Доведено клінічні й економічні переваги використання препарату BIO-MOS (розробник - корпорація Alltech, США) для профілактики гастроентериту та імунного стану відлучених поросят, з розрахунку 1 кг/т комбікорму протягом 40 днів згодовування.

Вивчено клінічні особливості прояву парвовірусного ентериту собак різних вікових груп за умов м. Полтава, господарі яких зверталися до ветеринарних клінік ТОВ "Ветсервіс". При парвовірусному ентериті собак розроблено й запропоновано нову схему лікування, котра є значно ефективнішою від загальноприйнятої базової методики. Обурунтовано важливість використання хіміотерапевтичних засобів на окремих стадіях розвитку захворювання. Виявлено вікові групи собак, які краще піддаються лікуванню.

Наведено матеріали щодо патолого-анатомічного та патоморфологічного перебігу некротичного ентериту у дорослих курей. Показано особливості ураження кишечника, печінки, нирок, серця за цього перебігу хвороби. Описано також патолого-анатомічні та патоморфологічні зміни в трахеї та залозистому шлунку дорослої птиці. Встановлено, що в ділянках ураження органів (особливо кишечника) при хронічному перебігу некротичного ентериту починають формуватися утворення по типу інфекційної гранульоми. В паренхіматозних органах переважно виявляються глибокі дистрофічні процеси.

Вивчено джерела та резервуари збудників інфекції, механізми та фактори передачі збудників інфекції, а також фактори, які впливають на сприйнятливість тварин. Встановлено склад асоціацій умовно патогенних мікроорганізмів, які виділяються від хворих корів, телят, синантропної птиці, гризунів, зовнішнього середовища, одягу персоналу, предметів догляду за тваринами та посуду. Одержано нові дані щодо ролі гризунів і синантропної птиці в епізоотичному процесі у разі захворювань великої рогатої худоби, викликаних умовно патогенними бактеріями. Визначено вплив факторів зовнішнього середовища на інтенсивність розвитку пневмоентеритів телят. Показано, що у разі застосування рибомунілу у схемі комплексної профілактики пневмоентеритів телят зменшується захворюваність та збільшується збереженість новонароджених телят.

Розроблено діагностичну тест-систему для ідентифікації генома парвовірусу собак методом зворотно-транскриптазної полімеразної ланцюгової реакції. Вивчено особливості епізоотичного процесу парвовірусної інфекції собак та її місце серед ентеритів різної етіології. Вивчено патогенез за гострого перебігу парвовірусу інфекції собак (ПВІ) та динаміку за інтенсивної терапії. Експериментально обгрунтовано необхідність застосування інтенсивної терапії за ПВІ собак упродовж перших чотирьох діб після початку лікування.

Наведено результати біохімічних досліджень функціональної активності внутрішніх органів собак, хворих на парвовірусний ентерит. Результати досліджень свідчать про значні зміни функціонального стану внутрішніх органів, зокрема печінки, підшлункової залози та нирок. У хворих собак виявляли гіпопротеїнемію, диспротеїнемію; порушення пігментної функції печінки. Біохімічними дослідженнями встановлено, що парвовірус викликає розвиток панкреатиту в собак, про що свідчить підвищення в 3 - 4 рази активності alpha-амілази в крові. Висока активність аспартатамінотрансферази, аланінамінотрасферази та зростання коефіцієнта де Рітіса у сироватці крові хворих собак свідчить про тяжкі ураження гепатоцитів. Збільшення вмісту сечовини та креатиніну в крові свідчить про ураження нирок.

Вивчено породну та вікову чутливість, сезонність виникнення та динаміка прояву парвовірусного ентериту собак в умовах ветеринарних клінік ТОВ "Біоцентр" міста Полтава. Встановлено, що ензоотія парвовірусного ентериту частіше проявляється у весняно-літній період, більш схильні до зараження собаки породи німецька вівчарка. У випадку парвовірусного ентериту собак нами розроблена й запропонована схема лікування, котра є значно ефективнішою за загальноприйняту базову методику. Обгрунтовано важливість використання хіміотерапевтичних засобів на окремих стадіях розвитку інфекційного процесу. Встановлено, що для профілактики парвовірусного ентериту у собак найбільш ефективною виявилась вакцина "Нобівак DHPPI".

Викладені результати досліджень щодо діагностики, лікування та профілактики парвовірусного ентериту собак у м. Полтаві. Встановлено, що протягом 2016 - 2018 рр. в умовах клініки "Ветеринарний VIP-Сервіс" міста Полтави було зареєстровано 338 хворих на парвовірусний ентерит собак. Діагноз на парвовірусний ентерит встановлювали комплексно, зважаючи на епізоотологічні дані, дані анамнезу, клінічні ознаки. Для підтвердження діагнозу проведено імунохроматографічні експрес-тести, засновані на виявленні антигену збудника. Протягом 2019 р. у клініці було виявлено 105 хворих на парвовіроз собак. Епізоотичний процес хвороби характеризувався сезонністю. Так, найбільша інтенсивність захворювання була відмічена в осінній період - 36,2 %, а найменша (16,3 %) - у зимовий період. Тварини, які захворіли, не були щеплені проти парвовірусного ентериту, або була недотримана правильна схема вакцинацій. Найбільше хворих на парвовіроз собак було серед цуценят віком 2 - 4 місяці, що становило 62,9 % від усіх хворих тварин. Частіше хворіли такі породи собак як йоркширський-тер'єр, мальтійська болонка, той-тер'єр, німецька вівчарка та безпородні. Підтверджено високу ефективність застосованих вакцин Нобівак ЧГППІ, Дурамун Плюс 5 Л4, Вангард Плюс 5/Л та Еурікан ЧГППІ2-Л для профілактики парвовірозу на 768 собаках в умовах клініки "Ветеринарний VIP-сервіс". Нова схема лікування, що ми пропонуємо, на відміну від базової схеми, включала призначення іншого протиблювотного препарату Cеренії, спазмолітика Но-шпи, гемостатичного засобу Контривену, імуномодулюючого препарату Анфлурону і антибіотика Фармазину-50, також додатково специфічної гіперімунної сироватки Гіскан-5, сульфаніламідного препарату Бровасептолу для ін'єкцій та пробіотиків з пребіотиками Dolvit Probiotic для відновлення мікробіому кишок. З'ясовано, що застосування запропонованої нами нової схеми лікування було більш ефективним, порівняно із базовою схемою не лише за швидкістю настання одужання тварин, а ще й за відсутністю летальних випадків.

