На підставі нових та узагальнених літературних даних про ізотопне датування проведено вікові порівняння породних комплексів Новоукраїнського гранітного масиву та уранового зруденіння в альбітитах з комплексами вмісних порід. Визначено таку послідовність геологічних подій в інгульському мегаблоці Українського щита: становлення кіровоградського (2025 - 2060 млн рр. тому) та новоукраїнського (2025 - 2040 млн рр. тому) магматичних комплексів - формування уранових родовищ (~ 1800 млн рр. тому, вік потребує уточнення) - корсунь-новомиргородський магматичний комплекс (1730 - 1760 млн рр. тому). Зроблено припущення, що Новоукраїнський масив представлений диференціатами єдиного магматичного розплаву, що утворився за рахунок плавлення верхньокорового матеріалу.

  Скачати повний текст

Представлены результаты исследований природных радиоактивных аномалий и их проявлений. На основе анализа ядерно-физических критериев цепных реакций и данных наук о Земле обсуждена адекватность концепции естественных ядерных реакторов как причины появления невязок возраста при геохронологических определениях на основе радиоизотопных методов его оценки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д332.681.01 + Д317.5 с521

Рубрики:

Абсолютне літочислення Землі

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д317.5 с521

Рубрики:

Абсолютне літочислення Землі

Шифр НБУВ: Ж22224 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д317.5 с521.6

Рубрики:

Абсолютне літочислення Землі

Шифр НБУВ: Ж20611 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З застосуванням методу мас-спектрометрії визначено вік цирконів і монацитів із проб, відібраних з метаморфічних та ультраметаморфічних порід Росинсько-Тікицького мегаблоку у межах північної частини зони зчленування Дністровсько-Бузького та Росинсько-Тікицького мегаблоків. Установлено, що ізотопний вік цирконів і монацитів становить 2,04 - 2,1 млрд рр. Виходячи з того, що поява монациту у мінеральному парагенезисі даних порід пов'язана з процесами їх калішпатизації на завершальному етапі формування, визначений вік цирконів і монацитів відображає час прояву процесів калішпатизації. Ці процеси є синхронними із завершальним етапом становлення структурно-речовинних комплексів Дністровсько-Бузького мегаблоку та пов'язані з широким проявом у межах Росинсько-Тікицького мегаблоку палінгенно-метасоматичних процесів, що обумовили діафторез архейської інфраструктури мегаблоку і виникнення двопольовошпатових гібридних "полімігматитів" і плагіоклазмікроклінових гранітоїдів.

Вивчення генези аномалій типу "вуглеводневий поклад" з використанням фізико-геологічної інтерпретації каротажних діаграм, структурно-числового моделювання та геоінформаційного робота зумовило необхідність формалізації, математизації та автоматизації процесу одержання стратиграфічних даних із застосуванням розрахункового модуля, що виконує функцію геохронографа. Основою геохронографа слугувала космофізична модель процесу еволюційного розвитку об'єктів Сонячної системи, яка створена з використанням досягнень теоретичної фізики та результатів астрономічних спостережень.

Розглянуто невідповідності діючої Кореляційної хроностратиграфічної схеми раннього докембрію Українського щита новому Стратиграфічному кодексу України (2012), співвідношення цієї схеми з Міжнародною шкалою геологічного часу, а також відображені в схемі помилкові, на думку автора, уявлення, що стосуються обсягу, розчленування, відносного стратиграфічного положення та віку архейських дозеленокам'яних комплексів Українського щита. Запропоновано повернення від ізотопно-геохронологічних до історико-геологічних засад побудови стратиграфічної схеми нижнього докембрію Українського щита, з провідною роллю геологічних підстав стратиграфічного розчленування і кореляції архею та протерозою, а також наведено низку змістовних та організаційних рекомендацій щодо складання нової схеми.

Проаналізовано пропозиції В. П. Кирилюка, що стосуються схеми стратиграфічного розчленування ранньодокембрійських утворень Українського щита в цілому та породної асоціації Дністровсько-Бузького мегаблоку зокрема. На прикладі суперкрустальних утворень Дністровсько-Бузького мегаблоку показано, що серед порід гранулітової асоціації разом зі стратигенними (первинні осадові, вулканогенні, хемогенні та ін.) присутні більш пізні (інтрузивно-магматичні, метасоматичні) породи, формування яких зумовлене накладеними ендогенними процесами. Форма їх тіл, співвідношення з іншими суперкрустальними породами та умови залягання є похідними цих же накладених ендогенних процесів. Механічне переведення формацій в ранг світ призведе лише до збільшення об'ємів стратиграфічних одиниць, що виділяються, а сприймання контактів жильних (інтрузивних магматичних і метасоматичних) порід як первинну шаруватість - до спотворення тектонічної структури території. Плутонічні (метаморфізовані дайки діабазів) та метасоматичні (біотитові, гранат-біотитові гнейси, грануліти та евлізити) утворення присутні і в складі ритмічно-шаруватої глиноземисто-базитової формації. Якщо вилучити зазначені породи із розрізу, залишиться петропарагенезис - гіперстенові, двопіроксенові плагіогнейси та кристалічні сланці, характерний для тиврівської товщі (ендербіто-гнейсової формації). Метасоматичне походження мають і лейкократові біотитові і гранат-біотитові гнейси, що складають близько 80 % об'єму високоглиноземисто-кварцитової формації (кошаро-олександівська світа).

Для визначення віку геологічних порід проведено вивчення термовисвітлення природної світлосуми, яка запасена в результаті неконтрольованого радіоактивного випромінювання, а також після прогріву і впливу контрольованої дози опромінення. Величину запасеної світлосуми визначено за площею під кривою термовисвітлення. Показано, що термолюмінесцентний метод надає можливість досить точно визначати вік геологічних об'єктів і може знайти практичне застосування для створення сенсорів датування.

Для визначення віку геологічних порід проведено вивчення термовисвітлення природної світлосуми, яка запасена в результаті неконтрольованого радіоактивного випромінювання, а також після прогріву і впливу контрольованої дози опромінення. Величину запасеної світлосуми визначено за площею під кривою термовисвітлення. Показано, що термолюмінесцентний метод надає можливість досить точно визначати вік геологічних об'єктів і може знайти практичне застосування для створення сенсорів датування.