Приведены результаты исследований поэтапного изменения состояния границы между трубой и трубной решеткой при прессовотермической электрогидроимпульсной сварке. Показано, что необходимое для образования металлических связей сближение поверхностей обеспечивается как за счет их импульсного сжатия до нагрева, так и вследствие термической активации процессов микропластического деформирования металла в зоне контакта, протекающих под действием создаваемых при запрессовке остаточных микро- и макронапряжений.

Проанализированы недостатки известной методики корректировки режимов электрогидроимпульсной запрессовки труб в трубных решетках, требующейся в связи с использованием при этом унифицированных размеров взрывающейся проволочки вместо оптимальных. Предложены усовершенствованные зависимости и порядок проведения такой корректировки, позволяющей значительно повысить соответствие расчетных и экспериментальных режимов.

На основании экспериментальных исследований с целью создания двойной электрогидроимпульсной запрессовкой достаточного для прессовотермической электрогидроимпульсной сварки предварительного уплотнения соединений, обеспечения высокой технологичности процесса возможно и рационально обе запрессовки производить в одинаковых режимах, а именно при величинах зарядного напряжения и емкости конденсаторов оптимальных для второй запрессовки.

Описано влияние различных видов покрытий на прочность соединений с натягом. Определены пути повышения прочности соединений с натягом, собираемых тепловым способом с использованием в качестве покрытий различных композитных смесей, а также покрытий на основе раствора жидкого стекла, позволяющие существенно снизить натяги и устранить имеющиеся в соединениях скрепляющие элементы: шпонки, штифты, заклепки и др. Рассмотрены вопросы расчета прочности соединений в зависимости от вида покрытий. Проанализированы экспериментальные исследования, которые могут быть использованы при разработке и эксплуатации неподвижных соединений. Приведены примеры промышленного использования предложенного способа соединения деталей.

Розглянуто проблеми розвитку складального виробництва, а саме підвищення якості й ефективності збірки з'єднань з натягом.

Описано дослідження з розробки методології з типізації технологічних процесів збірки з'єднань з натягом КТСС.

Рассмотрена практическая задача экономии энергии при нагреве ступенчатой осесимметрической детали. Выявлены закономерности влияния локального нагрева на возникающие при этом в материале напряжения.

Одержано рівняння для розрахунку термічної посадки в'язкопружних кільцевих дисків за мінімальних енергетичних витрат. З використанням методів малого параметра та відокремлення змінних одержано розв'язки рівнянь оптимізації посадки кільцевих дисків. Розроблено математичну модель їх термічної посадки за допомогою сталої потужності теплових джерел. Одержано математичну модель охолодження диска після його посадки на жорсткий круглий вал. Розроблено інженерні варіанти термічної посадки диска на даний вал за допомогою оптимальної та сталої потужності, а також процесу охолодження диска після посадки. Розроблено методику оцінки економії енергії, яка досягається внаслідок оптимального нагріву. За допомогою одержаних математичних моделей досліджено режими посадки кільцевих дисків, виготовлених зі сталі ЭИ481, титанового ВТ-6 й алюмінієвого АД-33 сплавів, поліаміду ПА-610.

Запропоновано класифікацію з'єднань з натягом та з її використанням розроблено складальні операції та типові цикли складання, з обмеженою різноманітністю та з використанням нагріву. Побудовано математичну модель нагріву деталей перед складанням, що дозволяє зменшити витрати теплової енергії з забезпеченням необхідної якості виробу на базі заданих значень нормативних параметрів технологічних процесів складання. Запропоновано методику неруйнівного контролю статичної міцності з'єднань з використанням інформативного параметра - власних частот коливань та теплового імпульсу.

