Висвітлено проблему виникнення ускладнень в процесі експлуатації нафтових свердловин, однією з яких є відкладання парафіну на поверхні підземного обладнання. Наслідком цього є поступове зменшення перерізу колони НКТ, та відповідне їй зменшення дебіту свердловин. Рекомендовано нафтові свердловини перевести на періодичний газліфтний спосіб експлуатації, встановити газліфтні клапани по довжині колони НКТ та автоматизувати подавання високонапірного газу, що надасть змогу покращити роботу свердловин та ефективніше проводити теплові обробки.

Розглянуто усереднений за часом процес газліфта. Зроблено припущення, що газорідинна суміш, яка з'являється в зоні змішування на межі кільцевого простору і пласта, передається у підйомник через імпульсні системи. Оскільки газорідинна суміш, спрямована від зони змішування до виходу свердловини, передається не повністю, для одержання максимального дебіту з мінімальним початковим об'ємом газу припускається, що на початку і в кінці підйомника об'єми гозорідинної суміші однакові (тобто вимагається виконання умови періодичності). Наведено алгоритм розв'язання цієї задачі на основі методу знаходження екстремумів, що базується на обчислювальних процедурах квазілінеаризації та Ейлера, та його реалізацію на пакеті прикладних програм MATLAB. Результати проілюстровано на прикладі, який показує, що цей підхід призводить до значного збільшення дебіту свердловини.

Зазначено, що словосполучення "сірководень енергія" було запропоновано після серії публікацій щодо вирішення проблеми одержання енергії з сірководню Чорного моря. Цей напрямок досліджень є частиною галузі знань, яка останнім часом інтенсивно розвивається - сірководнева енергетика. Відомо, що в Чорному морі в тонкому поверхневому шарі товщиною 100 - 150 м, за максимальної глибини басейну близько двох кілометрів, не міститься сірководень. Починаючи з глибини 100 - 150 м концентрація сірководню збільшується і досягає значення ~ 10 мг/л біля дна моря. Видобуток сірководню, накопиченого в водах Чорного моря, є серйозною проблемою. Тому до теперішнього часу запропоновано велику кількість технологій для одержання сірководню з води Чорного моря. Всі вони є ресурсо- та енергоємними. Найбільш кращим, відповідно до зазначених параметрів, є газліфтна технологія підйому морської води на певну технологічну висоту над рівнем моря, її дегазація внаслідок швидкого зниження тиску, та подальший злив на глибину, де концентрація сірководню відповідає його концентрації у воді, що зливається. Реалізація такої технології пов'язана з екологічними ризиками, які можна вирішити шляхом проведення спеціальних заходів. Отже, реалізація газліфтної технології забезпечує доставку великих обсягів глибинних морських вод на рівень вище рівня моря, де виникає можливість додаткового одержання енергії за рахунок різниці температур, солоності поверхневих і глибинних морських вод, а також гідростатичної енергії води, піднятої на певну висоту над рівнем моря. Якщо такий енергогенеруючий комплекс буде побудований на базі плаваючої платформи, то виникає можливість збільшити його енергогенеруючі потужності в результаті використання енергії хвиль, вітру та сонця. Запропоновано створення плаваючого енергогенеруючого комплексу для видобування різних видів енергії, які зосереджені в Чорному морі.

Отмечено, что одной из основных причин возникновения отказов клапанов является поломка пластин, которая приводит к нарушению их герметичности. Частые изменения технологических параметров вызывают вибрационные механические колебания пластины в период закрытия клапана и приводят к его поломке. Существующие уравнения движения пластины прямоточных клапанов не позволяют полностью оценить их работоспособность в системе газлифтной эксплуатации. Выведено уравнение движения пластин прямоточных клапанов.

Індекс рубрикатора НБУВ: И361.1 + И361.21

Рубрики:

Фонтанна експлуатація нафтових свердловин

Газліфт

Шифр НБУВ: Ж23665 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено аналіз вітчизняних і зарубіжних публікацій щодо застосування газліфтного способу експлуатації нафтових і обводнених газових свердловин. Розглянуто основні типи газліфтного піднімача, їх переваги та недоліки, різні схеми подачі газліфтного газу, типи та конструкції пускових і робочих газліфтних клапанів, їх розміщення, використання камер заміщення. Обгрунтовано напрямки подальших досліджень із газліфтного способу експлуатації низьконапірних обводнених газових і газоконденсатних свердловин.

Для збільшення ефективності видобутку нафти та газу газліфтним способом необхідне поліпшення роботи компресорних станцій, а саме підвищення надійності встановлених у них газомоторних поршневих компресорних агрегатів. Встановлено, що одними з уразливих вузлів, що впливають на надійність та ефективність газомоторного поршневого компресора, є прямоточні самодіючі клапани. У процесі підготовки газу до транспортування, а також для забезпечення надійності та ефективності всього виробничого процесу, потрібно виключити всі можливі витоки газу, не допустити потрапляння рідких вуглеводневих компонентів і твердих механічних домішок на пластини клапанів. Для вирішення цієї задачі необхідно очистити попутний нафтовий газ від твердих механічних домішок, важких вуглеводневих компонентів і вологи. З цією метою рекомендується встановити на всмоктувальній лінії газомоторних поршневих компресорів додатковий горизонтальний газовий сепаратор нової конструкції. Корисність і важливість газового сепаратора нової конструкції полягає в тому, що він ефективніше очищує попутний нафтовий газ, що надходить на всмоктування компресорних циліндрів 1-го ступеня, що призводить до поліпшення техніко-економічних показників роботи компресора, максимально знижуючи порушення герметичності пластин клапанів. Сепаратор нової конструкції слугує для очищення газу від крупної та дрібнозернистої крапельної рідини, частково рідини, що знаходиться у парофазному стані та твердих механічних частинок. Сепаратор нової конструкції також може знайти застосування в різних галузях нафтогазовидобувної промисловості. Мета установки газового сепаратора нової конструкції - підвищення ефективності очищення газу від рідких і твердих домішок.

Для збільшення ефективності видобутку нафти та газу газліфтним способом необхідне поліпшення роботи компресорних станцій, а саме підвищення надійності встановлених у них газомоторних поршневих компресорних агрегатів. Встановлено, що одними з уразливих вузлів, що впливають на надійність та ефективність газомоторного поршневого компресора, є прямоточні самодіючі клапани. У процесі підготовки газу до транспортування, а також для забезпечення надійності та ефективності всього виробничого процесу, потрібно виключити всі можливі витоки газу, не допустити потрапляння рідких вуглеводневих компонентів і твердих механічних домішок на пластини клапанів. Для вирішення цієї задачі необхідно очистити попутний нафтовий газ від твердих механічних домішок, важких вуглеводневих компонентів і вологи. З цією метою рекомендується встановити на всмоктувальній лінії газомоторних поршневих компресорів додатковий горизонтальний газовий сепаратор нової конструкції. Корисність і важливість газового сепаратора нової конструкції полягає в тому, що він ефективніше очищує попутний нафтовий газ, що надходить на всмоктування компресорних циліндрів 1-го ступеня, що призводить до поліпшення техніко-економічних показників роботи компресора, максимально знижуючи порушення герметичності пластин клапанів. Сепаратор нової конструкції слугує для очищення газу від крупної та дрібнозернистої крапельної рідини, частково рідини, що знаходиться у парофазному стані та твердих механічних частинок. Сепаратор нової конструкції також може знайти застосування в різних галузях нафтогазовидобувної промисловості. Мета установки газового сепаратора нової конструкції - підвищення ефективності очищення газу від рідких і твердих домішок.