Теоретично обгрунтовано й експериментально підтверджено можливість одержання високоміцних самоущільнювальних бетонів зі зниженою усадкою, які тверднуть за умов сухого спекотного клімату, за рахунок введення в їх склад водонасичених пористих агентів (LWA), що віддають абсорбовану воду у цементну матрицю в процесі її тверднення. Використання водонасичених LWA дозволило знизити усадку, підвищити міцність на згін та енергію руйнування цементної матриці, в тому числі за підвищеної температури тверднення. На основі експериментально-статистичних моделей і методу Монте-Карло розроблено склади високоміцних бетонів із самоущільнювальних сумішей. З використанням комп'ютерної моделі розподілу вологи визначено оптимальне співвідношення фракцій агенту LWA, що забезпечує підживлення вологою цементної матриці в процесі тверднення бетону. Модифікація складу забезпечила одержання самоущільнювальних бетонних сумішей класів SF2/VS2/SR2/ РА2 і бетону міцністю 66 МПа зі зниженою усадкою. Розроблені рекомендації реалізовано в процесі проектування складу бетону із заданими параметрами легкоукладальності й однорідності бетонної суміші, необхідної міцності, у тому числі з агентом LWA у вигляді подрібненого легкого піску ("porcelinite"), що використовується в Іраку.

Дисертаційна робота присвячена питанням розроблення теоретичних основ одержання самоущільнювальних дисперсно-армованих бетонів за рахунок системного поєднання додаткових цементувальних матеріалів, комплексних хімічних добмішок поліфункціональної дії, базальтової фібри. Встановлено фізико-хімічні особливості процесів гідратації та тверднення фіброармованих цементувальних систем, які завдяки направленому формуванню структури дозволяють вирішувати проблему одержання самоущільнювальних дисперсно-армованих бетонів з покращеними будівельно-технічними властивостями. Проведено оптимізацію складів самоущільнювальних дисперсно-армованих бетонів. Досліджено їх показники якості та встановлено ефективність використання за різних температурних умов. Здійснено промислову апробацію розроблених самоущільнювальних дисперсно-армованих бетонів за безвібраційної технології бетонування.

Реалізовано технологію бетонування залізобетонних конструкцій із застосуванням самоущільнюваного бетону. Проведено дослідження двостадійного введення добавки суперпластифікатора на властивості бетонної суміші. Забезпечено збереження реологічних властивостей самоущільнюваної бетонної суміші під час доставки її автобетонозмішувачами на будівельний майданчик.

Наведено особливості монолітного бетонування за різних температурних умов та розглянуто актуальні питання технології приготування самоущільнювальних бетонів (СУБ) на основі суперпластифікованих цементуючих систем (СПЦС), що поєднує знання закономірностей структуроутворення та модифікування портландцементних композицій "портландцемент - активні мінеральні добавки - мікронаповнювачі - суперпластифікатор - прискорювачі тверднення" для пошуку раціональних рішень забезпеченості технологічних та експлуатаційних властивостей бетону за умов зміни факторів його складу, технології та експлуатації. Встановлено фізико-хімічні особливості процесів гідратації та тверднення СПЦС, які завдяки направленому формуванню структури надають можливість вирішувати проблему одержання самоущільнювальних сумішей і бетонів із швидким наростанням міцності на їх основі. Проведено оптимізацію складів СУБ на основі СПЦС із високою ранньою міцністю, досліджено їхні показники якості та встановлено ефективність використання за різних температурних умов. Результатами досліджень встановлено, що використання СПЦС надає можливість направлено керувати технологічними властивостями та кінетикою структуроутворення та створити міцну структуру бетону з покращеними будівельно-технічними властивостями при твердненні за різних температурних умов. Розроблено технологічні рішення приготування СПЦС, які надають можливість вирішувати проблему одержання самоущільнювальних бетонів на їх основі з використанням безвібраційної технології бетонування. У цьому випадку створюється можливість раннього навантаження конструкцій, скорочення виробничого циклу, збільшення оборотності опалубки та прискорення зведення монолітних будівель і споруд за різних температурних умов.

Проведено теоретичне й експериментальне дослідження самоущільнюючого бетону (СУБ) на механоактивованому портландцементі з використанням місцевих інертних заповнювачів. Установлено закономірність індивідуального та сумісного впливу на ефективну в'язкість цементовміщуючих суспензій швидкісного змішування, поліпропіленової фібри, мікрокремнезему та суперпластифікатору Релаксол-Супер ПК. Експериментально доведено можливість одержання високоміцних самоущільнюючих бетонів на місцевих дрібних і крупних заповнювачах шляхом використання інтенсивної роздільної технології виготовлення. З використанням методів комп'ютерного матеріалознавства оптимізовано склади дисперсно-армованих самоущільнюючих бетонів на місцевих заповнювачах із міцністю при стиску до 55 МПа. Подальшого розвитку набули технологічні основи композиційної побудови складу СУБ із покращеними властивостями на стираність та ударну міцність.