Зазначено, що масиви плагіогранітів на річках Каратюк і Каратиш, розташованих в межах західного крила Мангуського синклінорію Центрального Приазов'я, були сформовані у палеопротерозої близько 2 100 млн років тому. Ізотопний вік чарнокітів р. Каратиш, де відслонюється глибоко еродована ядерна частина Мангуського синклінорію, - 2 107 млн років - відповідає часу гранітизації супракрустальних порід центрально-приазовської серії.

Висвітлено, що докембрійські зеленокам'яні пояси (ЗКП) є одними з найстаріших активних структур земної кори. Їх вивчення як найважливіших металогенічних структур, що концентрують численні родовища золота, заліза, кольорових металів, урану, має велике теоретичне та практичне значення. ЗКП формувалися не тільки в археї, але й в палеопротерозої. Одним із типових регіонів розвитку протерозойських ЗКП є Західна Африка, де вони представлені вузькими вулканічними спорудами, оточеними осадовими басейнами. Найважливішим металогенічним періодом щодо золота та поліметалів у Західній Африці був Ебурнейський. Мінералізація пов'язана з регіональними розломами та ЗКП, що акреціювали до архейських ядер Леонійсько-Ліберійського щита в інтервалі 2,1 - 1,9 млрд. років тому. На інших докембрійських кратонах виділено аналогічні цикли, у тому числі в докембрії Українського щита. Це свідчить про глобальний характер і важливе практичне значення ранньопротерозойського тектоно-металогенічного етапу щодо золотої або іншої мінералізації.

Релікти пізньо-неопротерозойської (едіакарської) великої магматичної провінції, що була пов'язана з фрагментацією суперконтиненту Родінія, широко розповсюджені в межах Балтики (Східно-Європейської платформи) та Лаурентії (Північно-Американської платформи). У Балтиці фрагменти гігантських поясів основних дайок Балтоскандинавської вулканічної рифтової окраїни та залишки раннього океанічного дна відомі серед алохтонів Скандинавських Каледонід; також в Балтиці розташовується Волинська трапова провінція, що збереглася в западинах на території України, Польщі, Білорусі та Молдови. У східній Лаурентії розповсюджені плутонічні та вулканічні породи цього віку, а також значні за розмірами пояси основних дайок. Наведено характеристику цих великих магматичних провінцій та розглянуто їх можливі палеогеографічні співвідношення.

Розглянуто особливості будови, структури, складу, металогенії та походження зеленокам'яних структур (ЗКС) протерозою Західної Африки, з якими пов'язані родовища золота різних генетичних типів: жильного (Обуасі, Престеа, Бібіані, Кононго, Пура та Тапарко), розсіяного (Зяма, Нтоторозо, Яоре), порфірового (Інт'єдугу, Сефа-Лам), стратиформного (Луло, Саміра, Васса), палеорозсипного (Тарква, Нтронанг) і латеритного (Іті). Досліджено, що формування родовищ золота обумовлено сукупністю структурних, літостратиграфічних, магма- та метасоматичних рудоконтролюючих факторів. Доведено, що провідну роль у металогенії регіону відіграють утворення Ебурнейського періоду (близько 230-ти Ма), який має вікові аналоги і на Українському щиті (УЩ). Зазначено, що протерозойські ЗКС розвинуті також на Гвіанському, Бразильському, Канадському, Балтійському та інших щитах. Виявлено, що вони мають характерні ознаки архейських зеленокам'яних поясів (ЗКП) та ряд відмінностей, що обумовлює їх проміжне положення між архейськими ЗКП і фанерозойськими рухливими поясами. Встановлено, що найважливішими епохами золоторудної мінералізації докембрію є мезоархейська (3,2 - 2,9 Ga) на кратоні Каапвааль та УЩ, неоархейська (2,7 - 2,6 Ga) - на Зімбабвійському, Танзанійському, Канадському, Австралійському та Індійському, палеопротерозойська (2,2 - 1,9 Ga) - на Західно-Африканському, Гвіанському, Бразильському, Сан-Франціско та УЩ. Зазначено, що це доводить глобальний характер палеопротерозойського етапу та його важливе практичне значення у відношенні золотої мінералізації.

