Изложены краткие исторические сведения об изучении заболевания бешенства человека и животных, раскрыты его эпизоотологические особенности и приведена характеристика возбудителя инфекции. Проанализирована распространенность бешенства на территории стран СНГ и Балтии, описана эпизоотическая ситуация по данному заболеванию в Украине. Рассмотрены клиническое проявление и патологоанатомические изменения при бешенстве. Освещены вопросы иммунопатологии при вирусных инфекциях и бешенстве. Обоснована целесообразность использования иммуностимулирующих препаратов для повышения имунной реактивности организма животных и стимуляции поствакцинального иммунитета. Приведено описание механизма действия иммуномодуляторов на иммуную систему, исследованы особенности состояния иммунитета при бешенстве. Освещены некоторые вопросы иммуногенеза при пероральной вакцинации против бешенства плотоядных животных. Рассмотрены принципы изготовления различных типов антирабических вакцин, установлена их эффективность. Представлены современные методы диагностики, профилактики и терапии бешенства.

Викладено дані про перспективність використання пероральної антирабічної вакцини для профілактики сказу диких хижаків за допомогою принад.

Наведено теоретичне узагальнення та результати вивчення особливостей перебігу епізоотичного узагальнення та результати вивчення особливостей перебігу епізоотичного процесу сказу тварин на Одещині, Миколаївщині та Херсонщині, які характеризують поширення, епізоотичну ситуацію, структуру захворюваності, джерела збудника інфекції, сезонні та періодичні прояви хвороби, епізоотологічне районування територій і наукове обгрунтування комплексу профілактичних заходів стосовно сказу тварин у південному регіоні України. На підставі результатів проведених досліджень установлено, що на Одещині (1970 - 2005 рр.) сказ тварин було реєстровано у всіх адміністративних районах. Найбільш неблагополучними щодо сказу тварин районами є: Любашевський, Котовський, Б.-Дністровський, В.-Михайлівський, Фрунзівський, Красноокнянський, Кодимський, Ананівський і Савранський. У структурі захворюваності тварин на сказ такі випадки щодо лисиць становлять 40,89 %, котів - 22,15 %, собак - 13,93 % та великої рогатої худоби (ВРХ) - 13,63 %, інших видів тварин - 9,4 %. Всього 20 видів. Для сказу характерні сезонні підйоми захворюваності тварин (січень - березень і листопад - грудень) і періодичність у 2 - 3 роки. У Миколаївщині (1987 - 2005 рр.) сказ тварин виявлено у всіх адміністративних районах. Найбільш неблагополучними щодо сказу тварин районами є: Доманівський, Новобузький, Новоодеський, Баштанський, Єланецький та Вознесенський. У структурі захворювання тварин сказ котів становить 36,22 %, лисиць - 31,58 %, ВРХ - 15,48 %, собак - 12,07 %, інші види тварин - 4,6 %. Всього 11 видів. Сезонні підйоми захворюваності тварин наявні у періодах - березень - квітень і

Вперше отримано зразки трансфер-фактора (ТФ) антирабічного із селезінок і лімфатичних вузлів одно- і триразово вакцинованих свиней антирабічною вакциною КоКАВ та вивчено їх імунобіологічну активність щодо індукції активного клітинного імунітету у ксеногенних реципієнтів проти вірусу сказу. Проведено комплексне дослідження впливу ТФ на фактори клітинного імунітету та індукцію антигеноспецифічної гіперчутливості сповільненого типу щодо збудника сказу у інтактних реципієнтів, а також протективної активності зразків ТФ за експериментальної рабічної інфекції. Запропоновано схему сенсибілізації свиней-донорів для отримання антигеноспецифічних зразків ТФ. Встановлено, що одноразова та триразова імунізація забезпечують індукцію ТФ антирабічного в організмі донорів. Вперше отримано зразки ТФ активного імунітету проти вірусу сказу. Встановлено, що більш активними є зразки, отримані із селезінок триразово вакцинованих свиней. Доведено можливість індукції активного клітинного імунітету до збудника сказу у ксеногенних реципієнтів за допомогою ТФ антирабічного, а також визначено протективну активність отриманих зразків ТФ антирабічного у разі сказу тварин. Встановлено, що внутрішньом'язове введення ТФ до та після зараження вірулентним штамом вірусу сказу призводить до виживання 50 - 83.3 % заражених мишей. На підставі виявленої антигеноспецифічності, імуномодулюючої та протективної активності трансфер-фактора, зроблено висновок про перспективність використання даного препарату у системі боротьби зі сказом.

