Предпринята первая попытка исторического обзора развития почвенно-мелиоративной науки в Украине за длительный период времени (более 100 лет). Исследовано состояние засоленных и солонцовых почв, развивающихся в естественных и богарных условиях, а также в условиях широкомасштабного орошения при активном воздействии антропогенных факторов на почвы, грунты и общую экологическую обстановку. Определены этапы развития науки о засоленных и солонцовых почвах, в частности, зарождение учения, становление и углубление науки об образовании солонцовых почв, организация всестороннего изучения таких почв в Украине, разработка методов их мелиорации в условиях неорошаемого земледелия. Проанализировано дальнейшее развитие науки о засоленных и солонцовых почвах в связи с началом широкой ирригации земель Украины, воздействием орошения на почвы, разработкой мер предупреждения и борьбы с неблагоприятными экологическими последствиями водных мелиораций.

Рассмотрены последствия проявления на некоторых нефтяных и нефтегазовых месторождениях северо-востока Украины техногенного засоления почв, вызванного утечками минерализованных пластовых вод. Изучены морфология и геохимия ореолов засоления, описаны наиболее распространенные в их пределах разности засоленных и солонцеватых почв. Выявлена геохимическая зональность ореолов. Предлагаются варианты прогнозирования техногенного галогенеза на строящихся и расширяющихся нефтепромыслах в рамках ОВОС, а также мероприятия по предотвращению выбросов минерализованных вод и сокращению их негативного воздействия.

Рассмотрены условия образования засоленных почв в мире, освещены методы их окультуривания. Приведена агроэкологическая оценка применяемых мелиорантов, описаны способы их внесения, мелиоративной обработки и проанализированы последствия оросительной мелиорации.

Індекс рубрикатора НБУВ: П034.23с25

Шифр НБУВ: Ж69398 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П034.23в

Шифр НБУВ: Ж15835 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати вивчення впливу зрошення та хімічної меліорації (вапняку нормами внесення 5, 10 і 15 т/га та фосфогіпсу за норм внесення 12, 24 і 36 т/га) на основні фізичні та фізико-хімічні властивості іригаційно осолонцьованого чорнозему південного, типового для зрошуваної зони півдня України. Визначено інтенсивність і напрям змін властивостей грунту за різних норм меліорантів та підвищення продуктивності сільськогосподарських культур у зоні дії Каховської зрошувальної системи. Запропоновано спосіб меліорації іригаційно осолонцьованих грунтів з використанням вапняку, який забезпечує відтворення їх родючості та дозволяє підвищити врожайність вирощуваних культур на 15,1 - 22,8 %.

  Скачати повний текст

Встановлено, що основними показниками, які визначають екологічну та господарську цінність агрофітоценозів для засолених екотопів, є продуктивність надземної маси, ботанічний склад і його динаміка за роками, довговічність, кормова цінність, нектарність рослин і фітомеліоративні можливості. За хімічним складом і поживною цінністю сіяні агроценози мають суттєву перевагу над природними фітоценозами. Проаналізовано, що технологія створення та використання агроценозів на засолених грунтах передбачає обмежене використання пестицидів і добрив, немає необхідності у витратах енергії та на щорічний обробіток грунту та сівбу.

Висвітлено питання напряму еволюції досліджуваних грунтів і тривалості післядії меліоративної плантажної оранки та встановлено, що закономірності змін грунтових процесів у плантажованих і неплантажованих солонцевих грунтах Сухого Степу України проявляються у розсоленні та розсолонцюванні, а у плантажованих грунтах ще й у покращанні агрофізичних властивостей. Зазначено, що одноразове проведення меліоративної плантажної оранки забезпечує позитивну післядію на властивості грунтів і урожайність сільськогосподарських культур протягом 50-ти років. Доведено, що результатом довготривалої післядії меліоративної плантажної оранки є утворення високопродуктивних, екологічно стійких агроперетворених грунтів, що не мають аналогів у природі за своїми морфологічними, агрофізичними та фізико-хімічними властивостями. Створено математичну модель продуктивності сільськогосподарських культур на плантажованих грунтах, що дозволило виявити три етапи еволюції цих грунтів, які відрізняються за грунтовими показниками та врожайністю культур. Виявлено, що одержана модель дає можливість прогнозувати врожайність сільськогосподарських культур і визначити динаміку впливу окремих показників. Удосконалено систему оцінки придатності грунтів для проведення меліоративної плантажної оранки.

