Ключ. слова: авиасъемка, афалина, встречаемость, распределение, Черное море
Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.362.445.2Del*85(922.8)

Рубрики:

Delphinidae Дельфінові

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описан анализ формы спинного плавника трех видов черноморских дельфинов с помощью аэродинамических параметров крыла. Установлено, что у всех исследованных видов сечения плавника имеют симметричный профиль, близкий к известным аэродинамическим профилям крыла. Показано, что изменчивость формы плавников, обусловленная видовыми, половыми и возрастными особенностями не превышает морфологических ограничений, обеспечивающих эффективные гидродинамические свойства плавников.

Ключ. слова: дельфины, морская свинья, распределение, Черное море
Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.362.445.2Del*85(922.8)

Рубрики:

Delphinidae Дельфінові

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В 2001 - 2002 гг. изучались сезонные изменения количественного и качественного состава микроорганизмов на коже черноморских дельфинов афалин, содержащихся в закрытом бассейне НИЦ ВС Украины "Государственный океанариум" (б. Казачья). Обнаружены микроорганизмы 4 систематических групп, среди них доминировали грамотрицательные палочки и дрожжи. Выявлены колебания микрофлоры в зависимости от сезонных изменений и температуры воды: увеличение количества микроорганизмов наблюдалось в летние месяцы.

Рассмотрены гидрологические, гидрохимические и токсикологические условия содержания дельфинов в сезонном дельфинарии на акватории, входящей в систему береговых гидротехнических сооружений с высоким уровнем антропогенной нагрузки.

Розглянуто особливості постембріонального росту морської свині (азовки), а саме: закономірності лінійного та вагового росту тіла, росту скелета та його частин. Вивчено біологічні показники, взаємозв'язані з віком особин. Проведено порівняння розмірів і росту тіла та скелета з популяціями в інших регіонах світу. Досліджено підвидові ознаки азовки. Виявлено відмінності між особами в Азовському та Чорному морях, зміни розмірів особин у XX ст., описано статевий диморфізм. Дентин і кісткову тканину досліджено як реєструвальні структури. Запропоновано нові й удосконалено існуючі критерії визначення віку особин.

Вперше розроблено технологію створення багатофункціональної підводної біотехнічної системи (БПБТС), яка діє у трьох режимах (системи моніторингу водолазних робіт, підводних біотехнічних систем з залученням навчених дельфінів, системи моніторингу підводних робіт за спільних дій водолаза та дельфіна у стаціонарному, мобільному, позиційно-маневровому варіантах). Визначено функції системи та розроблено алгоритм її дії для виконання підводних робіт окремо та спільно водолазами і навченими дельфінами. Вперше розроблено інформаційну технологію контролю й управління діяльністю водолаза та навченого дельфіна (з трьома модифікаціями), які працюють окремо та спільно у складі БПБТС, що функціонує у різних режимах. Систематизовано інформативні показники, розроблено інформаційні моделі функціонального стану водолаза та навченого дельфіна, а також засоби його оперативного контролю з метою оптимізації підводної діяльності. Вперше розроблено засоби профілактики стомлення людини-оператора та водолаза від фізичних навантажень. Удосконалено інформаційну методику формування команд управління діями дельфіна на базі його природних акустичних сигналів, яка підвищує ефективність навчання та виконання дельфіном поставлених задач, збільшує дальність виявлення не озвучених підводних біооб'єктів до 800 м.

Вперше розроблено інформаційну методику й алгоритм виявлення навченим дельфіном з вольєри підводних біооб'єктів і визначення напряму їх знаходження, устрій контролю акустичної активності дельфіна, метод і засоби управління його підводними діями у відкритій акваторії, автономний пристрій з акустичною системою орієнтування для вивчення великих китоподібних. Розроблено метод та алгорим корекції рухливості дельфіна на поверхні з використанням видихуваного ним повітря, на основі якого вперше розроблено пристрій корекції рухливості дельфіна на поверхні, а також пристрої для забору проб видихуваного дельфіном повітря, передачі інформації з дельфіна, позначення за допомогою дельфіна місцезнаходження не озвученихмалорухомих і нерухомих підводних об'єктів. Вивчено особливості інформаційних процесів взаємодії водолазів та навчених дельфінів з операторами БПБТС за їх окремих і спільних дій. Розроблено телекомунікаційні методи й алгоритми дії засобів для підвищення ефективності дій водолазів і навчених дельфінів, запропоновано засоби забезпечення безпеки підводних робіт.