Проаналізовано епізоотичну ситуацію сказу тварин в Україні, розкрито методичні аспекти застосування клітинних систем у промисловій технології виготовлення живої й інактивованої антирабічних культуральних вакцин. Наведено теоретичне й експериментальне обгрунтування основних технологічних процесів вибору та культивування виробничих штамів вірусу сказу, конструювання та розробки технології промислового виготовлення та застосування даних біопрепаратів і корекції поствакцинального імунітету. Визначено ефективні захисні середовища, що зберігають антигенні властивості вакцинного вірусу сказу у разі пероральної імунізації диких м'ясоїдних тварин і під час сублімаційного висушування інактивованого біопрепарату. Запропоновано засіб для корекції імунітету за умов щеплення тваринам з імунодефіцитним станом вакцини інактивованої антирабічної культуральної з штаму Щелково-51. Розроблено нормативну документацію на засоби специфічної профілактики сказу, затверджену Державним департаментом ветеринарної медицини України.

Вперше в Україні одержано високоспецифічну діагностичну антирабічну сироватку крові кролів за розробленою методикою гіперімунізації, суть якої полягає у п'ятиразовому введенні антирабічної вакцини КоКАВ на 1-, 3-, 7-, 14- та 30-ту добу з додаванням ад'юванту ISA-25 на 1- та 14-ту добу імунізації. Запропоновано методику концентрування вірусу сказу поліетилніміном. Розроблено діагностичну тест-систему на основі непрямого варіанта ІФА з застосуванням кон'югати на основі рекомбінантного білка A Staphylococcus aureus, яка дозволяє виявляти антирабічні антитіла у сироватці крові різних видів тварин та визначати їх рівень у МО.

Створено колекцію вуличних ізолятів вірусу сказу й оптимізовано умови їх підготовки до досліджень та зберігання. Оптимізовано метод ЗТ-ПЛР для ідентифікації ізолятів вірусу сказу. З використанням варіант-специфічних праймерів встановлено наявність генетичних варіантів вірусу сказу, які диференційовані за гомологією до вірусу сказу референс-штаму CVS на два кластери CVS-подібні (кластер І) та відмінні від CVS (кластер II). Встановлено більш ефективний захист антирабічних вакцин (на 29 - 30 %) проти ізолятів вуличного вірусу сказу, які належать до CVS-подібного варіанта, у порівнянні з ізолятами, що належать до відмінного від CVS генетичного варіанта. Проведено територіальне ранжування генетичних варіантів вірусу сказу та його проекцію на епізоотичну ситуацію. Показано, що CVS-відмінний генетичний варіант циркулює на лівобережній Україні в зонах з високою та середньою напруженістю епізоотичної ситуації, а CVS-подібний варіант - на правобережній Україні переважно в зоні з низькою напруженістю епізоотичної ситуації.

Розглянуто епізоотичну ситуацію щодо сказу тварин у Європі в цілому та країнах, що проводять пероральну вакцинацію диких м'ясоїдних, як основного резервуару та вектора рабічної інфекції. Наведено результати випробування стабільності, споживання та ефективності вакцини антирабічної для пероральної імунізації диких м'ясоїдних "Броварабіс V-RG", що виготовляється ТОВ "Укрветпромпостач" та використовується в Україні для боротьби зі сказом серед диких тварин. Дослідженнями показано високу стабільність препарату протягом терміну придатності, привабливість принади для лисиць, антигенну активність вакцини та можливість контролювати споживання шляхом виявлення біомаркера (тетрацикліну) в зубах для оцінки ефективності проведення протиепізоотичних заходів.

