30-денних щурят, народжених інтактними самицями і самцями, яких під час вагітності піддавали стресу. На 30-й день постнатального розвитку виявлялися різноспрямовані зміни концентрації NCAM в корі та інших відділах головного мозку нащадків щурів, які зазнали стресу. Вказані відмінності можуть бути пов'язані з дефіцитом зрілих синапсів в передньому мозку нащадків пренатально стресованих щурів та адаптивними перебудовами в нейронних системах стовбура мозку та мозочка.

У хронічному експерименті на 27 щурах пізнього постнатального, пубертатного та зрілого віку вивчали організацію циклу неспання - сон після довготривалого емоційного стресу. Показано, що характер порушень лімбіко-неокортикальних механізмів, відповідальних за організацію циклу неспання - сон, виявляє залежність від віку. У щурів пізнього постнатального та пубертатного віку стрес-дія викликала скорочення фази неспання і подовження стадії повільнохвильового глибокого сну. У щурів зрілого віку відбувалися подовження фази неспання та стабілізація фази глибокого повільнохвильового сну. Зміни парадоксального сну були неістотними.

На основании обследования 54 высококвалифицированных спортсменов 19-24 лет, специализирующихся в беге на различные дистанции (100, 800 и 5000 м), показано влияние специфичности долговременной адаптации организма легкоатлетов на общий уровень аэробной мощности и условия максимального проявления аэробных возможностей кардиореспираторной системы. Для определения максимального уровня аэробных возможностей спортсменов выделены двигательные тесты, которые учитывают особенности условий мобилизации максимальных аэробных возможностей в зависимости от специфики спортивной специализации.

Цель работы: Изучить возрастные особенности влияния хронического ситуационного стресса (ХСС) и хронического рентгеновского облучения (R-облучения) на функциональное состояние коры надпочечников (НП). Выводы: В условиях хронического R-облучения в сублетальной дозе НП старых животных оказались более радиочувствительными, чем у взрослых крыс. ХСС оказал большее воздействие на функцию коры НП, чем хроническое R-облучение. В отличие от ХСС, R-облучение приводило к нарушениям в самой коре НП старых животных.

Исследовано содержание глиального фибриллярного кислого белка (ГФКБ) в структурах головного мозга крыс, родившихся у интактных самок и самок, подвергнутых стрессу. Установлено, что содержание ГФКБ в сером и белом веществе мозга на 15-й день постнатального развития потомства крыс, испытавших стресс, снижено. На 30-й день постнатального развития обнаруживалось повышенное содержание ГФКБ в коре и варолиевом мосту и несколько сниженное - в полосатом теле и мозжечке. Полученные результаты свидетельствуют о заметных нарушениях в формировании промежуточных филаментов астроцитов у животных, испытавших пренатальный стресс.

Розглянуто стан адаптації, резистентності та чинників, що їх забезпечують у ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Викладено новий підхід до ранжування та квантифікації загальних адаптаційних реакцій організму. Проаналізовано методику неспецифічного захисту, механізм гемостазу, еритрону, метаболізму.

На моделі хронічного стресу у тварин виявлено дезорганізацію сполучнотканних структур, гальмування мінералізації та підсилення резорбції кісткової тканини пародонту, особливо у щурів з активним типом реагування.

В экспериментах на крысах обоснована зависимость протеолитических процессов в тканях при остром эмоционально-болевом стрессе от типологических особенностей организма, которые определяли методом "открытого поля".

В экспериментальных погружениях в барокамере со сжатым воздухом на глубины до 65 м у водолазов исследованы изменения вегетативного гомеостаза и кардиогемодинамики. Оценена индивидуальная устойчивость организма человека к действию экстремальных факторов гипербарической среды. Выявлено, что у лиц с исходно высокой централизацией регуляции кровообращения и выраженным преобладанием активности симпатического или парасимпатического отделов вегетативной нервной системы после окончания погружений высока вероятность возникновения нарушения функции вегетативной нервной системы и симптомов декомпрессийных расстройств.

