Описана модель оптимизиции маршрутов, покрывающих звенья транспортной сети максимальными объемами перевозок, с учетом ограничений на порожний пробег автомобиля. При построении модели использована теория графов и методы целочисленного линейного программирования.

Проаналізовано стратегії формування розвізних маршрутів за комплексним критерієм, який враховує інтереси як перевізника, так і вантажовласника. Обрано оптимальну стратегію за умов невизначеності.

Встановлено, що основними чинниками впливу на вартість вантажів, що перевозяться партіями, є відстань їх доставки, пробіг автомобіля між суміжними пунктами завозу на маршруті, його вантажопідйомність та коефіцієнт її запасу, середній обсяг завезення вантажу в один пункт на маршруті та коефіцієнт варіації попиту. На основі розроблених аналітичних моделей перевезень даних вантажів та проведених експериментів визначено закономірності впливу параметрів автомобіля та попиту на сумарні витрати на доставку зазначених вантажів, встановлено оптимальні значення вантажопідйомності автомобіля та коефіцієнта її запасу, що сприяє мінімізації витрат на доставку даних вантажів. Запропоновано методику вибору автомобіля оптимальної вантажопідйомності, що забезпечує зменшення витрат на доставку вантажів з урахуванням втрат від несвоєчасного або неповного виконання замовлення на перевезення.

Проаналізовано існуючі методи раціональної організації вантажних автомобльних перевезень у транспортних системах з незбалансованим обсягом постачань і замовлень вантажів. Відзначено, що стандартні методи зведення відкритих транспортних задач до закритого типу не завжди ефективні, а за певних випадків їх недоцільно використовувати. Удосконалено різницевий і пропорційний різницевий методи зведення відкритої транспортної задачі до збалансованого виду. Запропоновано методику використання симплексного методу для розв'язання транспортних задач, яка передбачає її зведення до загальної задачі лінійного програмування з метою одержання оптимального плану перевезень. Спроектовано систему підтримки прийняття рішень для раціональної організації вантажних перевезень на транспортних мережах, яка дозволяє користувачеві з'ясувати кращий план перевезень на базі планів, одержаних з використанням чотирьох методів (методу фіктивного вузла, різницевого методу, пропорційного різницевого методу, симплексного методу).

Розглянуто проблему, пов'язану з необхідністю мінімізації витрат на експлуатацію великовантажних автотранспортних самоскидів, які обслуговують вантажопотоки металургійних шлаків і шламів шляхом рівномірного використання їх ресурсу. Проаналізовано транспортні потоки, вітчизняні та закордонні праці й висвітлені в них рішення щодо проблеми ресурсозбереження роботи рухомого складу. Проведено оцінювання впливу промислового підприємства на ресурсні можливості автосамоскидів. Розглянуто методику перехідних рівнорозподілених ресурсів парку самоскидів, що забезпечують економну технологію утилізації шлаків і шламів. Набула подальшого розвитку теорія оптимізації термінів довговічності самоскидів для призначення їх роботи в критичних, некритичних і перехідних маршрутах.

Розв'язано наукову задачу визначення раціональної комбінації рухомого складу, що здійснює перевезення специфічного вантажу, за вантажністю та необхідною кількістю, а також укладання раціональних маршрутів перевезення та гнучких графіків роботи пересувних розподільних центрів і автомобілів малої вантажності. Розроблені на підставі аналізу рекомендації з питань доставки вантажів через пересувні розподільні центри (ПРЦ) мають практичну цінність і були використані під час прийняття оперативних управлінських рішень на українських і закордонних підприємствах, а саме: ПП "ТРАНС-СЕРВІС" (смт. Васищеве, Харківський район, Харківська область, Україна) і УМП "Водоканал" (м. Піонерськ, Калінінградська область, Російська Федерація).

Висвітлено питання розробки графіків руху (ГР) транспортних засобів (ТЗ) для організації вантажних перевезень (ВП). Проаналізовано місце задачі розробки ГР ТЗ у технології ВП, методи раціональної організації ВП і фактори впливу на параметри технологічного процесу ВП. Наведено методику розробки ГР ТЗ на маршрутах ВП. Визначено параметри ГР ТЗ у контексті психофізіологічних особливостей водіїв. Розглянуто питання проектування показників графіків роботи ТЗ на маршруті, математичного й програмного забезпечення розробки ГР ТЗ під час перевезення вантажів.

Розглянуто взаємозв'язок параметрів розкладів руху транспортних засобів (ТЗ) з психофізіологією водіїв. Визначено фактори, що впливають на параметри технологічного процесу перевезення пасажирів. Запропоновано методику розробки рівноінтервального розкладу руху ТЗ на маршруті перевезення пасажирів. Визначено параметри розкладу руху ТЗ з урахуванням психофізіологічних особливостей водіїв. Розроблено показники розкладу руху ТЗ на маршруті. Наведено рекомендації з нормування швидкостей міського пасажирського транспорту, планування параметрів технологічного процесу перевезення пасажирів з урахуванням стану водія. Запропоновано модель розрахунку пасажиропотоків на ділянках маршрутної мережі, алгоритм складання диференційованого розкладу руху ТЗ у період частих коливань пасажиропотоків.

