Проанализирована анизотропия ориентации осей галактик каталога 2MFGC, содержащего более 18 000 галактик с отношением длин малой и большой осей не более 0,33. Использован метод анализа анизотропии, предложенный С. Л. Парновским, И. Д. Караченцевым и В. Е. Караченцевой. Для оценки статистической достоверности найденой анизотропии использован метод Монте-Карло. Анизотропия каталога в целом оказалась незначительной, но анизотропия многих его подвыборок является статистически достоверной вплоть до уровня 99 %. Проанализирована возможная природа этой анизотропии для того, чтобы определить, является ли она реальной или вызвана ошибками измерения и селекцией данных.

Індекс рубрикатора НБУВ: В677.4 я26-5

Рубрики:

Окремі Галактики

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

  Скачати повний текст

Розглянуто результати фотометричного аналізу карликових галактик з низьким вмістом важких хімічних елементів у міжзоряному середовищі за даними спостережень на Космічному телескопі ім. Габбла. Одержано глибоку фотометрію зірок блакитної компактної карликової галактики I Zw 18. Знайдено, що в галактиці відсутнє гало старих зірок гілки червоних гігантів. Визначено металічність за гілкою червоних гігантів [Fe/H] = -2.41 +- 0.22, що на порядок нижче оцінки за областями НІІ. Показано, що розбіжність може пояснюватись як молодим, так і старим віком галактики, в залежності від її початкової металічності.

Індекс рубрикатора НБУВ: В692 + В677.4

Рубрики:

Моделі Всесвіту

Окремі Галактики

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В677.4

Рубрики:

Окремі Галактики

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В677.4 я26

Рубрики:

Окремі Галактики

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В677.4 я26

Рубрики:

Окремі Галактики

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено дослідження впливу на міжзоряне середовище масивних зір в процесі їх еволюції в галактиках із зореутворенням із сьомого випуску даних Цифрового огляду неба Слоан. Вивчення статистики масивних зір (WR та О) в галактиках із особливостями зір WR в спектрах і порівняння її з моделями еволюційного популяційного синтезу показало, що пропорція зір WR серед масивних зір зменшується із металічністю галактики, а наявні моделі добре описують спостереження спалаховим сценарієм еволюції, крім галактик з найнижчими металічностями, якщо взяти до уваги можливу зміну нахилу початкової функції мас. Описано впровадження нових моделей зоряної еволюції з врахуванням власного обертання масивних зір в еволюційний код Starburst99, а також досліджено прояви обертання масивних зір в інтегральних властивостях популяції поодиноких зір. На основі вибірки 79-ти галактик з небулярною емісією Hell λ468.6 нм показано, що іонізація гелію в міжзоряному середовищі здійснюється випромінюванням не тільки від масивних зір, а і від ударних хвиль. Визначено хімічний склад обох вищезазначених вибірок галактик. Відношення вмістів Ne/O, S/O, Cl/О і Ar/О в них не залежать від металічності. З іншого боку, відношення вмістів N/O за металічності 12 + logO/H > 8.0 зростає. Визначено, що зорі WR роблять внесок у збагачення міжзоряного середовища азотом на рівні 20 %. Залежність відношення вмістів N/O від віку спалаху зореутворення також підкреслює важливість ролі зір WR у збагаченні азотом міжзоряного середовища. Досліджено спектр блакитної компактної галактики ІС 4662. Одна з двох областей зореутворення галактики більш багата металами і в ній знаходиться 29 із загальної кількості зір WR, що дорівнює 33 зорям.

