Представлено сучасні відомості про ендемічний для України трансмісійний зооантропонозний біогельмінтоз - дирофіляріоз: його поширеність, характеристику гельмінту, клінічні варіанти перебігу, лікування, лабораторну діагностику, профілактичні і протиепідемічні заходи.

Представлены современные сведения об эндемическом для Украины трансмиссийном зооантропонозном биогельминтозе-дирофиляриозе: его распространение, характеристика гельминта, клинические варианты течения, лабораторную диагностику, профилактические и противоэпидемиологические мероприятия.

Отмечено, что дирофиляриоз - единственный из трансмиссивных гельминтозов, регистрируемый в Запорожской области. Больные дирофиляриозом выявляются постоянно, независимо от времени года. Зарегистрированные случаи в основном местного характера. Локализация поражений разнообразна с преобладанием локализации дирофилярий в области глаз.

Досліджено стан захворюваності на токсокароз серед дітей та дорослого населення. Встановлено цілий ряд супутніх патологій, які супроводжують дану нозологію. Вказано на прямий зв'язок між екстенсивністю інвазії собак та проявами токсокарозу у людей, особливо в дитячому віці.

Исследована проблема заражения эхинококкозом аспирационным путем. Приведены примеры нахождения яиц циклофилид в воздухе, статистика эхинококкозов с легочной локализацией, поднимается проблема бродячих собак.

Вивчено клініко-епідеміологічний перебіг токсокарозу на прикладі Харківщини. Зазначено, що за умов регіону велика кількість собак і значна ураженість їх токсокарозом призводять до інтенсивного забруднення навколишнього середовища яйцями токсокар, що створює сприятливі умови для розповсюдження інвазії серед населення. На підставі результатів проведеного за допомогою ІФА сероепідеміологічного обстеження населення на токсокароз виявлено суперечність між наявністю виявлених осіб з антитілами до токсокар і відсутністю реєстрованої захворюваності на дане захворювання. Всебічне клініко-лабораторно-інструментальне обстеження хворих сприяло можливості оцінки токсокарозу як хронічного системного захворювання, різноманітного за клінічними проявами. Проведене специфічне лікування з використанням медизолу й імуномоделювального препарату циклоферону дозволило знизити стан напруження за рахунок зміни співвідношень кортизолу й інсуліну, що свідчить про збільшення компенсаторних можливостей організму, має велике значення для захисного ефекту пристосування у разі зараження, а також для підвищення клінічного ефекту лікування за умов дегельмінтизації.

  Скачати повний текст

Приведены данные об этиологии, патогенезе, эпидемиологии и особенностях распространения заболевания в Одесской области. Описаны мероприятия по борьбе с эхинококкозом на примере реализации региональной программы и создания Одесского областного центра хирургической паразитологии. Рассмотрены принципы диагностики с использованием ультразвукового исследования, компьютерной и магнитно-резонансной томографии. Освещены основные принципы терапии с критическим анализом осложнений и случаев рецидирования, а также современные малоинвазивные методы лечения - лапароскопические и тораскопические операции, пункционные методики. Охарактеризованы термические методики антипаразитарной обработки стенок остаточной полости лазером, горячим воздухом, аргоновой плазмой. Дана критическая оценка консервативной терапии эхинококкоза с помощью бензилимидазольных карбаматов и ее роли в комплексном лечении заболевания.

Ретроспективный анализ динамики выявления и распространения дирофиляриоза в Одесском регионе в 1990 - 2010 гг. свидетельствует о необходимости проведения профилактических мероприятий по предупреждению развития заболевания, основывающихся, в первую очередь, на прерывании трансмиссивного пути передачи гельминтоза и включающих нескольких направлений: истребление комаров, выявление и дегельминтизация инвазированных домашних собак, предотвращение контакта комаров с домашними животными и человеком, обязательное повышение санитарно-гигиенической грамотности среди населения и медицинских работников в отношении риска заболеваемости трансмиссивными гельминтозами.

Представлены результаты санитарно-паразитологического мониторинга почвы относительно загрязненности яйцами токсокар, анализ изучения инфицированности людей и собак Запорожской области, проведенный в 2007 - 2009 годах.

Проведено аналіз літератури та результатів досвіду авторів статті щодо сучасних аспектів епідеміології, патогенезу, діагностики та профілактики токсокарозу і дирофіляріозу та їх наслідків.

Робота присвячена вивченню особливостей розповсюдження стронгілоїдозу за умов Півдня України, розробці та впровадженню оздоровчих і профілактичних протипаразитарних заходів. В умовах Півдня України таке дослідження проведено вперше.