З метою зниження енерговитрат та підвищення якості технологій складання та розбирання нероз'ємних з'єднань обгрунтовано доцільність використання індукційного нагрівання деталей складальних одиниць різного призначення. Визначено сферу застосування низькотемпературного нагрівання в технологіях складання та розбирання, систематизовано конструкції з'єднань за ознакою складності використання індукційного термовпливу. Наведено рекомендації щодо конструювання ступінчастих вісесиметричних деталей, які підлягають локальному нагріванню. Встановлено загальні принципи уніфікації технологій з операціями складання та розбирання дво- та багатоелементних складальних одиниць. На підставі дослідження з'єднання багатокомпонентної системи з нестаціонарним теплообміном між деталями встановлено закономірності дискретного індукційного нагрівання, які забезпечують якість виробу. Розроблено моделі оптимізації розподілу потужності джерела тепла на поверхнях деталей різних форм, які дозволяють мінімізувати енерговитрати за заданої межової температури й обмежень за напругою та деформаціями в матеріалі. Запропоновано принцип безрозмірної оцінки функціонування технологічних систем з побудовою часової моделі якості. Типізовано індукційні нагрівачі за функціональним призначенням та енергетичною ефективністю їх використання залежно від конструкції з'єднань та деталей, що нагріваються. Встановлено закономірності дії на індуктор руйнівних факторів та часу роботи, з урахуванням яких побудовано фізико-статистичну модель надійності, яка описує раптові та поступові відмови.

Рассмотрены проблемы сборки и прочности прессовых соединений. Раскрыты вопросы долговечности соединений с натягом, а также автоматизации процесса сборки соединений. Охарактеризован деформационный механизм прочности прессовых соединений малой и переменной жесткости. Предложены методы повышения прочности тепловых соединений и разборки соединений с натягом. Уделено внимание индукционному нагреву деталей под сборку, выбору рациональной конструкции нагревателя, сборке соединений электромагнитным способом, разборке соединений распрессовкой. Описано оборудование для индукционно-тепловой разборки соединений.

Проанализированы основные способы сборки - разборки соединений с гарантированным натягом. Дан анализ исторического пути развития индукционного нагрева в машиностроении. Показана роль основоположника применения индукционного нагрева Г. Я. Андреева в данных процессах.

Розглянуто питання дослідження та контролю міцності з'єднань з натягом, зібраних термічним способом, за акустичними та частотно-тепловими параметрами.

Проведено аналіз основних способів складання - розбирання з'єднань з гарантованим натягом. Проаналізовано історичний шлях розвитку індукційного нагріву в машинобудуванні. Показано роль основоположника застосування індукційного нагріву Г. Я. Андрєєва в цих процесах.

Розглянуто питання локального індукційного нагріву під час збирання та розбирання з'єднань з урахуванням напружено-деформованого стану та енергозбереження.

Розглянуто експериментальне визначення зміни температур деталей, що сполучаються, часу "схоплювання" й оцінку можливості вільного з'єднання деталей.

Проанализированы проблемы и существующие методы повышения качества неподвижных соединений. Для повышения качества неподвижных соединений, особенно на стадии их ремонта, предложена интегрированная технология, включающая в себя метод электроэрозионного легирования и нанесение полимерных материалов.

Розглянуто питання, пов'язані зі створенням верстатів для складання з'єднань з термодією. Встановлено взаємозв'язки між величиною термічного складального зазору, точністю і силовими характеристиками складального обладнання під час горизонтального і вертикального складання. Запропоновано методику розрахунку точних характеристик складального верстата, виходячи з величини складального зазору.

Освещены вопросы состояния исследований технологии тепловой сборки соединений с натягом. Представлены результаты исследований по разработке нормативного обеспечения технологий тепловой сборки. Приведены данные о возможности применения методик для других способов сборки соединений с натягом методом термовоздействия. Дана методика проектирования унифицированных операций сборки.

Для забезпечення точності складання з термовпливом багатоелементного з'єднання запропоновано вдосконалення нормативно-методичного матеріалу обчислення розмірної точності за рахунок одержання вдосконаленої формули розрахунку розмірних ланцюгів і класифікації деталей типа "втулка" з визначенням температурних зазорів, що утворюються під дією температури.