Розглянуто проблему організації перевезення вантажів на розвізних маршрутах в межах окремої задачі щодо врахування безпеки під час перевезення. Розроблено загальні підходи для вирішення вказаної задачі, запропоновано необхідне уточнення методики проектування розвізних маршрутів у вигляді врахування у ході рішення транспортної задачі показника безпеки руху на окремих ділянках маршруту. Розроблено методику проведення безпосередніх розрахунків з проектування розвізних маршрутів з урахуванням вимог безпеки під час перевезення.

Предложен подход к решению задач развоза груза с учетом имеющихся ограничений. Решение найдено при помощи процедуры рекурсии. Приведены графики зависимости затрат машинного времени на просмотр всех возможных комбинаций маршрутов и зависимости суммарной длины маршрута от грузоподъемности автомобиля, а также таблица основных характеристик теоретических зависимостей.

Рассмотрен вопрос рационального использования режимов работы водителей при междугородных перевозках грузов. В качестве целевой функции используются затраты на транспортировку грузов.

Запропоновано математичну формалізацію поведінки суб'єктів складської системи за умов невизначеності, що обумовлює раціональне використання складських ресурсів і забезпечує скорочення часу простою автомобілів під навантаженням.

Приведены постановка задачи, теоретические основы и результаты моделирования зон транспортного обслуживания на территории России с целью определения наиболее эффективных направлений перевозок грузов автомобильным транспортом между Украиной и Россией. С учетом случайного характера заявок на перевозку сформирована вероятностная модель определения границ транспортных зон.

Запропоновано новий підхід до раціональної організації вантажних перевезень у транспортних системах, який враховує наявність пропускних спроможностей транспортних комунікацій, одночасне перевезення декількох неоднорідних вантажів, перетворення сітьових моделей подання вантажних перевезень у матричні моделі та інші.

Рассмотрены юридические, экономические и организационные аспекты организации перевозок ненормативных грузов на польских автотранспортных предприятиях. На примере малой автотранспортной фирмы оценены возможности организации указанных перевозок силами сравнительно малых транспортных предприятий.

Рассмотрены теоретические подходы к определению времени ожидания разовой заявки. Предложенные подходы учитывают вероятность получения перевозчиком разовой заявки на перевозку грузов на маятниковом междугородном маршруте при разном уровне загрузки провозных возможностей автотранспортного предприятия.

Розглянуто стратегію поведінки перевізника у процесі обслуговування разових замовлень на перевезення вантажів у міжміському сполученні. Запропоновано підхід до визначення прибутку перевізника за оборотний рейс маятникового міжміського маршруту залежно від наявності або відсутності замовлення в пункті зворотного завантаження та потреби на його очікування.

Представлены результаты формирования групп недостатков и симптомов в рамках развития теория транспортной диагностики. Предложенные группы построены в логической взаимосвязи с классификацией технико-эксплуатационных показателей работы автотранспорта. Приведены примеры выявления групп недостатков. Показана взаимосвязь групп недостатков и отдельного симптома. Выделены виды связей между недостатками и симптомами - "прямая связь", "функциональная связь", "косвенная связь".

Описано спосіб модифікації методу Кларка і Райта, оснований на динамічній трансформації матриці виграшів. Наведено результати порівняння оригінального та модифікованого алгоритмів. Як тестовий приклад використано дані 70 реальних одержувачів гуртових вантажів у центральній частині м. Харків. Результати порівняння показали ефективність запропонованої модифікації алгоритму.

Рассмотрено развитие и адаптация теоретико-методических основ совершенствования логистических систем доставки грузов автомобильным транспортом в рамках научного обеспечения процессов формирования транспортно-логистической системы страны. Теория управления функционированием систем требует формализации связей внутри системы. Выполнены качественная и количественная характеристики сущности и установлены закономерности взаимодействия элементов в системе перевозки грузов по автомобильной дороге. Уточнены роль автомобильной дороги в транспортном обеспечении и воздействие транспортно-логистического пространства на саму дорогу в процессе ее функционирования. При исследовании данной темы использован системный подход, методы обобщения и рационального решения проблем, теория массового обслуживания. В работе автомобильная дорога представлена как элемент системы перевозки грузов, что позволит повысить ее экономическую эффективность в постоянно изменяющейся среде транспортно-логистического пространства по выбранному критерию - снижению совокупных издержек по продвижению материального потока. Теоретико-методические основы совершенствования логистических систем доставки грузов автомобильным транспортом состоят в обосновании применения логистики как эффективного элемента управления, позволяющего снижать издержки, связанные с перевозкой грузов. Автомобильная дорога представлена звеном единого интегрального процесса создания и управления материальными потоками. Предлагается формирование элементов дорожной и транспортной составляющих подсистем с их дальнейшим объединением в единую систему перевозки грузов по автомобильным дорогам. Взаимосвязи элементов системы формализуются в виде рассредоточенной двухэтапной системы массового обслуживания. Каждый из элементов системы оценивается собственными характеристиками. Результаты исследований могут использоваться работниками автотранспортных предприятий, служб предприятий, отвечающих за снабжение производства и транспортировку продукции, дорожными организациями для принятия научно обоснованных решений при формировании программы дорожных работ и по обеспечению альтернативных возможностей для рациональной организации перевозок грузов.