Експериментально підтверджено репрезентативність даних моніторингу за показниками стану крон дерев у Лівобережному Лісостепу України у просторі та часі. Виявлено видоспецифічні особливості та діапазони мінливості показників стану крон (відносної протяжності, щільності, периферійного відмирання крон і прозорості листя) для п'яти деревних порід. Установлено діагностичні ознаки, які дають змогу прогнозувати всихання дерев дуба звичайного у найближчі 1 - 3 роки, а саме: в них щільність крони нижча за 40 %, периферійне відмирання - не менше за 20 %. Доведено вплив на стан крон дерев опадів і температури попереднього вегетаційного періоду. Проаналізовано поширення різних типів пошкоджень і взаємозв'язок зі станом крон. Запропоновано метод комплексної оцінки стану деревного ярусу за даними моніторингу II рівня з урахуванням трьох показників - стану крон, пошкоджень дерев і відпаду.

На прикладі розподілу фітомаси показано вплив осики на віргінільні рослини сосни звичайної. Встановлено, що величина та характер цього впливу залежать від відстані між рослинами. Це дозволяє визначити структурні особливості фітогенного поля осики, яка є джерелом цього впливу.

Вивчено екологічні особливості відновної динаміки рослинності зрубів смерекових лісів Українських Карпат. Дослідження проводилися впродовж 2004 - 2012 рр. у найбільш поширеній в регіоні субформації буково-ялицево-смерекових лісів. Охарактеризовано систематичну, географічну та екологічну структури фітоценозів зрубів. У відновній вторинній сукцесії зрубів виділено чотири етапи. Встановлено, що в ході вторинної сукцесії формується вісім типів зрубів: папоротево-різнотравні, папоротево-чорницеві, малинові, хаманеріо-малинові, малиново-ожинові, малиново-різнотравні, куничниково-ожикові та куничниково-чорницеві. Проаналізовано участь лікарських рослин в рослинних угрупованнях зрубів, їх життєву стратегію та ресурсну значущість шести видів лікарських рослин. На основі одержаних результатів досліджень пропонується вдосконалити систему головних рубок в смерекових лісах Українських Карпат, з орієнтацією на дрібноплощадкові суцільні рубки (1 - 3 га) та ширше впровадження у смерекових лісів добровільно-вибіркових рубок. Зруби мішаних смерекових лісів необхідно на половину залишати на природне заростання, а на половині створювати часткові культури. Догляди мають бути мінімальними, з врахуванням етапів вторинної сукцесії.

Оцінено лісовий фонд бука лісового в Українському Розточчі. Досліджено таксономічну та ценотичну структуру піднаметового трав'яного покриву букових лісів. Проаналізовано поширення видів лісової трав'яної рослинності за екологічними та географічними характеристиками і здійснено їх розподіл за життєвими формами. Здійснено статистичне оцінювання кількісних параметрів факторів, що визначають поширення трав'яних рослин під наметом букових деревостанів. Визначено взаємозв'язок між кількісними та морфобіометричними показниками трав'яних рослин та підросту бука. Встановлено особливості формування мікроклімату у надгрунтовій частині букового лісостану та його вплив на конкурентні взаємовпливи трав'яної рослинності та підросту бука. Вивчено фізіолого-біохімічні передумови функціонування трав'яних рослин та їх роль в процесах природного лісовідновлення

