Досліджено епізоотологічні особливості демодекозної інвазії собак, клінічні прояви даного акарозу, вплив збудників хвороби на організм тварин, а також питання вдосконалення лабораторної діагностики захворювання та розробки схем лікування хворих на демодекоз собак. Установлено, що демодекоз - поширена в м.Києві інвазійна хвороба собак. Відзначено, що частка даного акарозу серед всіх хвороб шкіри становить 8,4 %, а серед уражень інвазійної природи - 66,9 %. На підставі даних щодо змін морфологічних і біохімічних показників крові хворих тварин установлено негативний вплив демодекозної інвазії на організм собак, за цього ступінь зареєстрованих змін має пряму залежність від інтенсивності інвазії. За результатами спостережень диференційовано 9 форм прояву демодекозної інвазії у собак. Удосконалено методику глибокого зскрібка шкіри, із застосуванням якої виявлено 100 % паразитів, з'ясовано, що екстенсефективність 0,06 %-го водного розчину амітразу за локалізованої форми інвазії після 12-ти обробок і детомаксу за генералізованої форми після 10-ти підшкірних ін'єкцій у дозі 1 мл/10 кг маси тіла становить 100 % за використання препарату один раз на тиждень. Відзначено незначний негативний вплив акарицидних лікарських засобів на організм хворих тварин. Зазначено, що застосування у комплексі лікувальнх заходів внутрішньовенного лазерного чи ультрафіолетового опромінення крові підвищує його ефективність відповідно на 15 % і 17 % у порівнянні з лікуванням акарицидними препаратами.

Вивчено особливості прояву епізоотичного процесу демодекозу собак у м. Одеса. Встановлено ефективність лікування залежно від форми клінічного перебігу, розроблено та впроваджено у практику заходи профілактики даної інвазії за умов великого міста. Виявлено, що питома вага демодекозу в загальній захворюваності собак на акарози в м.Одеса складає 40,6 %. З'ясовано, що на демодекоз хворіють собаки різних порід, вікових і статевих груп. Встановлено, що епізоотичний процес демодекозу в популяції собак характеризується щомісячною захворюваністю протягом року з двома сезонними підйомами: у березні - квітні та жовтні - листопаді, контактним механізмом передчі збудника інвазії, чітко вираженими територіальними, часовими та популяційними межами. З'ясовано, що за умов великого міста найбільш поширеною є локальна форма демодекозу (64,6 %). Генералізовану форму діагностовано рідше (34,4 %), виявлено, що перебіг даної фоми більш важкий з достовірними змінами морфологічних та біохімічних показників крові, що свідчить про серйозні ураження печінки та нирок. Встановлено, що ефективність лікування собак, хворих на демодекоз, залежить від форми клінічного перебігу хвороби: за лускатної даний показник становить 100 %, пустульозної - 88,4 %, у разі пододемодекозу - 86,8 %. Доведено, що через 2,5 місяці після проведеного лікування собак, хворих на генералізовану форму демодекозної інвазії, морфологічні та біохімічні показники крові достовірно стабілізуються та набувають фізіологічної норми.

На підставі використання методів гістології і гістохімії вперше проведено детальне вивчення патоморфологічних змін у шкірі собак у разі виникнення демодекозу. Визначено особливості локалізації збудника хвороби, гістохімічні та морфометричні параметри різних шарів епідермісу, дерми та придатків шкіри. На підставі їх аналізу та співставлення з морфологічними та гістохімічними показниками шкіри клінічно здорових собак встановлено нові дані щодо патогенезу даного акародерматозу. Виявлено, що весь цикл збудника хвороби відбувається у волосяних фолікулах і залозах шкіри. Визначено, що її руйнування зумовлене двома механізмами: автоімунною реакцією у шкірі та механічною дією кліщів. Під час проведення епізоотологічних досліджень встановлено відсутність вираженої сезонності хвороби і залежність захворюваності собак даним акародерматозом від породи і віку. Виявлено, що за умов великого міста для тварин характерні локальна і генералізована форми демодекозу. Детально описано гістологічну будову та гістохімічний склад шкіри клінічно здорових собак. Надано кількісну характеристику клітин, що інфільтрують шкіру, досліджено гістохімічний склад кожного з її шарів.

Висвітлено особливості видового складу умовно-патогенної мікрофлори ураженої шкіри, що усклалнює перебіг демодекозу та отодектозу в собак, а також встановлено чутливість виділених ізолятів до антибіотиків. Мікробіоценоз шкіри за акарозів характеризується видовою різноманітністю мікроорганізмів і представлений грамнегативними паличками (44,4 %), грампозитивними коками (33,3 %), грампозитивними паличками та дріжджоподібними грибами (по 11,1 % відповідно). Більшість виділених штамів виявилися чутливими до амоксициліну, оксациліну, еритроміцину, лінкоміцину, доксицикліну та фторхінолонів, але стійкими до гентаміцину.

