Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.151.14*716-64

Рубрики:

Enterobacteriaceae

Шифр НБУВ: Ж68850/біол. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.151.14*722-641.1

Рубрики:

Enterobacteriaceae

Шифр НБУВ: Ж68850/біол. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.151.14 + Е422.141.2

Рубрики:

Enterobacteriaceae

Pseudomonas

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.151.14*73-642:Г2 + П049.2

Рубрики:

Enterobacteriaceae

Синтетичні стимулятори та інгібітори

Шифр НБУВ: Ж25976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.151.14*441.147

Рубрики:

Enterobacteriaceae

Шифр НБУВ: Ж10416 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.151.14 + Р264.921.2

Рубрики:

Enterobacteriaceae

Стрептококи

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ізоляти фітопатогенних бактерій Pectobacterium carotovorum subsp. carotovorum Б1, БЗ, Б4, Б11, Б12, Б13, Б15, Б16, Б17, Б23, Б26, виділені з бульб картоплі, вирощеної в різних регіонах України, з симптомами м'якої гнилі, здатні продукувати велику кількість високомолекулярних бактеріоцинів (MCTV). Досліджено їх кілерну активність відносно лабораторних штамів P. carotovorum і Escherichia coli. Одержано очищені фракції MCTV. Електронно-мікроскопічні дослідження показали, що вони мають вигляд хвостових відростків бактеріофагів різної довжини, а також сферичних часток різного діаметра. Виявлено серологічно споріднені білки у складі MCTV ізолятів природних штамів P. carotovorum і бактеріофага ZF-40 за допомогою антисироваток, одержаних до MCTV колекційного штаму P. carotovorum J2 NCPPB 1744 та бактеріофага ZF-40. Цей факт може також свідчити про фагову природу виділених кілерних часток.

Досліджено серологічні та фітотоксичні властивості ліпополісахаридів (ЛПС) одного із збудників хвороб рослин - Pantoea agglomerans. Відомо, що тонкі варіації у структурі O-специфічних полісахаридів визначають серологічну специфічність грамнегативних бактерій та використовуються як молекулярна основа серологічних класифікаційних схем. Для P. agglomerans досі не існує класифікаційної схеми, заснованої на серологічній специфічності їх ЛПС. Результати перехресних серологічних реакцій свідчать про імунохімічну гетерогенність виду P. agglomerans. Лише 3 штами - 8488, 8490 та 7969 за даними аглютинації O-антигенів і реакції прямої гемаглютинації та гальмування прямої реакції гемаглютинації можна віднести до однієї серогрупи. Інші штами - кожна окрема група, хоча між деякими є спорідненість. У порівнянні з контрольними рослинами під впливом обробки насіння ЛПС у рослин може зменшуватися, а в деяких випадках збільшуватися довжина корінців, висота і вага ростків, залежно від штаму, з якого виділений ЛПС. Занурення проростків томатів у розчини досліджуваних препаратів ЛПС викликали втрату, а через деякий час відновлення тургору.

Мета роботи - вивчити стійкість представників Pantoea agglomerans до антибіотиків. Для вивчення антибіотикорезистентності диско-дифузійним методом було використано антибіотики та синтетичні антибактеріальні препарати, які відрізнялися за механізмом дії та хімічною будовою. Встановлено, що ріст і розвиток мікробних популяцій більшості штамів пригнічували антибіотики ломефлоксацин, стрептоміцин, мономіцин, тетрациклін, левоміцетин, поліміксин, фуразолідон та гентаміцин. Меншою мірою досліджувані штами були чутливими до бензилпеніциліну, цефуроксиму, цефотаксиму, цефтриаксону, цефазоліну, канаміцину, рифампіцину, ампіциліну та фурадоніну. Стійкість до лінкоміцину та еритроміцину виявили 92,8 % досліджуваних штамів P. agglomerans, в той час як до ампіциліну та олеандоміцину - 84,8 %, до бензилпеніцеліну, цефуроксиму та фурадоніну - 78,5 %, до цефазоліну та рифампіцину - 71,2 %, цефтриаксону - 64,1 %, цефатоксиму - 57,1 %. Висновки: за стійкістю до антибіотиків два штами P. agglomerans (8488 та 8490) можна віднести до одного резистентовару, так як вони були стійкими до однакового спектру антибактеріальних препаратів (крім ломефлоксацину), штами P. agglomerans П1а, 7960а, 8488, 8490, які виявилися стійкими до всіх досліджуваних цефалоспоринів, можуть бути виділені в окремий резистентовар. Штами P. agglomerans (7460, 8456 та 9637) були чутливими до більшості досліджуваних антибактеріальних препаратів.