Індекс рубрикатора НБУВ: В677.41

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В677.401

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено гравітаційні властивості, стабільність, динаміку тороїдальних структур стосовно таких астрофізичних об'єктів, як активні ядра галактик і кільцеві галактики. На підставі одержаного нового виразу для гравітаційного потенціалу тора показано, що зовнішній потенціал тора представляється потенціалом нескінченно тонкого кільця тієї ж маси аж до поверхні тора, а відмінності існують поблизу його осі симетрії та залежать від геометричного параметра. Показано в межах задачі N тіл, що самогравітуючий товстий тор у полі центральної маси залишається стабільним, а рівноважний перетин має форму овалу з гауссовим розподілом густини. Виявлено існування області некругових орбіт між окружністю Лагранжа й останньою стійкою круговою орбітою, що здатне пояснити спостережувану щілину в розподілі зоряної густини в кільцевих галактиках. Установлено нові аспекти ролі центральної маси у стабільності самогравітуючого тора та показано, що у потенціалі тора при наявності центральної маси існують як регулярні, так і замкнені орбіти нових типів. Описано можливість формування стійкого тора Кеплера, який є узагальненням кеплерівського диска. Побудовано динамічну модель затінюючого тора в активних ядрах галактик і показано, що спостережувану динаміку в ядрі сейфертівської галактики NGC1068 можна пояснити особливостями руху хмар у торі за рахунок ефектів самогравітації. Зображено, що у гравітаційно-лінзовій системі "центральна маса та тор" формується одне, два або три кільця Ейнштейна залежно від поверхневої густини в диску. Виявлено принципову різницю між динамікою кільцевих вихорів у радіальному потоці в 2D і 3D випадках. Показано, що спіральність для вихору із закруткою (орбітальним рухом) відрізняється від відомої формули Моффата для зачеплених вихорів. На підставі одержаного аналітичного розв'язку задачі динаміки кільцевих вихорів у радіальному потоці у 2D і 3D випадках зображено, що вихори прискорюються акреційним потоком і викидаються у протилежних напрямках.

Дисертація присвячена розробці методу мультикомнонентного фотоіоніза- ційного моделювання світіння (МФМС) низькометалічних зон H II, які ото¬чують області спалахового зореутворення, та застосуванню цього методу для дослідження блакитних компактних карликових галактик (БККГ). Складну структуру зони H II поділено на внугрішні та зовнішні компоненти. Внугрі- шніми компонентами є зона вільного поширення сугіервітру та каверна супер- вітру, а зовнішніми - густий шар газу, виметений прямою ударною хвилею, та незбурена гідродинамічно частина зони H II, де формується більшість спо¬стережуваних сильних емісійних ліній. Моделі компонентів розраховувалися у припущенні сферичної симетрії, фотоіонізація газу в них спричинена іоні¬зуючими квантами як прямого, так і дифузного іонізуючого випромінювання, потоки яких розраховувалися під час моделювання за допомогою рівнянь пе¬ренесення випромінювання, які враховують всі важливі процеси у зоні H II, які це перенесення спричиняють. Дифузне іонізуюче випромінювання розрахову¬валося у наближенні outuuard опіу. Отримано сумарні зоряні спектри лайма- нівського континууму (Z/i/е-спектри), загальну кількість іонізуючих квантів, хімічний вміст елементів, які надходять в оточуюче середовище внаслідок дії супервітру та вибухів наднових, темп втрати маси спалахом зореугворення та механічну світність супервітру в зоні його вільного поширення, які визначали¬ся за допомогою еволюційно-популяційного моделювання еволюції області зо¬реутворення з врахуванням обертання WR-зір. В області вільного поширення супервітру хімічний вміст визначено за допомогою еволюційно-популяційних моделей синтезу області зореутворення. Хімічний вміст розрідженого газу в ка¬верні супервітру визначався усередненням за масою значень вмісту в області зореутворення та в зовнішніх компонентах, оскільки враховується випарову¬вання газу із зовнішніх компонентів у каверну. Декремент значень хімічного вмісту елементів О, N6, й, Аг, Ре брався з аналізу хімічного вмісту зон Н II у БККГ, отриманого Ізотовим та ін. 1994-2005, також враховувалася зале¬жність N/11-0/11. Для визначення радіального розподілу концентрації, швид¬кості розширення та температури газу у внутрішніх компонентах бульбашки супервітру використано моделі Шевальє-Клеґґа (для опису вільного пошире¬ння супервітру) і Уівера та ін. (для опису газу в гарячій каверні). Радіальний розподіл електронної температури та концентрації у зовнішніх компонентах обчислено під час моделювання їхньог о світіння з фотоіонізаційного рівня¬ння енергетичного балансу. У якості еволюційного стопового критерію для моделювання прийнято умову рівності тиску на межі третього та четвертого компонентів. Розраховано еволюційну сітку мультикомионентних низькомета¬лічних моделей зон Н II. Показано, що внутрішня структура зони Н II за певних умов може формувати нестачу квантів у спектрі іонізуючого випромі¬нювання. Виокремлено чотири типи оцінки впливу на форму спектра іонізую¬чого випромінювання під час його перенесення крізь компоненти супервітру. Продемонстровано можливість виникнення ліній [N6 V] та Не II в діапазоні відносних інтенсивностей, який перекривається з їх спостережуваними значе¬ннями для БККГ. Проведено аналіз впливу наявності пилових зерен на роз¬поділ фізичних параметрів та важливих діагностичних співвідношень у зоні Н II. Зроблено порівняння модельних спектрів із спостережуваними на основі інтенсивностей сильних емісійних ліній. Для подальшої роботи використову¬валися тільки ті моделі, які забезпечили значення інтенсивностей цих ліній у межах спостережуваних значень. Іонний вміст моделей, усереднений за об’є¬мом, як і хімічний вміст, прийнятий у моделях, використано для виводу нових виразів іонізаційно-корекційних множників, які використано для перевизначе- ння хімічного вмісту 83 зон Н II у БККГ на основі іонного вмісту, отриманого Ізотовим та ін. (2007). У результаті уточнено значення вмісту первинного ге¬лію та темп його збагачення протягом зоряної хімічної еволюції речовини у Всесвіті. Вміст первинного гелію у межах похибки співпав з отриманим Ізото¬вим та ін. (2007), а вміст оксигену співпадає з даними Ізотова та ін. (2007) при низьких мегалічностях і зменшусться у порівнянні з цими даними із збільше¬нням металічності. Теми збаг ачення гелію в процесі зоряної хімічної еволюції отримано трохи вищим, ніж у праці Ізотова та ін. (2007).

