Установлено, что криоконсервирование и лиофилизация бактериофага Т4 вызывают нелетальные повреждения, вследствие чего увеличивается продолжительность латентного периода развития фага и снижается выход фага. Изменения внутриклеточного цикла развития фага более выражены после лиофилизации. Криоконсервирование вызывает повреждения бактериальных клеток, приводящие к изменению морфогенеза фага и нарушению внутриклеточного цикла развития фага, в том числе биосинтетических процессов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е324.211.3*445.5 + Р281.811

Рубрики:

Хіміотерапевтичні засоби

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

ДНК-вмісні фаги, які нейтралізуються анти-MS2 сироваткою, виявлено в культурах MS2-індукованих мутантів, у клітинах, що містять рекомбінантну плазміду, та в препаратах фагів MS2 і P1, здатних до трансдукції фагів лямбда. Тотожність новоутворених бактеріофагів дозволяє припустити загальний механізм їхнього походження.

За допомогою атомно-силової мікроскопії візуалізовано комплекси, утворені у процесі транскрипції РНК-полімеразою бактеріофага Т7 (Т7 РНКП) з ДНК-матрицею, яка містить промотор та внутрішній термінатор. На рівні одиничних молекул одержано зображення стабільних специфічних комплексів, утворених Т7 РНКП з термінальним фрагментом ДНК-матриці, локалізованим на відстані близько 200 пар нуклеотидів від промотору. У процесі елімінації неспецифічного зв'язування візуалізовано одиничні молекули ДНК-матриці в комплексі з 2 - 3 молекулами Т7 РНКП. Візуалізовані комплекси ДНК - Т7 РНКП, в яких міститься 3 молекули білка на одній молекулі ДНК-матриці, відповідають етапам ініціації, елонгації та термінації транскрипції. Обговорено особливості утворення специфічних та неспецифічних комплексів ДНК - РНК під час ініціації та елонгації транскрипції.

Вперше досліджено взаємодію фагів Т7-групи FE44 і BA14 з лізогенними клітинами. Показано, що монолізогени та дилізогени проявляють Abi-фенотип незалежно від родової, видової та штамової приналежності вихідних бактерій, фагочутливість яких є нормальною. Ефективність висіву цих фагів на монолізогенах знижується на два порядки, в той час як її падіння сягає 4 - 6 порядків на подвійних лізогенах. В останньому випадку після інфікування клітин утворюється більше, ніж 60 % аберантних капсидів. Розвиток абортивної фагової інфекції, очевидно, пов'язаний з порушенням загальної динаміки бактеріальної хромосоми в моно- і дилізогенах Erwinia "horticola" і Escherichia coli.

Означено полівалентність бактеріофага FE44 в контексті загальної концепції щодо полівалентності бактеріофагів. Показано, що фаги Т7-групи: FE44, ВА14, ТЗ і Т7 полівалентні. Спектр полівалентності FE44 і ВА14 поширюється на бактерії різних екологічних ніш - фітопатогени Erwinia "horticola" і Erwinia amylovora, а також Escherichia coli. Аналогічно до інших Т7-подібних фагів бактеріофаг FE44 підлягає абортивному виключенню з боку автономних генетичних елементів клітини: системи рестрикції-модифікації ІІІ типу EcoP1I, а також плазмідних і профагових репліконів. Геном бактеріофага FE44 має ряд консервативних для Т7-групи ознак, включає 51 відкриту рамку зчитування та набір Т7-подібних регуляторних елементів. Послідовність завантажено до бази даних GenBank під номером KF700371.1. Видоспецифічна детермінанта полівалентності FE44 пов'язана з будовою білка хвостової фібрили gp 17. Інші детермінанти, що забезпечують уникання дії систем рестрикції-модифікації, є спільними для групи Т7-подібних фагів. Бактеріофаги, виділені з уражених бактеріальним опіком рослин, є полівалентними щодо 3 видів 2 родів фітопатогенних бактерій. Проте, вони нездатні уражувати бактерії інших екологічних ніш. Виявлено нові фаги ТТ10-27 і фаг КЕУ, специфічний щодо E. amylovora.