Описано популяційні та статево-вікові особливості розміщення куликів на місцях міграційних зупинок в регіоні. Одержано нові дані щодо ступіня територіального та групового консерватизму куликів. З'ясовано сезонні та географічні особливості структури міграційних шляхів, що проходять через континентальні області та функціональне значення місць зупинок в регіоні. Встановлено існування особливого типу використання внутрішньоконтинентальних шляхів прольоту навесні. Доведено важливість особливих типів кормових угідь (водно-болотяних угідь) у регіоні в підтримці структурованості міграційних шляхів на наступних етапах внутрішньоматерикових перельотів. Доведено існування декількох типів індивідуальних трас прольоту побережників. Запропоновано концепцію ієрархічної структури прольотних шляхів, які складаються з міграційних коридорів і міграційних потоків. Визначено ключову роль Сивашу серед водно-болотних угідь Східної Європи в охороні мігруючих видів куликів та підтримці структури їх прольотних шляхів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е621.141.72 + Е623.353.527.1 Gla*835

Рубрики:

Charadrii Куликові

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.353.527.1 + Е60*66*723.13

Рубрики:

Charadrii Куликові

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж69408 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы результаты обработки материалов, собранных в период 1991 - 2011 гг. на Тилигульском, Куяльницком лиманах и на Сиваше (Крым). Обследовано 527 особей куликов 5 видов сем. Charadriidae. Зарегистрировано 18 видов клещей перьевого покрова, относящихся к 12 родам и 6 семействам. Приведено сравнение данных по клещам перьевого покрова куликов этого семейства, использующих основные миграционные пути Палеарктики.

Здійснено аналіз біотопного розподілу та щільності гніздування куликів у регіоні досліджень. Визначено ключові елементи біотопу, які визначають придатність територій для гніздування. Описано ометричні та нідологічні параметри гніздових видів куликів, проаналізовано регіональну та міжсезонну їх мінливість. Встановлено видовий склад, чисельне домінування та чисельність куликів під час весняної та осінньої міграції в регіоні, надано пояснення закономірності сезонних змін цих показників. Проаналізовано фенологію і динаміку весняної та осінньої міграції куликів у регіоні, здійснено міжвидове порівняння. Описано основні морфометричні показники мігруючих куликів, проаналізовано їх внутрішню та міжсезонну динаміку. Визначено фактори, що негативно впливають на видове різноманіття та чисельність куликів під час гніздування та міграції, розроблено рекомендації щодо їх охорони.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е621.151.25*832 + Е623.353.527.1*836

Рубрики:

Acari Кліщі. Акарологія

Charadrii Куликові

Шифр НБУВ: РА400833 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.35*88(45УКР) л64 + Е623.353.527.1*801.56

Рубрики:

Aves Птахи. Орнітологія

Charadrii Куликові

Шифр НБУВ: Ж28852/б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто зміни у фауні та чисельності куликів в орнітологічному заказнику "Чолгинський'' під час міграції за 1995 - 2014 рр. та фактори, які спричинили ці зміни. Чисельність куликів за дослідний період скоротилась у 15 разів, а кількість видів зменшилася від 34 до 19. Головними причинами цих змін були зменшення площі водойм, заростання берегів, турбування людиною.

Наведено дані щодо поширення гніздових локалітетів донедавна численних видів куликів - чайки Vanellus vanellus, коловодника звичайного Tringa totanus і грицика великого Limosa limosa в межах Львівщини та здійснено оцінку їх сучасної чисельності. Чисельність чайки станом на 2014 р. у регіоні не перевищує 500 пар, коловодника звичайного - 100 пар, грицика великого - 30 - 50 пар. Основними причинами зниження чисельності цих трьох видів і зменшення кількості локалітетів їх гніздування вважаємо трансформацію гніздових біотопів через довготривалий вплив осушувальної меліорації, зниження обсягів випасання великої рогатої худоби й сінокосіння, зміни господарського використання чи призначення земель. За таких умов для зупинення подальшого спаду чисельності лучних куликів необхідне пряме втручання людини в регулювання природних процесів у місцях їх гніздування, а саме - регулювання рівня поверхневих вод, що забезпечить куликів придатними місцями для годівлі та гніздування. Низку ділянок, де ще збереглися відносно численні гніздові угруповання лучних куликів, рекомендуємо включити до регіональної екомережі Львівщини зі статусом заповідних урочищ (або орнітологічних заказників) зі збереженням традиційного способу ведення сільського господарства на їх територіях.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.353.527.1*731.6

Рубрики:

Charadrii Куликові

Шифр НБУВ: РА418809 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено результати дев'яти років досліджень (1994 - 2002 рр.), присвячених вивченню ролі водних безхребетних у розміщенні тундрових куликів, що мігрують на далекі відстані. Вперше надано оцінку запасів кормових ресурсів, а також їх сезонної динаміки. Кормові запаси Сивашу перекривали потреби тундрових куликів: на Східному Сиваші в період весняної міграції - в 21,5 - 28,7 разу, в період осінньої міграції - в 6,2 - 10,9 разу; на Центральному Сиваші - навесні - в 2,4 разу, восени - в 5,7 разу. У кормовому раціоні відзначено 22 види водних безхребетних. Серед них - Polychaeta - 2 види, Crustacea - 7 видів (Anostraca - 1, Isopoda - 3, Amphipoda - 3 види), Gastropoda - 11 видів і личинки комах - 2 види. Серед таксономічних груп найбільшим числом видів були представлені молюски та ракоподібні. Дослідження надали можливість віднести Сиваш до числа найцінніших водно-болотних угідь Східної Європи для далеких мігрантів за рахунок стабільно високих запасів водних безхребетних і значних площ мілководь, зручних для годування птахів під час їх міграційних зупинок.

