Індекс рубрикатора НБУВ: П873.648.2-961

Рубрики:

Пухоїди

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено та узагальнено результати дослідження епізоотології, клінічних ознак, діагностики, лікування та профілактики малофагозів курей на Полтавщині. Вивчено поширення, видовий склад, сезонну та вікову динаміки й особливості морфологічної будови комах-збудників малофагозів птиці. Встановлено, що малофагози курей на території цього регіону спричинюються наступними видами пухопероїдів: \i Menopon gallinae, Menacanthus stramineus, Menacanthus cornutus \i0 та \i Goniocotes hologaster \i0. Вивчено морфологічні та біохімічні показники крові. Встановлено клінічну картину та зміни продуктивності курей за малофагозів. Розроблено та запропоновано удосконалений спосіб виготовлення морфологічних препаратів in toto з комах ряду Mallophaga, який дає змогу більш детально та точно дослідити не лише хітинові частини тіла ектопаразитів, але й їх внутрішні органи (травну, дихальну та статеву системи). Випробувано вітчизняні та зарубіжні інсектициди на курях, інвазованих збудниками малофагозів. Встановлено високу екстенс- та інтенсефективність Бровермектин-грануляту за малофагозу курей.

Изучена фауна маллофагов, паразитирующих на домашних курах (Gallus gallus domesticus Linnaeus, 1758) в хозяйствах Полтавской области. Выявлено четыре вида маллофагов семейства Menoponidae (Amblycera) и Goniodidae (Ischnocera). Доминирующими видами были Menopon gallinae, Linnaeus, 1758 и Menacantus stramineus Nitzsch, 1818, реже регистрировали Menacantus cornutus Schommer, 1913 и Goniocotes hologaster Nitzsch, 1838. Выяснены экстенсивность и интенсивность маллофагозной инвазии кур и локализация пухоедов разных видов на теле хозяина. Предложен коэффициент соотношения длины тела выделенных в исследуемом регионе видов пухоедов, который можно использовать для облегчения идентификации маллофагов, паразитирующих на G. domesticus.

Встановлено сучасний видовий склад збудників малофагозів свійських голубів. Виявлено поширення в Україні п'яти видів пухоїдів ряду Phthiraptera підрядів Ischnocera (родина Philopteridae) і Amblycera (родина Menoponidae). Вперше в Україні описано паразитування видів Coloceras damicorne і Colpocephalum turbinatum. Одержано нові дані щодо типу живлення Hohorstiella lata. Уперше в Україні наведено дані про біологічні особливості й морфологію яєць виявлених видів пухоїдів. Встановлено залежність екстенсивності, інтенсивності інвазії та місць локалізації виявлених видів пухоїдів від пори року та віку свійських голубів. Для видів Columbicola columbae, Campanulotes compat і Hohorstiella lata описано строки початкового зараження молодняка голубів. Науково обгрунтовано механізми патогенного впливу життєдіяльності пухоїдів на організм голубів залежно від виду та інтенсивності інвазії. Запропоновано й експериментально обгрунтовано діагностичну інформативність способу зажиттєвої діагностики ектопаразитозів птахів із використанням 0,005 % водного розчину дельтаметрину для виявлення до 85,5 % пухоїдів у місцях їх локалізації, що підтверджено патентом України на корисну модель № 80348. Обгрунтовано ефективність празіцид-комплексу для лікування голубів за малофагозів.

Наведено результати проведення еколого-епізоотологічного обстеження індивідуальних господарств з розведення індиків, за дрібнотоварного ведення галузі, на предмет ураження постійними ектопаразитами і малофагами. На обстеженому поголів'ї встановлено паразитування малофаг декількох видів, домінуючими серед яких були Menopon gallinae, Menacanthus stramineus, Lipeurus variabilis. При цьому, встановлено наступні улюблені місця локалізації ектопаразитів: задня, нижня і бічні області тулуба, підкрильні ділянки. Малофаг на різних стадіях розвитку з тіла індиків виділяли незалежно від пори року.