Наведено дані про розповсюдженість ентеробіозу в школярів віком від 8 до 14 років, яку виявлено за допомогою мікроскопії яєць гостриків на клейкій прозорій стрічці. Установлено, що розповсюдження ентеробіозу в дітей не залежить від статі та віку, бо в групах дітей молодшого віку (8 - 10 років) і відносно старшого віку (11 - 14 років), так само як і в групах дівчаток і хлопчиків, дані інвазивності достовірно не відрізняються.

В останні роки відмічено поступове збільшення випадків дирофіляриозу на території Херсонської області. З 1991 р. до серпня 2004 р. зареєстровано 20 випадків дирофіляриозу. Це зумовлено збільшенням кількості бродячих собак, підвищенням середньодобових температур повітря і зростанням чисельності переносників. Наведено опис випадків дирофіляриозу, висвітлено заходи профілактики.

В последние годы отмечено постепенное увеличение случаев дирофиляриоза на территории Херсонской области. С 1991 г. по август 2004 г. зарегистрированы 20 случаев дирофиляриоза. Это обусловлено увеличением количества бродячих собак, повышением среднесуточных температур воздуха и возрастанием численности переносчиков. Приведено описание случаев дирофиляриоза, освещены меры профилактики.

Досліджено стан захворюваності на токсокароз серед дітей і дорослого населення Чернівецької області. Встановлено супутні патології даної нозології. Вказано на прямий зв'язок між екстенсивністю інвазії собак і проявами токсокарозу в людей, особливо в дитячому віці.

Визначено групи найбільшого ризику, встановлено чинники, які сприяють поширенню ентеробіозу. Встановлено, що в районах, які піддалися радіоактивному забрудненню внаслідок Чорнобильської катастрофи, ураженість населення вища, ніж у чистих зонах. Оптимізовано систему паразитологічного моніторингу об'єктів середовища життєдіяльності людини. Встановлено, що комп'ютерна техніка є вагомим фактором у передачі яєць гострика. Вперше в Україні вивчено овоцидну активність дезінфекційних засобів різних хімічних груп, обгрунтовано оптимальні параметри їх застосування. Визначено морфологічні зміни, які відбувалися в яйцях гостриків під дією дезінфекційних засобів.

Розкрито питання виявлення поширеності токсокарозу на Буковині, з'ясування нозогеографічної характеристики, регіональних клініко-імунологічних і епідеміологічних особливостей перебігу інвазії, характеру імунної відповіді з метою обгрунтування раціональних підходів до ефективного лікування та зниження захворюваності на токсокароз. На основі комплексного дослідження одержано нові дані, які доповнюють уявлення про розповсюдження токсокарозу в Україні, зокрема встановлено, що за природних умов Чернівецької області можливе формування осередків токсокарозу. Встановлено ендемічне розповсюдження інвазії на території Чернівецької області, що характеризується існуванням осередків низької та середньої інтенсивності, а також нерівномірністю екстенсивності інвазії в різних кліматогеографічних зонах. Вперше встановлено ступінь і характер залежності розповсюдження токсокарозу від особливостей зволоження місцевості, температури повітря та грунту в Чернівецькій області. Проведено оцінювання та встановлено рівні забрудненості об'єктів довкілля (грунт, вода, овочі) яйцями токсокар для визначення чинників передачі інвазії в осередках. Вперше одержано дані щодо ураженості на токсокароз немовлят (дітей віком 6 - 12 міс) з визначенням критеріїв діагностики для своєчасного виявлення інвазії, рекомендований простий, легко доступний, високо інформативний і перевірений часом метод - обчислення коефіцієнта гуморального імунітету KGI. Виявлено, що токсокароз супроводжується розвитком дисбалансу імунологічних показників, порушенням нормальних співвідношень клітинних популяцій, дисімуноглобулінемією, що свідчить про різний ступінь і спрямованість порушень імунологічної реактивності і зниження резистентності організму за токсокарозу. Обгрунтовано доцільність застосування препарату альбендазолу у хворих на токсокароз. Доведено ефективність запропонованої тактики.

Проанализированы 36 случаев эхинококкоза. Показаны особенности течения заболевания в зависимости от локализации эхинококковых кист и трудности диагностики, обусловленные полиморфизмом клинической симптоматики и низким процентом серопозитивности пациентов по данным иммуноферментного анализа.