Доведено просторове і часове підпорядкування усіх етапів трапового вулканізму Волино-Поділля періодам перебудови структурного плану кристалічного фундаменту та осадового чохла, зумовлених змінами тектонічного режиму байкальського тектогенезу. Виділено чотири етапи вулканізму, що за часом збігаються з активізацією певних систем глибинних розломів, яка супроводжується переробкою порід субстрату з якісною зміною дислокаційних структур та мінералого-петрографічного складу порід. Висвітлено процес активізації розломів за результатами досліджень речовинного складу і потужностей ефузивно-пірокластичних утворень, який поступово зміщувався від межі Східно-Європейської платформи вглиб її в північно-східному і східному напрямках. Відзначено, що на першому етапі трапового вулканізму сформувались міжформаційні та внутрішньо-формаційні сили габро-долеритів, пізніші фази проявів трапового вулканізму венду пов'язані з розломами північно-західного простягання. На основі дослідження прижерлових фацій порід, частоти їх перешарування в розрізах, пористості товщ визначено координати вулканічних апаратів та тріщинних виливів магми. Встановлено асинхронність викидів магми з вулканічних апаратів, зміщення за часом фаз і субфаз вулканізму. Виділено вулканічні поля і зони з характерними мінералого-петрографічними, літологічними, геохімічними та іншими особливостями ефузивно-пірокластичних утворень. Доведено, що концентрації самородної міді у розрізах трапової формації закономірно розміщуються у відповідних частинах розрізів, які корелюються на значні відстані, підтверджуючи стратиформний тип зруденіння, найбагатші концентрації міді приурочені до ділянок

Рассмотрено формирование полезных ископаемых в западной части Украинского щита (Немировско-Кочеровская шовная зона - НКШЗ) на основе концепции тектоники плит. Геодинамическая обстановка в протерозое и, как следствие, особенности магматизма и петрохимические, и геохимические составы протерозойских магматитов определили набор полезных ископаемых и закономерности их распределения. Эти вышеперечисленные факторы и полномасштабные геоэлектрические исследования в НКШЗ с привлечением материалов сейсмо-, грави- и магниторазведки позволяют ориентировать направления поисковых работ на обнаружение рудопроявлений полезных ископаемых.

Приведена сравнительная геохронология породных ассоциаций и рудных формаций Волынского, Ингульского и восточной части Приазовского мегаблоков Украинского щита. Эти блоки принято считать типично протерозойскими, хотя многие исследователи предполагают, что у них архейский фундамент. Остальные мегаблоки - архейские, в которых также проявлены процессы протерозойской активизации, наиболее мощной на Украинском щите, 2,0 млрд лет назад. В это время во всех мегаблоках, за исключением Среднеприднепровского, формируются гранитоиды близкого минерального состава - житомирские, кировоградские, уманские, новоукраинские и др., происходит стабилизация мегаблоков, за исключением рассматриваемых. В последних 1800 - 1720 млн лет назад проявилась повторная тектоно-магматическая активизация. В Волынском мегаблоке происходит становление крупного многофазного Коростенского массива, в Ингульском в это время формируется анортозит-рапакивигранитная ассоциация пород Корсунь-Новомиргородского плутона, в восточной части Приазовья происходит становление ультраосновных и щелочных пород октябрьского и южнокальчикского комплексов, а также щелочных гранитов каменномогильского комплекса. В протерозойских мегаблоках Украинского щита для этого этапа характерна интенсивная разломная и плюмовая тектоника, образование рудных формаций, связанных с процессами альбитизации, микроклинизации, окварцевания, а также урановых, золоторудных, титаномагнетитовых и редкоземельных месторождений.

Рассмотрена методика магнитного моделирования позднепротерозойской трапповой формации Волыно-Подолии. Исследованы магнитные свойства пород трапповой формации, аномальное магнитное поле и связь этих параметров с методикой построения модели. Сделан сравнительный анализ с другими трапповыми формациями мира.

Обгрунтовано виділення товщі найдавніших базальних осадових утворень Кривбасу (латівських кварцитів) у ранг самостійної світи у докембрію Криворізько-Кременчуцької структурно-фаціальної зони.

Охарактеризовано особливості морфоструктури та будову протерозойських і палеозойських відкладів, які лежать в основі Передкарпатського прогину. З'ясовано, що палеозойські відклади відбивають у розрізі осадового чохла каледонський етап розвитку регіону та нагромадились в межах Балтійсько-Чорноморського перикратону. На розмитій поверхні палеозойсько-верхньопротерозойського комплексу знайдено ряд тектонічно-ерозійних морфоструктур - підняттів і западин. Наведено нові дані про нафтогазоносність палеозойських відкладів польського Передкарпаття. На підставі проведених досліджень оцінено перспективи нафтогазоносності палеозойсько-протерозойського комплексу українського Передкарпаття та виділено ділянки для проведення геологорозвідувальних робіт.