Проведено аналіз епізоотичної ситуації щодо сказу в Україні та встановлено тенденції до її розвитку, які характеризуються періодичними спадами та підйомами рівня захворюваності, зміщенням географічного розташування епіцентрів епізоотії та зростанням ролі котів у формуванні осередків епізоотії. Проаналізовано нуклеотидні послідовності генів нуклеопротеїну та глікопротеїну вірусу сказу, сконструйовано олігонуклеотидні праймери. Визначено позиції праймерів у послідовності гена, відпрацьовано режими полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) для діагностики сказу (патент на корисну модель №52924). Вперше показано можливість застосування зворотно-транскриптазної (ЗТ)-ПЛР у системі лабораторної діагностики сказу тварин, у тому числі для раннього виявлення вірусу, а також визначено її місце в системі контролювання біотехнологічної сировини та продукції. Вивчено динаміку розвитку інфекційного процесу та розповсюдження вірусу сказу в організмі експериментально інфікованих мишей та доведено суттєвий вплив на ці процеси способу зараження.

Удосконалено умови культивування та довготривалого зберігання вірусу сказу, тест-штаму CVS зі стабільними біологічними властивостями, що включають підбір оптимальної інфікуючої дози та компонентів захисного середовища. Вперше розроблено Національний галузевий стандартний антирабічний зразок (референс-вакцина). У результаті проведених досліджень підібрано вакцинний штам та культуру клітин, умови культивування та інактивації, а також захисне середовище для його тривалого зберігання. Експериментально підтверджено ефективність ліофілізації нативного матеріалу в процесі розробки зразка стандартного контрольного для діагностики сказу в реакції імунофлуоресценції, що гармонізує проведення лабораторних досліджень на сказ тварин відповідно до міжнародних вимог. Розроблено альтернативні експрес-методи технологічного контролю під час виготовлення антирабічних вакцин із використанням вітчизняних виробничих штамів вірусу сказу. Проведено аналіз результатів, які одержані за допомогою класичних і розроблених методів, визначено кореляцію між ними.

Досліджено поширення зоонозу сказу в популяціях диких і свійських ссавців на Луганщині на основі 802 реєстрацій сказу, виявленого під час дослідження 3689 особин 16 видів у 2000 - 2006 рр. Наведено поточну ситуацію з динамікою зоонозу у просторі та часі. Аналіз залученості систематичних і екологічних груп ссавців у епізоотологічний процес показав суттєвий зв'язок зоонозу з м'ясоїдністю. Головним осередком циркуляції збудника у природі є угруповання хижих ссавців. Проникнення збудника в міста відбувається завдяки мисливській діяльності, як правило в осінньо-зимовий період через ланцюг лисиці - собаки.

На основі комплексних серологічних досліджень вивчено динаміку формування антирабічного імунітету у щеплених лабораторних (білі миші, морські свинки), домашніх (собаки, коти) та сільськогосподарських (велика рогата худоба) тварин. Проведено три варіанти удосконалення методу оцінювання імуногенної активності інактивованих антирабічних вакцин (тест NIH): постановка тесту на тваринах з індукованою фармакологічними препаратами імуносупресією; метод, який відображає природний шлях введення вакцини й інфікування тварин; використання у тесті вуличних ізолятів вірусу сказу замість CVS. За допомогою встановленої кореляції між імуногенною активністю інактивованих антирабічних вакцин та титром специфічних антирабічних антитіл у лабораторних тварин розроблено альтернативний метод "серологічного" тестування імуногенної активності інактивованих антирабічних вакцин на основі визначення поствакцинальних антирабічних антитіл. Цей тест скорочує термін випробовування, кількість мишей та виключення використання вірусу.

Наведено результати дослідження генетичної спорідненості ізолятів вірусу сказу на території України. Надано результати створення колекції сироваток крові від диких і домашніх м'ясоїдних тварин (МТ) із характеристикою їх антирабічної активності. Гармонізовано до міжнародних вимог лабораторні дослідження з оцінювання антирабічного імунітету шляхом впровадження методики визначення віруснейтралізаційних антитіл до вірусу сказу в культурі клітин (FAVN-тест). Здійснено порівняльні дослідження загальноприйнятих у світі методів визначення антирабічних антитіл, верифікацію різних тест-систем для визначення антитіл до вірусу сказу методом ELISA. Визначено їх придатність для дослідження антирабічного імунітету у тварин. Одержано результати досліджень щодо взаємозв'язку між характеристиками парентеральних антирабічних вакцин і гуморальною імунною відповіддю після їх застосування. Вивчено фактори, що впливають на формування антирабічного імунітету у домашніх МТ із пропозиціями щодо проведення корекції специфічного імунітету у собак. Вперше охарактеризовано рівень специфічного імунітету у лисиць у зонах пероральної імунізації диких МТ в Україні, визначено показники популяційного антирабічного імунітету для домашніх і диких МТ шляхом впровадження показника "шансу благополуччя". Створено систему оцінювання антирабічного імунітету у домашніх і диких МТ.