Живлення куликів водними безхребетними, інтенсивність і ефективність кормодобування вивчалися в лагунах Сивашу протягом 1995 - 2002 рр. на прикладі шести видів (217 птахів). Склад кормів значно варіював і включав від насіння рослин до різних видів водних і грунтових організмів. Основу раціону на Східному Сиваші становили поліхети (Polychaeta), а на Центральному Сиваші - ракоподібні (Crustacea) і личинки хірономід (Insecta). Інтенсивність годування птахів залежала від кількості основного корму і розмірів об'єктів, що поїдаються. Досліджувані види куликів було розподілено на "зондувальників" і "збирачів" корму. Найвища інтенсивність годування серед "зондувальників" і "збирачів" спостерігалася в лагунах Сивашу на кормових полях з високою чисельністю личинок хірономід (Chironomidae), а найнижча - на кормових полях з поліхетами-гедісте (Hediste diversicolor). Ефективність годування куликів була пов'язана з високою щільністю і доступністю кормових об'єктів: на Центральному Сиваші - личинок хірономід і артемії (Artemia salina); на Східному Сиваші - поліхет і личинок хірономід. Результати аналізу шлунків куликів, а також одержані кореляційні залежності вказують на детермінуючу роль поліхет, молюсків, артемії і личинок хірономід у кормовій поведінці та розміщенні досліджуваних видів куликів на місцях міграційних зупинок Азово-Чорноморського регіону.

Наведено результати макро-мікроморфологічної будови травної системи куликів, порівняльний аналіз з мігрантами рядів класу Aves. Установлено, що травна система куликів на анатомічному рівні має універсальну будову, характерну для представників класу Aves. У результаті гістологічних досліджень будови травного тракту встановлено, що особливістю стінки тонкого кишківнику куликів є багатошарове розташування крипт у власній пластинці слизової оболонки по всій його довжині. Висока проліфераційна здатність камбіальних клітин крипт і їх багатошарове розташування забезпечують високу секреторну і регенераційну активність ентероцитів, що сприяє відновленню слизової оболонки та інтенсифікації процесів травлення, особливо під час активного живлення куликів на міграційній зупинці. Відзначено, що у травній системі куликів на міграційній зупинці має місце збільшення довжини і маси кишківнику, маси шлунка і печінки, що розглядається як реакція на велику кількість кормів у разі інтенсивного живленні птахів і свідчить про пластичність їх травної системи. Показано, що зміна морфометричних параметрів органів травної системи куликів залежно від міграційної ситуації є складовою частиною адаптивного механізму птахів-мігрантів, що забезпечує основну потребу організму - жиронакопичення. Проведено дослідження вмісту загальних ліпідів печінки, абдомінального жиру і грудних м'язів у 6 видів тундрових куликів із різним ступенем жиронакопичення на міграційних зупинках в Азово-Чорноморському регіоні.

Проаналізовано розміщення гніздових поселень та чисельність чайки (Vanellus vanellus), коловодника звичайного (Tringa totanus) та грицика великого (Limosa limosa) в поліських частинах долин річок Случ та Горинь (Рівненська область, Україна) з акцентом на моделюванні їх поширення за методом максимальної ентропії. На основі наявних у відкритому доступі даних дистанційного зондування Землі та ГІС шарів, створених на їх основі, побудовано моделі поширення трьох видів в долинах Случа і Горині та досягнуто якості моделей на рівні AUC від 0,837 до 0,913 за тестовими даними. Проаналізовано вклад окремих предикторів у моделі для кожного з видів та встановлено, що найбільш інформативними серед них виявились шари лісового покриву території, покриття заростями чагарників, покриву сільськогосподарських угідь, індексів MNDW та NDVI, відстані до річок та висоти над рівнем моря. Показано, що на основі відкритих даних можна успішно моделювати в Maxent поширення чайки, коловодника звичайного та грицика великого за умов Полісся.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.353.527.1*734

Рубрики:

Charadrii Куликові

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто стан вивченості популяції баранця великого Gallinago media в межах заходу України починаючи з XIX ст. Майже до середини ХХ ст. вивченість цього виду і територію досліджень, особливо в межах Волинського Полісся, вважали недостатніми. Це пов'язане з рідкісністю або нечисленністю виду, а також із прихованим способом його життя й нічною активністю. Опрацьовано значні орнітологічні ресурси щодо спостережень цього виду в межах західних областей України, які в історичному контексті вказують на спорадичне поширення баранця великого і відносно низьку чисельність у досліджуваному регіоні. Згідно з літературними джерелами, дослідження баранця великого трохи детальніше проводили у середині ХХ ст. У той же час автори публікацій вказували на осушувально-меліоративні роботи на Поліссі як на негативний чинник, через який кількість гніздових баранців великих зменшується, а в окремих областях до 80-х років він узагалі зник. Основними місцями поширення цього виду птахів на заході України залишилися поліські райони Волині та Рівненщини, зокрема, долини річок Прип'ять, Турія, Цир і Льва. Наприкінці XX - на початку XXI ст. активні дослідження баранця великого проведено на території Шацького національного природного парку, де за період понад 10 років вдалося відзначити окремі роки збільшення чисельності виду, але в загальному - наголосити на її зменшенні та пропозиції включити баранця великого до списків Червоної книги України. Проведені цілеспрямовані дослідження виду протягом останнього десятиліття дали змогу виявити нові місця токування цих птахів. Наведено актуальні дані щодо сучасного поширення і чисельності виду в західному регіоні України. Крім токовищ, зазначено також і місця спорадичних спостережень представників цього виду, що доповнює інформативність статті про сучасне поширення баранця великого на заході країни. Сучасна кількість самців на основі відомих токовищ за період 2010 - 2020 рр. оцінена у 100 особин. Припускаємо, що реальна кількість самців може сягати 150 - 200 на весь регіон заходу України.

Інформація про історичні зміни фаун географічних регіонів і середовища існування біоти має важливе значення для розуміння процесів, які відбуваються в екосистемах. Результати такого аналізу в комплексі з сучасними дослідженнями можуть вказати не лише на глобальні тенденції змін угруповань тварин і статус окремих популяцій видів, але й на причини, якими вони зумовлені. Перші зведення про птахів XVIII - початку XIX ст. засвідчили гніздування 12 видів куликів. Проте впродовж усього XIX ст. виявлено 37 видів куликів, з яких 12 гніздові. Постійними пролітними були 13, а рідкісними пролітними - ще 8 видів. У першій половині XX ст. для території Прикарпаття наведено 27 видів куликів, а для Волині - 25, серед яких зазначено більший список пролітних і залітних видів у передгір'ях Карпат. У другій половині XX ст. у межах західних областей України описано 39 видів куликів, із яких 17 гніздові, а серед них 4 види обліковані впродовж останнього десятиліття. У межах Західної України зареєстровано 42 види куликів, з яких 39 рецентні. Серед них: 17 - гніздові, 15 - пролітні, 7 - залітні. Впродовж XX - XXI ст. 23 види куликів, серед яких лише 7 гніздові, зберегли свій статус перебування. У 17 видів він змінився: 2 види зникли; 4 - стали залітними; брижач Calidris pugnax і коловодник ставковий Tringa stagnatilis перестали гніздитися та стали пролітними. Чайка Vanellus vanellus, коловодники лісовий Tringa ochropus і болотяний T. glareola зі звичайних і фонових, подекуди численних птахів - стали нечисленними, а баранець великий Gallinago media та грицик великий Limosa limosa - рідкісними. Баранець малий Lymnocryptes minimus отримав статус пролітного. Наявність на гніздуванні в західних областях України видів куликів із південним ареалом поширення надає змогу констатувати глобальне потепління. Проте падіння рівня води, висихання вологих лук і боліт як наслідок сукцесії призвели до припинення гніздування брижача та коловодника ставкового; рідкісними стають грицик великий, баранець великий, коловодник болотяний; значно менш численними - чайка та коловодник лісовий.

Надано вперше оцінку для Азово-Чорноморського регіону роду водних безхребетних в живленні і сезонному розміщенні тундрових видів куликів на місцях їх міграційних зупинок. Визначено вперше для регіону участь різних видів водних безхребетних у формуванні доступної біомаси та енергетичної цінності кормів. Зазначено, що склад водних безхребетних в місцях живлення куликів за даними аналізу бентосних проб включав 26 видів: черевоногі молюски (Gastropoda) - 11 видів (42.3 %), ракоподібні (Crustacea) - 9 видів (34.6 %), багатощетинкові черви (Polychaeta) - 4 види (15.4 %), личинки комах (Insecta) - 2 види (7.7 %). Окреслено, что максимальна кількість видів характерна для лагун Сиваша - 21 вид (на Східному - 19, Центральному - 2), на Молочному лимані - 16 видів, Тузловських лиманах - 15 видів, а в низинах Тилігульського лиману - 8 видів. Розраховано вперше для водно-болотних угідь Східної Європи ємність кормових ресурсів, сформованих водними безхребетними, переважно бентос ним и організмами, важливими для живлення мігруючих куликів. Виявлено, що кулики використовують не більше 13 % від загальних обсягів продукуємої біомаси водних безхребетних в період їх сезонних міграцій. Оцінено забезпеченість тундрових видів куликів кормовими ресурсами на місцях міграційних зупинок в Азово-Чорноморському регіоні. Виявлено, що розміщення зграйних видів куликів детерміновано площею кормових територій, а розміщення інших видів куликів - біомасою кормових об'єктів.