Проанализированы подходы к выделению и состояние изученности переходных зон в системе "ороген-платформенная равнина". Обоснованы концептуальные основы исследования морфоструктуры, новейшей и современной геодинамики переходных зон. Обозначены приоритетные направления исследований.

Освещены вопросы эволюции Крымско-Черноморского региона. Описана динамика коры области перехода Горный Крым - Черное море. Рассмотрены вопросы численного моделирования Циркум-Черноморского плитного ансамбля. Приведены оценки динамики и кинематики плит, мантийного апвеллинга. Раскрыта специфика пространственного развития краевых прогибов. Приведены прогнозные исследования и рекомендации в сфере предупреждения геокатастроф. Проанализирован механизм орогенеза.

Обгрунтовано виділення зони взаємодії Українських Карпат і платформних рівнин як окремої таксономічної одиниці вищого рангу перехідної геоморфодинамічної зони з властивими для неї типами геоморфогенезу, парагенетично пов'язаними комплексами рельєфу, особливими неогеодинамічними та сучасними тектонічними умовами. Досліджено просторово-часові закономірності динаміки нео- та морфоструктур зони взаємодії на перед-, колізійному та післяколізійному підетапах неотектонічного етапу. Виявлено зональність у розташуванні різних типів нео- та морфоструктур зони взаємодії залежно від співвідношення та контрастності вертикальних і горизонтальних неотектонічних рухів земної кори, тісноти динамічних зв'язків і взаємовпливів між орогенними та платформними структурами. Оцінено роль горизонтальних новітніх і сучасних рухів земної кори у формуванні морфоструктур платформної частини зони взаємодії. Виявлено просторові закономірності диференціації активності сучасних тектонічних рухів земної кори за сформованих морфоструктурно-неотектонічних умов.

Досліджено геодинамічну модель зони зчленування Східно-Європейської платформи та Карпат у межах України. Змодельовано вигин літосфери заходу України для виявлення процесів і сил, що призвели до формування Передкарпатського прогину як регіональної структури першого порядку. Здійснено числові дослідження опускання фундаменту Передкарпатського прогину для детального опису історії опускання, осадонагромадження міоценових відкладів. Наведено результати мезоструктурного аналізу, зокрема тріщинуватості, мезоструктур, для виявлення еволюції полів палеонапружень, що призвели до виникнення структурних форм нижчих порядків.

Анализом космоснимков горно-складчатого сооружения Новой Гвинеи установлено, что некоторые группы современных вулканов располагаются в аномальной структурной позиции. Для объяснения аномалии построена теоретическая модель полного множества вариантов закрытия окраинного моря. Обнаружены новые структурные варианты развития указанного процесса, не учитываемые общепринятыми моделями, но реализованные в рассматриваемом регионе. Это открывает возможности построений латеральных и временных рядов элементарных тектонических обстановок закрытия окраинных морей при анализе эволюции орогенов новогвинейского типа.

Розглянуто питання структурно-дугової будови Центральних (Внутрішніх) і шар'яжної - Зовнішніх Карпат, їх зчленування з різними тектонічними елементами Східноєвропейської платформи. Важливим моментом під час деталізації геологічної будови Карпатського орогену було виділення за результатами гравіметричних і сейсмічних досліджень Підкарпатського рифтогену та встановлення під Сколівським покривом параавтохтонного Ясинського елемента. З останнім пов'язують чималі перспективи нафтогазоносності за рахунок виявлення та простеження нової південної смуги глибинних складок. Цей рифтоген увібрав у себе основні насувні маси флішових і моласових утворень і визначив сучасну дугоподібну форму орогену. Перспективи пошуку покладів вуглеводнів в алохтонному комплексі пов'язуються з антиклінальними складками, тектонічно та літологічно екранованими блоками окремих складок-лусок, а також (як новий напрямок) - з розкриттям приповерхневих піднасувних структур.

Відзначено, що для Гірського Криму властивий віялоподібний візерунок траєкторій напружень у поєднанні з домінуючим режимом розтягання в західній частині та стиснення - у східній. Це дозволяє передбачати модель обмеженої колізійної взаємодії Східно-Чорноморської мікроплити з окраїною Східно-Європейської платформи, наслідком якої є екструзія (витискання) на південь і більш виражений гравітаційний колапс Західного сегмента Гірського Криму.

