Наведено відомості про склад популяції вірусу ящуру, описано її властивості. Висвітлено патогенез захворювання, клінічні ознаки та патолого-анатомічні зміни. Розглянуто питання виникнення мінливості вірусу ящуру. Проаналізовано закономірності виникнення, перебігу епізоотопій, заходи боротьби з ящуром та його профілактики.

Приведены сведения о составе популяции вируса ящура, описаны ее свойства. Освещены патогенез заболевания, клинические свойства и патологоанатомические изменения. Рассмотрены вопросы возникновения изменчивости вируса ящура. Проанализированы закономерности возникновения, течения эпизоотопий, меры борьбы с ящуром и его профилактики.

Розглянуто основні характерні особливості патогенності вірусу H5N1 з урахуванням його епідеміології в різних країнах світу.

Рассмотрены основые отличительные особенности патогенности вируса Н5N1 с учетом его эпидемиологии в различных странах мира.

Изложены краткие исторические сведения об изучении заболевания бешенства человека и животных, раскрыты его эпизоотологические особенности и приведена характеристика возбудителя инфекции. Проанализирована распространенность бешенства на территории стран СНГ и Балтии, описана эпизоотическая ситуация по данному заболеванию в Украине. Рассмотрены клиническое проявление и патологоанатомические изменения при бешенстве. Освещены вопросы иммунопатологии при вирусных инфекциях и бешенстве. Обоснована целесообразность использования иммуностимулирующих препаратов для повышения имунной реактивности организма животных и стимуляции поствакцинального иммунитета. Приведено описание механизма действия иммуномодуляторов на иммуную систему, исследованы особенности состояния иммунитета при бешенстве. Освещены некоторые вопросы иммуногенеза при пероральной вакцинации против бешенства плотоядных животных. Рассмотрены принципы изготовления различных типов антирабических вакцин, установлена их эффективность. Представлены современные методы диагностики, профилактики и терапии бешенства.

Ключ. слова: белки вируссодержащих суспензий, умеренно низкие температуры
Індекс рубрикатора НБУВ: Е30*716-636.601.2 + П843.9діарея

Рубрики:

Загальна вірусологія

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено дані про вплив умов та доз зараження культури ВНК 21/13 виробничими штамами вірусу сказу на біологічну активність одержаної вірусної сировини.

Наведено дані досліджень порівняльної оцінки впливу різних температурних режимів культивування на рівень нагромадження у культурі клітин РК-15 авірулентного вакцинного штаму та високовірулентного польового ізоляту вірусу класичної чуми свиней з метою вивчення біологічних особливостей збудника.

Проведено порівняльне дослідження температурних залежностей активності нейрамінідази вірусів грипу птахів, виділених в Ізраїлі під час епізоотії 2000 - 2004 рр., референтного штаму вірусу грипу птахів і двох референтних штамів вірусу грипу людини. Показано, що температурний оптимум активності нейрамінідази хронологічно більш пізніх груп вірусу грипу птахів наближується до оптимуму активності референтних штамів вірусу грипу людини. Це підтверджує гіпотезу про можливий перехід вірусу грипу від птахів до людини та в зворотному напрямку, що є одним зі шляхів еволюції цього вірусу.

Досліджено підбір клітинної лінії для виділення вірусу класичної чуми свиней (КЧС). З цією метою випробувано гомологічні перещеплювані клітинні лінії нирки свині (SK-6) та нирки поросяти (PK-15) з колекції Європейської референс-лабораторії КЧС (National Veterinary Research Institute, Pulawy, Poland) і первинну гетерологічну культуру клітин тестикули ягняти (ТЯ) з колекції "Біотест-лабораторії". Клітинні культури вирощували у вигляді моношару на 96-лункових мікротитраційних пластинах. Антиген вірусу КЧС визначено за допомогою пероксидазозв'язаного методу (PLA). Найбільш придатною клітинною лінією для виділення вірусу КЧС зі зразків органів та зразків інфікованих культур клітин є культура клітин SK-6. Інші клітинні лінії - ТЯ та РК-15 для цієї мети менш придатні. Рекомендовано використовувати в процесі вірусологічної діагностики КЧС перещеплювану культуру клітин SK-6.

Індекс рубрикатора НБУВ: П843.9 + П821.219.212

Рубрики:

Окремі зоопатогенні віруси та їх групи

Вакцини проти сказу

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П843.9 с8

Рубрики:

Окремі зоопатогенні віруси та їх групи

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано епізоотологічні дані щодо ньюкаслської хвороби (НХ) - висококонтагіозного інфекційного захворювання сільськогосподарської, синантропної та дикої птиці з ураженням центральної нервової системи, органів дихання і кишкового тракту - у різних регіонах України. Визначено нуклеотидні послідовності ділянки гену F0 ізолятів вірусу даної хвороби, виділених від птиці на території країни, диференційовано генетичні групи штамів вірусу НХ, створено банк даних нуклеотидних та відповідних амінокислотних послідовностей варіабельної ділянки гену F0 вірусу НХ. Досліджено індекси інтрацеребральної та внутрішньовенної патогенності ізолятів зазначеного вірусу та середнього часу загибелі курячих ембріонів, інфікованих ізолятами вірусу НХ, доведено їх загальне походження з ізолятами, що циркулювали в Росії та в Приморському краї, а також у Південно-Східній Азії.