Узагальнено результати досліджень щодо поширення й діагностики демодекозу та саркоптоїдозів собак, патогенезу за демодекозу і отодектозу та лікування за демодекозу собак за умов м. Кременчук. Вивчено видовий склад, сезонну й вікову динаміки демодекозу та саркоптоїдозів собак, доведено залежність рівня інвазованості собак від їх породних особливостей. Встановлено, що акарози в собак спричинюють збудники \i Demodex canis\i0, \i Otodectes cynotis\i0, \i Sarcoptes canis\i0. Запропоновано удосконалений спосіб лабораторної діагностики демодекозу, отодектозу та саркоптозу собак. Доведено, що цей спосіб є більш ефективним та ергономічним для зажиттєвої діагностики акарозів, ніж відомі способи за А. В. Алфімовою та Д. Р. Приселковою. Вивчено морфологічні та біохімічні показники крові, встановлено клінічну картину та склад умовно-патогенних мікроорганізмів за демодекозу та отодектозу собак. Обгрунтовано доцільність застосування етіотропної та патогенетичної терапії з використанням лікарських засобів вітчизняних виробників бровермектину ін'єкційного, ектосану (НВФ "Бровафарма") та санодерму (ВАТ "Київмедпрепарат") за лускатої форми демодекозу собак. Результати гематологічних досліджень свідчать про поліпшення стану організму собак, звільненого від виливу кліщів після проведеного лікування.

Демодекоз є поширеним захворюванням серед собак центрального та прилеглих мікрорайонів м. Суми. За останні три роки спостерігалося зменшення кількості виявлених хворих на демодекоз собак. Дослідженнями встановлено, що хворіють тварини до 1 року - 67,85 %, від 1 до 4 років - 22,62 %, а кількість випадків захворювання собак віком від 4 до 10 та більше 10 років становила 6,0 % і 3,57 % відповідно. Демодекоз виявлено у 22 порід собак, із яких частіше хворіли безпородні собаки 15,47 %, мопси - 14,29 % та німецькі вівчарки - 10,71 %. ЕЕ препарату "Advocate" становила 90 %, а "Дектомаксу" та "Івермектину 1 %" - 80 %.

Описано ефективність лікування демодекозу собак препаратами івермектин 1 %, адвокат, бравекто та їх дії на організм тварин. Виявлено найвищу ефективність лікування демодекозу у собак препаратом бравекто. Уже на 56 день не було виявлено жодного кліща.

Узагальнено дані літератури та результатів авторських досліджень щодо демодекозу собак. Наведено сучасні літературні дані щодо збудника хвороби, її епізоотологічні особливості, клінічні ознаки, патогенез і діагностику. З урахуванням одержаних авторами нових, раніше невідомих даних, детально описано патологоанатомічні зміни.

За результатами дослідження інтенсивності інвазії D. canis у хворих собак встановлено, що на 10-ту добу лікування цей показник знизився з 15,4 +- 0,62 до 5,6 +- 0,21 екземплярів кліщів у мазку, а на 20-ту добу живих збудників виявлено не було. Результат був однаковим для тварин, які отримували "Дектомакс" + сірково-дегтярний лінімент, та для тих, яких лікували за схемою "Дектомакс" + екстракт личинок воскової молі 25 % + сірково-дегтярний лінімент з додаванням личинок воскової молі. "Дектомакс" виявив 100 % ефективність щодо збудників демодекозу, а засоби симптоматичної терапії не впливають на його акарицидну дію щодо D. canis. За результатами щоденного клінічного обстеження собак першої дослідної групи загоєння тріщин і подряпин на уражених ділянках шкіри відмічали на 12-ту добу лікування, зміну кольору шкіри на такий, що характерний для неуражених ділянок - на 14-ту, розм'якшення шкіри на 16-ту, початок відростання шерсті - на 19-ту добу. При застосуванні в лікувальній схемі препаратів, що містять личинки воскової молі (друга група дослідних собак), вдалося досягти аналогічних результатів на 8, 10, 13 та 15-ту добу лікування відповідно. Застосування комплексу препаратів тваринам другої дослідної групи призвело до достовірного зменшення кількості лейкоцитів у крові, зниження базофілів (у крові тварин першої дослідної групи), зниження кількості еозинофілів, зниження юних нейтрофілів, зниження вмісту паличкоядерних нейтрофілів порівняно з показниками собак, яким застосовували тільки "Дектомакс" та сірково-дегтярний лінімент. Результати дослідження біохімічних показників крові собак, хворих на демодекоз у локальній формі, підтвердили стимулюючий вплив препаратів, що містять личинок воскової молі, на відновлення організму під час одужання.