Вперше проведено комплексний аналіз зв'язку форми, будови шкірного покриву та гідродинаміки плавців дельфінів. Зазначено, що будова шкіри дельфінів досліджувалася за допомогою методів гістології, обробки зображень, морфометрії і статистики. Проведено комплексний аналіз зв'язку форми, будови шкірного покриву та гідродинаміки плавців дельфінів. Доведено зв'язок між будовою шкіряного покриву дельфінів і режимом потоку в межовій ділянці плавців дельфінів. Встановлено, що тривимірна структура шкіри дельфіна може взаємодіяти з обтічним потоком подібно демпфірувальному покриттю, знижуючи опір тертя. Обгрунтовано положення про існування комплексу адаптацій, спрямованих на загальне зниження опору плавців дельфінів, що включає поєднаний ефект обтічної форми і демпфірувальних властивостей поверхні плавців дельфіна.

Рассмотрены вопросы управления поведением морских млекопитающих (ММ) в биотехнических системах (БТС), использования сенсорных и двигательной систем ММ, формирования сложных программ поведения ММ при непосредственном контроле их действий, сложных навыков при дистанционном контроле. Освещены основные этапы подготовки ММ к работе в составе БТС. Изложена методология дрессировки ММ, описаны методики выработки элементов демонстрационной программы с использованием дельфинов и сивучей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.362.445.2 + Е60*733*114

Рубрики:

Odontoceti Зубаті кити

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж70795/Биол. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Пороги виявлення коротких широкосмугових акустичних імпульсів з максимумом енергії на частотах 8, 16, 30 і 100 кГц були виміряні в поведінковому експерименті у дельфіна афаліна (Tursiops truncatus p.) у закритому басейні. Показано, що під час акустичного екранування підборідних каналів пороги погіршуються на 30, 34, 40 і 50 дБ відповідно. Одержані в роботі нові оригінальні результати вказують на те, що підборідні канали являють собою унікальний звукопровідний шлях, по якому звуки в смузі частот приблизно від 6 кГц і до 160 кГц (з огляду на широкосмуговість стимулів) проходять у жировий тяж мандибулярного каналу. У зв'язку з цим припущення про те, що морфологічні структури нижньої щелепи являють собою спеціалізований периферичний відділ слуху дельфіна, що було засновано на вивченні морфології і результатах моделювання, у світлі одержаних результатів має додаткове експериментальне підтвердження. Підборідні канали відіграють роль зовнішніх слухових проходів і проводять весь діапазон звуків слуху дельфіна в жировий тяж мандибулярного каналу. По жировому тяжу звуки передаються на латеральну стінку барабанної кісти і на завиток. Виходячи з морфології, можна припустити наявність подібного механізму звукопроведения в Odontoceti.

У разі вимушеного контакту афалін з незнайомими людьми під час дельфінотерапії із шести показників лейкоцитарної формули за чотирма (загальна кількість лейкоцитів, вміст еозинофілів, паличкоядерних нейтрофілів і лімфоцитів) виявлено достовірні відмінності. Дельфінотерапія є істотним чинником, що викликає достовірні зміни вмісту лейкоцитів в крові у тварин.

При вынужденном контакте афалин с незнакомыми людьми во время дельфинотерапии из шести показателей лейкоцитов по четырем (общее количество лейкоцитов, содержание эозинофилов, палочкоядерных нейтрофилов и лимфоцитов) выявлены достоверные различия. Дельфинотерапия является существенным фактором, вызывающим достоверные изменения в содержании лейкоцитов в крови у животных.