Розроблено метод мультикомпонентного фотоiонiзацiйного моделювання свiтiння (МФМС) низькометалiчних зон H II, якi оточують областi спалахового зореутворення, та розкрито застосування цього методу для дослiдження блакитних компактних карликових галактик (БККГ). Складну структуру зони H II подiлено на внутрiшнi та зовнiшнi компоненти. Внутрiшнiми компонентами є зона вiльного поширення супервiтру та каверна супервiтру, а зовнiшнiми – густий шар газу, виметений прямою ударною хвилею, та незбурена гiдродинамiчно частина зони H II, де формується бiльшiсть спостережуваних сильних емiсiйних лiнiй. Моделi компонентiв розраховувалися у припущеннi сферичної симетрiї, фотоiонiзацiя газу в них спричинена iонiзуючими квантами як прямого, так i дифузного iонiзуючого випромiнювання, потоки яких розраховувалися пiд час моделювання за допомогою рiвнянь перенесення випромiнювання, якi враховують всi важливi процеси у зонi H II, якi це перенесення спричиняють. Дифузне iонiзуюче випромiнювання розраховувалося у наближеннi outward only. Отримано сумарнi зорянi спектри лайманiвського континууму (Lyc-спектри), загальну кiлькiсть iонiзуючих квантiв, хiмiчний вмiст елементiв, якi надходять в оточуюче середовище внаслiдок дiї супервiтру та вибухiв наднових, темп втрати маси спалахом зореутворення та механiчну свiтнiсть супервiтру в зонi його вiльного поширення, якi визначалися за допомогою еволюцiйно-популяцiйного моделювання еволюцiї областi зореутворення з врахуванням обертання WR-зiр. В областi вiльного поширення супервiтру хiмiчний вмiст визначено за допомогою еволюцiйно-популяцiйних моделей синтезу областi зореутворення. Хiмiчний вмiст розрiдженого газу в кавернi супервiтру визначався усередненням за масою значень вмiсту в областi зореутворення та в зовнiшнiх компонентах, оскiльки враховується випаровування газу iз зовнiшнiх компонентiв у каверну. Декремент значень хiмiчного вмiсту елементiв O, Ne, S, Ar, Fe брався з аналiзу хiмiчного вмiсту зон H II у БККГ, отриманого Iзотовим та iн. 1994–2005, також враховувалася залежнiсть N/H–O/H. Для визначення радiального розподiлу концентрацiї, швидкостi розширення та температури газу у внутрiшнiх компонентах бульбашки супервiтру використано моделi Шевальє–Клеґґа (для опису вiльного поширення супервiтру) i Уiвера та iн. (для опису газу в гарячiй кавернi). Радiальний розподiл електронної температури та концентрацiї у зовнiшнiх компонентах обчислено пiд час моделювання їхнього свiтiння з фотоiонiзацiйного рiвняння енергетичного балансу. У якостi еволюцiйного стопового критерiю для моделювання прийнято умову рiвностi тиску на межi третього та четвертого компонентiв. Розраховано еволюцiйну сiтку мультикомпонентних низькометалiчних моделей зон H II. Показано, що внутрiшня структура зони H II за певних умов може формувати нестачу квантiв у спектрi iонiзуючого випромiнювання.