Демодекоз собак - хронічне захворюваня, яке характеризується запаленням і десквамацією рогового шару шкіри, зниженням імунного статусу організму, вираженим виснаженням тварини. Demodex spp. вважаються патогенними, коли їхня кількість збільшується й уражає дерму. Демодекоз собак - це захворювання, що виникає в результаті бурхливого розмноження і розселення демодекозних кліщів, що призводить до локального або генералізованого запалення шкіри і супроводжується випаданням шерсті, виникненням папул, пустул, потовщень і складок шкіри, призводить до виснаження, а іноді - до загибелі тварин. Поширення інвазії супроводжується погіршенням загального стану уражених собак і клінічною картиною хвороби. Тому вивчення клінічного прояву демодекозу як одного з показників комплексної діагностики цього захворювання є актуальним. За результатами вивчення епізоотичної ситуації щодо акарозів собак на території м. Одеси зареєстровано три види саркоптіформних та тромбідіформних кліщів - збудників акарозів м'ясоїдних тварин: Demodех canis, Otodectes cynotis, Sarcoptes canis. У загальній акарозній патології собак в умовах м. Одеси масова частка демодекозу складає 55,6 %, отодектозу - 25,4 % та саркоптозу 19,0 %. Сприйнятливість собак до збудника демодекозу залежить від віку та статі тварин. Найчастіше хворіють собаки віком від 6-ти місяців до 1 року (25,8 %), а також собаки 1 - 2 річного віку (22,7 %). Самки виявились більш чутливими до збудника і склали 57,4 %. Найбільш уражені на локальну форму демодекозу були собаки віком до 6-ти місяців (89,9 %), а на генералізовану - старше 10-ти років (72,4 %). Демодекозна інвазія максимально проявлялася восени (34,5 %) та навесні (29,1 %), дещо менше влітку (23,9 %) та взимку (12,5 %).

Демодекозна інвазія є однією з найпоширеніших акарозних хвороб серед собак незалежно від віку, статі та породи тварин. Відомо, що захворювання можуть викликати декілька видів кліщів, а саме Demodex canis (Leydig, 1859), Demodex injai (Desch and Hillier, 2003) та Demodex sp. cornei. Ці кліщі певною мірою відмінні між собою за морфологічною будовою, місцем локалізації, проте їх об'єднує виразний патогенний вплив, який вони чинять на організм собак. Переважно хвороба має хронічний перебіг і важко піддається лікуванню, тому завдає значних економічних затрат. Незважаючи на широке поширення демодекозу, багато питань епізоотології залишаються недостатньо вивченими, що ускладнює розробку заходів боротьби і профілактики цього захворювання в окремих регіонах. Тому мету цього дослідження - це необхідність з'ясувати розповсюдження демодекозу собак в умовах м. Полтави, закономірності вікової динаміки, а також порідної сприйнятливості. Роботу виконували на базі лабораторії паразитології кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи та клініки ветеринарної медицини "ФОП Локес-Крупка Т. П." при кафедрі терапії імені професора П. І. Локеса Полтавської державної аграрної академії. Діагноз на демодекоз встановлювали, застосовуючи удосконалену методику В. О. Євстаф'євої та ін., з використанням суміші "Бішофіту" та гліцерину у співвідношенні 1 : 1. Акарологічне дослідження за дослідний період зробили 562 собакам дванадцяти порід (службові, мисливські, декоративні) та безпорідні, яких було розділено на п'ять вікових груп (собаки до одного року, від одного до трьох років, від трьох до шести років, від шести до дев'яти та собаки віком понад десяти років). Під час проведених досліджень встановлено, що собаки на території м. Полтави уражені збудником демодекозу Demodex canis, Leydig, 1859. Інвазованість собак в середньому становила 7,29 %. Доведено, що вік тварин істотно впливає на показник інвазованості. Максимальну екстенсивність інвазії зареєстровано в собак двох вікових груп - тварин віком 1 - 3 роки та старше 9 років (ЕІ = 33,49 та 29,14 % відповідно). Найменш ураженими були собаки до 12-ти місячного віку (ЕІ = 18,45 %). За результатами досліджень встановлено, що показники екстенсивності демодекозної інвазії залежали від породних особливостей собак. Найбільш ураженими збудником демодекозу виявилися собаки мисливських порід та безпорідні тварини. У собак мисливських порід показник інвазованості сягав 41,46 %, натомість у безпорідних цей показник становив 26,83 %. Тварини декоративних порід виявилися найменш сприйнятливими до захворювання, середня інвазованість у цій групі собак склала 12,21 %.