Розв'язання завдань збільшення біомаси рослин з використанням трансгенезу роглянуто як на модельних об'єктах, так і на прикладах сільськогосподарських культур, вирощуваних за оптимальних і контрольованих стресових (теплиця або клімакамера) та польових умов. Показано, що генно-інженерні підходи дозволяють досягти подвоєння біомаси за оптимальних умов. І трансгенні, і вихідні рослини зменшують накопичення біомаси внаслідок дії стресових факторів. Продемонстровано, що трансгенні рослини здатні збільшувати свою продуктивність до двох разів у порівнянні з нетрансформованими за умов стресу. Обговорено певні особливості гетерологічної експресії генів, які впливають на накопичення біомаси.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*440.4 + П131.986

Рубрики:

Загальна ботаніка

Генетична інженерія культурних рослин. Генетично модифіковані рослини

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П131.986

Рубрики:

Генетична інженерія культурних рослин. Генетично модифіковані рослини

Шифр НБУВ: РА403538 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлено широкий огляд генетично модифікованих культур за новими ознаками. На основі зібраних даних наведено характеристику основних ознак, притаманних сучасним біотехнологічним культурам: толерантність до гербіцидів, стійкість до пошкодження комахами, стійкість до вірусних хвороб та інші. Аналіз даних показав, що всі чужорідні гени, вбудовані в рослини, мають бактеріальне, рослинне або вірусне походження. Найбільшого розповсюдження в світі набули генетично модифіковані лінії кукурудзи та сої.

Проаналізовано дослідження по визначенню генетично модифікованих організмів у рослинній сировині за період 2009 - 2013 рр., які надходили від господарств різної форми власності. За цей період було досліджено 687 зразків. Позитивні проби виявили під час дослідження зерна кукурудзи, бобів сої та насіння ріпаку. У позитивних зразках сої було ідентифіковано сою лінії GTS 40-3-2.

Наведено результати досліджень із визначення генетично модифікованих організмів у рослинній сировині, яка надходила від сільськогосподарських виробників з Львівської області. За результатами досліджень встановлено позитивні проби у бобах сої, зерні кукурудзи, насінні ріпаку та соєвому борошні. У позитивних зразках сої та соєвому борошні було ідентифіковано сою лінії GTS 40-3-2. Вміст ГМ інгредієнтів у соєвому борошні становив понад 0,9 %.

Розглянуто тенденції розвитку біотехнологій на глобальному рівні. Вивчено позицію України щодо вирощування та використання генетично модифікованих оргагізмів (ГМО). Досліджено перспективи запровадження ГМО та потенційні ризики, пов'язані з їх вирощуванням і використанням.

В огляді проаналізовано поширення біотехнологічних культур у світі протягом останніх 22 років. Показано, що зберігається стійка тенденція до зростання площ, на яких вирощують генетично модифіковані рослини. Провідними виробниками біотехнологічних сільськогосподарських культур залишаються фермери США. Також активно збільшуються площі, зайняті генетично модифікованими рослинами, у країнах, які розвиваються. Серед трансгенних культур чільне місце займають соя, бавовна, кукурудза і ріпак. У багатьох державах використання зареєстрованих генетично модифікованих ліній рослин дозволено тільки для виробництва кормових сумішей та біопалива. Однак аналіз даних лабораторій з оцінки якості продукції свідчить, що кількість зразків із вмістом трансгенних компонентів в Україні щорічно зростає. Саме неконтрольоване вирощування біотехнологічних культур може бути джерелом надходження їх до складу продукції харчової промисловості. У наведеному матеріалі проведено огляд експериментальних робіт учених різних країн щодо безпечності споживання тваринами трансгенних рослин. Попри тривале використання генетично модифікованих рослин, їх вплив на організм тварин та людини є неоднозначним і маловивченим. Недостатньо даних щодо безпечності трансгенних культур для організму тварин у динаміці поколінь. Періодично у незалежних авторів з'являються повідомлення про різні фізіологічні та генетичні порушення, які фіксуються у дослідних тварин; однак вони є неоднозначними і жорстко критикуються прибічниками поширення біотехнологічних рослин. Відповідно, існує необхідність у багатосторонніх довготривалих дослідженнях поколінь лабораторних тварин, щоб із впевненістю говорити про віддалені наслідки впливу на живі організми генетично модифікованих рослин та продуктів їх переробки.

Проаналізовано дослідження, проведені в Державному науково-дослідному контрольному інституті ветеринарних препаратів та кормових добавок упродовж 2016 р., щодо наявності та розповсюдження ГМ-ліній у рослинній сировині та кормах для тварин, що надходили від господарств різної форми власності Львівської області. Встановлено, що найпоширенішими генетично модифікованими були соя, соєва макуха, ріпак та комбікорми для сільськогосподарських тварин. Дослідження рослинної сировини на наявність ГМО проводили за методом полімеразної ланцюгової реакції у режимі реального часу (ПЛР-РЧ), шляхом встановлення в них цільових послідовностей промотора 35S вірусу мозаїки цвітної капусти (CaMV), промотора FMV і (або) термінатора NOS (T-NOS) T1 плазміди Agrobacterium tumefaciens, Pat, EPSPS, Cry 3A, а також проведено видову ідентифікацію позитивних зразків. Оскільки проблема біобезпеки і оцінки потенційних ризиків від використання ГМО ще остаточно не вивчена, тому гострою необхідністю постає питання постійного проведення моніторингу рослинної сировини та посівного матеріалу на наявність генетично модифікованих організмів з метою простежування ситуації щодо поширення ГМО в Україні.

Індекс рубрикатора НБУВ: П131.986 + П212.1-31

Рубрики:

Генетична інженерія культурних рослин. Генетично модифіковані рослини

Пшениця

Шифр НБУВ: РА433792 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено основні поняття, принципи та завдання лабораторної справи в агрономії, висвітлено сучасні дані щодо теоретичних і практичних питань із дисциплін, на яких базується лабораторна справа. Розглянуто теоретичні та практичні основи клітинної і молекулярної біології, генетичної інженерії, молекулярної вірусології, діагностики та ідентифікації ГМО, ДНК-паспортизації, генетики імунітету проти хвороб і шкідників, інструментальні методи аналізу (потенціометрія й електрометрія, електрофорез, хроматографія, спектроскопія і світлова мікроскопія). Зазначено, що історія лабораторної справи заслуговує на особливу увагу. Визнано, що сучасна лабораторна практика в агрономії розгалужена й об'єднує широке коло окремих і спеціальних дисциплін та разом із тим, усі ці дисципліни об'єднуються загальними поняттями і закономірностями, що становлять єдиний фундамент всієї лабораторної практики. Такий аспект викладення і є ключовим у пропонованому посібнику.