Исследования проведены на территории шести областей Украины: Черниговской, Киевской, Житомирской, Ровенской, Тернопольской и Закарпатской. На материалах от диких кабанов обнаружены очаги трихинеллеза в природных биоценозах Закарпатской и Ровенской областей, Средний показатель распространения трихинеллеза среди диких кабанов на данной территории - 4,35 %. У косуль и пятнистых оленей трихинеллы не обнаружены.

Проведено випробувальні дослідження розподільчих грушоподібних та циліндричних лійок, що використовуються при діагностиці трихінельозу за допомогою методу переварювання проб м'язів у штучному шлунковому соці.

  Скачати повний текст

Викладено результати досліджень з розробки та науково-експериментального обгрунтування технології виготовлення діагностикумів класичної чуми свиней, ензоотичного енцефаломієліту (хвороби Тешена), хвороби Ауєски, ентеровірусного гастроентериту, бешихи та трихінельозу свиней, визначення діагностичної цінності методу імуноферментного аналізу ІФА в лабораторних дослідженнях патологічного матеріалу від хворих свиней. Для одержання очищених і концентрованих вірусних препаратів для ІФА розроблено високотехнологічну методику адсорбційної і гель-хроматографії на макропористих сорбентах.

Індекс рубрикатора НБУВ: П873.626.831 + Е621.143.114*832

Шифр НБУВ: РА348889 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зроблено огляд загальних закономірностей розвитку трихінельозної інвазії, показано її ступінь у господарствах різних категорій, залежність епізоотичного трихінельозного процесу від багатьох факторів господарювання. Наведено основні методи діагностики та профілактики трихінельозу.

Наведено результати досліджень з розробки та практичного використання методу імуноферментного аналізу для прижиттєвої діагностики трихінельозу.

Приведены результаты исследований по разрабокте и практическому использованию метода иммуноферментного анализа для прижизненной диагностики трихинеллеза.

Наведено результати гематологічних досліджень щодо визначення впливу збудника трихурозу свиней на біохімічні показники сироватки крові інвазованих тварин. Встановлено, що паразитування трихурисів в організмі поросят призводить до достовірного зниження вмісту загального білка, альбумінів і зростання вмісту загального білірубіну, непрямого білірубіну й активності ферментів у сироватці крові. Одержані дані свідчать про залучення у патологічний процес паренхіми печінки, серцевого м'яза і гладенької мускулатури кишечника.

Індекс рубрикатора НБУВ: П65-273.92 + П873.626.8

Рубрики:

Свинарство

Трихоцефалятози тварин

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Захворювання у великої рогатої худоби спричиняють два види нематод роду Trichuris: T. ovis і T. skrjabini, що паразитують, здебільшого, у сліпий і ободовій кишках. Трихуриси, проникаючи у слизову оболонку кишечника, спричиняють запалення, набряки, незворотні зміни в місцях ураження. При високому ступені інвазованості трихуроз проявляється клінічно у вигляді діареї, виснаження, інтоксикації та загибелі. Наведено результати досліджень змін гематологічних показників крові хворих на трихуроз телиць після застосування препаратів з різними схемами лікування. Для проведення досліду в умовах СПП "РВД-Агро" було сформовано 5 груп телиць 6 - 18-ти місячного віку, яким задавали препарати Промектин 1 % та Альбентабс 360 за різними схемами. Кров відбирали до задавання препаратів на 5-ту та 10-ту добу після останнього застосування лікарського засобу. До проведення досліджень у хворих телиць усіх дослідних груп спостерігали знижену кількість еритроцитів, вмісту гемоглобіну та гематокриту, що є ознакою анемії. За результатами досліджень встановлено, що ін'єкційний препарат Промектин 1 % є достатньо ефективним як за одно-, так і за дворазового застосування. На 10-ту добу після останнього прийому препарату тваринами кількість еритроцитів підвищувалася до рівня фізіологічних меж, а вміст гемоглобіну збільшився на 15 % за умови одноразової дачі препарату і на 6 % при застосуванні промектину 2 дні поспіль. Альбентабс 360 виявився ефективним тільки за умови дворазового застосування. А саме, на 10-ту добу після останнього застосування препарату в дослідних тварин кількість еритроцитів підвищилася на 11 %, досягнувши рівня фізіологічних меж, а вміст гемоглобіну підвищився на 7 % та у всіх групах на кінець лікування залишався за межами фізіологічної норми. За умови одноразового застосування Альбентабс 360 виявився неефективним - кількість еритроцитів знизилася на кінець досліду на 8 %, а гемоглобіну на 7 % порівняно з показниками до лікування.