EUROBRIDGE-98: Abstracts of the Kiev (Vorsel') Workshop (Ukraine, 5-11 September 1998).

Індекс рубрикатора НБУВ: Д432.12(45Укр) + Д59(45Укр)43

Рубрики:

Протерозойська ера

Регіональна геологія

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

The new data on the isotopic composition of C graphite and S sulfides of the Khmelevsky, Lipnyazhsky, Dubinovsky, and Savransky districts in Early Proterozoic rocks of the Bugskaya series are presented. On the base of the comparison of these districts with some manifestations (including Au, U) in the stratigraphic analogs of this series in the borders of the Central Part of the Ukrainian Shield, their isotopic-geochemical identity is shown. So, the existence of the common, perspective on uranium and gold ores, lithological-stratigraphic level is confirmed.

За результатами досліджень речовинного складу комплексів осадових порід ріфею та венду на південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи визначено межі трьох рангів. Установлено, що вони в речовинному прояві не в усіх випадках відповідають масштабу геологічних подій.

Палеопротерозойские (2,5 - 1,6 млрд лет) супракрустальные породы, кроме палеопротерозойских мегаблоков (Волынский и Ингульский, центральная и восточная части Росинско-Тикичского), составляют значительные выходы в Криворожской (криворожская серия и глееватская свита) структуре. В Волынском мегаблоке они представлены тетеревской серией (2,3 - 2,08 млрд лет). Вулканогенные образования клесовской серии были сформированы 2,02 - 1,98 млрд лет назад. Завершает разрез овручская серия, выполняющая одноименную впадину и вмещающая кислые вулканиты возрастом 1,77 - 1,76 млрд лет. В Росинско-Тикичском мегаблоке супракрустальные породы интенсивно гранитизированы и наблюдаются в виде реликтов и останцев среди мигматитов и плагиогранитов. Они выделены в росинско-тикичскую серию неоархея, однако неоархейские изотопные даты установлены для пород, развитых в западной части мегаблока. На остальной территории мегаблока имеющиеся изотопные датировки свидетельствуют о палеопротерозойском возрасте и гранитоидов, и супракрустальных пород. В Ингульском мегаблоке супракрустальные образования палеопротерозоя представлены ингуло-ингулецкой серией. В его восточной части присутствуют архейские образования Среднеприднепровского мегаблока (аульская и конкская серии), а в юго-западной - Днестровско-Бугского (днестровско-бугская серия). Верхняя возрастная граница формирования ингуло-ингулецкой серии определяется возрастом прорывающих их гранитов - 2,06 млрд лет. Криворожская серия, выполняющая Криворожско-Кременчугскую структуру, традиционно относится к палеопротерозою, но нижняя часть разреза - нижняя подсвита новокриворожской свиты - имеет мезоархейский возраст. Верхняя возрастная граница серии, как и ингуло-ингулецкой, - 2,06 млрд лет. К палеопротерозою, по геологическим данным, отнесены также дибровская, гуляйпольская и садовая свиты Приазовского мегаблока. В палеопротерозое на Украинском щите имело место неоднократное проявление магматизма, преимущественно гранитоидного. Наиболее интенсивные процессы гранитообразования, проявившиеся в пяти из шести мегаблоков Украинского щита, кроме Среднеприднепровского, происходили в возрастном интервале 2,10 - 1,99 млрд лет. В результате проявления анорогенного магматизма 1,80 - 1,74 млрд лет назад в Волынском и Ингульском мегаблоках были сформированы габбро-анортозит-рапакивигранитные плутоны, а в Приазовском - относительно небольшие интрузии субщелочных редкометалльных гранитов и многофазные расслоенные интрузии субщелочных пород - от перидотитов до нефелиновых сиенитов, монцонитов и гранитов. В северо-западной части Волынского мегаблока 1,99 - 1,96 млрд лет назад были сформированы магматиты Осницкого блока - части обширного Осницко-Микашевичского вулкано-плутонического пояса.