Исследованы тип адаптационной реакции, лейкоцитарный индекс интоксикации, изменения гипоталамо-гипофизарно-тиреоидной систем при травматическом стрессе.

Нами обнаружено два варианта альтернативных интегративных компенсаторных механизмов метаболических реакций в организме, развивающиеся при компенсированных сдвигах кислотно-щелочного равновесия под влиянием различных факторов риска. Компенсированный метаболический ацидоз возникает при избытке в рационе животных хлористого аммония, иммобилизационного стресса, гиподинамии, деафферентации и хирургического стресса. Активация липолиза и накопление недоокисленных продуктов при снижении функционирования трикарбонового цикла в тканях является пусковой реакцией ацидотического состояния. Ускорение трансаминирования, реакций глюконеогенеза и образования аммиака, снижение активности реакций карбоксилирования, повышение восстановительных свойств тканей являются компенсаторными механизмами, направленными на связывание ионов водорода и предотвращение сдвига pH. Избыток в рационе углеводов, эмоциональный стресс ("тревога ожидания") приводят к развитию метаболического алкалоза, при котором сниженное образование ионов водорода и ускоренное их расходование в активированных процессах перекисного окисления липидов компенсируются увеличенным образованием органических кислот в гликолизе и цикле трикарбоновых кислот, а также усилением окислительных свойств в тканях. Кроме адаптивного физиологического значения описанные механизмы могут быть причиной возникновения ряда патологических состояний. Выявление в популяции и устранение эндогенных факторов риска является принципиальной основой современной системы интегральной профилактики распространенных заболеваний человека и животных.

Установлено протекторное действие цереброкраста - производного 1,4-дигидропиридина - на процессы репаративного остеогенеза у крыс при комплексном действии хронического эмоционально-болевого стресса и травмы нижней челюсти. Оно обусловлено антиоксидантными свойствами цереброкраста, а также его стабилизирующим влиянием на гликопротеины и кальциевый гомеостаз. Полученные результаты расширяют представление об общеметаболическом действии исследованного ноотропа на уровне всего организма и свидетельствуют о целесообразности его использования для профилактики экстремальных состояний.

Досліджено динаміку показників люмінесценції лейкоцитів крові, флюорохромованих акридиновим оранжевим, у оперованих хворих. Для характеристики стану імунітету найбільш інформативним з них була інтенсивність люмінесценції при 640 нм, яка різко підвищувалась у травматичні періоди і під час активації репаративних процесів.

Проаналізовано біологічні постійні та змінні величини, які лежать в основі енергетичного обміну і підтримують кисневий гомеостаз та адаптивно-компенсаторні процеси організму. Показано нові нетрадиційні дані, які стверджують, що в механізмі регуляторних процесів функціонуючих систем суттєве місце займає інтенсифікація окисно-відновних і вільнорадикальних реакцій. Ці реакції, у свою чергу, в системі високоспряженого катаболічного і анаболічного обміну забезпечують реконструкцію старих і формування нових, потужніших функціональних структур. З позиції нових факторів зроблена спроба розглянути постулати закономірностей метаболізму кисневозалежних процесів, їх значимості в підтриманні інтенсифікації та спряженості енергетичного і пластичного обміну та у формуванні нових структурно-функціональних стаціонарних станів. З'ясовано біохімічно-фізіологічну сутність адаптаційних процесів при екстремальних впливах і виявлено нові можливості їх контролю і корекції, що можуть бути визначені на основі комплексного (багатофакторного) аналізу біохімічних механізмів нейрогуморальної регуляції гомеостазу організму.