розробцi методу мультикомпонентного фотоiонiзацiйного моделювання свiтiння (МФМС) низькометалiчних зон H II, якi оточують областi спалахового зореутворення, та застосуванню цього методу для дослiдження блакитних компактних карликових галактик (БККГ). Складну структуру зони H II подiлено на внутрiшнi та зовнiшнi компоненти. Внутрiшнiми компонентами є зона вiльного поширення супервiтру та каверна супервiтру, а зовнiшнiми – густий шар газу, виметений прямою ударною хвилею, та незбурена гiдродинамiчно частина зони H II, де формується бiльшiсть спостережуваних сильних емiсiйних лiнiй. Моделi компонентiв розраховувалися у припущеннi сферичної симетрiї, фотоiонiзацiя газу в них спричинена iонiзуючими квантами як прямого, так i дифузного iонiзуючого випромiнювання, потоки яких розраховувалися пiд час моделювання за допомогою рiвнянь перенесення випромiнювання, якi враховують всi важливi процеси у зонi H II, якi це перенесення спричиняють. Дифузне iонiзуюче випромiнювання розраховувалося у наближеннi outward only. Отримано сумарнi зорянi спектри лайманiвського континууму (Lyc-спектри), загальну кiлькiсть iонiзуючих квантiв, хiмiчний вмiст елементiв, якi надходять в оточуюче середовище внаслiдок дiї супервiтру та вибухiв наднових, темп втрати маси спалахом зореутворення та механiчну свiтнiсть супервiтру в зонi його вiльного поширення, якi визначалися за допомогою еволюцiйно-популяцiйного моделювання еволюцiї областi зореутворення з врахуванням обертання WR-зiр. В областi вiльного поширення супервiтру хiмiчний вмiст визначено за допомогою еволюцiйно-популяцiйних моделей синтезу областi зореутворення. Хiмiчний вмiст розрiдженого газу в кавернi супервiтру визначався усередненням за масою значень вмiсту в областi зореутворення та в зовнiшнiх компонентах, оскiльки враховується випаровування газу iз зовнiшнiх компонентiв у каверну. Декремент значень хiмiчного вмiсту елементiв O, Ne, S, Ar, Fe брався з аналiзу хiмiчного вмiсту зон H II у БККГ, отриманого Iзотовим та iн. 1994–2005, також враховувалася залежнiсть N/H–O/H. Для визначення радiального розподiлу концентрацiї, швидкостi розширення та температури газу у внутрiшнiх компонентах бульбашки супервiтру використано моделi Шевальє–Клеґґа (для опису вiльного поширення супервiтру) i Уiвера та iн. (для опису газу в гарячiй кавернi). Радiальний розподiл електронної температури та концентрацiї у зовнiшнiх компонентах обчислено пiд час моделювання їхнього свiтiння з фотоiонiзацiйного рiвняння енергетичного балансу. У якостi еволюцiйного стопового критерiю для моделювання прийнято умову рiвностi тиску на межi третього та четвертого компонентiв. Розраховано еволюцiйну сiтку мультикомпонентних низькометалiчних моделей зон H II. Показано, що внутрiшня структура зони H II за певних умов може формувати нестачу квантiв у спектрi iонiзуючого випромiнювання. Виокремлено чотири типи оцiнки впливу на форму спектра iонiзуючого випромiнювання пiд час його перенесення крiзь компоненти супервiтру. Продемонстровано можливiсть виникнення лiнiй [Ne V] та He II в дiапазонi вiдносних iнтенсивностей, який перекривається з їх спостережуваними значеннями для БККГ. Проведено аналiз впливу наявностi пилових зерен на розподiл фiзичних параметрiв та важливих дiагностичних спiввiдношень у зонi H II. Зроблено порiвняння модельних спектрiв iз спостережуваними на основi iнтенсивностей сильних емiсiйних лiнiй. Для подальшої роботи використовувалися тiльки тi моделi, якi забезпечили значення iнтенсивностей цих лiнiй у межах спостережуваних значень. Iонний вмiст моделей, усереднений за об’ємом, як i хiмiчний вмiст, прийнятий у моделях, використано для виводу нових виразiв iонiзацiйно-корекцiйних множникiв, якi використано для перевизначення хiмiчного вмiсту 83 зон H II у БККГ на основi iонного вмiсту, отриманого Iзотовим та iн. (2007). У результатi уточнено значення вмiсту первинного гелiю та темп його збагачення протягом зоряної хiмiчної еволюцiї речовини у Всесвiтi. Вмiст первинного гелiю у межах похибки спiвпав з отриманим Iзотовим та iн. (2007), а вмiст оксигену спiвпадає з даними Iзотова та iн. (2007) при низьких металiчностях i зменшується у порiвняннi з цими даними iз збiльшенням металiчностi. Темп збагачення гелiю в процесi зоряної хiмiчної еволюцiї отримано трохи вищим, нiж у працi Iзотова та iн. (2007).