Зазначено, що вміст еритроцитів, концентрація гемоглобіну та величина гематокриту достовірно змінювалися у разі квазістатичних навантажень як наслідок вимушеного тактильного контакту з незнайомими людьми. Можливою причиною цих змін є комбінація таких чинників, як фізичний і психологічний (соціальний) стрес у дельфінів.

Отмечено, что содержание эритроцитов, концентрация гемоглобина и величина гематокрита достоверно изменялись из-за квазистатических нагрузок как следствие вынужденного тактильного контакта с незнакомыми людьми. Возможной причиной этих изменений является комбинация таких факторов, как физический и психологический (социальный) стресс у дельфинов.

Одночасне визначення в крові чорноморських афалін рівня глюкози і числа еозинофілів як високоінформативний експрес-критерій їх адаптивних реакцій до умов неволі забезпечило розподіл післявиловної сукупності особин на групи за ступенем їх стресостійкості. Динаміка параметрів крові дельфінів впродовж тримісячного післявиловного перебування в океанаріумі стала основою двухстадійної схеми відбору найбільш перспективних до їх довготривалого утримання. Підвищення у крові адаптованних дельфінів активності каталази, зменшення рівня продуктів перекисного окиснення ліпідів і окисної модифікації білків зі збільшенням періоду утримання в океанаріумі свідчить про активацію їх стрес-лімітуючих систем, що дозволяє використовувати динаміку цих параметрів як індикатор ступеня адаптабельності тварин до ноогених умов існування за умов довготривалого утримання.

Вивчено ефект короткочасного транспортного стресу на дегідратацію у трьох дорослих самців дельфінів (Tursiops truncatus ponticus). У двох дельфінів транспортний стрес не викликав дегідратацію, тоді як у третього дельфіна переїзд супроводжувався зменшенням відносного об'єму плазми на 18,8 %. Особливістю цього дельфіна було його стан тривожності (відмова від добровільної поведінки під час взяття зразка крові).

Изучен эффект кратковременного транспортного стресса на дегидратацию у трех взрослых самцов дельфинов (Tursiops truncatus ponticus). У двух дельфинов транспортный стресс не вызывал дегидратацию, тогда как у третьего дельфина переезд сопровождался уменьшением относительного объема плазмы на 18,8 %. Особенностью этого дельфина являлось его состояние тревожности (отказ от добровольного поведения при взятии образца крови).

Проанализированы данные о встречаемости амбры у кашалотов, добытых китобойными флотилиями "Слава" и "Советская Украина" в период 1961 - 1978 гг. (22 промысловых рейса). Встречаемость амбры составила 0,35 % от добытых 43 211 кашалотов, причем у самцов она оказалась выше (0,42 %), чем у самок (0,24 %), амбра же была по преимуществу черной (серая - реже). Отмечены 3 случая, когда амбра была покрыта крупными прозрачными кристаллами. Вес отдельных кусков колебался от 200 г до более чем 100 кг. Средний вес амбры: у самцов - 13 кг, у самок значительно выше - 17,4 кг. Несмотря на то, что кашалоты добывались во всех 3-х океанах, подавляющая часть амбры обнаружена в Индийском океане, а зона ее встречаемости практически совпала с ареалом распространения блювалов-пигмеев, что вызывает много вопросов.