Суммированы данные литературы и результаты исследований, касающихся отдаленных эффектов пренатального стресса и раннего постнатального "хэндлинга" на стресс-реактивность гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковой системы (ГГНС). Рассмотрено функциональное состояние отдельных звеньев ГГНС, роль гормонов, биогенных моноаминов и глюкокортикоидных рецепторов мозга в патогенезе нарушений этой системы. Большое внимание уделено половым и возрастным особенностям эффектов пре- и постнатального стресса. Анализ представленных данных подтверждает основные положения теории гормон-нейротрансмиттерного импринтинга в раннем онтогенезе.

Рассматриваются некоторые актуальные проблемы изучения особенностей и механизмов стрессорных поведенческих реакций, раскрываются перспективы исследований в данной области, обсуждается ряд нейропсихофармакологических вопросов. Исследуются перспективы моделирования тревожности, полифазные эффекты стресс-тропных препаратов на поведение (синопсис), раскрывается принцип Йеркеса-Додсона. Информируется о классификации и механизмах возникновения аутодеструктивного поведения у животных, освещаются некоторые вопросы нейробиологии тревожности и др.

Обоснована и реализована принципиально новая научная технология изучения адаптации человека к различным экзогенным факторам, включающая знания о типологии личности и континууме ее функциональных состояний (динамическая структура личности), общих и частных стратегиях адаптационного процесса, различных режимах функционирования организма. Рассматривается перспективность индивидуально-типологического и личностного подхода для систематизации имеющихся обширных междисциплинарных знаний о человеке и формировании новых представлений о норме, долголетии, прогнозе личности, о структуре теории функциональной системы Анохина, адекватности отражения информации, новых путях бионического подхода к решению проблем искусственного интеллекта, оптимизации человеко-машинных систем за счет индивидуализации общения, развития общественных наук с учетом человеческого фактора (биосоциология, биополитика, биоэкономика, биоистория) и др.

Проаналізовано історію вивчення та розглянуто основні положення концепції відстрочених реакцій на травматичний стрес. Простежено еволюцію головних теоретичних підходів до вивчення проблеми "особливого воєнного неврозу", викладено методику діагностики посттравматичних стресових розладів, їх психологічної корекції. Визначено ключові напрямки зниження рівня психічних втрат і психічної недієздатності серед особового складу підрозділів особливого ризику.

Виявлено зміни рівнів вільної, седиментованої та неседиментованої активності лізосомальних цистеїнових катепсинів сірої речовини великих півкуль та мозочка головного мозку щурів при хронічному стресі, викликаному високим фізичним навантаженням. Робиться припущення про те, що збільшення активності досліджуваних катепсинів L та H є показником альтерації лізосомально-вакуолярного апарата в клітині і визначає особливості розвитку загального адаптаційного синдрому.

Вивчено вплив гострого іммобілізаційного стресу (1 година) на активність ангіотензинперетворювального ферменту - ферменту протеолітичного процесингу ангіотензину ІІ в гіпоталамусі, гіпофізі, надниркових залозах і крові інтактних щурів. Досліджено також особливості змін стрес-реактивності кори надниркових залоз і активності ангіотензинперетворювального ферменту в структурах гіпоталамо-гіпофізарно-адренокортикальної системи за умов передстресорного введення специфічного інгібітора цього ферменту каптоприлу та синтетичного аналогу лейцин-енкефаліну - даларгіну. Згідно з отриманими даними, важливу роль у реакції ангіотензинової системи на іммобілізаційний стрес відіграє ангіотензинперетворювальний фермент, підвищення активності якого виявлено відразу після гострого стресу в аденогіпофізі, а через 4 години після закінчення стресу - в гіпоталамусі. На участь ангіотензинової системи і, зокрема, ангіотензинперетворювального ферменту в реакції гіпоталамо-гіпофізарно-адренокортикальної системи на стрес вказують досліди з застосуванням каптоприлу. Іммобілізація щурів, в яких центральна та периферична ангіотензинові системи гальмувались попереднім введенням каптоприлу, викликала менш виразне підвищення рівня кортикостероїдів, ніж іммобілізація інтактних тварин.