Скачати повний текст

Установлено причини суттєвого зниження ефективності використання цементу в бетонах з низькими витратами цементу у порівнянні з бетонами підвищеної міцності: висока дефектність структури, особливо великі пори, які обумовлюють значну концентрацію напружень розтягу. На підставі розрахунків напружено-деформованого стану моделей бетонів доведено, що такі напруження значно зменшуються, якщо пори знаходяться між жорстким наповнювачем або заповнювачем. Обгрунтовано методи покращання структури бетонів з низькими витратами цементу завдяки забезпеченню раціонального зернового складу компонентів бетонної суміші. Доведено, що співвідношенням абсолютних об'ємів великої, середньої та дрібної фракцій повинно бути 52:23:25, а середні розміри їх зерен відрізняються не менше, ніж у 8 разів. Виявлено, що за умов забезпечення потрібної кількості дрібнозернистої фракції, яка складається з цементу, пилеподібних фракцій піску та щебеню, а також за додатково введених вторинних кремнеземистих продуктів промисловості, покращується структура бетонів з низькими витратами цементу, а потрібна міцність досягається за значно менших витрат цементу. Відзначено, що ефективність використання сучасних суперпластифікаторів у бетонах з низькими витратами цементу значно вища у сумішах з раціональним зерновим складом компонентів.

Розглянуто резерви підвищення гідравлічної активності доменного гранульованого шлаку (ГШ) в складі портландцементу та показано необхідність збільшення тонини помолу для активізації його гідравлічних властивостей. Показано, що в результаті збільшення питомої поверхні пришвидшуються процеси сульфатно-лужної активації шлаку з утвореннням додаткової кількості структурноактивних гідратних фаз. Розглянуто питання доцільності й ефективності окремого розмелювання доменного ГШ із подальшим введенням його до бетонної суміші замість частини портландцементу. Встановлено, що бетони з добавкою меленого ГШ за швидкістю тверднення в початковий період поступаються бетонам на бездобавочному цементі, але у віці 28 діб досягають марочної міцності і продовжують активно тверднути в пізніші терміни. Використання золи винесення в бетоні як альтернативи тонко-меленому шлаку є менш ефективним. Показано, що використання в бетоні тонко-меленого доменного ГШ забезпечує економію 15 - 20 мас. % портландцементу за гарантованих показників міцності.

Розглянуто резерви підвищення гідравлічної активності доменного гранульованого шлаку (ГШ) в складі портландцементу та показано необхідність збільшення тонини помолу для активізації його гідравлічних властивостей. Показано, що в результаті збільшення питомої поверхні пришвидшуються процеси сульфатно-лужної активації шлаку з утвореннням додаткової кількості структурноактивних гідратних фаз. Розглянуто питання доцільності й ефективності окремого розмелювання доменного ГШ із подальшим введенням його до бетонної суміші замість частини портландцементу. Встановлено, що бетони з добавкою меленого ГШ за швидкістю тверднення в початковий період поступаються бетонам на бездобавочному цементі, але у віці 28 діб досягають марочної міцності і продовжують активно тверднути в пізніші терміни. Використання золи винесення в бетоні як альтернативи тонко-меленому шлаку є менш ефективним. Показано, що використання в бетоні тонко-меленого доменного ГШ забезпечує економію 15 - 20 мас. % портландцементу за гарантованих показників міцності.