Наведено дані експериментальних досліджень щодо лікувальної ефективності сучасних антигельмінтних засобів, зареєстрованих на території України, за трихурозної інвазії овець. У дослідах з визначення показників терапевтичної ефективності сформовано 11 дослідних та 1 контрольну групи овець за середньої інтенсивності трихурозної інвазії (від 310,00 +- 24,49 до 420,00 +- 48,42 яєць/г). Загалом досліджено 9 препаратів, що відносяться до 4-х хімічних груп: бензімідазолу (порошок Бровальзен, таблетки Альбендазол-250 та суспензія Альбендазол 10 %), імідотіазолу (порошок Бровалевамізол 8 % та розчин для ін'єкцій Левавет 10 %), макроциклічних лактонів (порошок Універм та розчин для ін'єкцій Івермеквет 1 %), комбінованих засобів (емульсія Комбітрем та розчин для ін'єкцій Клозіверон). Досліджувані засоби застосовували згідно з рекомендаціями, наведеними в листівках-вкладках. Порошкоподібні форми препаратів одночасно задавали як груповим способом, так й індивідуально як лікувально-кормову суміш. Виявлено, що всі досліджувані засоби мають виражені нематоцидні властивості відносно збудника трихурозу овець (ЕЕ від 40 до 100 % за ІЕ від 73,33 до 100 %). Доведено, що їх ефективність залежала від способу задавання та хімічної групи, до якої вони належали. Найбільш ефективними (ЕЕ і ІЕ 100 %) виявилися ін'єкційні форми препаратів: Левавет 10 %, Івермеквет 1 % та Клозіверон, які застосовували шляхом одноразового підшкірного введення. Дещо нижчі показники лікувальної ефективності (ЕЕ від 80 до 90 % за ІЕ від 90,09 до 90,33 %) одержано при застосуванні хворим вівцям емульсії Комбітрему у разі індивідуального випоювання, а також порошку Бровалевамізолу 8 % та Універму шляхом індивідуального згодовування. Менш ефективним (ЕЕ від 50 до 70 % за ІЕ від 80,24 до 86,29 %) виявилося застосування таблеток Альбендазолу-250, суспензії Альбендазолу 10 %, порошку Бровальзену шляхом індивідуального згодовування та порошку Бровалевамізолу 10 % й Універму шляхом групового згодовування як ЛКС. Групова терапія овець з використанням порошку Бровальзену, який згодовувався як ЛКС виявилася неефективною (ЕЕ - 40 % за ІЕ - 73,33 %) за трихурозу.

Нині собаківництво набуло важливого значення в усьому світі в різних галузях народного господарства. Потреби в розвитку службового, мисливського, спортивного та декоративного собаківництва зростають, оскільки ці тварини є незамінними помічниками людини. Надзвичайно небезпечни-ми для м'ясоїдних тварин є гельмінтозні захворювання, збудниками яких є чимала група паразитичних організмів, що належать до типу Nematoda. Дослідники зазначають про значне поширення серед популяції домашньої собаки (Canis lupus familiaris) нематодозів травного каналу, серед яких особливої уваги набуває трихуроз. Дослідження виконували на базі лабораторії кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавської державної аграрної академії. Мета роботи - дослідити поширення та особливості перебігу трихурозу собак на території міста Полтава. За результатами копроскопічних досліджень собак встановлено, що середня екстенсивність трихурозної інвазії в місті Полтаві становила 25,93 %. Показники інвазованості тварин Trichuris vulpis залежали від їхнього віку. Найбільш ураженими виявилися молоді собаки віком від 6 до 12 місяців, екстенсивність інвазії сягала 39,02 %. Надалі зі збільшенням віку собак показники екстенсивності інвазії поступово знижувалися до 14,29 % ? у собак старших 6 років. Найменш інвазованими збудником трихурозу виявилися цуценята віком до 6 місяців, екстенсивність інвазії становила лише 8,57 %. Особливості породної сприйнятливості собак до збудника трихурозу мали найбільші показники екстенсивності інвазії в собак порід французький бульдог (72,73 %) та пекінес (40,00 %). Рідше трихуроз діагностували в собак порід лабрадор-ретривер, пудель та середньоазіатська вівчарка. Показники екстенсивності інвазії коливалися в межах від 12,50 до 16,67 %. З'ясовано, що трихуроз розвивається у 53,57 % випадків як моноінвазія, а в 46,43 % - як мікстінвазія. Співчленами останніх були три види нематод, що паразитують у кишковому каналі собак. Двокомпонентні мікстінвазії були представлені T. vulpis і Uncinaria stenocephala (38,47 %), T. vulpis і Toxascaris leoninа (30,77 %), T. vulpis і Toxocara canis (15,38 %). Трикомпонентна мікстінвазія виявлена в 15,38 % хворих собак і була представлена T. vulpis, U. stenocephala і T. leoninа. Найчастіше трихуроз реєстрували в асоціації з унцинаріозом (53,85 %) та токсаскарозом (46,15 %). Рідше діагностували асоціацію трихурисів та токсокар (15,38 %).