Увагу приділено розробці та вдосконаленню превентивних заходів щодо парвовірозу собак на підставі результатів епізоотологічного моніторингу та застосування екстракту рослинного походження, який володіє імуномодулюючими властивостями, під час вакцинацій. Дослідженнями встановлено, що хвороба уражує не тільки молодняк (від народження до 12-тижневого віку), але й собак, старших понад 12 міс., різної статі, як нещеплених, так і частини щеплених проти парвовірусного ентериту (ПВЕ). Установлено схильність певних порід собак до захворювання на ПВЕ як в Україні, так і Нігерії та залежність кількості випадків хвороби від регіону Нігерії, сезону року (сухого або вологого) й інших біотичних та абіотичних факторів. Уперше з'ясовано, що в Нігерії серед збудників ПВЕ собак виявлено штам CPV-2b на фоні домінуючих CPV-2 (парвовірус), CPV-2a та CPV-2c. Патологоанатомічними дослідженнями доведено, що в обох країнах у собак переважає кишкова форма хвороби. Широкий спектр фонових хвороб зумовлює асоційований перебіг із незаразними, бактеріальними й іншими вірусними хворобами, а також імуносупресію. На підставі епізоотологічного моніторингу парвовірозу собак, соціально-етнічних та інших досліджень уперше розроблено короткостроковий прогноз поширення ПВЕ в Нігерії на період 2020 - 2025 рр. Зазначено, що узагальнення змін гематологічних показників собак, хворих на ПВЕ, свідчить про виражений моноцитоз (65,5 %), нейтропенію (55,5 %), лейкопенію (31,0 %) або навпаки лейкоцитоз, лімфопенію й еозинопенію залежно від терміну перебігу хвороби. Проведений фітохімічний аналіз етанольних і водних екстрактів Abrus precatorius свідчить про наявність в обох екстрактах алкалоїдів, флавоноїдів, танінів, редукуючих цукрів. Проте у водному екстракті рослини нігерійського походження виявлено також серцеві глікозиди. За результатами досліджень з'ясовано ступінь токсичності різних екстрактів Abrus precatorius за різних концентрацій для лабораторних мишей і собак. Доведено, що застосування водного екстракту Abrus precatorius у дозі 0,68 мг / кг маси собак за вакцинації проти ПВЕ має імуномодулюючий ефект.

Увагу приділено проблематиці інфекційних ентеритів собак. Науково обгрунтовано результати досліджень епізоотологічних особливостей парво- та коронавірусної інфекції та встановлено їх роль у нозологічному профілі ентеритів собак. З’ясовані зміни гематологічних показників у собак за парво- і коронавірусного ентериту. Визначено коливання морфологічних і біохімічних показників крові залежно від різних клінічних форм парвовірусної інфекції. Для оцінки порушень гуморальної та клітинної ланок імунітету, мікро- і макрофагальної системи, зниження неспецифічного захисту організму запропоновано і науково обгрунтовано проведення аналізу інтегральних лейкоцитарних індексів на основі формули крові, що відображає стан нейрогуморального гомеостазу. Встановлено показники клітинного імунітету в собак, хворих на нарво- і коронавірусний ентерит, котрі порівняні з динамікою результатів після вакцинації для визначення оптимального терміну ревакцинації. Визначено зміни показників гуморального імунітету проти парвовірусного ентериту після перехворювання у певні поствакцинальні періоди, враховуючи концентрації специфічного Ig G та напруженість передачі материнських антитіл. Розроблено й апробовано схему отримання фракції тотальних Ig G методом афінної хроматографії за допомогою сорбентів на основі іммобілізованих імуноглобулінів зв’язувальних білків, зокрема, рекомбінантного білка А Staphylococcus aureus з високим рівнем стабільності. Виділено польові штами корона- та парвовірусу, проведено їх ізоляцію й адаптацію в системі in vitro та визначено патогенність на сприйнятливих тваринах. Експериментально доведено можливість адаптації та накопичення польового ізоляту парво- та коронавірусу в системі in vitro на гетерологічних культурах клітин з визначенням їх патогенності. Показано, що виділений польовий ізолят здатен викликати розвиток хвороби у собак за експериментального інфікування. З метою удосконалення діагностики інфекції розроблено протокол постановки ПЛР для виявлення ДНК парвовірусу в біологічному матеріалі. Встановлено, що мікроскопічні та гістохімічні зміни в органах і тканинах собак, експериментально інфікованих парвовірусом дещо відрізняються від таких у спонтанно хворих тварин. Однак, макроскопічні зміни були подібними. Експериментально встановлено, що за коронавірусної інфекції у цуценят основні макроскопічні зміни локалізувалися в тонкому кишечнику. На підставі вивчення макро- та мікроскопічних змін у тканинах і клітинах організму собак за парво- та коронавірусної інфекції при природному і експериментальному інфікуванні встановлені діагностичні маркери та розроблено схему диференційної патоморфологічної діагностики.