Наведено особливості зростання популяції коручки чемерниковидної (Epipactis helleborine (L.) Crantz) - рідкісного виду рослин, занесеного до Червоної книги України в трьох нових місцезростаннях на території Східного Лісостепового лісомеліоративного району. Коручка чемерниковидна - це багаторічна трав'яна рослина, заввишки 30 - 100 см, гемікриптофіт, мезофіт, сциофіт. Цвіте у червні - вересні, плодоносить у липні - жовтні, розмножується насінням і кореневищем. Цей вид має досить широку екологічну амплітуду. Рослини добре витримують помірне антропогенне навантаження. Він має здатність до зростання в порушених або навіть штучно створених лісових екосистемах. У двох точках були штучні лісові насадження, в одному випадку з переважанням Fraxinus excelsior та Acer platanoides, в іншому Quercus robur і Acer campestre. У третьому дослідженому угрупованні, яке сформувалося на місці раніше висадженого насадження з Pinus sylvestris, переважають Quercus robur та Acer platanoides. Загалом можна констатувати зростання участі ряду деревних та чагарникових видів рослин, а також широкого спектра трав'янистих рослин в усіх місцезнаходженнях. В їх складі зменшується участь так званих "лісових бур'янів" та зростає участь видів, характерних для широколистяних лісів. Це стало підставою для віднесення досліджених угруповань до різних синтаксонів союзу Querco roboris-Tilion cordatae порядку Carpinetalia betuli класу Carpino-Fagetea sylvaticae. Виявлені нові місцезростання доповнюють інформацію щодо поширення рідкісного виду Epipactis helleborine в східній частині лісостепової зони України.

Представлено конспект раритетної компоненти флори лісових екосистем Галицького національного природного парку, оцінено характер поширення раритетних видівсудинних рослин та стан їх популяцій. Галицький національний природний паркрозташований в Галицькому районі Івано-Франківської області, створений у 2004 році й займає площу 14684,8 га. Більша частина парку (81,1 %) припадає на ліси, серед яких переважають чисті та змішані дубові (Querceta roboris), букові (Fageta sylvaticae) й грабові угруповання (Carpineta betuli). інвентаризацію рослинного покриву лісових екосистем парку проводили впродовж 2008 - 2019 років, за результатами якої у лісових угрупованнях і на узліссях виявлено 303 види судинних рослин, з яких 63 види (20,8 %) - раритетні. До переліку раритетних видів віднесли види, включені до Червоної книги України та офіційних міжнародних охоронних переліків, а також види, які перебувають під загрозою зникнення у регіоні дослідження, оскільки представлені малою кількістю локалітетів, або їх популяції мають малу чисельність. Регіонально рідкісні види відібрані на підставі аналізу результатів наших польових досліджень, матеріалів гербарних фондів. Встановлено,що третина раритетних видів (33,3 %) відзначається широкою ценотичною амплітудою, дещо менше їх приналежні до рослинності узлісь (26,2 %). Більшість раритетних видів з вузькою ценотичною амплітудою приурочені до букових лісів (19,1 %). Раритетні види суттєво відрізняються за частотою трапляння. Серед них істотно переважають рідкісні види, зокрема 61 % видів на сьогодні відомі з 1 - 5 локалітетів; особливо рідко (1 - 2 локалітети) трапляються 25 видів. Частка видів, відомих з 6 - 10 локалітетів, становить 26,6 %. Видів, що трапляються порівняно часто (11 - 20 відомих локалітетів і понад 20 локалітетів), порівняно мало (по 6,2 %). Найбільш поширеними є Lilium martagon, а також деякі представники родини Orchidaceae. Для більшості раритетних видів притаманна низька загальна чисельність, зокрема 81,2 % видів знайдені у кількості від кількох особин до кількох сотень. Найбільшу занепокоєність викликають види, загальна чисельність яких упарку становить по кілька особин (15,6 %). До них належать Circaea alpina, Atropabella-donna, Campanula latifolia, Phyteuma spicatum, Epipactis atrorubens тощо. Найбільші частки припадають на види із загальною чисельністю по кілька десятків, а також по кілька сотень виявлених особин (сумарно 65,6 %). Чисельніших видів виявлено мало. Девіять видів відомі у кількості по декілька тисяч особин, а три види (Allium ursinum, Galanthus nivalis і Leucojum vernum) і понад мільйон особин. Встановлено, що 52,4 % популяцій раритетних видів рослин лісових екосистем Галицького національного природного парку перебувають у критично поганому стані, 28,6 % - у поганому, 14,3 % - у задовільному стані. І лише стан 4,8 % популяцій можна охарактеризувати як добрий. За результатами досліджень, близько 95 % видів потребують охорони й постійного моніторингу чисельності популяцій, а 51 вид рослин, які відзначаються низькою чисельністю та поганим станом популяцій, вимагають нагальної розробки та впровадження менеджмент-планів щодо відновлення їх чисельності.