Освещена история почвенно-мелиоративных и экологических исследований засоленных и солонцовых земель Украины. Описаны процессы соленакопления и осолонцевания почв (ОП), определены геохимические и режимные закономерности соленакопления в степном Крыму, влияние импульверизации солей на ОП Причерноморья. Рассмотрены вопросы диагностики солонцеватости почв по степени иллювиированости в степной и сухостепной зонах южной Украины, методы мелиорации солонцовых почв в контексте их районирования. Изложены теоретические аспекты прогнозирования вторичного засоления, ощелачивания и содопроявления в орошаемых почвах.

Порівняльний аналіз урожайності пшениці озимої за шість років дозволив позначити вклад будови штучного рекультивованого профілю та ефективність внесення комплексного мінерального добрива. Зроблено багаторічний прогноз засолення штучного профілю для двох- і тришарової моделі рекультивації.

Встановлено фізіологічно-активну концентрацію препарату івіну, що забезпечує протекторну дію на рослини кукурудзи й ячменю на фоні сольового стресу. Визначено концентрації хлориду натрію, у межах яких за екзогенної дії регуляторів росту можлива вегетація рослин. Показано, що ростові процеси активізувалися після обробки синтетичними препаратами, а саме: прискорювалося проростання насіння на засоленні та підвищувався мітотичний індекс меристеми кінчиків кореня обох рослин. Спостерігалося збільшення об'єму кореневої системи, кількості листків та їх загальної площі. Вплив на фотосинтетичний апарат синтетичних регуляторів росту виявлявся у ступені відкритості продихів і підвищенні інтенсивності транспірації на сольовому фоні. За дії екзогенних регуляторів росту рівні Хл а, Хл в, їх сумарний вміст і кількість каротиноїдів значно зростали у порівнянні з сольовим варіантом. Підвищення відновлювальної активності хлоропластів спостерігалося переважно за дією препаратів івіну та 6-БАП. Під впливом екзогенних регуляторів росту в процесі адаптації рослин до сольового стресу виявлено перерозподіл пулу асимілятів. На початковому етапі адаптації спостерігалося достовірне зниження вмісту розчинних цукрів за одночасного збільшення білків, клітковини та крохмалю. Виявлено підвищення чистої продуктивності фотосинтезу за дії синтетичних регуляторів росту. Це узгоджується з даними щодо нагромадження маси сухої речовини та значення індексу толерантності. Показано, що індекс толерантності зменшувався у рослин кукурудзи й ячменю на фоні засолення, а за дії препаратів івіну та 6-БАП - збільшувався.

Розглянуто критерії оцінки та особливості агрогенної трансформації калійного фонду черноземно-лучних солонцюватих грунтів.

Виділено п'ять категорій (груп) солонцевих грунтів України, які потребують різних прийомів окультурення та сільськогосподарського використання. Запропоновано методи виведення солонцевих грунтів, що перебувають у кризовому стані, з орної землі та переведення їх в інші категорії земель.

Построена дробно-дифференциальная математическая модель для исследования аномальной динамики процесса промывки засоленных грунтовых массивов. Поставлены соответствующие краевые задачи для дробно-дифференциальных уравнений фильтрации и солепереноса, предложен алгоритм численного решения. Изложен подход к распараллеливанию вычислений на графических процессорах, приведен пример построения замкнутого решения задачи в случае осреднения поля скоростей фильтрации.

