Описано парвовірусний ентерит у собак, ентерит і алеутську хворобу нирок. Наведено сучасні відомості про парвовіруси - збудники захворювань. Висвітлено клінічний та патолого-анатомічний прояви хвороб. Запропоновано характеристику патогенезу й епізоотологічних особливостей алеутської хвороби норок. Розглянуто сучасні методи діагностики, специфічної профілактики та заходи щодо запобігання захворюванням.

Описано чуму м'ясоїдних на прикладі хутрових звірів і собак. Наведено сучасні відомості про збудник, клінічний і патолого-анатомічний прояви хвороби. Подано характеристику патогенезу, визначено епізоотологічні особливості, а також сучасні методи діагностики, специфічної профілактики і заходи боротьби. Викладено матеріали власних досліджень авторів з вивчення питань патогенезу за умов експериментального зараження цуценят, культивування вірусу в первинних і перещеплюваних культурах клітин, імунологічної родинності з вірусами кору і чуми великої рогатої худоби, очищення і концентрування даного збудника, відпрацювання схем отримання високоактивних антивірусних сироваток проти вірусу чуми м'ясоїдних, відпрацювання схем і методів їх застосування з лікувальною метою тощо.

Описано чуму м'ясоїдних у хутрових звірів і собак. Наведено сучасні відомості про збудника даної найбільш розповсюдженої хвороби дрібних тварин. Охарактеризовано її патогенез, викладено сучасні методи діагностики. Визначено шляхи специфічної профілактики, запропоновано заходи щодо боротьби з даною хворобою.

Описана чума мясоедных у пушных зверей и собак. Приведены современные сведения о возбудителе данной наиболее распространенной болезни мелких животных. Охарактеризован ее патогенез, изложены современные методы диагностики. Определены пути специфической профилактики, предложены меры борьбы с данным заболеванием.

Викладено відомості щодо біологічних особливостей росту та розвитку кролів, шиншил, нутрій і ондатр, систем їх утримання, розведення, годівлі. Розглянуто особливості первинної обробки шкурок хутрових звірів. Визначено заходи профілактики їх захворювань, описано їх основні незаразні, інвазійні й інфекційні хвороби та методи боротьби з ними.

Изложены сведения о биологических особенностях роста и развития кроликов, шиншилл, нутрий и ондатр, их содержании, разведении, кормлении. Рассмотрены особенности первичной обработки шкурок пушных зверей. Определены мероприятия по профилактике их заболеваний, описаны основные незаразные, инвазионные и инфекционные болезни и методы борьбы с ними.

Досліджено основні імуномодулювальні властивості трансфер-фактора активного імунітету проти чуми м'ясоїдних. Оптимізовано параметри культивування вірусу чуми м'ясоїдних у культурі клітин і в курячих ембрінах для одержання препаративної маси антигену. Розроблено метод сенсибілазації свиней-донорів трансфер-фактора, специфічного щодо чуми м'ясоїдних. Одержано дослідні зразки трансфер-фактора активного імунітету, специфічного щодо збудника чуми м'ясоїдних, визначено їх імунобіологічну активність. Здійснено перенесення гіперчутливості сповільненого типу до збудника чуми м'ясоїдних від сенсибілізованих донорів (свиней) до інтактних ксеногенних реципієнтів (білих мишей і курячих ембріонів) за допомогою трансфер-фактора, специфічного щодо збудника чуми м'ясоїдних. Вивчено імунобіологічну активніть окремих фракцій трансфер-фактора, одержаних методом гельпроникаючої хроматографії. Встановлено вплив трансфер-фактора на окремі біохімічні та гематологічні показники крові собак. Експериментально доведено протективну активність трансфер-фактора, специфічного щодо збудника чуми м'ясоїдних, на курячих ембрінах. Розроблено методику одержання комбінованих зразків трансфер-факторів, специфічних щодо аденовірозу, інфекційного гепатиту, парвовірусної інфекції, лептоспірозу та чуми собак, досліджено їх терапевтичну ефективність за клінічних умов.

Індекс рубрикатора НБУВ: П873.381.91-1(4РОС)

Шифр НБУВ: Ж72108 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Винайдено дезінфікуючий препарат нового покоління "Епідез" на підставі діючої речовини полігексаметиленгуанідину (ПГМГ), який є високоефективним бактерицидним засобом для проведення заходів загальної та спеціальної ветеринарно-санітарної профілактики і боротьби із збудниками інфекцій у звіро- та кролегосподарствах, інших об'єктах ветеринарно-санітарного нагляду. Лабораторні і польові випробування бактерицидної дії дезінфікуючого препарату "Епідез" на різних об'єктах середовища, в тому числі за помірних біологічних навантажень, дали позитивні результати за мінімальних концентрацій діючої речовини 0,05 - 4,0 %.