Хімічна ідентифікація препаратів ліпополісахаридів (ЛПС) показала, що вони характеризуються різним відносним виходом від 5,2 до 14,00 % залежно від штаму. В досліджуваних препаратах визначено доволі високий вміст вуглеводів - від 22 до 54 %, 2-кето-3-дезоксіоктонової кислоти (КДО) - від 0,39 до 2,22 % та гептоз - від 3,3 до 14,00 %. Аналіз жирнокислотного складу показав присутність жирних кислот, які містять у ланцюзі від 12-ти до 16-ти атомів вуглецю. Домінуючою в ліпідах A ЛПС всіх досліджуваних штамів була 3-OH-C14:0. Оскільки всі досліджувані штами Pantoea agglomerans виявилися чутливими до дії поліміксину B, то можна зробити висновок, що ліпополісахариди, одержані з цих штамів, не містять у складі ліпіду A такий замісник, як 4-аміно-4-дезокси-L-арабінозу. Одним із шляхів зміни функціональних і біологічних властивостей ЛПС є хімічна модифікація. Як модифікатори було використано комплекси германію (IV) та стануму (IV). Під час дослідження серологічної активності та токсичності модифікованих ЛПС було встановлено, що деякі з них втратили як серологічну, так і токсичну активність. Виявлено, що усі досліджувані ЛПС P. agglomerans знижували середній показник адгезії та індекс адгезивності. Чим вищою була концентрація ЛПС P. agglomerans в реакційній суміші, тим менше відбувалося взаємодій між поверхневими структурами еритроцитів та клітинами Escherichia coli.

У сучасній науковій літературі представлено недостатньо інформації щодо наявності позахромосомних елементів у важливої фітопатогенної бактерії Pectobacterium carotovorum. Дані про плазмідоутримання пектобактерій носять випадковий характер. Мета дослідження - вивчення плазмідних спектрів, їх поширення та загальна характеристика критичних плазмід P. carotovorum. У ході дослідження було проведено скринінг плазмідних спектрів 54-х штамів різного походження. Для виділення плазмідних ДНК використовувався стандартний лужний метод Кадо і Ліу [Kado CJ, Liu S-T. Rapid procedure for detection and isolation of large and small plasmids. J. Bacteriol. 1981; 145 (3): 1365-1373]. У ході дослідження було встановлено, що в даній індивідуальній виборці 16 досліджених штамів містять плазміди різних розмірів. Виявлені плазміди пектобактерій належать до 4-х дискретних розмірних класів: 2,5 - 6,8, 9,8 - 16,7, 47,7 - 64,5 і 129 т.п.н. Приблизно 50 % виділених плазмід P. carotovorum відносяться до другого дискретного класу і мають розмір 8,7 - 10,4 т.п.н. У результаті рестрикційного аналізу великих плазмід з однаковим розміром 129 т.п.н. 4-х різних штамів P. carotovorum виявлено, що ДНК кожної плазміди має унікальну первинну послідовність. Висновки: результати з виявлення плазмід пектобактерій збігаються з одержаними раніше даними про те, що 30 % штамів пектобактерій містять плазміди [Tovkach FI. [Isolation and preliminary characterization of cryptic plasmids from Erwinia carotovora]. Microbiology. 2001; 70 (6): 804-810. Russian]. Плазмідоутримання штамів пов'язане з екологічними нішами, в яких персистують бактерії. Позахромосомні ДНК пектобактерій можуть являти собою мовчазні "егоїстичні", можливо профагові, реплікони.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.151.14*72 + Е40*725.123

Рубрики:

Enterobacteriaceae

Загальна мікробіологія

Шифр НБУВ: Ж28852/б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчення властивостей низькомолекулярних бактеріоцинів Pectobacterium carotоvorum subsp. carotovorum Б4. Низькомолекулярні каротоворицини одержували індукцією налідиксовою кислотою із 13 штамів Pectobacterium carotovorum, концентрували висолюванням сульфатом амонію, розділяли ультрацентрифугуванням, додаткову очистку проводили на ДЕАЕ-сефарозі. Активність одержаних каротоворицинів перевіряли на Pectobacterium carotovorum 66А, а також Escherichia coli BЕ, K12 і C600. Для досліджуваних речовин визначали молекулярну масу та перевіряли серологічну спорідненість із піоцинами S1-S5 підтипу. Одержані низькомолекулярні каротоворицини відрізнялися за рівнем та спектром кілерної активності відносно індикаторних штамів, проте найвищу активність проявляли щодо E. coli BЕ. Було показано, що до складу сумарної фракції каротоворицинів штаму Pectobacterium carotovorum subsp. сarotovorum Б4 входять білки 30, 38, 42 і 54 кДа. Під час подальшої очистки було виділено єдиний активний компонент з молекулярною масою 54 кДа, який впливав лише на E. coli BЕ. Перевірка гомології досліджуваного каротоворицину із піоцинами S1-S5 підтипів показала відсутність серологічної спорідненості. Висновки: досліджуваний бактеріоцин Pectobacterium carotovorum subsp. сarotovorum Б4 з молекулярною масою 54 кДа за виявленими властивостями не відповідає жодному із описаних на даний момент бактеріоцинів і може бути новим представником низькомолекулярних каротоворицинів. Відсутність серологічної спорідненості із низькомолекулярними піоцинами S підтипу і активність виключно щодо штаму E. coli BЕ можуть вказувати на гомологію даного білка із коліцинами.

