Знайдено концентрації розривів і зшивок для зразків полістиролу, опромінених ультрафіолетовими променями. Показано вплив інтенсивності опромінення та глибини опромінених зразків на характер молекулярно-масових розподілів полістиролу.

Дано описание физических процессов, совокупность которых определяет технологию получения гранул пенополистирола. Установлены физические и механические характеристики, определяющие свойства поли- и пенополистирола, особенности протекания процессов вспенивания. Приводится система уравнений, описывающих кинетику процессов тепломассопереноса, термодинамики газовой фазы, процессов фильтрации с учетом фазовых переходов. Сформулированы краевые условия, включая условия сопряжения на границах фазовых переходов, механические условия на границе жидкая фаза-пар. Получены частные решения при упрощающих допущениях. Описаны качественные эффекты, являющиеся следствием модели и подтверждающие ее справедливость.

Досліджено швидкість дифузії мономерів різної природи через поверхню поділу фаз мономер - вода та водний розчин мономеру - полістирол. Показано, що швидкість дифузії мономеру пропорціональна його розчинності у воді. Константа швидкості дифузії через поверхню поділу фаз мономер - вода майже удвічі вища, ніж через поверхню поділу фаз водний розчин мономеру - полістирол. Швидкість дифузії погано розчинних мономерів помітно збільшується за присутності емульгаторів у водному розчині за рахунок адсорбції мономеру в міцелах емульгатора. Швидкість розчинення полімеру в мономері, диспергованих у воді, в разі перемішування на декілька порядків є вищою, ніж швидкість дифузії мономеру та залежить від розміру полімерних частинок. Остання визначається агрегацією полімерних частинок з краплями мономеру.

Експериментально визначено криві потенціометричного титрування слабоосновних аніонітів з третинними аміногрупами, синтезованих на основі пористих матриць співполімерів стиролу та дівінілбензолу. Виявлено, що частина дослідних аніонітів містить як третинні аміногрупи, так і сильноосновні четвертинні амонієві основи. Запропоновано методику розрахунку кількості кожного виду фіксованих обмінних груп на підставі кривих потенціометричного титрування.

Вивчено особливості фотопровідності в спектральній області від 400 до 1 000 нм плівок полімерних композицій на основі полістиролу, які містять заміщені тетратіафульвалени - донори електронів, 2,4,5,7-тетранітро-9-флуоренон - акцептор електронів, катіонний і нейтральний поліметинові барвники. Встановлено, що вибрані донори електронів завдяки низьким потенціалам іонизації забезпечують умови для фотогенерації носіїв заряду в близькій ІЧ-області світла. Показано, що фотопровідність в області поглинання барвників зростає в разі заміни іонного барвника нейтральним.

Надано результати кінетичних і термодинамічних досліджень полімеризації стиролу у масі з добавками гександіолдіакрилату і олігокарбонатметакрилату за присутності пероксиду бензоїлу, проведених за допомогою методу калориметрії. Визначено ступінь зшивання. Одержано оптично прозорий просторово-зшитий полістирол з покращеними фізико-механічними властивостями без зміни світлового виходу сцинтиляторів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г721.12-4 + Л710.13/14

Рубрики:

Полімери арилетиленів: полістироли, поліінден та ін.

Полімеризація і поліконденсація

Шифр НБУВ: Ж29409/А Пошук видання у каталогах НБУВ 

Шляхом емульсійної полімеризації стиролу за присутності кополімеру хітозан-ко-5-трет-бутилперокси-5-метил-1-гексен-3-іну (хітозан-ко-ПМ), який виявляє ефективну антибактеріальну дію і є ініціатором полімеризації та модифікатором полімеру, одержано латекси, частинки яких містять ланцюги хімічно прищепленого хітозан-ко-ПМ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г721.12-4

Рубрики:

Полімери арилетиленів: полістироли, поліінден та ін.

Шифр НБУВ: Ж69583/Сер.А Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено основні кінетичні закономірності реакції полімеризації стиролу з використанням як ініціатора 1,2-епокси-3-трет-бутилпероксипропану. Запропоновано методику та синтезовано полістирол з епоксидними групами. Визначено молекулярну масу синтезованого полімеру.

Здійснено модифікацію пінополістиролу у полівінілпіролідонвмісних розчинах. Досліджено сорбцію полівінілпіролідону з розчину на пінополістиролі під час його дегазації. Встановлено вплив природи розчинника та температури на сорбцію полівінілпіролідону на пінополістиролі. Виявлено вплив факторів на дегазацію пінополістиролу в різних середовищах.

Одним із екологічно безпечних методів утилізації відходів з полістиролу є їх використання, як функціональної оболонки повільно діючих мінеральних добрив. Ця оболонка в грунті під дією факторів навколишнього середовища піддається біологічній деструкції. Наведено методику дослідження цього процесу спостереженням зміни молекулярної маси полістиролу під дією крохмалю та мікроорганізмів грунту.

За допомогою методу динамічного термогравіметричного аналізу досліджено термостабілізувальну дію ряду імідофенілметакрилатів щодо полістиролу, введених у полімер шляхом кополімеризацїї. Показано, що деякі з досліджених домішок майже не впливають на термостабільність полімеру. Встановлено, що найбільш перспективними для подальшого вивчення є малеімідофенілметакрилати та сукцинімідофенілметакрилати, що містять просторово не утруднені подвійні зв'язки, а також сукцинімідофенілметакрилати з громіздкими замісниками та фталімідофенілметакрилати, що мають нітрогрупу в імідному циклі.