Висвітлено аналіз епізоотологічних, клінічних та лабораторно-діагностичних результатів досліджень інфекційного гепатиту у чорно-бурих лисиць і собак. Наведено аспекти дискусій дослідників та результати власних досліджень і спостережень щодо джерел та факторів передачі збудника інфекції, розвитку інфекційного та епізоотичного процесів гепатиту серед собачих. Сформовано припущення щодо визначення даної патології як нозологічної одиниці.

Викладено особливості гістологічних змін у нирках норок за алеутської хвороби у разі гострого та затяжного перебігу, одержані за допомогою патоморфологічних методів досліджень. Виявлені гістологічні зміни в нирках норок за алеутської хвороби вказують на те, що на фоні загального плазмоцитозу розвивається ексудативний, мезангіопроліферативний, мезангіосклеротичний та мембранозний гломерулонефрит, що і є однією з основних причин, що призводять до смерті тварин.

Втрати в результаті захворювання складаються із: прямих втрат і загибелі курчат (5 - 30 %), підвищеного вибракування через кульгавість, низьких приростів живої маси (до 40 %), зниження категорій тушок, зменшення несучості на 6 - 20 %; у племінних господарствах відзначають зниження статевої активності птиці, що є причиною зменшення запліднення-виводимості; непрямих втрат, пов'язаних з витратами на ліквідацію наслідків первинних втрат, а також з імуносупресивною дією реовірусів, що сприяють збільшенню ризику виникнення інших інфекцій і пригнічує формування поствакцинального імунітету. Реовірус проявляє імуносупресивну дію на організм хворої птиці, що, можливо, є причиною прояву таких захворювань, як синдром малоабсорбції і синдром підвищеної загибелі птиці. Синдром малоабсорбції, який може бути викликаний реовірусом, характеризується уповільненням зростання, низьким індексом конверсії корму і ураженням кісток птиці, що стає очевидним до 2-тижневого віку і пізніше. Синдром розладу всмоктування характеризується збільшенням залозистого шлунка, іноді з некрозом і ознаками катарального геморагічного ентериту. Захворюваність становить у середньому від 5 до 15 %, але може досягати до 40 %. Під час вивчення патогенезу реовірусної інфекції встановлено, що кишечник є основною мішенню вірусу незалежно від способу його введення. Після орального або аерогенного зараження збудник попадає у кров і, в результаті віремії, швидко розноситься в різні органи і тканини. Зокрема, вірус вдається виділити з кишечнику, сумки Фабриціуса, печінки, підшлункової залози, серця, нирок, суглобів і сухожилок. Під час проведення серологічних досліджень у ІФА (тест-система фірми IDvet Франція) наявність антитіл у сироватках крові бройлерів до реовірусу рівень яких коливався з 40 - 52 добу в межах від 1125 до 5138 свідчить про циркуляцію польового вірусу реовірусної інфекції. За дослідження сироваток крові бройлерів на 2, 3 ,7 добу вирощування специфічних антитіл до реовірусу не виявлено. Починаючи з 14-ої доби середній титр АТ до реовірусу становив 1989 та рівень їх у 21, 28, 35 та 45 добу коливався від 3478 до 4825. Встановлено збільшення середнього титру АТ, а саме: у 1,4 разу (21 доба); у 2,3 разу (35 доба) та на 45 добу - у 2,4 разу. Ці дані свідчать про циркуляцію польового штаму реовірусної інфекції. Встановлено, що у разі завершеня відгодівлі бройлерів за ураження реовірусом маса тіла була нижча від технологічної норми на 9,8 %. За визначення специфічних АТ до реовірусу в сироватках крові від різновікових груп бройлерів 11 партій, в тому числі від батьківського птахопоголів'я: 9 партій невакцинованого проти реовірусної інфекції та 2 партій від вакцинованого поголів'я встановлено: наявність АТ до реовірусу в сироватках крові бройлерів серед 9 партій, одержаних від невацинованого батьківського поголів'я, свідчить про циркуляцію польового штаму. Відсоток специфічних АТ у 2 партіях, одержаних від батьківських стад, що були вакциновані проти реовірусної інфекції, коливався у межах 87,5 - 100, що свідчить про ефективність проведеної вакцинації. Для контролю за реовірусною інфекцією необхідно проводити серологічний моніторинг у птахівничих господарствах.