Вивчено видовий склад пухоїдів голубів декоративних порід, що їх розводять у спеціалізованому господарстві закритого типу (Полтава). Зареєстровано 5 видів цих ектопаразитів: Columbicola columbae Linnaeus, 1758, Campanulotes compar Burmeister, 1838 (Philopteridae, Ischnocera); Bonomiella columbae Emerson, 1957; Hohorstiella lata Piaget, 1880 і Neocolpocephalus turbinatum (Denny, 1842). (Menoponidae, Amblycera). Зібрано дані з екстенсивності й інтенсивності інвазії, наведено показник чисельності різних видів. Для всіх видів пухоїдів відзначено високу екстенсивність інвазії, тоді як інтенсивність інвазії і особливо показник чисельності суттєво розрізняються. Наймасовішими у голубів господарства виявилися С. columbae. Досить часто зустрічається B. columbae. Вивчено особливості локалізації знайдених видів пухоїдів на тілі господаря. За інтенсивного зараження голубів пухоїдами проявляється комплекс клінічних ознак, що свідчить про значний вплив цих паразитів на хазяїна. Найбільша патогенність властива H. lata, яка зазвичай харчується кров'ю і лімфою.

Наведено нові дані щодо видового складу збудників малофагозів свійських голубів. Виявлено поширення в Україні п'яти видів пухоїдів ряду \i Phthiraptera \i0 підрядів \i Ischnocera \i0 (родина \i Philopteridae\i0) і \i Amblycera \i0 (родина \i Menoponidae\i0). Вперше в Україні описано паразитування видів \i Coloceras damicome \i0 і \i Colpocephalum turbinatum\i0. Отримано нові дані щодо типу живлення \i Hohorstiella lata\i0. Також, уперше в Україні наведено дані про біологічні особливості й морфологію яєць виявлених видів пухоїдів. Встановлено залежність екстенсивності, інтенсивності інвазії та місць локалізації виявлених видів пухоїдів від пори року та віку свійських голубів. Для видів \i Columbicola columbae\i0, \i Campanulotes compar \i0 і \i Hohorstiella lata \i0 описано строки початкового зараження молодняка голубів. Науково обгрунтовано механізми патогенного впливу життєдіяльності пухоїдів на організм голубів залежно від виду та інтенсивності інвазії. Запропоновано спосіб зажиттєвої діагностики ектопаразитозів птахів із використанням 0,005 % водного розчину дельтаметрину, для виявлення до 85,5 % пухоїдів у місцях їх локалізації. Експериментально обгрунтовано ефективність празіцид-комплексу для лікування голубів за малофагозів.

Одним із поширених захворювань шкіри паразитарної етіології в собак є триходектоз, що викликається волосоїдами виду Trichodectes canis. Інвазія супроводжується свербежем, дерматитами, схудненням тварин. Водночас цей ектопаразитоз може ускладнюватися гельмінтозними захворюваннями, що є об'єктом особливої уваги з боку фахівців як ветеринарної, так і гуманної медицини. Тому проведення моніторингових досліджень та специфічних заходів контролю за епізоотологічною ситуацією щодо паразитозів собак підвищить у перспективі ефективність системи розроблених заходів боротьби з інвазійними захворюваннями дрібних домашніх тварин. Мета дослідження - встановити особливості асоціативного перебігу триходектозу та гельмінтозів травного тракту у домашніх собак. За результатами проведених паразитологічних досліджень з'ясовано, що триходектоз переважно перебігає у вигляді асоціативних інвазій разом з гельмінтозами травного тракту (63,16 %). Триходектозну моноінвазію виявлено у 36,84 % інвазованих тварин. Співчленами збудника триходектозу виявилися нематоди видів Trichuris vulpis, Toхоса canis, Dipylidium caninum, Uncinaria stenocephala. Асоціативний перебіг триходектозу характеризується наявністю одночасно двох, трьох та чотирьох видів паразитів. Причому домінуючою є двокомпонентна інвазія (60,78 % від хворих на триходектоз собак). Меншою мірою виявлено трикомпонентні (33,34 %) та чотирикомпонентні (5,88 %) інвазії. З двокомпонентних найчастіше реєстрували триходектозно-дипілідіозну (екстенсивність інвазії становить 17,95 %) та триходектозно-трихурозну (10,26 %) інвазії, рідше ? триходектозно-токсокарозну (7,68 %) та триходектозно-унцинаріозну (3,85 %). З трикомпонентних переважали триходектозно-діпілідіозно-трихурозна (екстенсивність інвазії становить 8,97 %) та триходектозно-дипілідіозно-токсокарозна (5,14 %) інвазії. Водночас триходектозно-дипілідіозно-унцинаріозна, триходектозно-трихурозно-токсокароза і триходектозно-трихурозно-унцинаріозна інвазії виявлена у 1,28 - 3,84 % інвазованих собак. Чотирикомпонентні асоціації представлені лише двома різновидами, де їх екстенсивність інвазії коливалася від 1,28 до 2,56 %.