Представлено дані сучасних джерел літератури про бактерії роду Pantoea. Наведено загальні культуральні, біохімічні та морфологічні властивості бактерій даного роду. Детально розглянуто геном та генетичні елементи, їх вплив на ріст та поведінку мікроорганізмів. Також описана асоціація бактерій цього роду з Daktulosphaira vitifoliae - шкідником винограду, та розглянуто можливий вплив бактерій на виноградну філоксеру. Освітлено ендофітні та епіфітні властивості та особливості представлених видів. Розглянуто патогенні властивості та особливості виділення бактерій роду Pantoea agglomerans. Наведено приклади практичного використання даних бактерій.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.151.14 + П491.607

Рубрики:

Enterobacteriaceae

Шифр НБУВ: Ж25976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.151.14*72 + Е40*725.137.1

Рубрики:

Enterobacteriaceae

Загальна мікробіологія

Шифр НБУВ: Ж25976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В огляді наведено дані літератури, а також результати власних експериментальних досліджень ліпополісахаридів (ЛПС) грамнегативних бактерій. Увагу автори приділяють Рantoea agglomerans, представнику родини Enterobacteriaceae. Вперше описано унікальні структури O-специфічних полісахаридних ланцюгів їх ліпополісахаридів, які можуть бути як розгалуженими, так і лінійними тетра- і пентасахаридними ланцюгами, що повторюються. Показано гетерогенність як самої молекули ЛПС, так і присутність в бактеріальній клітині декількох ЛПС, які відрізняються структурою ліпідів A, O-специфічних полісахаридних ланцюгів, серологічною активністю, а також ендотоксичними властивостями, зокрема токсичністю і пірогенністю. Така гетерогенність є одним із механізмів поліфункціональності ЛПС. На основі O-антигенності ЛПС вперше було проведено серотипування штамів P. agglomerans і віднесено їх до 10 серогруп. Висока імуномодулювальна активність ЛПС P. agglomerans надає змогу припустити використання їх олігосахаридних фрагментів для створення кон'югованих вакцин проти захворювань, спричинених грамнегативними бактеріями.

Вперше секвеновано й анотовано геноми помірних фагів 49 і 59 Е. horticola, здійснено їх комплексний біоінформатичний аналіз. Встановлено, що дані фаги є унікальними, оскільки їх нуклеотидні послідовні не виявляють спорідненості до геномів референтних бактеріофагів бази даних NCBI. Порівняльний аналіз виявив, що між собою геноми ервініофагів мають 47 % подібності. Організація функціональних генетичних модулів фагів 49 і 59 відповідає геномній архітектурі фага лямбда, тому їх класифіковано як нових представників групи лямбдоїдних фагів. Здійснено локалізацію експериментальних рестрикційних фрагментів віріонної ДНК фагів 49 і 59 на рестрикційних картах КрnI та Smal, одержаних in silico. Показано, що для фага 59 притаманна модифікація сайтів ендонуклеази рестрикції КрnI. Вперше описано морфологічну гетерогенність популяції фага 59 при вирощуванні на мутантній ауксотрофній культурі Е. horticola 450 His3. Визначено, що зміна діаметру капсида не впливає на розмір ДНК, що упаковується, та корелює з кількісним перерозподілом основних структурних поліпептидів фагового віріона. При адаптації до традиційної бактеріальної культури Е. horticola 450 спостерігається відсутність гетерогенності популяції. Вперше виявлено абортивний характер перебігу інфекції при репродукції ервініофага 49 на лізогенній культурі Е. horticola 450(59). Виявлено зниження ефективності висіву вірусу та зменшення виходу життєздатного фагового потомства в результаті порушення морфогенезу вірусних частинок. Встановлено, що продукція фагів 49 і 59 відбувається в результаті взаємодії клітин Е. horticola 450 і 60 з каротоворіцинами типу фагових хвостових відростків, а також фагами Т2 і Т4 Escherichia coli. Згідно з одержаними результатами переглянуто походження фагів 49 і 59. Вперше описано явище фаг-фагової індукції. Запропоновано, що продукція ендогенних фагів у бактеріальній псевдолізогенній клітині відбувається після її взаємодії з екзогенними неспорідненими бактеріофагами.