Внаслідок досліджень палеофлористичних і літолого-седиментаційних даних уточнено вік і характеристику сокальської світи, яка за сучасними стратиграфічними схемами належить до оксфорду. Розріз світи розглянуто у складі двох підсвіт. Нижня - сіроколірні породи озерно-болотного походження - містить фітокомплекс середньоюрського віку, верхня - строкатозабарвлені руслові утворення, не охарактеризовані палеонтологічними рештками. Обидві підсвіти сформувалися за умов гумідного клімату. Сокальська світа за віком належить до середньої юри, залягає на відкладах палеозою, іноді, ймовірно, тріасу, та перекривається строкатими сульфатизованими карбонатними породами кімериджу лагунного походження.

В результате исследований палеофлористических и литолого-седиментологических данных уточнены возраст и характеристика сокальской свиты, которая в современных стратиграфических схемах относится к оксфорду. Разрез свиты рассмотрен в составе двух подсвит. Нижняя - серо-цветные породы озерно-болотного происхождения - содержит фитокомплекс среднеюрского возраста, верхняя - пестроцветные русловые образования, не охарактеризованные палеонтологическими остатками. Обе подсвиты сформировались в условиях гумидного климата. Сокальская свита по возрасту относится к средней юре, залегает на отложениях палеозоя, иногда, очевидно, триаса, и перекрывается пестроцветными сульфатизированными карбонатными породами кимериджа лагунного происхождения.

As a result of paleofloristic and lithologic - sedimentary data study the age and characteristic of the Sokal suite are defined more exactly which according to up-to-date stratigraphic schemes is relevant to Oxfordian deposits. The section of the suite is represented by two terrigenous rock masses. The lower - grey-colored rocks of limnetic-swampy origin - contains phytocomplex of Middle Jurassic age, the upper - variegated river-bed formations, which are not characterized with the paleontologic remnants. Both rock masses are formed in the conditions of humid climate. Sokal suite by age belongs to the Middle Jurassic. Its deposits are superposed on Paleozoic formations, sometimes, probably, on the Triassic and are overlapped with the mottled sulphatized carbonate Kimmeridgian rocks of lagoonal origin.

Рассмотрена возможность прогнозирования контуров соляных штоков по результатам анализа распределения толщин отдельных стратиграфических и литологических комплексов, перекрывающих соляные штоки и приштоковые зоны. Установленная закономерность распределения толщин позволяет прогнозировать положение границы соляных штоков в юго-восточной части Днепровско-Донецкой впадины.

Вперше проведено біолітомікрофаціальний аналіз верхньоюрського крабонатного комплексу Українського Предкарпаття. Визначено 19 типових мікрофацій і встановлено належність відкладів до стандартних фаціальних поясів карбонатного шельфу. Деталізовано стратиграфічну схему верхньої кори. Для оксфордського ярусу уточнено латеральні співвідношення світ та встановлено вертикальну зональність біогермів. Для кімериджського ярусу в рифовій фації моранцівської світи виділено та охарактеризовано чотири біогермних куполи потужністю до 50 м на площах буріння Коханівка, Судова Вишня, Подільці, Північні Мединичі. Вперше проведено межу між зарифованою та лагунною фаціями рава-руської світи. Для титонського ярусу уточнено вертикальні та латеральні границі Опарського рифу. Виявлено зміщення біогермних тіл на захід протягом пізньої юри. На підставі одержаних даних деталізовано палеогеографічні побудови верхньоюрського комплексу. Визначено та описано на мікроскопічному рівні залишки мікро- та макроорганізмів у рифогенних і супутніх відкладах та здійснено їх діагностику у шліфах. Простежено вертикальну та латеральну зональність викопних організмів та уточнено їх стратиграфічне поширення, що є додатковим критерієм для стратифікації. Проведено реконструкцію умов оксфордського, кімериджського та титонського палеобасейнів. Вперше для верхньоюрських відкладів Українського Передкарпаття складено атлас мікрофацій.

Розглянуто можливості виділення глибинних продуктивних карбонатних порід-колекторів за даними геофізичних досліджень, основні методики інтерпретації геофізичної інформації, одержаної у ході досліджень карбонатних розрізів. З метою підвищення достовірності виділення продуктивних порід-колекторів у складнопобудованих геологічних розрізах розроблено новий методологічний підхід до інтерпретації результатів геолого-геофізичних досліджень. Запропоновано використання статистичного аналізу, а саме, асиметрії та ексцесу під час інтерпретації даних акустичного каротажу. Наведено математичні моделі петрофізичних взаємозв'язків, характерних для карбонатних порід. Відображено підходи, застосовувані для визначення коефіцієнтів пористості та нафтогазонасиченості за даними геолого-геофізичних досліджень, наведено результати використання акустичного широкосмугового каротажу для виділення та оцінки коефіцієнтів продуктивності у виповнених карбонатними породами геологічних розрізах.