Проаналізовано епізоотичну ситуацію сказу тварин в Україні, розкрито методичні аспекти застосування клітинних систем у промисловій технології виготовлення живої й інактивованої антирабічних культуральних вакцин. Наведено теоретичне й експериментальне обгрунтування основних технологічних процесів вибору та культивування виробничих штамів вірусу сказу, конструювання та розробки технології промислового виготовлення та застосування даних біопрепаратів і корекції поствакцинального імунітету. Визначено ефективні захисні середовища, що зберігають антигенні властивості вакцинного вірусу сказу у разі пероральної імунізації диких м'ясоїдних тварин і під час сублімаційного висушування інактивованого біопрепарату. Запропоновано засіб для корекції імунітету за умов щеплення тваринам з імунодефіцитним станом вакцини інактивованої антирабічної культуральної з штаму Щелково-51. Розроблено нормативну документацію на засоби специфічної профілактики сказу, затверджену Державним департаментом ветеринарної медицини України.

Вперше в Україні одержано високоспецифічну діагностичну антирабічну сироватку крові кролів за розробленою методикою гіперімунізації, суть якої полягає у п'ятиразовому введенні антирабічної вакцини КоКАВ на 1-, 3-, 7-, 14- та 30-ту добу з додаванням ад'юванту ISA-25 на 1- та 14-ту добу імунізації. Запропоновано методику концентрування вірусу сказу поліетилніміном. Розроблено діагностичну тест-систему на основі непрямого варіанта ІФА з застосуванням кон'югати на основі рекомбінантного білка A Staphylococcus aureus, яка дозволяє виявляти антирабічні антитіла у сироватці крові різних видів тварин та визначати їх рівень у МО.

  Скачати повний текст

Теоретично та експериментально обгрунтовано використання вакцинних штамів вірусу сказу для виготовлення антирабічних вакцин і шляхи їх удосконалення. Вперше адаптовано вірус вакцинного штаму Щолково-51 К до культури клітин НС, розроблено технологію одержання културальної вірусовмісної суспензії та удосконалено методику визначення його інфекційної активності шляхом титрування в культурі клітин НС, що дозволило скоротити час при встановленні титру з 14-ти до 3-х діб. Вперше в порівняльному аспекті вивчено патогенні властивості та встановлено ступінь атенуації вірусу сказу вакцинних штамів ЩОЛКОВО-51 К, РБ-71 та ТС-80, одержаних в культурі клітин НС. Експериментально доведено, що штам РБ-71 не може бути використаний для виготовлення живих вакцин у зв'язку з його високою реактогенністю. Вперше розроблено безпечний спосіб одержання мозкової суспензії вірусу сказу з високою інфекційною активністю, новизна якого підтверджена патентом України.

Наведено результати обстеження свинарських господарств Чернігівської області щодо тешовірусів свиней. Досліджено 1296 проб, які були відібрані від клінічно здорових, хворих з ознаками енцефаломієлітів, перехворілих свиней та з предметів догляду за ними, а також від синантропних тварин і птахів та з об'єктів навколишнього природного середовища. Виділено 313 ізолятів тешовірусів свиней (24,2 % від загальної кількості відібраних проб), 168 ізолятів (53,7 % від загальної кількості досліджених проб) тешовірусів свиней першого серотипу, збудника ензоотичного енцефаломієліту. Ізоляти вірусів, виділені від синантропних тварин, мають патогенні властивості з класичними симптомами хвороби Тешена свиней.

Індекс рубрикатора НБУВ: П843.9

Рубрики:

Окремі зоопатогенні віруси та їх групи

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено важливу для вирішення біотехнологічних проблем методологію вивчення циклів размноження та динаміки накопичення вірусу класичної чуми свиней у культурі перевивних клітин РК-15 за умов відсутності будь-яких проявів цитопатогенної дії вірусу. Підтверджено можливість широкого використання з цією метою перспективного та надійного методу флюоресцентних зондів, що не потребує попередньої адаптації інфекційного чинника до чутливої культури та подальшого його розмноження в чутливих клітинах.

Наведено результати порівняльного вивчення морфології, білкового складу віріонів та антигенної характеристики трьох штамів (двох лабораторних та одного польового) збудника вірусної діареї великої рогатої худоби.

Для детекции антител против вируса бычьей вирусной диарреи (ВБВД) методом ИФА необходимо подготовить адекватное количество иммунологически активных и специфичных антигенов ВБВД из культуры, инфицированной цитопатогенным Орегон С24V штаммом ВБВД. Использованы методы, предлагаемые разными авторами, и определен основной, минимально влияющий на иммунологическую активность и специфичность вирусных протеинов и позволяющий определить самый широкий спектр антител против вирусных белков, вызывающих антителопродукцию. НДС-ПААГ, Вестерн блот, ИФА показали, что самую широкую панель активных вирусных протеинов, способных вызвать антителопродукцию в гипериммунной сыворотке, можно получить после обработки клеточных фрагментов ультразвуком с последующим осаждением ультрацентрифугированием на градиенте сахарозы (20-50 %). Антигены ВБВД показали суперчувствительность к протеазам, неионным сурфактантам и склонность к деградации протеинов с последующей иммунологической инактивацией. Также обнаружена склонность вирусных протеинов к ассоциации и реассоциации с компонентами клеточного и сывороточного происхождения, сильно влияющая на специфичность ИФА. Их антигенность определяют лабильные конформационные антигенные детерминанты.