Розглянуто проблему встановлення особливостей літогенетичної тріщинуватості нафтогазоносних олігоценових відкладів Надвірнянського нафтопромислового району. Встановлено закономірність поширення літогенетичних тріщин у розрізі олігоценових відкладів. Досліджено характер заповнення тріщин різнорідними вуглеводневими компонентами. Гідродинамічними розрахунками, мікроскопічними та петрофізичними дослідженнями встановлено, що пошарові літогенетичні тріщини беруть участь у формуванні ємнісно-фільтраційних властивостей поровотріщинних колекторів менілітової світи. Доведено, що системи пошарових літогенетичних тріщин зумовлюють значне підвищення проникності олігоценових відкладів та відповідно впливають на процес нафтовилучення.

Розроблено літолого-генетичну класифікацію олігоценових порід, з'ясовано закономірності їх поширення та умови утворення. Визначено мінеральний склад, морфологічні та структурні особливості уламкової, глинистої та аутигенної складових. Розглянуто фізико-хімічні та гідродинамічні умови седиментогенезу, основні етапи діагенетичного перетворення. Визначено типи літологічних фацій, наведено схеми їх просторового поширення для відповідних стратиграфічних підрозділів олігоцену. Проведено структурно-фаціальне районування. Охарактеризовано етапи розвитку та седиментаційні умови формування осадків у олігоценовому басейні - планорбеловий, молочанський, керлеутський (рюпель-хатський) час.

Виділено та детально описано Каркинітський, Кримський, Західно-Кримський, Центрально-Голіцинський та Одесько-Дунайський опорні геологічні розрізи плейстоценових відкладів. На підставі результатів їх зіставлення встановлено генетичні типи плейстоценових відкладів, складено карти поширення та палеографії основних регіональних стратиграфічних горизонтів. Вивчено закономірності розподілу та мінливості фізичних властивостей цих відкладів. Визначено трансгресивно-регресивну ритміку нашарування відкладів карангату. Запропоновано обгрунтування стратиграфії та палеографії посткарагатських відкладів, а також уточнено структуру новоевксинських відкладів. Зроблено висновок, що більшість вивчених регіональних стратиграфічних горизонтів шельфу відповідає повному трансгресивно-регресивному циклу осадконакопичення. Уточнено форму кривої коливання рівня Чорного моря в плейстоцені.

Досліджено детальну стратиграфічну будову олігоценових відкладів північного схилу Українських Карпат і фаціальні особливості горизонтів-маркерів олігоцену. Вперше проведено комплексний седиментологічний аналіз ролі різних груп організмів в утворенні порід олігоценових відкадів Українських Карпат, серед яких вперше виявлено рештки прокаріот та їх донні асоціації - цианобактеріальні мати. Розкрито породотвірне значення прокаріот для бітумінозних порід вапняково-кременевих горизонтів-маркерів. Виділено бентоно- та планктоногенну фації горизонтів-маркерів, складених відповідно фосілізованими цианобактеріальними матами та коколітовими вапняками (можливо діатомітами). На підставі результатів аналізу геохімічної спеціалізації порід цих горизонтів та особливостей їх літології виділено флюїдну частину мікроелементного складу та доведено визначальну роль донних флюїдів в утворенні геохімічної та біологічної аномалій олігоценових відкладів Карпат. Із використанням даної моделі їх утворення обгрунтовано загальні біостратиграфічні критерії для визначення стратиграфічних рівнів маркувальних горизонтів, сформованих породотвірними рештками цианофітів, планктонних водоростей, зообентосу та риб.

На підставі узагальнення раніше відомих, а також нових геолого-геофізичних досліджень, результатів буріння свердловин та лабораторних аналізів керна побудовано схеми поширення ефективних товщин палеогенових відкладів у межах I та II ярусів структур північно-західної частини Внутрішньої зони Передкарпатського прогину. Вивчено характер поширення порід-колекторів, уточнено умови їх формування та встановлено основні закономірності їх просторового поширення, а також особливості фільтраційно-ємнісних властивостей. Одержані результати стали основою для виділення нафтогазоперспективних об'єктів у межах обраного району досліджень. Виділено 9 нафтогазоперспективних об'єктів, просторове положення яких підтверджується наявністю газогеохімічних аномалій. Обсяг сумарних перспективних ресурсів виділених об'єктів, які залягають на глибинах від 2 до 5 км, складають 4221 тис. т нафти. Основними критеріями під час ранжування об'єктів були глибина залягання об'єкта та величина перспективних ресурсів, оскільки вони визначають економічну доцільність буріння свердловин.