Однією з найбільш значущих інфекційних хвороб тварин на території України є сказ. В Україні щорічно реєструється значна кількість спалахів цього захворювання серед тварин різних видів і диких м'ясоїдних, домашніх і сільськогосподарських тварин. Найбільша кількість випадків спостерігається у диких м'ясоїдних. Вогнища сказу в Україні трапляються практично по всій території. Проаналізовано випадки сказу на території Північної та Західної України. Незважаючи на всі методи боротьби, проведення вакцинацій, контроль диких та безпритульних тварин, випадки захворювання на сказ все ж трапляються. Наведено відомості про поширення сказу в північних та західних областях України - Житомирській, Рівненській, Волинській, Львівській, Тернопільській, Хмельницькій, Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській за 2008 - 2016 рр. На території Північної та Західної України за 9 років зареєстровано значну кількість випадків сказу тварин. Найбільше випадків - 30 % з 9 областей України - припадає на Хмельницьку обл., 22 % - на Житомирську обл. Ці показники свідчать про те, що з 9-ти областей північної та західної України Хмельницька і Житомирська області мають найнапруженішу епізоотичну ситуацію щодо сказу тварин: там налічується 52 % випадків сказу, тоді як в інших семи областях - лише 48 %. Відзначено, що епізоотична ситуація зі сказу за 2008 - 2016 рр. у вказаних регіонах є нестабільною і характеризується періодичними підйомами та спадами напруженості. На основі порівняльного аналізу показників поширеності сказу за 2008 - 2016 рр. проведено епізоотологічне районування північних і західних областей України, що надало змогу розділити територію на 3 зони: з низькою, середньою та високою напруженістю епізоотичної ситуації.

Мисливські ресурси потребують регулярного обліку кількісного їх складу, дослідження якісного стану диких тварин та умов їх існування, а також пошуку дієвих рішень для усунення проблем мисливського господарства.) Мета статті - проведення порівняльного аналізу між чисельністю популяції хижих тварин і кількістю випадків сказу на території Полтавської та Сумської областей України. Як об'єкти, що досліджувалися, були обрані такі види хижих ссавців (род. Canidae) - вовк (Canis lupus L., 1758) та лисиця (Vulpes vulpes L., 1758). За даними Державного комітету статистики України в період 1978 - 2019 рр. найбільша чисельність лисиці на території України спостерігалася 1999 та 2000 рр. (126 900 та 116 650 голів відповідно). У період 2000 - 2014 рр. відбулося різке зменшення популяції лисиць понад 50 %. Аналізуючи динаміку чисельності лисиці на території Полтавської області за 2011 - 2019 рр., зроблено висновку, що за вказаний період різких коливань у показниках не спостерігалося, але порівняно з 2011 - 2013 рр. наступні періоди спостереження мали тенденцію до збільшення чисельності лисиць. Проведений аналіз чисельності лисиці на території Сумської області за аналогічний період показав протилежну динаміку зниження кількості тварин вдвічі з 2651 голів 2011 р. до 1500 голів 2019 р. Аналіз звітності Державного комітету статистики України щодо чисельності популяції вовка на території України загалом виявив, що кількісний склад популяції вовка на території України збільшився вдвічі з 1190 голів 1978 р. до 2468 - 2013 рр. В подальші шість років спостережень різких коливань у чисельності тварин не відбувалося, а середні показники складали 2225 +- 100,30. В наступний семирічний період (2013 - 2019 рр.) кількість тварин у середньому становила 6 +- 1,07 голів, а 2019 р. тварин взагалі не реєстрували, що говорить при знищення вовка як виду на території Полтавської області і може мати катастрофічні наслідки. Не менш серйозна ситуація склалася на території Сумської області за аналогічний період спостереження. За даними Державного комітету статистики України в період 2011 - 2015 рр. кількість тварин у середньому становила 75 +- 6,60 голів, то вже в наступні періоди (2016 - 2019) середня кількість тварин становила 2 +- 2,89 голови, що на 97 % менше від первинних показників. При аналізі кореляції виявлено, що при зменшенні чисельності популяції хижих тварин відмічається тенденція до збільшення випадків сказу як у Полтавській, так і в Сумській областях України. Встановлено, що за 2010 - 2019 рр. на території Полтавської області спостерігали значні коливання випадків через кожні 2 - 3 роки. У структурі захворюваності тварин на сказ серед лисиць на території Полтавської області за 2015 - 2019 рр. спостерігали тенденцію до зменшення випадків. Протилежна ситуація випадків сказу спостерігалася серед лисиць на території Сумської області, при цьому відмічали значні коливання 2010 та 2018 рр., протягом 2015 - 2019 рр. на території Сумської області виявляли тенденцію до зростання випадків сказу.