Наведено результати дослідження динаміки водно-сольових показників грунтів подів Херсонської області за умов рисової сівозміни та після припинення вирощування рису. Встановлено, що під час використання подових земель для вирощування рису площа засолених грунтів не перевищувала 11 % у структурі грунтового покриву. Після припинення вирощування рису, в результаті вторинного засолення, кількість засолених земель збільшилася до 99 %. Після трирічного заливання поду прісною дніпровською водою грунти розсолились і кількість засолених земель зменшилась на 22 %. Засолення та розсолення грунтів відбувалося за рахунок токсичних сульфатних солей. За результатами досліджень виявлено, що засолені землі подів Каланчацького району можна використовувати в сільськогосподарському виробництві за умови їх промивання та наявності дренажу на цих територіях.

Побудовано математичну модель одновимірної задачі фільтраційної консолідації грунту з урахуванням впливу адсорбції (десорбції) і неізотермічних умов. Числовий розв'язок відповідної крайової задачі знайдено за допомогою методу скінченних різниць. Наведено результати числових екскрементів.

Цель работы - исследование антагонистической активности актиномицетов, выделенных из почв, прилегающих к озеру Кумиси (Грузия). В работе использованы 12 изолятов актиномицетов, выделенных из почв, прилегающих к озеру Кумиси. Антибиотическую активность актиномицетов определяли с использованием тест-штаммов: Escherichia coli К-12 (B-3254), Bacillus subtilis 26 D, Xanthomonas campestris В-1459, Rhizobium radiobacter C58, Pectobacterium carotovorum EC1 методом агаровых блоков. Показано, что изоляты актиномицетов, выделенные из почв, прилегающих к озеру Кумиси, проявляют наиболее выраженное ингибирующее действие на рост тест-штаммов бактерий E. coli B-3254, R. radiobacter C58 и X. campestris В-1459. Самыми устойчивыми к исследуемым актиномицетам оказались бактерии B. subtilis 26 D и P. carotovorum EC1. Установлено, что изолят 301 актиномицетов оказывает выраженное антагонистическое действие на все использованные в работе тест-культуры и может быть перспективным для дальнейших исследований спектра и свойств его антибиотических соединений.

Цель работы - выявление особенностей распространения микроорганизмов отдельных физиологических групп в солончаковых почвах, прилегающих к озеру Кумиси. Количественное определение аммонификаторов проводили на мясо-пептонном агаре (МПА), аэробных целлюлозоразрушающих микроорганизмов - на среде Имшенецкого - Солнцевой, микробного числа - на МПА, амилолитических бактерий и актиномицетов - на среде Чапека, нитрифицирующих бактерий I и II фазы - на соответствующих средах Виноградского, грибов - на модифицированной среде Чапека - Докса. Определение влажности в образцах почв проводили весовым методом, pH - потенциометрически с помощью рН-метра, соленость - методом определения плотного остатка водной вытяжки. Количество микроорганизмов определяли на жидких питательных средах с использованием таблиц Мак - Креди, а на твердых питательных средах визуально, с учетом образованных колоний, проводя подсчет колоний на чашках Петри, осуществляя пересчет на 1 г абсолютно сухой почвы. Установлено качественное и количественное соотношение микроорганизмов внутри каждой физиологической группы и между ними. В наибольшем количестве представлены аммонификаторы и амилолитические бактерии. В меньшем количестве встречаются остальные сапрофиты, в малом количестве представлены целлюлозоразрушающие микроорганизмы, грибы, актиномицеты, нитрифицирующие бактерии I и II фазы. Корреляционный анализ показал, что существует отрицательная слабая связь между количеством микроорганизмов и уровнем pH (rs = -0,03), солености (rs = -0,14) и влажности (rs = -0,22), что говорит об отсутствии достоверной связи между исследуемыми параметрами и можно судить лишь только о наличии соответствующей тенденции. Выявлено, что средняя влажность является фактором, влияющим на общее количество микроорганизмов. Установлено, что с увеличением удаленности от озера уменьшается среднее значение химико-физических параметров солончаковой почвы, а общее количество микроорганизмов увеличивается. Проведенный анализ не выявил зависимости между количеством микроорганизмов и параметрами солончаковой почвы (pH, соленость и влажность) в точках на определенной глубине, но сравнивая средние параметры, установлено, что общее количество микроорганизмов уменьшается с увеличением влажности.