Изложены предпосылки и описаны основные этапы становления картографирования городов в ГНПП "Картографія" за последние десятилетия.

Изложены особенности, задачи и достижения в деле крупномасштабного картографирования населенных пунктов Украины на примере Государственного предприятия "Укргеоинформ".

Дослідження проведено у сучасних межах Любачівського повіту (Lubaczowski powiat) у Підкарпатському воєводстві (wojewіdztwo Podkarpackie) у східній Польщі. Проаналізовано динаміку поселень від другої половини XVIII ст. Для цього застосовано карти та опубліковані історичні дані, які проаналізовано у програмі ArcGIS 10.3 і Quantum GIS. Показано можливості програми ArcGIS. Територію повіту досліджено під кутом зору змін поселень. Для аналізу змін структури поселень використано серію карт (із бази "WIG" у мірилі 1:100 000 для 1936 року та із сервера "WMS" для 1965 і 2014 років). Показано зміни кількості сіл, чисельності господарств та динаміку чисельності українців та поляків. Охарактеризовано національний та релігійний склад від другої половини XVIII ст. На основі дослідження просторового розміщення поселень із застосуванням просторовoї статистики (тест просторової автокореляції Морана, аналіз еліпсів стандартних відхилень та аналіз середніх географічних центрів) проаналізовано характер поселень на території досліджуваного повіту. Показано подібну конфігурацію еліпсів стандартних відхилень і середніх географічних центрів для греко-католиків-українців у 1785 році та українців у 1939 році у межах Любачівського району. Масштаб і результати таких змін є цікавими для подальших досліджень, особливо в аспекті зміни традиційних сільських систем (ТСС), їх інфраструктури та культурних надбань.

Мета роботи - розроблення об'єктно-орієнтованої геоінформаційної моделі наборів профільних геопросторових даних генеральних планів (ГП) населених пунктів. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю задоволення сучасних вимог законодавства щодо розроблення в складі графічної частини документації ГП наборів профільних геопросторових даних і нагальністю завдань підвищення рівня автоматизації та рівня якості цифрових даних у складі ГП для їх подальшого ефективного використання в системі містобудівного кадастру. Основу методики розроблення геоінформаційної моделі ГП становить традиційний підхід до проектування бази даних (БД), що містить рівні концептуального, логічного та фізичного моделювання. Для концептуального моделювання використано уніфіковану мову моделювання UML (Unified Modeling Language), яку рекомендовано як основний засіб моделювання в комплексі міжнародних стандартів із географічної інформації/геоматики та програмний засіб, що підтримує інтерактивний режим створення UML-діаграм Visio. Для реалізації бази геопросторових даних ГП і поведінковий складової геоінформаційної моделі використано розширення стандартної мови SQL99 новим типом даних geometry та вбудованими функціями, що забезпечують зберігання, опрацювання та аналіз геопросторових даних у реляційних системах керування БД. Запропоновані моделі в досліджені реалізовано в середовищі об'єктно-реляційної СКБД PostgreSQl/Postgis і геоінформаційної системи QGIS. Виконано типізацію моделей організації наборів профільних геопросторових даних (НПГД) у ГІС та обгрунтовано переваги застосування об'єктно-реляційної моделі даних для підготовки НПГД у складі ГП. Запропоновано та реалізовано технологічну модель формування наборів профільних геопросторових даних на основі бази геопросторових даних об'єктів ГП. Наведено приклад реалізації методів для автоматизованої побудови зон обмежень ГП із використанням SQL-функції.

Мета роботи - дослідження точності планів Львова 1844 і 1931 рр. Основним критерієм оцінки достовірності стародавніх карт є дослідження їх геометричної точності, яка визначається величинами похибок, що виникають під час вимірювання довжин, кутів, координат та інших картометричних характеристик. Для дослідження точності планів Львова 1844 і 1931 рр. було застосовано кількісну методику, яка базується на використанні безпосередніх вимірювань довжин ліній і кутів між двома напрямками на стародавньому та сучасному планах та аналізі цих вимірювань на базі статистичної теорії похибок із використанням формул Гаусса та Бесселя. Згідно з вказаною методикою для кожного плану визначено середню квадратичну похибку відстані, відносну середню квадратичну похибку відстані, кут повороту та середню квадратичну похибку дирекційних кутів. Ці характеристики надали можливість порівняти похибки лінійних і кутових величин двох різночасових і різномасштабних планів Львова між собою та надали підстави вважати, що план Львова 1931 р. є точнішим щодо кутових вимірів. Спотворення відстаней є характерними для обох планів Львова, однак меншу відносну середню квадратичну похибку має все ж таки план 1931 р., незважаючи на дрібніший масштаб. Обчислені показники спотворень довжин лінії та амплітуда коливань граничних величин знаменника масштабу роблять можливим проведення аналізу спотворень відстаней у різних частинах плану та продовження дослідження точності вищезгаданих картографічних матеріалів із використанням графічних методів дослідження, які надалиб можливість оцінити та проілюструвати просторові варіації похибок, а також виявити і зрозуміти факти та технічні аспекти створення цих картографічних творів. Наукова новизна та практична значущість. Визначення геометричної точності стародавніх планів Львова як інструментарію для наукових досліджень є актуальним, оскільки сприяє об'єктивнішому і повнішому оцінюванню картографічного видання як результату людської діяльності. Числові дані, які отримані в процесі досліджень, надають можливість порівнювати картографічну, документальну та змістову цінність стародавніх карт. Вибрана кількісна методика у ході дослідження стародавніх планів Львова, що базується на безпосередніх вимірюваннях довжин ліній і кутів між двома напрямками, уможливила порівняти похибки лінійних і кутових величин різночасових і різномасштабних планів Львова. Опрацьована методика дослідження може бути використана для оцінювання точності інших планів Львова та міст України.

