Дисертація присвячена розробці та дослідженню кавітаційного устаткування для приготування бітумних емульсій. Запропоновано раціональне принципове та конструктивне виконання устаткування для приготування бітумних емульсій, вузол емульгування якого представлений кавітаційним диспергатором. Розроблено математичну модель кінетики емульгування бітуму у кавітаційному диспергаторі та математичну модель на основі нечіткої логіки для прогнозування якості одержаної продукції. Проведено дослідження математичних моделей за допомогою ПЕОМ із використанням сучасного програмного забезпечення. Експериментально та теоретично визначено основні параметри робочих режимів кавітаційного устаткування для приготування бітумних емульсій. Розроблено науково обгрунтовану методику розрахунку параметрів кавітаційного устаткування для приготування бітумних емульсій.

Рассмотрен вопрос влияния условий подготовки образцов и проведения испытания на результат определения когезионной прочности битумных вяжущих. В соответствии с полученными результатами установлены численные значения требуемых параметров и определены допустимые отклонения, нормированные в проекте ДСТУ "Метод определения показателя когезии".

Розглянуто питання вдосконалення стандартизованого методу оцінки зчеплюваності бітумних в'яжучих з поверхнею скла та кам'яних матеріалів, що діє в Україні вже більше 20-ти років. Розглянуто вплив на значення показника зчеплюваності факторів, пов'язаних з підготовкою зразків та їх випробуванням. На основі отриманих залежностей зчеплюваності від часу випробування різних бітумних в'яжучих запропоновані режими проведення випробування.

Розглянуто вплив вмісту модифікуючих добавок, таких як синтетичні та природні воски на властивості дорожнього бітумного в'яжучого, що використовується в дорожньому будівництві для виготовлення асфальтобетонних сумішей. Досліджено зміну властивостей бітумного в'яжучого за рахунок різних модифікуючих добавок.

Обгрунтовано методи, що використовуються для оцінювання низькотемпературних властивостей бітумів та асфальтобетонів. Для кожного з наведених методів представлено методики визначення температур розтріскування органічних в’яжучих та асфальтобетонів, а також переваги та недоліки, притаманні тому чи іншому методу. Використовуючи наведені в роботі залежності між низькотемпературними характеристиками є можливість зіставлення результатів, отриманих різними методами, та прогнозування поведінки бітумних в’яжучих і асфальтобетонів в дорожньому покритті.