Модифікацією кополімеру стиролу та малеїнового ангідриду довголанцюговою аліфатичною пероксикислотою одержано пероксидовмісні полімерні продукти (ПСМА). Показано, що змінюючи співвідношення між ангідридними ланками макромолекули кополімеру та кількістю модифікатора - пероксидекановою кислотою, можна одержувати пероксидовмісні продукти з різним вмістом діацильних пероксидних груп. Знайдено ефективні константи швидкості термічного розпаду пероксидних груп макромолекули ПСМА і енергії активації процесу термолізу, які лежать в межах 91,1 - 127,2 кДж/моль.

Наведено результати комплексного дослідження особливостей будови сітки фізичних (водневих та йонних) зв'язків, а також визначено закономірності її впливу на фазову структуру й основні фізико-хімічні властивості нових плівкотвірних полімер-полімерних сумішей на основі функціоналізованих поліуретанів і кополімерів стиролу з акриловою кислотою. Установлено, що найбільшу густину сітки міжкомпонентних фізичних зв'язків виявлено за невеликого вмісту (10 - 15 мол. %) кополімерного компонента, а за підвищення його вмісту більше 20 мас. % у системах починається процес формування сітки фізичних зв'язків в окремих складових, що призводить до погіршення всього комплексу фізико-хімічних властивостей даних зразків. Знайдено, що зразки з максимальною густиною сітки фізичних зв'язків мають підвищену питому вагу та міцність. Показано, що утворення міжкомпонентної сітки водневих та йонних зв'язків перешкоджає процесам мікрофазового поділу компонентів у одержаних системах. За методом інфрачервоної спектроскопії у дальній області вивчено особливості йонної агрегації. Розраховано частки йонних агрегатів.

  Скачати повний текст

Досліджено питання синтезу полімерних носіїв з діаметром 0,5 - 1,5 мкм і розроблено технологію отримання на їх основі композицій полімер - біополімер. Отримано частки структури ядро - оболонка з карбоксильними та перестерними групами на поверхні та частки "волосяної" структури з заданою довжиною спейсера, який містить гідрофільну групу. На базі таких систем створено поліефірні носії з біологічно активними групами на поверхні для іммобілізації та визначено оптимальні умови її проведення. Запропоновано технологію отримання композиції полімер-біополімер на основі синтезованих полімерних носіїв, вивчено їх властивості. Досліджено адсорбцію біоспецифічного ліганду методом лазерного сканування дисперсних систем. Розроблено технології отримання діагностикумів для експрес-індикації дифтерії та правцю на основі реакції аглютинації латексу. Описано технологічну схему отримання композиції та проведено лабораторний регламент синтезу. Встановлено можливість використання композицій полімер - біополімер на базі полістирольних мікросфер з функціональними групами на поверхні як діагностикумів завдяки їх високій специфічності та чутливості.

Уперше виявлено ініціювальний ефект комплексу іон металу змінної валентності - полівінілпіролідон у полімеризації (мет)акрилових мономерів. Установлено закономірності полімеризації полівінілпіролідон-олігомерних композицій у присутності солей металів змінної валентності за кімнатної температури та кисню. Квантово-механічними розрахунками підтверджено хімізм каталізу через комплексоутворення з переносом заряду. З'ясовано вплив природи каталізатора, розчинників, композиційного складу на технологічні параметри синтезу кополімерів полівінілпіролідону, їх структуру та властивості, доведено високу реакційну здатність композицій у водних середовищах на повітрі. Розроблено нові технологічні умови синтезу полімерних гідрогелів і встановлено взаємозв'язок структури синтезованих кополімерів і режимів їх синтезу. Здійснено математичне планування композиційних складів і виведено математичну залежність основних експлуатаційних властивостей гідрогелів від складу вихідної композиції.

Створено діагностичні полімерні тест-системи на основі композицій полімер - біополімер. Розроблено умови синтезу полістирольних мікросфер з застосуванням методу емульсійної беземульгаторної полімеризації для одержання монодисперсних, агломераційно стійких у фізіологічних розчинах полімерних дисперсій з заданим комплексом властивостей. Наведено методику модифікації поверхні полістирольної дисперсії за методом зародкової полімеризації з використанням суміші водо- й олієрозчинних ініціаторів і структурно-механічних стабілізаторів, без додаткового зародження нових частинок дисперсної фази у ході модифікації. З застосуванням методу рентгеноелектронної спектроскопії установлено склад і структуру міжфазного шару полістирольних дисперсій з контрольованою природою поверхні. Вивчено вплив способу іммобілізації біолігандів на стійкість полімерної дисперсії. Одержано високочутливі полімерні біотест-системи для діагностування інфекційних захворювань.

Досліджено стабілізувальну дію розробленого на кафедрі хімії ВМС нового класу легуючих мономерів - імідофеніл(мет)акрилатів за їх ковалентного введення в макромолекули полістиролу. Розглянуто можливий механізм цієї дії в інертній атмосфері. Показано, що на термостабільність модифікованого полістиролу (ПС) практично не впливає ізомерія мономеру (мета- або пара-похідна) та наявність акрилату або метакрилату. Виявлено, що оптимальною концентрацією введення імідофеніл(мет)акрилатів, що стабілізують ПС за його термодеструкції на повітрі є близько 5 % моль, а в інертній атмосфері - близько 1 % моль. Доведено, що процес деструкції ПС в інертній атмосфері інгібують або уповільнюють продукти розпаду імідного фрагмента додатку.