Подано обгрунтування перспективності використання тих фотометричних параметрів нижньої іоносфери, які помітно змінені проникаючими збуреннями електростатичного поля Землі. Запропоновано ряд механізмів для кількох ділянокв спектра в оптичному та ближньому ІЧ-діапазонах. Реалізація вказаних моделей передбачає нерівноважне збудження коливань молекулярних компонентів на висотах близько 100 км. Наведено оцінки інтенсивностей випромінювання для деяких спектральних інтервалів.

Наведено результати вимірювань геомагнітних пульсацій класу Pc3 та Pc4 на Українській антарктичній станції "Академік Вернадський" (65°15' ПШ, 64°16' ЗД). Розглянуто розподілення пульсацій за частотами у добовому циклі та поляризаційну структуру коливань з періодами 20 - 100 с. Для пульсацій з періодами 50 - 100 с знайдено різницю в поведінці параметрів еліпса поляризації вдень і вночі. У денний час напрямок головної осі еліпса поляризації у горизонтальній площині орієнтується на Сонце, тоді як вночі орієнтація еліпса вільна. Таку поведінку еліпса поляризації названо ефектом "соняшника". Вдень еліптичність пульсацій Pc4 набагато більша, ніж вночі. Вектор магнітного поля пульсації вночі обертається переважно проти стрілки годинника, вдень - за стрілкою. Знайдено поляризаційні особливості пульсацій з урахуванням діагностики іоносферної та магнітосферної плазми.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д214.224.1

Рубрики:

Магнітні бурі

Шифр НБУВ: Ж14846 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено ефекти іоносферного F-розсіювання на Українській антарктичній станції "Академік Вернадський". Проаналізовано дані вертикального зондування іоносфери і моніторингу геомагнітної активності за результатами вимірювань з 1996 р. до 2002 р. Досліджено зв'язок між утворенням інтенсивних іоносферних неоднорідностей, що проявляються на іонограмах як явище F-розсіювання, та збуреннями геомагнітного поля Землі. Встановлено два механізми утворення неоднорідностей в іоносфері: один - пов'язаний з поширенням внутрішніх гравітаційних хвиль через іоносферу, другий - з впливом збурень геомагнітного поля.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д214.224.1 + В652.48в641.8

Рубрики:

Магнітні бурі

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д214.221.1 + В652.7

Рубрики:

Проблема Сонце - Земля.

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д244.61 + Д214.224

Рубрики:

Іоносфера

Геомагнітні збурення

Шифр НБУВ: Ж14846 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д214.224

Рубрики:

Геомагнітні збурення

Шифр НБУВ: Ж24597 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено динаміку заряджених частинок у магнітосферах небесних тіл з неоднорідним розподілом частинок і змінним дипольним магнітним полем (МП), їх прискорення та нетеплове випромінювання для певних початкових розподілів заряджених частинок у магнітосфері (МС). Показано, що заряджені частинки будуть прискорюватися у змінному МП та генерувати нетеплове електромагнітне випромінювання (НЕМВ) і що небесні тіла зі змінними МП мають бути потужними джерелами НЕМВ, яке можна спостерігати за допомогою інструментів наземного та супутникового базування. Значення потоків випромінювання залежить від відстані до небесних тіл, значень їх МП і спектрів частинок у МС.

Исследованы спектры собственных апериодических МГД-возмущений баллонного типа с полоидальной поляризацией во внутренней магнитосфере Земли в дипольной геометрии геомагнитного поля с учетом конечной проводимости ионосферы. Показано, что возможны решения с различными значениями инкремента/декремента, соответствующие одному и тому же набору параметров. Получено аналитическое выражение для амплитуды продольного смещения вблизи ионосферы. Выведено выражение для границы устойчивости желобковых и несжимаемых мод.