Індекс рубрикатора НБУВ: П873.626.8-932

Рубрики:

Трихоцефалятози тварин

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вівчарство в багатьох країнах світу, зокрема в Україні, посідає особливе місце серед галузей тваринництва і є постачальником таких видів продукції, як баранина й вовна. Вівці мають гарні селекційні якості, високу відтворювальну здатність та пристосувальні властивості. Одним з факторів, що гальмує розвиток вівчарства, є паразитарні захворювання. Серед їх різноманіття одне з провідних місць посідають нематодози органів травлення тварин, зокрема трихуроз, що може перебігати як асоціативні інвазії. Дослідження виконували на базі лабораторії кафедри паразитології та тропічної ветеринарії Національного університету біоресурсів і природокористування України в умовах приватних господарств Київської області. Всього проведено 258 копроовоскопічних досліджень овець. Результати проведених паразитологічних досліджень свідчать, що трихуроз овець є поширеною інвазією на території окремих господарств Київської області, середня екстенсивність інвазії становить 35,7 %. З'ясовано, що трихуриси паразитують переважно у складі гельмінтозів травного каналу овець як асоціативні інвазії (69,6 %). Основні співчлени трихурисів ? це нематоди (стронгілоїдеси, стронгіляти органів травлення) та цестоди (монієзії). У разі трихурозу овець найчастіше діагностували двокомпонентні мікстінвазії (65,6 %), рідше виявляли трикомпонентні асоціативні інвазії (34,4 %). У інвазованих збудником трихурозу овець виявлено 5 різновидів мікстінвазій. З двокомпонентних асоціативних інвазій виявлено одночасне паразитування трихурисів і стронгілят органів травлення (31,3 %), трихурисів і монієзій (23,4 %), а також трихурисів і стронгілоїдесів (10,9 %). З трикомпонентних мікстінвазій найчастіше діагностовано одночасне паразитування трихурисів, монієзій і стронгілят органів травлення (21,9 %). Меншу частку становила трихурозно-стронгілоїдозно-стронгілятозна мікстінвазія (12,5 %). Одержані дані щодо асоціативного перебігу трихурозу овець разом з нематодозами та цестодозами органів травлення дають змогу правильно підібрати антигельмінтні препарати, що підвищить ефективність превентивних заходів.

Узагальнено результати дослідження поширення, діагностики, лікування та профілактики трихурозу свиней за умов центрального регіону України. Вивчено вікову та сезонну динаміку трихурозу та доведено залежність показників екстенсивності й інтенсивності інвазії від системи утримання свиней у господарствах. Визначено рівень інвазованості свиней трихурисами у складі мікстінвазій кишкового каналу тварин. Одержано нові дані щодо морфометричних показників яєць Trichuris suis, виділених із гонад самок гельмінтів та фекалій хворих свиней, у процесі їх ембріогенезу. Розроблено та запропоновано удосконалений спосіб копроовоскопічної діагностики трихурозу свиней. Встановлено його переваги порівняно з іншими флотаційними методами досліджень. Досліджено морфологічні та біохімічні показники крові свиней за середньої інтенсивності трихурозної інвазії. Випробувано антигельмінтики на основі івермектину у боротьбі з трихурозом свиней. Встановлено високу терапевтичну ефективність вітчизняного лікарського препарату бровермектину 2 % водорозчинного з кратністю задавання дві доби поспіль. Результатами гематологічних досліджень встановлено нормалізацію показників гуморальної ланки імунітету в організмі інвазованих свиней, що свідчить про швидке їх одужання. Вперше в Україні вивчено дезінвазійну ефективність хімічних засобів "Бі-дез" і "Бровадез-плюс" щодо тест-культур неінвазійних яєць Ascaris suum і Trichuris suis з урахуванням змін у їх морфометричних показниках.