Встановлено літофаціальну зональність відкладів еоцену Каркінітсько-Північнокримського осадово-породного басейну: карбонатні утворення домінують у східній і південно-східній, теригенні у західній та північно-західній частинах регіону. Типізовано літміти карбонатної, теригенної та теригенно-карбонатної серій. Виділено літміти регіонального розвитку, зокрема, базальний глинистий і карбонатний у нижній частині розрізу, що відображає певні седиментаційні події, які проявлялися на більшій частині басейну. Локалізовано структурно-фаціальні райони, які пов'язані з різними палео-географічними обстановками. Виділено до 13 - 15 циклітів прорегресивної природи, що узгоджується з відомими змінами рівня моря в еоцені. Описані літміти та цикліти - це літологічна основа для сейсмостратиграфічних кореляцій.

У верхньокиївських та обухівських відкладах встановлено два комплекси диноцист, характерних для зон DP 10 - Rhombodinium porosum i DP 11 - Charlesdowniea clathrata angulosa. Зазначені особливості комплексів дозволяють провести кореляцію, реконструювати біономічні умови північно-українського палеобасейну. Межа середнього та пізнього еоцену відзначається різким кількісним скороченням складу диноцист, зміною груп-домінантів і появою нових видів.

В верхнекиевских и обуховских отложениях установлены два комплекса диноцист, характерных для зон DP 10 - Rhombodiniun porosum и DP 11 - Charlesdowniea clathrata angulosa. Отмеченные особенности комплексов позволяют провести корреляцию, реконструировать биономические условия североукраинского палеобассейна. Рубеж среднего и позднего эоцена ознаменован резким сокращением состава диноцист, сменой групп-доминантов и появлением новых видов.

The two dinocyst assemdlages characteristic for zone DP 10 - Rhombodinium porosum and zone DP 11 - Charlesdowniea clathrata angulosa were determined in the Upper kiev and obukhov deposits. Marked peculiarities of the assemblages permit to made correlation, reconstruct the bionomical conditions of the Northern Ukraine paleobasin. The Middle and Late boundary is marked by the sharp reduction of dinocyst quantity, the replacing of the doninant group and the new species appearance.

По палеовулканологическим и палеогеографическим построениям выявлена возможность корреляции во времени буроугольных отложений эоцена - олигоцена Днепробасса и янтареносных толщ Волыни. Тектоно-магматические процессы палеоцена - эоцена предшествовали органогенному седименто- и литогенезу. Вследствие притока глубинного вещества и энергии в лито-, гидро- и атмосферу эти процессы сыграли решающую роль в создании благоприятных биогеохимических условий окружающей среды для массового накопления и захоронения органогенных масс растительного происхождения (смолы и торфообразователей). В результате вулканических и субвулканических инъекций в верхнюю часть литосферы, перенасыщенных летучими веществами, были сформированы медные месторождения Предкарпатского меденосного пояса. Вулканическая деятельность предбучакского времени явилась предшественником эпохи янтареобразования не только во времени, но и с позиций геолого-геохимических и биогеохимических условий природной среды.

По комплексу биолитосейсмостратиграфических данных приведена детальная стратификация палеоценовых отложений, их фациальная структура и условия осадконакопления. Рассмотрены коллекторские свойства продуктивных палеоценовых отложений. Предложена детальная стратиграфическая схема палеоценовых отложений северо-западного-северного шельфа Черного моря.

На підставі вивчення речовинного складу численних зразків порід палеогену України різного петрографічного складу показано, що скрізь поширені тільки клиноптілоліти. Найбільш високий вміст мінералу приурочений до товщі верхнього еоцену Українського щита та південного його схилу, що є важливим під час постановки пошуково-розвідувальних робіт на цеолітну сировину.

Приведены детальная характеристика олигоценовых отложений северо-западного шельфа Черного моря, их распространение, стратификация по комплексу методов, биолитофациальная пространственно-временная изменчивость, особенности седиментации. Разработана региональная стратиграфическая шкала олигоценовых отложений. Уточнен возраст ряда выделенных стратиграфических подразделений и показана корреляция со смежными регионами.

Зазначено, що умови осадконакопичення у пізньому палеоцені на піднятті Гамбурцева були унікальними. Район можна розглядати як зону переважного існування губкової банки. В перехідний період (пізній палеоцен - ранній еоцен) на місці підняття існувала дуже мілководна ділянка морського басейну з різко від'ємним середовищем накопичення вапняковистих мулів. Присутність у товщі верхнього палеоцену пористих окременілих вапняків, наявність у породах численних згустків бітумоїдів, збільшення з глибиною їх вмісту у вигляді багатьох прошарків, як і на підняттях, де вже відомі поклади вуглеводнів, становить певний практичний інтерес.