Согласно существующим представлениям о геологическом строении Предкарпатского прогиба, разрез юры в нем представлен толщей общей мощностью до 2,5 - 3 тыс. м, состоящей из осадков всех трех отделов (лейаса, доггера и мальма). В первом различают комарновскую, борнятинскую, подолецкую и мединичскую свиты, во втором - кохановскую, в третьем - яворивскую, рудковскую, сокальскую, рава-русскую, опарскую, нижневскую, боновскую, маранцевскую и каролинскую. Кроме того, считается, что для всех разрезов юры в регионе характерны многочисленные стратиграфические перерывы, а в Крукеничской зоне - даже полное отсутствие образований этого возраста. Детальный анализ палеонтологических данных и геологическая корреляция разрезов, вскрытых скважинами на всем Прикарпатье (включая смежную территорию Польши), дает возможность сделать однозначный вывод о полном отсутствии отложений лейаса и о позднепротерозойском - раннепалеозойском (кембрийско-ордовикском) возрасте стратонов, считающихся принадлежащими к этому отделу. Обоснована ошибочность представлений о наличии стратиграфических перерывов внутри юрской толщи и о полном отсутствии образований этого возраста в Крукеничской зоне. Приведены данные, согласно которым общая мощность юры нигде в Предкарпатском прогибе не может превышать 600 м, а оптимальными мощностями для ярусов могут быть: для байоса - 90 м, бата - 100 м, келловея - 50 м, оксфорда - 150 м, кимериджа - 110 м, титона - 100 м. Принимая во внимание разное понимание объемов, отсутствие стратотипических разрезов, как и нарушение положений Стратиграфического кодекса при выделении, сокальскую, рава-русскую, кохановскую, рудковскую,

боновскую, опарскую, маранцевскую и каролинскую свиты нельзя считать валидными стратонами. Нижневскую свиту, установленную в конкретных обнажениях, можно использовать как местный стратон, однако следует уточнить ее объем.

Приведены комплексы известкового нанопланктона, установленные в юрских отложениях Причерноморского прогиба.

Наведено результати комплексного вивчення матеріалів буріння свердловин Прадніпровської-2, Безіменної-2, -3 та Одеської-2, які підтвердили прогнози сейсморозвідників щодо широкого розповсюдження юрських відкладів у межах північно-західного шельфу Чорного моря. До цього середньоюрські утворення були розкриті на Каламітському піднятті свердловиною Ільїчівська-2 й у межах Крайового уступу у св. Десантна-1. Це дозволяє прогнозувати широкий розвиток перспективних нафтогазоносних юрських відкладів у межах акваторії Чорного моря на схід від Одеського глибинного розлому, який донедавна вважався умовною східною межею поширення осадових порід цього віку. У розрізах вищеназваних свердловин виділяються титонський і байоський яруси, розкрита потужність яких досягає 265 м. На Безіменній площі байоські утворення представлено мілководними строкатобарвистими піщано-алевритовими лімонітизованими різновидами, в яких виявлено рештки форамініфер. Подібні відклади розкрито на Одеській структурі та складено строкатоколірними аргілітами з прошарками алевролітів. Органічні рештки в них не виявлено. Титонські утворення розкрито на далекій східній перикліналі Криловської депресії на Прадніпровській площі. Вони представлені перешаруванням мілководних сірих і темно-сірих органогенно-детритових глинистих вапняків і мергелів з малопотужними прошарками аргілітів. У породах зустрічаються фрагменти, цілі відбитки й ядра двостулкових молюсків і форамініфер. Наведені матеріали свідчать про наявність на півдні України ще однієї Північночорноморської юрської депресії. Виділений В. І. Самсоновим Східно-Сулинський грабен,

наповнений юрськими утвореннями, вважаємо перемичкою між Ізмаїльським розгалуженням Молдавської юрської западини та Північночорноморською депресією. Друга перемичка простежується в районі Прадніпровської структури та з'єднує Криловську та Північночорноморську депресії. Товщина та стратиграфічна повнота юрського розрізу тут, очевидно, значно більші, оскільки розкрито титонські відклади.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д432.62-24

Рубрики:

рський період

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Upper Jurassic deposits in the Precarpathian region are represented with carbonate shelf formations - lateral series of reefoid facies: reefal, reef-front, and back-reef. The lithofacial profile of Upper Jurassic deposits and the lithofacial maps of Oxfordian, Kimmeridgian, and Tithonian deposits are proposed.