Індекс рубрикатора НБУВ: П873.626.8-932

Рубрики:

Трихоцефалятози тварин

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вівчарство в багатьох країнах світу, зокрема в Україні, посідає особливе місце серед галузей тваринництва і є постачальником таких видів продукції, як баранина й вовна. Вівці мають гарні селекційні якості, високу відтворювальну здатність та пристосувальні властивості. Одним з факторів, що гальмує розвиток вівчарства, є паразитарні захворювання. Серед їх різноманіття одне з провідних місць посідають нематодози органів травлення тварин, зокрема трихуроз, що може перебігати як асоціативні інвазії. Дослідження виконували на базі лабораторії кафедри паразитології та тропічної ветеринарії Національного університету біоресурсів і природокористування України в умовах приватних господарств Київської області. Всього проведено 258 копроовоскопічних досліджень овець. Результати проведених паразитологічних досліджень свідчать, що трихуроз овець є поширеною інвазією на території окремих господарств Київської області, середня екстенсивність інвазії становить 35,7 %. З'ясовано, що трихуриси паразитують переважно у складі гельмінтозів травного каналу овець як асоціативні інвазії (69,6 %). Основні співчлени трихурисів ? це нематоди (стронгілоїдеси, стронгіляти органів травлення) та цестоди (монієзії). У разі трихурозу овець найчастіше діагностували двокомпонентні мікстінвазії (65,6 %), рідше виявляли трикомпонентні асоціативні інвазії (34,4 %). У інвазованих збудником трихурозу овець виявлено 5 різновидів мікстінвазій. З двокомпонентних асоціативних інвазій виявлено одночасне паразитування трихурисів і стронгілят органів травлення (31,3 %), трихурисів і монієзій (23,4 %), а також трихурисів і стронгілоїдесів (10,9 %). З трикомпонентних мікстінвазій найчастіше діагностовано одночасне паразитування трихурисів, монієзій і стронгілят органів травлення (21,9 %). Меншу частку становила трихурозно-стронгілоїдозно-стронгілятозна мікстінвазія (12,5 %). Одержані дані щодо асоціативного перебігу трихурозу овець разом з нематодозами та цестодозами органів травлення дають змогу правильно підібрати антигельмінтні препарати, що підвищить ефективність превентивних заходів.

Узагальнено результати досліджень поширення, діагностики та лікування трихурозу великої рогатої худоби в умовах господарств Черкаської та Полтавської областей. Вивчено залежність показників екстенсивності та інтенсивності трихурозної інвазії від породи та способу утримання великої рогатої худоби. Досліджено вікову та сезонну динаміку трихурозної інвазії. Визначено, що трихуриси чинять патогенний вплив на організм великої рогатої худоби, що виявляється у зниженні кількості еритроцитів, концентрації гемоглобіну, гематокритної величини, вмісту альбумінів, азоту сечовини, креатиніну, кальцію та каротину з одночасним підвищенням активності ензиму АсАТ. Трихурозна інвазія характеризується затримкою росту та розвитку молодняку великої рогатої худоби та зниженням молочної продуктивності у корів. Встановлено, що в Черкаській та Полтавській областях у великої рогатої худоби паразитує один вид трихурисів - Trichuris skrjahini. Визначено морфометричні показники гельмінтів та яєць Trichuris skrjabini, а також встановлено особливості ембріонального розвитку яєць в умовах in vitro. Запропоновано удосконалений спосіб посмертної діагностики трихурозу великої рогатої худоби, який забезпечує високу ефективність виявлення трихурисів та сприяє їх збереженості. Вивчено ефективність антигельмінтиків «Промектин 1 %» та «Альбентабс 360» за трихурозу великої рогатої худоби. Запропоновані препарати «Промектин 1 %» при застосуванні одноразово або дворазово та «Альбентабс 360» дворазово нормалізують кількість еритроцитів, концентрацію гемоглобіну, вміст альбумінів, креатиніну, каротину; знижують активність ензиму АсАТ і не впливають на активність ензиму АлАТ.