Мета роботи - розробити та виконати дослідну апробацію способу створення карти-маски високих об'єктів місцевості. На базі методу крос-кореляції запропоновано виконувати оцінювання схожості ортофотознімків, які мають взаємне просторове перекриття. Порівняння лівого та правого знімків відбувається попіксельно, для пікселів з одинаковими просторовими координатами X,Y і, отже, немає необхідності організовувати пересування пошукового вікна і виконувати пошук відповідних точок як такий. Знімається також обмеження на розмір образу - еталону. Також істотним для вибору саме коефіцієнта кореляції як міри для порівняння зображень є порівняно мала чутливість крос-кореляції до різниць в освітленості сцени. Враховуючи наявні перспективні спотворення зображень високих об'єктів місцевості, очікувано, що кількість пікселів із негативним зіставленням є істотно вищою для ділянок із зображеннями таких об'єктів. Загальна картина на всій території дослідження є картою-маскою високих об'єктів місцевості. Таку карту можна сформувати за допомогою геоінформаційного моделювання полігональних об'єктів, що оконтурюють зони з високою щільністю пікселів із негативним результатом зіставлення. Розглянутий спосіб створення карти-маски високих об'єктів місцевості забезпечує можливість отримати важливу інформацію про якість задання цифрової топографічної моделі поверхні, яку використовують у разі ортотрансформування аерознімків. Виявлений ефект ущільнення точок із негативним результатом взаємного зіставлення ортозображень за методом крос-кореляції надає змогу ідентифікувати та встановити просторове положення високих об'єктів місцевості, таких як дахи будівель, огорожі, лінії електропередач, крони дерев і кущів.

Досліджено принципи побудови та присвоєння унікального ідентифікатора inspireId об'єктам класів у базі топографічних даних (БТД), яку розроблено на базі концепції модельно-керованої архітектури. Досліджено питання автоматичної генерації унікального ідентифікатора inspireId та правила його життєвого циклу. Мета роботи - дослідження принципів і вимог до структури та присвоєння унікального ідентифікатора inspireId об'єктам класів БТД і реалізація автоматичної його генерації у мовах структурованих запитів (SQL) для забезпечення зв'язку з наборами Інфраструктури геопросторових даних Європейського Союзу (Infrastructure for Spatial Information in the European Community - INSPIRE) та EuroRegionalMap (ERM). Відповідно до загальних принципів і вимог ЕRM до структури унікального ідентифікатора inspireId об'єктам класів бази топографічних даних, розроблено його структуру для ідентифікації об'єктів БТД "Основна державна топографічна карта". Розроблено функцію для автоматичної генерації inspireId у середовищі об'єктно-реляційної системи керування базами даних (ОР СКБД) PostgreSQL. Розглянуто правила життєвого циклу унікального ідентифікатора у БГД, що забезпечує його стабільність. Використання унікального ідентифікатора inspireId у БТД "Основна державна топографічна карта" забезпечує зв'язок, з наборами Інфраструктури геопросторових даних ЄС та EuroRegionalMap.

Плани Львова досліджено з позицій їх цільового призначення, умов створення, змістовного наповнення, відповідності нормативним документам. Визначено особливості створення та змісту основних типів планів міста для військових потреб, для потреб господарського розвитку міста, для туристів і мешканців міста. Картографування Львова визначалося розвитком суспільних процесів у державі та відповідно домінуючими тенденціями розвитку картографування в СРСР. Характерними ознаками цього періоду були утаємниченість картографічної інформації та режимні обмеження на створення й використання різноманітних карт. Військові топографічні плани масштабу 1:10 000 і великомасштабні (1:5000, 1:2000) плани міста для господарських цілей видавали тільки з грифом "таємно". На початок 1980-х років місто було забезпечено топографічними багатоаркушевими планами у масштабах 1:2000 і 1:5000. Дуже спрощені схеми Львова для гостей і жителів міста до початку 1970-х років видавали книжкові видавництва. З 1974 р. картографічні підприємства ГУГК монопольно випускають туристичні схеми міста зі спотвореною та значно розвантаженою основою. Лише наприкінці 1980-х років із зменшенням режимних обмежень на відображення елементів географічної основи картографічна якість туристичних планів Львова поліпшується.