Для числового моделювання деформацій кори Гірського Криму у межах гіпотези про колізійне походження регіону застосовано метод скінченних елементів. Використано пружне і пружнопластичне (з критерієм Кулона) наближення. За результатами аналізу підтверджено базові елементи колізійної моделі, а саме: локалізоване інденторне стискування краю Скіфської плити з боку Східночорноморської западини; латеральна екструзія південно-західної частини орогена; рамп-обдукційний механізм взаємодії субокеанічної корової пластини з континентальною окраїною. Сейсмічну активність Криму пояснено як наслідок локалізації пластичної деформації за умов обмеженої субдукції мантійної літосфери Чорного моря і насування корової плити. Гравітаційний максимум у південно-західній частині Гірського Криму пов'язано з тиловою зоною розтягу екструзивного блока, лінійну Алуштинсько-Батумську зону магнітних аномалій розглянуто як прояв рухів корового індентора, відповідального за формування колізійної обстановки в Криму.

За допомогою кінематичного методу тектонофізики та його модифікації - побудови стереограм ізоліній вірогідності орієнтації головних осей нормальних напружень - проаналізовано деформаційні режими орогенних етапів розвитку Українських Карпат і Гірського Криму. Показано, що у міоцені - плейстоцені Українські Карпати розвивались у підкидовому режимі, характерному для насуво-складчастих систем. Гірський Крим, починаючи з пізньої юри, формується, головним чином, у зсувному режимі за відсутності великоамплітудних насувів, що зумовлено одночасною дією північно-західного - південно-східного стиснення та північно-східного - південно-західного розтягнення земної кори. Сейсмологічні дані не підтверджують наявності процесу підсування Чорноморської плити під континент на кримській ділянці колізійної зони.

Вибір акреційного або покривного типів деформування здійснюється у площині реологічного вибору системи фундамент - чохол - клин, що залежить від співвідношення міцності та величини стосовно зусиль на межі фундамент - чохол. Його можна регулювати сумою факторів: напруженим станом, рельєфом фундаменту та коефіцієнтом тертя. Зазначену межу можна зокрема характеризувати дограничним напруженим станом - коли границю міцності на ній не досягнуто або коли відсутній виражений додатний градієнт міцності у напрямку чохла. У такому разі ороген розвивається за покривно-субдукційним сценарієм. Запропоновано моделі розвитку покривного та нестаціонарного орогенів. Перша об'єднує поступальні етапи деформування чохла у разі помірно похилого (1-й етап) і субвертикального (2-й етап) положень осі стиску, в ході яких загальні субдукційні умови не змінюються. Нестаціонарна модель пояснює феномен "проміжних" орогенів, в основі якого лежить розвиток, що характеризується чергуванням покривно-субдукційного та акреційного типів деформування.

By the example inspecting the classic ordinary (miogeosyncline and eugeosyncline) Orogen, we display the geodynamical contents of tectonics and metallogeny.

We demostrate that terrains play a great role in the construction of orogenic belts. They appear at the expense of the destruction of both the Precambrian continental crust and the oceanic one, do not meet the conception of tectonic plates, and require to consider the inertial forces.

На базі варіаційної скінченно-елементної методики для ортотропних в'язкопружних багатошарових оболонок, які перебувають за умов квазістаціонарного навантаження, змодельовано процеси великомасштабного складкоутворення в осадовому шарі земної кори. Встановлено, що збільшення ступеня тріщинуватості осадових порід і відхилення стискувальних геотектонічних зусиль від горизонтального напрямку призводять до зниження швидкості росту складок. Процеси утворення анти- та синкліноріїв в осадовому шарі земної кори, а також швидкості цих процесів суттєво залежать від форм і розмірів площин зминання осадових порід.

Розглянуто дослідження, виконані впродовж останніх десятилітть українськими геологами. З'ясовано роль процесів денудації у формуванні структурного плану донеогенової поверхні Зовнішньої зони Передкарпатського прогину. Висловлено припущення про ерозійну природу Крукеницької западини. Зазначено про вплив тектонічних чинників у разі генерування структурного обліку донеогенового ложа на завершальних етапах Карпатського орогенезу.

З урахуванням закономірностей розподілу сейсмічності виконано числове моделювання деформацій кори в розрізі Південно-Західного Криму, що зазнає тилового інденторного стиснення з боку Східночорноморської западини. В результаті уточнено механізм латеральної екструзії, прогнозується насування орогена на Західночорноморську западину.