Вапняковий нанопланктон вивчено в розрізах титону-беріасу басейну р. Тонас, на м. Св. Іллі та в беріаському розрізі поблизу с. Південне. За складом комплексів нанопланктону в титані визначено зону NJK/Helenea chiastia зі субзонами NJKa, NJKc, а в беріасі - зону NK-1/Nannoconus steimanni (за Т. Браловером, 1989). Установлено перерву в нижньому беріасі в об'ємі приграничної субзони NJKd.

Увагу приділено вивченню літології та геолого-палеоокеанографічних умов седиментації відкладів пізньоюрського віку Зовнішньої зони Передкарпатського прогину. Для верхньоюрських нашарувань побудовано літологічні розрізи, виокремлено літологічні фації, з'ясовано їх просторовий розвиток. Побудовано літологічні карти кімеридзьких та титонських відкладів. Розроблено літологічні класифікації карбонатних і теригенно- карбонатних порід, літолого-хімічну класифікацію верхньоюрських карбонатних порід. Висвітлено питання генезису порід, на основі даних ІЧ-спектрофотометрії та хімічного аналізу встановлено мінеральний склад різних літологічних типів карбонатних порід. За результатами растрових електронномікроскопічних досліджень вперше описано ультрамікроструктури криптокристалічних вапняків. Проведено геолого-палеоокеанографічні реконструкції умов карбонатної седиментації в басейнах пізньоюрської епохи (Карпатський сегмент Мезотетісу). Розроблено класифікацію карбонатних осадів, побудовано модель поширення осадів титонського віку.

Розроблено генетичну класифікацію декоративних різновидів верхньоюрських мармурованих вапняків Східно-Кримського та Південно-Західного синкліноріїв. Обгрунтовано закономірний взаємозв'язок між декоративними властивостями мармурованих вапняків (поліровність, тріщинуватість, колір) і мінеральним складом. Вперше виявлено й описано фітогенні мармуровані вапняки Судацького синклінорію, серед яких виділено строматоліти, онколіти і вапняні водорості, а також визначено фаціальні різновиди мармурованих вапняків при формуванні бар'єрних коралових рифів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д432.62-53 + Д453.1-5

Рубрики:

рський період

Нафта

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше в юрських відкладах території України виявлено мікроскопічні фрагменти деревини - трахеїди, що встановлені у відкладах байоського, датського, келовейського та титонського віку з відслонень і свердловин Українського щита, Дніпровсько-Донецької западини та Гірського Криму. Проведено порівняльно-анатомічний аналіз фрагментів деревини юрських хвойних рослин України, виявлено їх характерні особливості та встановлено їх вікову належність. Наведено фототаблиці, на яких зображено фрагменти юрської деревини.

Розглянуто геолого- та біолого-палеоокеанографічні умови карбонатної седиментації в межах Карпатського сегмента мезо-Тетису (Зовнішня зона Передкарпатського прогину) упродовж титонського часу. Встановлено породотворні організми із карбонатною функцією (флора і фауна), що складають основні літологічні типи карбонатних порід. Розроблено структурну класифікацію пізньоюрських карбонатних осадів. За структурою серед пізньоюрських карбонатних осадів Зовнішньої зони Передкарпатського прогину виокремлено: пелітові, алевритові, псамітові та рудитові утворення. Наведено геолого-палеоокеанографічну модель поширення осадів титонського віку в межах Карпатського сегмента океану Тетис.

Зазначено, що детальна стратифікація й обгрунтування закономірностей просторово-часового розподілу мезозойських формаційних комплексів сегментів Тетичного та Бореально-Атлантичного поясів в межах України ґрунтується на вивченні мікрофосилій, зокрема диноцист, даних спор і пилку та інших мікрорешток, за якими побудовано біостратиграфічні схеми Волино-Подільської плити, Українського щита, Дніпровсько-Донецької западини, Донбасу, Криму та розроблено біостратиграфічні зональні стандарти. З цією метою проведено палінологічне обґрунтування розчленування середньоюрських - крейдових відкладів України різного генезизу. Застосовано біо-, літо- стратиграфічні, палінофаціальний методи; що дозволило визначити закономірності подійної стратиграфії. За ортостратиграфічною та паратаксономічними групами фауни та флори виділено датовані рівні границь та визначено обсяги різнорангових стратиграфічних підрозділів. Для вирішення поставлених задач проаналізовано всі виявлені групи фауни та флори, що мають різну роздільну здатність. За результатами досліджень доповнено (палінологічними даними) та модернізовано регіональні, місцеві Стратиграфічні схеми відкладів середньої, верхньої юри, нижньої, верхньої крейди Волино-Подільської плити, Українського щита, Донецької складчастої споруди, Дніпровсько-Донецької западини, Криму, Північно-Азовського прогину та Центрально-Азовського валу. Встановлено закономірності поширення мікрофосилій в одновікових різнофаціальних товщах.