Изложены основные положения и предварительные результаты проверки методики идентификации перемещающихся ионосферных возмущений по измерениям полного электронного содержания, проводимым в регионе Антарктического полуострова. Использованы данные регистрации сигналов глобальной навигационной спутниковой системы, непрерывно осуществляемой с апреля 2005 г. на Украинской антарктической станции "Академик Вернадский", а также данные с трех ближайших перманентных ГНСС-станций. Для проверки гипотезы об обнаружении волнообразных ионосферных возмущений использован анализ одновременных измерений критической частоты F-слоя, регистрируемой методом вертикального зондирования ионосферы на станции. Сделаны заключения о возможности стимулирования волновых структур в ионосфере прохождением у поверхности Земли мощных теплых погодных фронтов, наличием сильного приземного ветра и геомагнитной активностью.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д214.22

Рубрики:

Змінне електромагнітне поле Землі

Шифр НБУВ: Ж14846 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д214.224.1

Рубрики:

Магнітні бурі

Шифр НБУВ: Ж14846 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Сопоставление магнитных суббурь на станции Академик Вернадский, в Гренландии, Японии и Новой Зеландии позволило выявить изменения амплитуд суббурь в зависимости от времени года, с максимумом местной зимой независимо от северного или южного полушария. Разница настолько велика, что наблюдается исчезновение суббурь в летнем полушарии. В пространстве можно видеть одновременное возникновение суббурь по всему земному шару и зависимость их амплитуд и формы от долготы и местных условий. Приведены характеристики магнитных суббурь по записям компонент геомагнитного поля на станции Академик Вернадский. В целом, характеристики этих суббурь относятся к среднеширотному типу. Случаи приближения южной полярной струи к станции Академик Вернадский рассмотрены отдельно. Представлены результаты сопоставления суббурь, выделенных на станции Академик Вернадский и в Северной Америке. Во многих случаях видны токи разного направления на близко расположенных обсерваториях, но наблюдаются и достаточно согласованные токи в отдаленных регионах. Отмечена связь возникновения суббурь с изменением составляющих Bx и By межпланетного магнитного поля, его полной величины B, а также резкими перепадами скорости и давления солнечного ветра. Приведены некоторые данные относительно широтной зависимости амплитуд суббурь.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д214.225.1

Рубрики:

Геомагнітні пульсації

Шифр НБУВ: Ж14846 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В дипольній геометрії геомагнітного поля виведено рівняння малих коливань для власних МГД-збурень балонного типу з довільною поляризацією у внутрішній магнітосфері Землі. Ці збурення поширюються вздовж силових ліній, що упираються в іоносферу. Досліджено спектри цих збурень у наближенні ідеально провідної іоносфери. Встановлено, що поблизу іоносфери амплітуда поздовжнього зміщення суттєво перевищує відповідну амплітуду в приекваторіальній області силової лінії. Одержано аналітичний вираз для амплітуди поздовжнього зміщення поблизу іоносфери.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д214.224.14

Шифр НБУВ: Ж14846 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Исследованы тропосферно-ионосферные связи на примере эффекта ионосферного F-рассеяния. Рассматриваемые экспериментальные данные получены в 1993 - 2003 гг. на Украинской антарктической станции "Академик Вернадский" (до 6 февраля 1996 г. - Британская станция "Майкл Фарадей"). Найден параметр приземной погоды, наиболее статистически связанный с вероятностью наблюдения F-рассеяния, - это северо-восточная проекция скорости ветра. Так, в зимние месяцы условная вероятность наблюдения эффекта в 4 раза выше при положительной северо-восточной проекции скорости ветра, чем при отрицательной проекции. В сезонном ходе максимум влияний тропосферы на состояние верхней ионосферы отмечается зимой, в суточной вариации влияние тропосферы проявляется ночью и в сумеречные часы. Наблюдаемые экспериментальные факты интерпретированы в рамках теории распространения атмосферных гравитационных волн (АГВ) в атмосфере. Высказано предположение о том, что АГВ возбуждаются атмосферными фронтами, удачным индикатором которых в приземной тропосфере оказалась северо-восточная проекция скорости ветра, а суточные и сезонные вариации степени воздействия АГВ тропосферного происхождения на ионосферу связаны с изменениями условий их распространения в атмосфере.

Наведено результати порівняльного аналізу іоносферно-термосферних ефектів двох найсильніших геокосмічних бур, які відрізняються інтенсивністю та характером протікання. Виявлено особливості цих бур, які можна використати для класифікації бур. Спостереження іоносферних збурень виконано за допомогою радара некогерентного розсіяння у Харкові.

Наведено результати порівняльного аналізу іоносферно-термосферних ефектів трьох геокосмічних бур, які відрізняються за інтенсивністю та характером протікання. Спостереження іоносферних збурень виконано за допомогою радара некогерентного розсіяння у Харкові. Запропоновано класифікацію іоносферних збурень, в якій виділено три характерні групи. Описано фізичні схеми розвитку кожної групи збурень, які можуть бути застосовані для середньоширотної іоносфери над Європою.