Одержано нові фотометричні дані спостережень обраних зір типу SU UMa (V1006 Cyg, NY Ser, ASASSN-18fk, Gaial8aak, OV Dra, ASASSN-14ca, ASASSN-15sc) на різних стадіях спалахової активності. Вперше зроблено оцінку інтервалу між надспалахами та визначено параметр спалахової активності - частоти спалахів у V1006 Cyg, що дало змогу ідентифікувати цей об'єкт як неактивну карликову нову. Зареєстровано явище, що рідко трапляється серед зір типу SU UMa - тривалі "нормальні" спалахи. Виявлено коливання блиску з орбітальним періодом під час "нормальних" спалахів. Одержано характеристики квазіперіодичних коливань блиску у неактивному (спокійному) стані. Для карликової нової типу SU UMa NY Ser показано, що система, яка має критичне відношення мас і знаходиться на межі припливної нестабільності, за певних обставин може демонструвати поведінку типу систем Z Cam. Одержано вагомі докази того, що надспалах може розвиватися безпосередньо з проміжного стану яскравості. Вперше карликову нову ASASSN-18fk класифіковано як карликову нову типу WZ Sge з багатьма збільшеннями блиску, яка може бути проміжним поляром, що спалахує. Знайдено період надгорбів для об'єкта Gaial8aak та прокласифіковано об'єкт як карликову нову типу SU UMa.