Описаны морфологические различия типов волосяных фолликулов (ВФ) у представителей 18 родов отряда копытных. У видов с преобладанием в коже первичных ВФ (крупный рогатый скот, лошади и др.) доминирует потовыделительная система, а у видов с разнотипными ВФ (овцы, козы, олени и др.) - стероидная. ВФ у южных видов залегают поверхностно, у видов из умеренного климата - глубоко.

З використанням різних типів молекулярно-генетичних маркерів (білків, ДНК-маркерів) досліджено генетичну структуру локальних порід сільськогосподарських і близьких диких видів копитних, а також зоопаркових видів - асканійських ізолятів. Оцінено можливості використання поліморфізму структурних генів та анонімних послідовностей ДНК з метою диференціації видів. Проаналізовано рівень генетичної мінливості у доместикованих і близьких диких видів копитних, виявлено біохімічні маркери, що найбільшою мірою залучені до процесів їх дивергенції. На прикладі гена капа-казеїну вивчено можливості ідентифікації алелів структурних генів за допомогою методу ПЛР-ПДРФ. Визначено генотипи за даним локусом і частоту зустрічальності бажаного В-алеля у локальних вітчизняних порід рогатої худоби. Досліджено вплив інтеграції сторонньої генетичної інформації на органоспецифічний спектр ферментів загального метаболізму у тварин.

Висвітлено питання формування популяцій копитних за умов надмірної щільності населення та штучного обмеження площі існування даних тварин. З'ясовано, що у лісових угіддях державної організації "Резиденція "Залісся" щільність копитних становить 122 особини на 1 тис. га. У степовому біотопі Азово-Сиваського національного природного парку цей показник становить 519 особин на 1 тис. га. Досліджено формування міжвидових зв'язків між окремими популяціями копитних. Установлено соціальну ієрархію видів, що перебувають на одному трофічному рівні. Для популяції кожного виду наведено чинники, що впливають на динаміку його чисельності. Зазначено, що пристигаючі соснові насадження з розвиненим підліском є пріоритетними угіддями для благородного оленя, звідки він витісняє лань і козулю у свіжі та сухі бори, де переважають сосново-зеленомохово-лишайникові асоціації. За умови спільного утримання лося та плямистого оленя останній домінує у чорновільхових насадженнях з багатим підліском і трав'яним покривом, а поширення лося обмежується сосновими молодняками. Високий рівень біотехнічних заходів зумовлює незалежність дикого кабана від характерних вологих станцій і нейтральні відносини з іншими видами копитних. Муфлон найповніше освоює трофічні ресурси Степової зони та є найбільш пристосованим видом до умов відкритого біотопу. Виявлено, що за його відсутності лань проявляє вищу екологічну пластичність, ніж благородний олень.

Наведено результати вивчення коливань чисельності ратичних Гірського Криму за період 1980 - 2003 рр. Встановлено, що їх період у благородного оленя становить 6,6 р., у козулі - 4,8 р. Виявлено, що скорочення періоду коливань, у порівнянні з материковими популяціями, проявляється як захисний механізм за умов постійного антропогенного тиску. Згідно з теорією акліматизації встановлено, що популяція кабана у даний період проходить фазу стабілізації чисельності. Виявлено, що чисельність оленя та кабана практично відповідає оптимальній ємності угідь, а чисельність козулі тримається на рівні її 70 %. Показано, що процес трофічної конкуренції обумолює витіснення популяцією благородного оленя популяції козулі, а у мисливських угіддях домінантом стає козуля як вид, що більш пристосований до антропогенного тиску. З'ясовано, що станції існування ратичних на Кримському півострові обмежені його лісовими біотопами, що мають найкращі захисні властивості. Встановлено, що мисливські угіддя займають 86 %, а заповідний фонд - 14 % площі. На прикладі Карадазького природного заповідника переглянуто існуючу концепцію заповідності.

Представлена обобщенная математическая модель динамики популяций копытных. Приведены результаты исследований обобщенной математической модели на предмет наличия особых решений.

Вивчення сезонних коливань в структурі популяції семи видів копитних, африканського буйвола (Syncerus caffer), антилопи канни (Tragelaphus oryx), жирафа (Giraffa Camelopardalis), гемсбока (Oryx gazella), чорної антилопи (Hippotragus niger), чалої антилопи (Hippotragus equinus) і великого куду (Tragelaphus strepsiceros) проводилися з використанням методу польового перепису у вологому (лютий - квітень) і сухому (липень - вересень) сезоні і перепису (вересень) на семи водопоях у національному парку Вотерберг, Намібія. Самці бородавочника, гемсбока і чорного носорога в середньому становили близько 40 % популяції, в той час як самці чорної антилопи, чалої антилопи, антилопи канни і буйволу складали 30 % популяції. Самці куду і білого носорога становили 20 % статевої структури популяції, тоді як самці жирафа - понад 50 % популяції. У віковій структурі переважали дорослі: в середньому 60 % загальної чисельності складали бородавочники, чорні антилопи, канни і білі носороги 7,0 % - куду, чалі антилопи, буйволи, жирафи і чорні носороги. Популяція гемсбока мала найбільшу кількість дорослих особин, і тільки 10 % популяції становив молодняк. Великі стада спостерігалися протягом вологого сезону, а менші - в сухий сезон. Найбільше різноманіття тварин було відзначено в трьох типах рослинності (Terminalia sericea-Melhania acuminata, Terminalia sericea-Thesium megalocarpum, Terminalia sericea-Blephari, які ростуть в скельних місцях Peltophorum africanum протягом обох сезонів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е621.115*80 + Е623.362.40*80 + Е60*734.247.2 + Е60*801.31

Рубрики:

Ciliophora Інфузорії

Ungulata Копитні

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: ДС51775 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е621.115*80 + Е623.362.40*80 + Е60*734.247.2 + Е60*801.31

Рубрики:

Ciliophora Інфузорії

Ungulata Копитні

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: ДС51775 Пошук видання у каталогах НБУВ