Викладено основні положення епідеміології під час стихійних і соціальних лих. Розглянуто взаємозв'язок соціальних і природних чинників, їх вплив на епідемічний процес серед цивільного населення та особового складу військ. Проаналізовано особливості планування протиепідемічних заходів за екстремальних умов, перебігу штучно викликаного епідемічного процесу. Описано сучасні методи профілактики уражень у разі застосування зброї масового ураження.

Изложены основные положения эпидемиологии во время стихийных и социальных бедствий. Рассмотрены взаимосвязь социальных и природных факторов, их влияние на эпидемический процесс среди гражданского населения и особого состава войск. Проанализированы особенности планирования противоэпидемических мероприятий в экстремальных условиях, течения искусственно вызванного эпидемического процесса. Описаны современные методы профилактики поражений в случае использования данного вида оружия массового поражения.

Викладено основні положення військової гігієни та епідеміології, визначено взаємозв'язок даних чинників, їх вплив на особовий склад військ. Розглянуто проблеми охорони навколишнього природного середовища та здоров'я військовослужбовців, гігієни їх харчування, військової праці. Описано методологічні особливості військової епідеміології та епідемічного процесу у військах. Розкрито організаційні та методичні основи імунопрофілактики інфекційних захворювань у військах, протибіологічного захисту.

Изложены основные положения военной гигиены и эпидемиологии, определены взаимосвязь данных факторов, их влияние на личный состав войск. Рассмотрены проблемы охраны окружающей природной среды и здоровья военнослужащих, гигиены их питания, военного труда. Описаны методологические особенности военной эпидемиологии и эпидемического процесса в войсках. Раскрыты организационные и методические основы иммунопрофилактики инфекционных заболеваний в войсках, противобиологической защиты.

  Скачати повний текст

Визначено прояви та особливості розвитку сили епідемічного процесу гострих кишкових інфекцій (ГКІ) у збройних силах (ЗС) України за сучасних умов на основі вивчення особливостей розвитку епідемічного процесу ГКІ у військах, дислокованих в басейнах великих річок. Встановлено, що на окремих територіях басейну р. Дніпро антропогенний вплив перевищує природні захисні можливості середовища, що треба враховувати під час розміщення на цих територіях великих військових контингентів. Розроблено принципи санітарно-епідеміологічного моніторингу за кишковими інфекціями в ЗС України з урахуванням епідеміологічних і еколого-гігієнічних особливостей операційно-територіальних одиниць дислокації військ.

Проведено комплексний аналіз якісних характеристик епідеміології правця (захворюваність, смертність, напруженість колективного імунітету, профілактичні заходи, вплив чинників трудової діяльності та навколишнього середовища) серед різних верств населення України та військовослужбовців. Зазначено, що одержані результати дозволили обгрунтовано охарактеризувати особливості епідеміології правця в Україні ХХ - початку ХХІ ст. Визначено вікові групи підвищеного ризику розвитку маніфестних форм захворювання. Установлено, що в цілому за період спостереження (1972 - 2008 рр.) показники захворюваності на правець серед дорослого населення України мають тенденцію до зниження та за останні п'ять років не перевищують рівень 0,05 випадків на 100 тис. населення, що є наслідком ефективності проведених заходів профілактики хворих на правця медичною службою МОЗ України. Встановлено, що переважну групу правця становлять особи 60 - 80 років, що, як підтверджується дослідженнями, є наслідком прогресивної втрати протиправцевого імунітету після 40-ка років і переважним розвитком (60 - 70 %) у таких пацієнтів тяжких і блискавичних форм клінічного перебігу захворювання. Встановлено, що в Україні існують прошарки населення з наявністю у сироватці крові антитоксинів до правця як нижче захисного рівня, так і у високих титрах, причому питома вага останніх значно перевищує частку населення з недостатнім захисним рівнем проти даного захворювання.

Представлено огляд з проблеми дитячих інфекцій (кору, паротиту) як в Україні в цілому, так і серед військовослужбовців Збройних Сил України зокрема. Наведено дані напруженості імунітету до дитячих інфекцій у військовослужбовців першого року служби навчального центру. Підкреслено необхідність лабораторного підтвердження захворювань та посилення уваги з боку медичної служби до профілактичних щеплень під час призову на військову службу.

На сучасному етапі залишаються не визначеними існуючі фактори ризику щодо захворювання військовослужбовців на крапельні та гострі кишкові інфекції, що знижує ефективність профілактичних і протиепідемічних заходів. Мета роботи - визначити роль провідних факторів, що впливають на розповсюдження крапельних і гострих кишкових інфекцій у військових колективах. Вивчено захворюваність військовослужбовців строкової служби на крапельні та гострі кишкові інфекції за 1994 - 2013 рр., а також фактори, що впливали на їх поширеність у військах. Недостатній імунітет до крапельних інфекцій, специфічні умови військової служби, призов молодого поповнення, інтенсивна бойова підготовка, особливості перебігу епідемічного процесу крапельних та гострих кишкових інфекцій впливають на ризик заносу та розповсюдження збудників цих інфекцій у військах.