Уперше проведено оцінку чисельності локальної популяції чорноморських афалін (біля узбережжя в районі Судака) в 2011 - 2012 рр.: результати аналізу даних фотоідентифікації за принципом методу мічення і повторних виловів було доповнено судновим лінійно-трансектним урахуванням щільності розподілу. Загальна чисельність популяції склала від 621 +- 198 до 715 +- 267 тварин (за оцінками за допомогою методів Чапмана і Петерсена), і велика частина з них перебувала в акваторії обліку. Літній ареал популяції займає площу близько кількох сотень квадратних кілометрів, що можна порівняти з поширенням прибережних мігруючих стад в інших регіонах світу. Найбільшу щільність розподілу тварин у серпні була відзначено у водах глибиною 45 - 60 м; крім того, для дельфінів цього стада звичайні часті підходи до берега. Ці тенденції в розподілі почасти можна пояснити розподілом кормових ресурсів. Одним із факторів, що формують структуру популяції, може бути взаємодія з траулерним промислом шпрота. Прибережні води Судака і прилегла акваторія - одне з важливих місць існування афалін у північній частині Чорного моря, що має велике значення для їх охорони.

Приведены данные макро и микроскопического исследования продолговатого мозга дельфинов вида Phocoena phocoena relicta. Акцентировано внимание на различной информационной значимости гистологических и МРТ исследований ткани головного мозга. Определены наиболее выраженные структуры анатомии продолговатого мозга и их связь с цитоархитектоникой и гистологией соматосенсорных, соматомоторных ядерных образований и ассоциативных формаций этого отдела центральной нервной системы. Описана поуровневая гистотопографическая характеристика medulla oblongata и предпринята попытка оценки степени развития отдельных ядер в связи с особенностями физиологии Phocoena phocoena relicta.

Уперше комплексно досліджено популяційну структуру та біології (морфології, харчування, етолого-екологічних аспектів розподілу) афалін (Tursiops truncatus) у прибережних водах північно-східної частини Чорного моря. Уперше одержано емпіричні дані щодо тривалості життя чорноморських афалін в природі, тривалості покоління, темпах зростання особин, виявлено прояви морфологічної мінливості. Ранній сезон розмноження, високий вміст кадмію в зубах, довгий рострум і великі розміри тіла та черепа можуть зазначати присутність середземноморських мігрантів. Доповнено список об'єктів живлення чорноморських афалін, який уключає тепер не менше 23 видів риб, сім з них виявлені вперше. Показана неоднорідність населення афалін у прибережних водах Чорного моря з прибережною та пелагічною приуроченістю. Уперше виявлено ряд локальних популяцій у прибережних водах північно-східної частини Чорного моря й одержано свідоцтва на користь їх відособленості. Оцінено структуру взаємодії афалін за харчовій кооперації залежно від району досліджень. Уперше в регіоні проведено порівняльний аналіз двох сусідніх популяцій залежно від адаптації до антропогенної діяльності. Виявлено рідкісні форми харчової поведінки, властиві чорноморським афалінам, в тому числі вихід в смугу прибою під час полювання на представників сімейства кефалі. Зазначено щодо необхідності надання природоохоронного статусу трьом акваторіям, важливим для збереження прибережних чорноморських афалін. До районів охорони мають бути включені води глибиною до 60 метрів.

Проведено комплексне дослідження популяційної структури та біології (морфології, живлення, етолого-екологічних аспектів) афалін (Tursiops truncatus) в акваторії північної частини Чорного моря. Вперше одержано емпіричні дані про тривалість життя чорноморських афалін у природі, тривалість покоління, темпи росту особин. Показано неоднорідність населення афалін у прибережних водах Чорного моря за морфологічними особливостями та просторовим розподілом. Виявлено ряд локальних угруповань у прибережних водах Чорного моря, одержано дані на користь їх відокремленості. Вперше здійснено порівняльний аналіз даних із фотоідентифікації з декількох акваторій уздовж узбережжя Чорного моря та аналіз взаємодій афалін трьох локальних угруповань залежно від наявності антропогенної діяльності. Доповнено список об'єктів живлення чорноморських афалін, який включає тепер не менш 23-ох видів риб, сім із них виявлено вперше. Встановлено рідкісні форми кормової поведінки, властиві чорноморським афалінам, зокрема вихід у смугу прибою. За одержаними результатами визначено декілька акваторій, важливих для збереження виду, які є місцями присутності літніх резидентних угруповань: води острова Джарилгач, Балаклави, південно-східного Криму, Керченського півострова.