Проаналізовано розподіл вмісту озону, температури стратосфери і тропосфери та висоти тропопаузи над антарктичним регіоном. Виявлено переважний вплив охолодження нижньої стратосфери на збільшення висоти тропопаузи. У зимові місяці це охолодження зумовлене зниженням температури в області стратосферного полярного вихору, а у весняні - втратами озону та утворенням озонової діри. Аномальне підняття тропопаузи в районі моря Ведделла до 13 - 14 км (у порівнянні з типовими значеннями 9 - 10 км) супроводжується розширенням перехідного шару між тропосферою та стратосферою. Вплив тропосфери проявляється лише у зниженні на 2 км тропопаузи над континентальним плато у східній Антарктиді. Сезонність утворення та регіональність розташування аномалії зумовлюють зміни вертикальної протяжності тропосфери над Антарктикою, процесів тропосферно-стратосферного обміну та поширення планетарних хвиль, які є причетними до кліматичних змін у регіоні.

Проаналізовано точність аналітичних моделей Саастамойнена та Гопфілд для визначення гідростатичної чи сухої та вологої складових зенітної тропосферної затримки на трьох аерологічних станціях, а саме: Кемборн (Англія), Прага (Чехія) і Ростов-на-Дону (Росія).

Мета роботи - побудувати 3D моделі складових зенітної тропосферної затримки (ZTD) за даними приземних вимірів метеорологічних величин, отриманих на 100 пунктах, що майже рівномірно розташовані на території України. Суха та волога складові ZTD обчислено за формулами Saastamoinen. За отриманими результатами складено поля сухої та вологої складових тропосферної затримки (ТСЗ), побудовано поля їхньої зміни з використанням різної кількості досліджуваних пунктів. За допомогою графічного редактора побудовано 3D моделі одномоментного розподілу величини сухої та вологої складових ZTD для території України. Результатом роботи є побудовані 3D моделі складових ZTD; побудовано поля для території України; виконано порівняння розподілу складових затримки для вказаної території та її зміни протягом доби. Встановлено, що суха складова набуває більшого значення на південній і центральній території України, де пункти спостережень розташовані нижче за висотою, і де є більшим атмосферний тиск, який домінує при обчисленні цієї складової. Відповідно, волога складова є більшою також у південній частині України, але це зумовлено вищою відносною вологістю. У результаті ущільнення мережі до 100 пунктів отримано точніші моделі розподілу складових, що надало змогу детальніше оцінити значення ТСЗ для території України. Подальше ущільнення мережі для території України не спричинило очікуваного підвищення точності визначення ТСЗ, оскільки недостатньо рівномірним є розташування метеостанцій на території країни, та деякі значення метеорологічних величин отримано не безпосередніми вимірюваннями, а методом інтерполяції. Для отримання детальнішої моделі необхідно рівномірно ущільнювати модель пунктами з надійними метеорологічними вимірюваннями, а для контролю використовувати обчислення складових інтегруванням за даними аерологічних зондувань, проведених на окремих пунктах. Наукова новизна полягає у побудові 3D моделей складових ТСЗ для території України на певний момент часу. Практична значущість виконаних досліджень у тому, що вони можуть використовуватися як початковий крок для побудови просторово-часової моделі ТСЗ, яка відображала б просторові зміни затримки у реальному часі для певної території.

Мета роботи - дослідження річних коливань складових зенітної тропосферної затримки, обчислених числовим інтегруванням за даними аерологічного зондування атмосфери та аналітичною моделлю Saastamoinen; оцінювання точності знаходження складових затримки за моделлю Saastamoinen за вибраний період досліджень. Основними методами визначення тропосферної затримки є зондування атмосфери та використання аналітичної моделі. Для дослідження складових зенітної тропосферної затримки використано дані зондування атмосфери, здійсненого на чотирьох українських аерологічних станціях (Київ, Харків, Львів та Одеса) із частотою 24 год, а також приземні значення метеорологічних параметрів, які надавали метеорологічні станції з частотою 3 год у період від 1 січня до 31 грудня 2019 р. Складові зенітної тропосферної затримки обчислено інтегруванням за даними аерологічного зондування та з використанням аналітичних формул Saastamoinen. На підставі обчислених даних складено графіки порівняння значень зондування та моделі й обчислено середні квадратичні похибки визначення складових тропосферної затримки. Здійснено порівняння значення складових затримки на пунктах, розташованих у різних кліматичних зонах, із використанням значень атмосферного тиску, приведеного до рівня моря. Обидві складові найбільших значень прийнято на пункті Одеса. Встановлено, що річні коливання сухої складової зенітної тропосферної затримки становлять 8 - 20 мм, коливання вологої складової - 75 - 95 мм. Добові амплітуди тропосферної затримки становлять 5 - 6 мм влітку та 12 - 13 мм взимку для сухої складової та 20 - 30 мм влітку та 6 - 8 мм взимку для вологої складової. Середні квадратичні похибки визначення складових тропосферної затримки за моделлю Saastamoinen становлять у середньому 7 мм у разі визначення сухої складової та 22 мм - вологої складової. Наукова новизна та практична значущість полягають у тому, що на підставі дослідження можна оцінити точність і доцільність використання різних методів визначення зенітної тропосферної затримки, а також оцінити динаміку зміни складових затримки та їх поведінку протягом довготривалого періоду. Результати можна використовувати для подальших досліджень тропосферної затримки та підвищення точності супутникових спостережень.