В соответствии с современными изотопными данными, первичная континентальная кора возникла 4,4 млрд лет назад. Главная составляющая архейской континентальной коры - породы ТТГ (тоналит-трондьемит-гранодиорит) серии, которым свойственны многократность внедрения на небольшой площади, близкая к изометричной морфология тел, тесное пространственное совмещение разновозрастных ТТГ. Это принципиально отличает их от образований протерозоя. Изотопные характеристики Nd и Hf ТТГ свидетельствуют о значительном интервале времени между отделением источника ТТГ от мантии и его плавлением с образованием ТТГ расплавов, что не согласуется с моделью их образования путем частичного плавления океанической коры в зонах субдукции. Этот вывод поддерживается и принципиальными отличиями ТТГ архейских кратонов от плагиогранитов, формирующихся на конвергентных границах плит: у них иные масштабы проявления и геохимические характеристики, свидетельствующие о том, что глубина образования расплавов была разной. Наиболее согласуется с современными данными модель, предполагающая образование ТТГ и, следовательно, формирование кратонов, в результате переплавления первичной сиалической коры и/или плавления мафических пород нижней коры в результате поднятия мантийных плюмов. Эту модель в настоящее время приняли многие исследователи. В многочисленных работах последнего десятилетия рассмотрено также влияние метеоритных импактов на геологическое строение, в том числе и на связь с импактами плюмового магматизма.

Стратиграфія метаморфічних комплексів, що належать до палеопротерозою, є предметом дискусії. Додатковою ознакою, що надає змогу здійснити кореляцію докембрійських товщ, може бути речовинний склад, оскільки в докембрії склад глибинних флюїдів змінювався закономірно. Тоді має існувати закономірність у зміні складу магматичних і метаморфічних порід. Породи, утворені в цей час - доломіт і кальцитит, також поширені кварцити, вуглисті сланці та графітові гнейси. Тільки в цій активізації докембрію проявлено карбонатитовий вулканізм. За узагальнення особливостей магматичних і метаморфічних порід Українського щита використано методику автора, за якою можна відновити перебіг глибинного процесу і склад розплавів та флюїдів у шарі плавлення. Запропоновано поділ щита на блоки двох видів: власне блоки і ділянки, які просторово тяжіють до шовних зон. Блоки відрізняє: визначальна роль розломних зон, утворених перед гранітизацією; наявність масивів габромонцонітів - трахітоїдних гранітів, сформованих до гранітизації (2,1 - 1,99 млрд років тому); взаємопереходи між інтрузивними і палінгенними гранітами; формування масивів анортозитів - гранітів рапаківі після гранітизації. Активізація складається з двох тектономагматичних циклів, розділених гранітизацією. Під час утворення порід, поширених на територіях, що тяжіють до шовних зон, проявлено вплив окиснених глибинних розплавів і флюїдів. Про геодинамічний процес і склад глибинних флюїдів на блоках можна робити висновки за складом магматичних порід. На блоках утворюються розломні зони, по яких відбувається багаторазове проникнення розплавів, диференційованих під корою. У диференціації розплавів беруть участь нейтральні - слаболужні водно-хлоридно-калієві флюїди. Склад флюїдів змінюється після гранітизації під усім щитом. Безпосередньо після неї утворюються масиви карбонатитів і лужних порід, в яких наявні й лужні ультрабазити. На територіях, що тяжіють до шовних зон, з'являються карбонатні залізисті пласти, що містять ксенокристали. На блоках, у місцях перетину субмеридіональних і субширотних зон, у залишкових осередках відбуваються змішування розплавів, розбавлених водно-хлоридно-калієвими флюїдами, і плавлення глибинних карбонатно-фторидно-натрієвих порід. Утворюються масиви анортозитів - гранітів-рапаківі з титаном. Вони супроводжуються пегматитовими полями, альбіт-урановими метасоматитами, для формування яких необхідна спільна участь карбонатно-фторидно-натрієвих і водних флюїдів.

Вік формацій, що складають гранулітові блоки Українського щита, - предмет дискусії. Для з'ясування первинного генезису і умов перетворення порід Побужжя запропоновано встановлення перебігу глибинного процесу за складом магматичних і хемогенно-осадових порід. Використано опис формацій і послідовність геологічних подій, запропонованих В. М. Венідіктовим у 1986 р. Протягом періоду, що розпочався не пізніше 2,5 млрд років тому і тривав до 2,0 млрд років тому, відбулися три тектоно-магматичні цикли, які молена зіставити з режимом "складчаста область". Використання загальних схем надає змогу встановити склад і температури розплавів і флюїдів, що надходять до кори (термодинамічний режим), оцінити характер взаємодій (метасоматичні заміщення, кристалізація, плавлення-розчинення тощо) між глибинною речовиною (відомого складу і температури) і речовиною кори на встановленій глибині (за відомих літостатичного тиску і температури). Режим "складчаста область" характеризують магматичні породи, що утворюються на глибинах 220, 150, 100, 50 км. Підшарування кори мантійними (ультраосновними) розплавами і поповнення шарів плавлення, верхня кромка яких розміщується на глибинах 50 і 20 км, відбувається неодноразово, що передбачає ускладнення базового режиму. Встановлено, що на Побужжі температура і тиск метаморфічних перетворень перевищували необхідні умови для утворення шару часткового плавлення в корі. На сучасний ерозійний зріз виведений рівень розміщення астеносфери, в якій сформувалися граніти, що належать до бердичівського комплексу. Послідовність залягання порід замінена послідовністю їх вторгнення та заміщення. Первинно-осадові породи не збереглися, а зв'язок між заляганням порід і їх віком відсутній.