Оскільки географічна інформаційна система (ГІС) є інструментом для збору даних із багатьох джерел різними методами, який, крім стандартного картографування, надає можливість організовувати, зберігати, обробляти, аналізувати, моделювати, представляти просторові дані та створювати прогнози, то мета дослідження - проведення аналізу епізоотичної ситуації зі сказу в Україні з застосуванням новітніх геоінформаційних технологій. Для цього було зібрано дані з захворюваності на сказ; визначено географічні координати для кожного випадку; створено науково-інформаційну базу даних усіх випадків сказу та адаптовано її для роботи у програмному забезпеченні QGIS. ГІС застосовано для динамічних моделей, у яких просторовий розподіл випадків сказу для різних видів тварин змінювався у послідовних часових межах. Проведено картографічну візуалізацію поширення сказу на території всіх областей України. Визначення напрямків руху епізоотії показало зміщення еліпса стандартних відхилень у східному напрямку для домашніх тварин, але в західному - для диких. Найвищу щільність сказу серед диких тварин виявлено у Хмельницькій і Вінницькій обл., а найнижчу - у Полтавській обл. Серед домашніх тварин найбільшу щільність випадків сказу виявлено у північно-східній частині Вінницької обл. (на межі з Київською обл.) і північно-східній частині Черкаської та Кіровоградської обл., а найнижчу - у Закарпатській і південній частині Одеської обл. Аналіз ситуації вздовж кордонів України показав переважання сказу серед домашніх тварин уздовж кордонів із Росією, а диких - поруч із кордонами з Білоруссю, Молдовою та Угорщиною. Щодо сезонності поширення сказу для різних груп тварин, то захворюваність серед домашніх тварин найбільше спостерігали на початку року (у першому кварталі), а серед диких - наприкінці року (у четвертому кварталі). Таким чином, встановлення зон найвищого ураження сказом, періодів підйому та спаду епізоотії, визначення видового розповсюдження сказу на території кожної області надасть можливість ефективніше планувати та проводити протиепізоотичні заходи в Україні.

На підставі експериментальних досліджень представлено результати аналізу епізоотичної ситуації щодо сказу тварин в Україні. Надано просторову-часову характеристику епізоотії сказу в Чернігівській області. Проведено оцінку популяції безпритульних тварин і пероральну імунізацію проти сказу безпритульних собак із використанням рекомбінантної вакцини «Броварабіс V-RG», здійснено короткострокове прогнозування поширення сказу на території Чернігівської області на 2017–2021 рр. Геоінформаційним аналізом епізоотії сказу в Чернігівській області за 2011–2016 рр. виявлено 18 просторово-часових кластерів із трендом «спорадичний» (hotspot), що є статистично достовірно доведеними стаціонарно неблагополучними зонами щодо сказу на території Чернігівської області. Виявлено три кластери із трендом «новий» в останній часовий крок, які розміщені на крайньому південному сході області, що свідчить про поширення сказу в цьому напрямку. Проведені в контрольованому експерименті та польові дослідження оральної імунізації собак проти сказу з використанням вакцини «Броварабіс V-RG» показали можливість застосування цього методу, що є перспективним у впровадженні в систему антирабічних протиепізоотичних заходів як окремого заходу або в комбінації з парентеральним щепленням собак проти сказу.