Зазначено, що бітумоїди є невід'ємною частиною порід всьго досліджуваного розрізу в регіоні. Розподіл їх тільки у вапняках нижнього палеоцену свідчить про те, що вони зазнали Головної фази нафтоутворення. Це підтверджує те, що даний стратиграфічний горизонт на північно-західному шельфі Чорного моря є продуктивним.

Доказано, что выделение глядовской свиты палеоцена в районе Каневских дислокаций вместо отложений альбского и сеноманского ярусов меловой системы не соответствует существующим биостратиграфическим данным, проведено с нарушением требований "Стратиграфічного кодексу України" (1997) и поэтому не является валидным.

Рассмотрены тектонофизические исследования, проведенные в Скибовом покрове в долине р. Быстрица Надворнянская. В флишевых отложениях скиб Береговой, Оривской, Парашки и Зелемянки выполнено около 1060 измерений трещин и около 95 измерений зеркал скольжения в разных стратиграфических отложениях. С помощью комплексного анализа структурно-парагенетического и кинематического методов с использованием современного компьютерного обеспечения были определены направление и характер сил древних и молодых напряжений в этом районе в палеогеннеогеновое время.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д432.711.2-24

Рубрики:

Еоцен

Шифр НБУВ: Ж22224 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Территория исследований охватывает северо-западный шельф Черного моря, где отложения среднеэоценового возраста раскрыты многочисленными скважинами на 17 структурах. В связи с незначительным отбором кернового материала отложения эоценового возраста остаются недостаточно изученными. На основании литологического изучения этого комплекса выделено три литологических типа разреза: карбонатный, терригенно-карбонатный и терригенный. Установлены ареалы доминирующего развития терригенных (Одесско-Безымянный) и карбонатных пород (Гамбурцевский, Шмидтовский, Олимпийский), изучены их петрографические особенности. Полученные данные являются основой для проведения геолого-палеоокеанографических реконструкций Карпато-Черноморского сегмента океана Тетис. Они позволяют провести корреляцию с одновозрастными тетическими эоценовыми осадками, распространенными в прилегающих регионах Восточно-Европейской платформы и Карпатского орогена.

Розглянуто літолого-генетичні та мінералого-петрографічні особливості явно- та криптобіогенних вуглецьвмісних силіцитів і сульфідно-карбонатно-кременистих конкрецій флішу Українських Карпат, що зумовлені седиментогенезом і діагенезом біогенних кременистих відкладів за умов безкисневих подій у Карпатському сегменті океану Тетіс у баррем-альбі (фаза ОАЕ-1) та олігоцені (фаза ОАЕ-4). Встановлено, що досліджені породи можна вважати індикаторами анаеробного відновного середовища, що існувало в седиментаційному басейні та сприяло фосилізації великої кількості розсіяної органічної речовини та формуванню нафтоматеринських відкладів.

На підставі проведених геолого-палеоокеанографічних, геохімічних і літологічних досліджень зроблено висновок про тісний генетичний зв'язок між кремененагромадженням і кременеутворенням та процесами седиментації органічної речовини. На прикладі олігоценового етапу кремененагромадження запропоновано модель формування бітумінозних кременистих відкладів певного генетичного типу (фації континентального схилу і його підніжжя), яка враховує вплив на процеси біогенної седиментації цілої низки океанологічних і геохімічних факторів (завершальний колізійний етап в історії океану Тетіс, евстатичні коливання рівня Світового океану, поява або затухання апвелінгового ефекту, флуктуації рівня глибини карбонатної компенсації, розвиток анаеробної зони в мезопелагічній частині басейну).

На основі комплексних літогенетичних досліджень нижньопалеоценових відкладів Штормового газоконденсатного родовища з'ясовано характер розвитку літмітів карбонатного та глинистого сімейств, встановлено латеральну та вертикальну неоднорідність літмологічної будови товщі. За результатами петрографічних досліджень виявлено домінування в карбонатних літмітах вак- і пакстоунів, у глинистих - мадстоунів, визначено головні післяседиментаційні процеси, що впливали на формування колекторських властивостей порід, а також нерівномірність їх прояву по латералі. Так, перекристалізація по біогенних рештках домінує у присклепінній частині; по основній масі - в районі перикліналей; ангідрит переважає в породах східної перикліналі, кремнезем - західної. Створено модель розвитку колекторів різного типу (порових та тріщинно-порових) в межах нижньопалеоценового резервуару Штормового родовища. На підставі зіставлення результатів випробувань свердловин з літофізичною моделлю товщі та проявів мікроформ бітумів пояснено існуючі уявлення щодо "нахиленого" газо - водяного контакту і запропоновано розширення інтервалу продуктивності нижньопалеоценового розрізу.