Одна из важных эпидемиологических проблем Сумщины - описторхоз. Социальная и медицинская значимость инвазии велика в связи с высокой пораженностью населения, развитием тяжелых осложнений. Проанализировать заболеваемость и определить параметры эпидемического процесса описторхоза в Сумской области Украины, установить особенности его клинического течения в природном очаге. Объект исследования - больные описторхозом, медицинские карты стационарных больных (ф. 003/у), отчетная документация Сумской областной санитарно-эпидемиологической станции. Клинико-анамнестические, лабораторные с использованием клинического (Сobas Micros) и биохимического (Сobas Emira) анализаторов; иммуноферментный анализ для определения антител к возбудителю; копроовоскопия формалин-эфирным методом, исследование дуоденального содержимого; инструментальные - фиброгастродуоденоскопия, ультразвуковое исследование, фракционное исследование желудочного сока. Проведен анализ эпидемиологической ситуации по описторхозу в Украине и Сумской области, на территории которой находится крупнейший природный очаг инвазии. Заболеваемость составляет 23,0 на 100 тыс. населения, что превышает заболеваемость по Украине более чем в 20 раз. Изучены клинические особенности течения заболевания в эндемическом очаге, установлено преобладание латентной формы описторхоза, что существенно влияет на своевременную диагностику инвазии. Заболеваемость описторхозом в Сумской области высокая и значительно превышает среднеукраинские показатели. Стойкое функционирование очага инвазии обусловлено особенностями гидрологического режима региона, высокой пораженностью описторхисами карповых рыб, которые имеют значительный удельный вес в пищевом рационе населения. Группу риска составляют рыбаки и члены их семей (72,3 %). Основным фактором передачи является соленая и вяленая рыба (58,7 %). Из клинических форм преимущественно регистрируется хронический описторхоз с латентным течением. При манифестном течении инвазии у больных чаще всего выявляется холецистит (82,6 %). Решающую роль в диагностике описторхоза играет копроовоскопия (100 %).

Изучены проявления эпидемического процесса эхинококкоза среди населения Оренбургской области. Заболеваемость изучалась за 1994 - 2012 гг. по различным источникам - официальным данным и данным лечебно-профилактических учреждений области, в которых проводится оперативное лечение эхинококкоза. Проведено серологическое исследование образцов сыворотки крови лиц, ранее не болевших эхинококкозом, и генетическое типирование эхинококков методом полимеразной цепной реакции. Получено расхождение показателей заболеваемости по данным разных источников. Заболеваемость эхинококкозом населения Оренбургской области, по данным медицинских учреждений хирургического профиля, достоверно превышала регистрируемую заболеваемость и имела тенденцию к росту. Не выявлено достоверных различий между показателями заболеваемости взрослого и детского населения. Заболеваемость эхинококкозом среди лиц отдельных групп и профессий (животноводы, пастухи, охотники и члены их семей) не имела достоверных различий с заболеваемостью остального взрослого населения. В районах области, где показатель заболеваемости был достоверно выше среднеобластного, серопревалентность эхинококкоза также была достоверно выше, чем на остальных территориях. От людей и животных выделен один штамм эхинококка - G1 (общий, домашних овец).

Проанализирована современная ситуация по дирофиляриозу в Астраханской области. На территории Астраханской области с 2001 по 2012 г. зарегистрировано 43 человека с дирофиляриозом, в том числе женщин - 74,4 %, мужчин - 25,6 %. С 2013 г. дирофиляриоз в Астраханской области не регистрируется. Паразит локализовался: в области век - 46,5 %, в области лба - 14,0 %, в области волосистой части головы - 9,4 %, в области верхних конечностей - 16,3 %. Предъявлялись жалобы на боль, жжение, гиперемию и отечность пораженного участка. Более половины всех больных - 53,5 % отмечена миграция паразита под кожей. Выставлялись диагнозы: "липома" - 30,2 %, "дирофиляриоз" - 37,2 %, "атерома" - 14,0 %, "инородное тело" и "новообразование" - по 4,7 %. В единичных случаях (по 2,3 %) выставлялисьдиагнозы: "аллергический отек", "фурункул", "дракункулез" и "варикозное расширение вен". Среди заболевших городских жителей в 2 раза больше, чем жителей сельских районов. В 88,4 % случаев на исследование доставлялся живой гельминт, удаленный у человека. Размеры извлеченных гельминтов колебались от 40 до 150 мм. За последние годы отмечается увеличение числа случаев дирофиляриоза среди людей. Разработан модифицированный метод диагностики дирофиляриоза у животных, позволивший сократить временные интервалы при постановке диагноза.