Вік порід бузької серії є предметом дискусії. Ізотопні методи не дають чіткої відповіді, тому що в одному відслоненні, одній пробі і навіть в одному кристалі циркону встановлено кілька дат утворення, достовірність яких є безсумнівною. Необхідне залучення додаткових критеріїв, які визначають час формування порід. При оцінюванні фазового складу і первинного джерела речовини потрібно враховувати розподіл температури і тиску на глибині формування порід, які нині залягають на поверхні. Розглянуто мінеральний та хімічний склад порід і тектонічну будову структур. Показано, що склад порід є індикатором часу їх утворення. Карбонатити і кальцифири, карбонат-магнетитові породи утворилися не раніше ~2,0 млрд років тому. Значна частина товщі складена високоглиноземистими і графітовими сланцями, кварцитами і ультрабазитами, які разом зустрічаються тільки в указаний період часу. Розміщення структур підпорядковане тектонічному контролю зонами глибинних розломів. Розломні зони визначають будову самих структур і прояв метасоматичних процесів. Рівень, що виходить на сучасну поверхню, розміщувався на глибині понад 20 км, що ставить під сумнів осадову природу порід. Показано, що велика частина порід, які належать до бузької серії, є продуктом кристалізації магматичних розплавів, а також карбонатних, силікатних (водно-силікатних з хлором), вуглеводневих флюїдів у розломах (проникних зонах) кристалічного фундаменту у діапазоні РТ-умов, що відповідають високій амфіболітовій та гранулітовій фаціям метаморфізму. Будова цих структур у плані подібна зрізу вулканотектонічних апаратів на глибині більшій 20 км. Породи невеликих за площею структур утворені з розплавів і флюїдів, що сформувалися на різних глибинах (від 300 до 20 км) і в різних хімічних середовищах. Багаторазово накладений високотемпературний метасоматоз. Зроблено висновок, що в будові структур Хащувато-Заваллівського блока і Голованівської шовної зони відображено не послідовність залягання первинно-осадових порід, а результат багаторазової кристалізації і метасоматичної перекристалізації розплавів і флюїдів.

Волчанский блок представляет собой антиклинорное поднятие в северо-западной части Приазовского мегаблока Украинского щита (УЩ). Его характерной особенностью является большое количество разрывных нарушений, разделяющих его на многочисленные блоковые структуры, в которых наблюдаются линейные складки более высоких порядков. Главное значение в тектоническом строении района имеет система разломов северо-западного простирания. С ними связаны горсто- и грабенообразные структуры. Горстообразные ("купольные") структуры сложены архейскими гнейсами западноприазовской серии и плагиогранитоидами ремовского комплекса, а грабенообразные - метаосадочными породами волчанской толщи. В северном и восточном обрамлении Волчанского антиклинория по геофизическим данным были выделены Шевченковская, Федоровская, Ивановская и Волчанская синклинальные структуры, которые рассматриваются как северо-западное продолжение Центрально-Приазовских синклинальных структур. Они сложены слабо метаморфизованными осадочными породами, которые залегают несогласно на высокометаморфизованных породах западноприазовской серии и волчанской толщи. Эти метаосадки прорываются гранитоидами калиево-натриевого состава, которые слагают небольшие гранитные массивы, приуроченные к разломам. Были выполнены геохронологические исследования порфировидных гранитов Январского массива, который расположен западнее Шевченковской и Федоровской синклинальных структур. Установлено, что U-Pb изотопный возраст по монациту порфировидных гранитоидов Январского массива составляет 2,06 млрд лет. Согласно геохимическим данным, они имеют коровый генезис и выплавились, вероятно, из архейских ТТГ. Гранитоиды Январского массива по изотопному возрасту, петрографическим и петрохимическим характеристикам сопоставляются с гранитоидами анадольского комплекса. Их образование связано, вероятно, с этапом коллизии Сарматского и Волго-Уральского микроконтинентов.