Визначено вимоги до властивостей ремонтних ін'єкційних розчинів та регламентовано їх кількісні значення, виконання яких забезпечує надійність роботи ремонтної системи на всіх стадіях її життєвого циклу. Розвинуто уявлення про взаємозв'язок між реологічними властивостями та стійкістю високорухомих розчинів за підвищених концентрацій суперпластифікатора. Досліджено закономірності кінетики коагуляційних структур у розчинних сумішах - концентрованих дисперсних системах, модифікованих комплексом домішок. Визначено закономірності впливу модифікаторів і вологісних умов середовища на величину власних деформацій високодисперсних цементних композицій та їх компенсування. Виявлено вплив комплексного модифікатора у складі суперпластифікатора, пластифікатора лігносульфонатного типу, прискорювача твердіння-сульфат натрію, редиспергуючого полімеру, активної мінеральної домішки на властивості ін'єкційних розчинів. За експериментальним та математично-статистичним методами обгрунтовано оптимальний склад композиції для ремонту конструкцій з використанням методу ін'єктування за встановленими критеріями: низька в'язкість, відсутність седиментації, висока міцність у ранній період твердіння, безусадковість.

  Скачати повний текст

Наведено результати теоретичних і експериментальних досліджень стосовно розробки сухих будівельних сумішей модифікованих для влаштування покриття підлог промислових будівель, ефективність яких визначається покращенням і забезпеченням стабільноті основних показників якості шляхом комплексної модифікації цементувальної матриці (з використанням термоактивованого каоліну) та регулювання мезоструктури. Вивчено властивості розчинових сумішей, одержаних за технологією сухих будівельних сумішей, а також будівельного розчину на їх основі. Визначено основні технологічні параметри виготовлення, що впливають на показники якості розроблених матеріалів. За промислових умов виготовлено дослідно-промислову партію сухої суміші за розробленою рецептурою та на її основі одержано розчини, використані під час влаштування литих підлог у промисловому будівництві. Визначено техніко-економічну доцільність розробки й економічний ефект її застосування.

Наведено теоретичні обгрунтування та результати експериментальних досліджень, які присвячені розробці мурувальних розчинів, одержаних за технологією сухих будівельних сумішей, які експлуатуються за умов сумісного впливу високої температури й агресивного сульфатного середовища. Доведено покращання коефіцієнта жарокорозійної стійкості за використання шлаколужного цементу як цементуючої матриці розчину. Досліджено сумісний вплив комплексної домішки, до складу якої входять лігносульфонат натрію, роданід та ефір целюлози на процеси гідратації, які відбуваються в тонкому шарі мурувального розчину. Розроблено склад сухої суміші за допомогою методів математичного планування експерименту. Випущено дослідно-промислову партії сухих будівельних сумішей модифікованих (СБСМ), розчин на основі якої було використано для мурування склепіння кільцевої печі. Визначено техніко-економічну доцільність розробки й економічний ефект від застосування суміші.

Досліджено армовані поліпропіленовою фіброю композиції для сухих сумішей спеціального призначення, в тому числі, для наливних покриттів підлог. Спільний вплив диспергуючих полімерів, включно зі сполучником-суперпластифікатором, метилцелюлозою різної молекулярної маси та фібри різної довжини на реометричні критерії і механічні властивості описано експериментально-статистичними моделями, побудованими за результатами спланованих експериментів. Моделі для характеристик кривих в'язкості, включно з параметрами рівняння Оствальда - Віля, дозволяють в дослідженому діапазоні складів і швидкостей зсуву визначити в'язкість будь-якої композиції за будь-якої швидкості та швидкість для необхідної в'язкості. За допомогою обчислювальних експериментів виявлено кореляційні зв'язки міцності з водопотребою та динамічним модулем пружності для різних рецептурних умов. Визначено склади, що забезпечують оптимальний компроміс між максимальною ранньою міцністю у разі вигину та мінімумами реологічних для різних вимог технології та експлуатації.

Вперше встановлено залежності між технологічними чинниками нанесення штукатурних розчинних сумішей та їх технологічними властивостями. Виявлено вплив технологічної операційності влаштування шарів штукатурки на її експлуатаційні властивості. Виявлено також вплив способів влаштування штукатурного шару на пористість штукатурки. Вибрано параметри технологічних чинників, за яких значення фізико-механічних показників штукатурки, які визначають санувальну властивість, відповідають нормативним вимогам. Вибрані параметри склали основну відмінність розробленої технології влаштування санувальної перлітової штукатурки з привабливими ТЕП.

Обгрунтовано можливість одержання клейових сумішей з підвищеними термомеханічними властивостями на основі лужного алюмосилікатного зв'язувального, які можуть використовуватися для приклеювання теплоізоляційних матеріалів до металевих і бетонних поверхонь з метою захисту їх від впливу високих температур (вогнезахисні конструкції, високотемпературне устаткування). Встановлено взаємозв'язок між хімічним складом зв'язувального, фазовим складом новоутворень після тверднення та випалювання та властивостями штучного каменю на основі лужного алюмосилікатного зв'язувального. Показано, що модифікація зв'язувального домішкою меленого доменного гранульованого шлаку дозволяє активізувати взаємодію складових зв'язувального та покращити фізико-механічні та термомеханічні властивості штучного каменю (підвищити міцність при стиску на 20 %, адгезійну міцність на 5 %, залишкову міцність на 23 %, знизити усадку на 5 % після випалювання за температури 900 °С) та зв'язати оксид натрію у пектоліт.