Cистема протиепідемічного забезпечення військ Збройних сил України відповідає сучасним вимогам. Мета роботи - визначити чинники, які можуть спричинити виникнення гострих кишкових інфекцій серед військовослужбовців. Об'єктом дослідження були облікові та звітні матеріали медичної та державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства оборони України. Проведено аналіз рівнів загальної захворюваності військовослужбовців Збройних сил України за класами хвороб за 2004 - 2014 рр. в тому числі з урахуванням категорій військовослужбовців і видів Збройних сил України. Аналіз проводився з метою визначення рангового місця та питомої ваги I класу хвороб (інфекційні та паразитарні), який включає найбільш значущі для особового складу Збройних сил нозологічні форми з харчовим шляхом передачі. Висновки: встановлено, що рівні захворюваності, госпіталізації, працевтрат, звільнень у разі захворювань на хвороби I класу були достатньо високими та головним чином серед військовослужбовців строкової служби всіх видів ЗС і родів військ. В структурі збудників бактеріальної дизентерії в 1999 - 2014 рр. переважали шигели Флекснера.

Огляд літератури присвячений інфекційним захворюванням, які реєструються під час локальних військових конфліктів як серед військовослужбовців, так і серед цивільного населення.

Обзор литературы посвящен инфекционным заболеваниям, которые регистрируются во время локальных военных конфликтов как среди военнослужащих, так и среди гражданского населения.

Розглянуто питання надання профілактичної санітарно-протиепідемічної допомоги населенню та військовослужбовцям за умов збройних конфліктів та бойових дій. Встановлено найважливіші чинники, що визначають особливості медико-санітарного протиепідемічного забезпечення населення й військовослужбовців при надзвичайних ситуаціях воєнного характеру. Визначено роль дезінфекційних формувань у здійсненні профілактичних заходів, особливості їх проведення для запобігання епідемічним ускладненням. Для забезпечення національної безпеки, епідемічного благополуччя населення та військовослужбовців необхідне розв'язання стратегічного завдання - наукового обгрунтування удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази, кадрового забезпечення протиепідемічних структур із внесенням конструктивних змін до законодавства щодо їх функціонування в мирний час, ефективної роботи в зоні локальних збройних конфліктів та бойових дій для запобігання спалахам і виникненню осередків інфекційних захворювань.

Мета роботи - аналіз стану нормативно-правового забезпечення у сфері забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя військовослужбовців ЗС України. Матеріали та методи. Матеріалами служила нормативно-правова база щодо реалізації державної політики в сфері санітарно-епідеміологічного благополуччя військовослужбовців ЗС України, науково-інформаційні джерела. Застосовувалися наступні методи - аналітико-бібліографічний, історичний, системного підходу. Результати. Після вивчення нормативно-правової бази визначено, що законодавство України для забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя військовослужбовців Збройних Сил Україні та членів їх сімей зазнало суттєвих змін та потребує подальшого удосконалення. Після трансформації Державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства оборони України існує певна неврегульованість нормативно-правових документів для здійснення діяльності санітарно-епідеміологічних закладів Збройних Сил України Висновки: проведений аналіз чинних законодавчих актів, що регулюють сферу планування організації та здійснення санітарно-епідеміологічного нагляду, підтвердив необхідність їх перегляду, з метою виявлення розбіжностей, протиріч і прогалин в законодавстві та уніфікації їх положень та довів необхідність формування комплексної інформаційної бази даних стану здоров'я військовослужбовців, стану середовища життєдіяльності, його небезпечних та шкідливих факторів, які впливають або можуть впливати на здоров'я.

Розширено наявні знання про розлади здоров'я, пов'язані з COVID-19-зумовленими пандемією та карантином. Показано, що пандемія COVID-19 і карантин здатні призводити до зниження боєздатності військовослужбовців, спричиняючи погіршення здоров'я, яке потребує екстреної госпіталізації. Мета роботи - дослідити вплив пандемії COVID-19 та карантину на здоров'я комбатантів України. Дослідження здійснено в період із 12 березня 2020 до 22 травня 2020 рр. на кафедрі психіатрії, психотерапії, загальної та медичної психології, наркології та сексології Запорізького державного медичного університету та Запорізького військового госпіталю (Україна). В рамках дослідження обстежили всіх учасників бойових дій, яких госпіталізували в цей період. Здійснено клініко-анамнестичне, психопатологічне та психодіагностичне обстеження контингенту. У 56 % учасників бойових дій, які госпіталізовані в період найжорсткіших карантинних заходів у країні, в генезі причин порушень здоров'я лежали стресогенні переживання, асоційовані з пандемією COVID-19 і карантином. Ці стресогенні переживання - чинники розвитку гіпертонічного кризу (57 % vs 18 %), тривожного синдрому (29 %), дисоціативного [конверсійного] розладу (7 %), екзацербували прояви передпандемічних захворювань: гіпертонічної хвороби (43 % vs 27 %), соматоформної вегетативної дисфункції серцево-судинної системи (29 %), панічного розладу [епізодичної пароксизмальної тривоги] (7 %), розладу адаптації (7 %), післятравматичного стресового розладу (7 %). Висновки: виявлено зв'язок між пандемією COVID-19, карантином і погіршенням здоров'я військовослужбовців. Це вказує на необхідність розроблення та впровадження профілактичних заходів для учасників бойових дій, абф запобігти погіршенню їх здоров'я під впливом стресогенних переживань, що пов'язані з COVID-19-зумовленими пандемією та карантином.