Криву блиску Нової, побудовану у шкалах "логарифм радіуса оболонки - амплітуда спалаху", запропоновано вважати головною ознакою для класифікації класичних Нових. Детально обговорено складові цієї ознаки: амплітуда спалаху, коефіцієнти нахилу лінійних ділянок кривої блиску та їх протяжність. Розглянуто деякі загальні методичні питання.

Індекс рубрикатора НБУВ: В663.24

Рубрики:

Наднові зірки

Шифр НБУВ: Ж68777 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обговорено результати моделювання оптичних спектрів зір пізніх спектральних класів із застосуванням різних списків ліній молекули TiO. Для ділянок lambda lambda 668,5 - 672,5, 768,5 - 772,5 та 810,5 - 814,5 нм розраховано синтетичні спектри з різними наближеннями врахування молекулярної непрозорості - ліній, що повністю перекриваються, та "лінія за лінією" для списків ліній TiO Плеза та Швенке. Порівняно спектри молодих зір V927 Tau, FN Tau з синтетичними та показано, що розрахунки за списками TiO Швенке краще відтворюють спостережувані спектри.

Індекс рубрикатора НБУВ: В663.2

Рубрики:

Нові і наднові зірки

Шифр НБУВ: Ж15835 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В663.24в641.8

Шифр НБУВ: Ж26988 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Метод обчислення рівноважного складу за допомогою послідовного зсуву реакцій у варіанті Круїза адаптовано до розрахунку концентрацій іонних і молекулярних спецій у газоподібній системі на основі Гідрогену та Гелію з домішками елементів другого періоду. Досліджено хімічну рівновагу з урахуванням іонізації у модельних атмосферах холодних субзоряних об'єктів сонячного елементного складу з температурою фотосфери 500 - 1 500 K. Піддано аналізу залежності концентрацій окремих сполук від температури та густини, а також еволюційні тенденції на модельному треку.

Індекс рубрикатора НБУВ: В661.4 + В663.27

Рубрики:

Спектри зірок

Шифр НБУВ: Ж14846 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В663.2-5

Рубрики:

Нові і наднові зірки

Шифр НБУВ: Ж15835 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано модель нетеплового синхротронного випромінювання залишків наднових зір в однорідному міжзоряному середовищі. Характеристики нетеплового випромінювання (світність і поверхневий розподіл яскравості) порівняно з аналогічними для теплового випромінювання. Виявлено умови, за яких нетепловий компонент у рентгенівському спектрі залишків наднових зір буде помітним на фоні теплового випромінювання. Вказано на дані тестів, завдяки яким можуть бути оцінені параметри процесів інжекції космічних променів на фронтах сильних ударних хвиль. Розглянуто випадки, коли радіаційними втратами релятивістських електронів у рентгенівському діапазоні можна знехтувати.

Досліджено гідродинаміку та спостережні прояви виходу релятивістської ударної хвилі на поверхню Гіпернової зорі. Розраховано характеристики гідродинамічно прискорених зовнішніх шарів зорі, зокрема енергетичний спектр прискорених частинок, та розглянуто взаємодію прискорених частинок з навколозоряним середовищем. Досліджено спалах гамма-випромінювання, який виникає внаслідок розпаду нейтральних піонів - продуктів непружних p - p-зіткнень. Розраховано параметри цього спалаху та оцінено можливість його детектування.

Індекс рубрикатора НБУВ: В663.28

Шифр НБУВ: Ж15835 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Неоднорідність міжзоряного середовища та анізотропне виділення енергії під час спалаху призводять до несферичності залишків Наднових та до відмінностей еволюційних стадій різних частин залишків. Запропоновано аналітичний опис тривимірної еволюції несферичних залишків Наднових в неоднорідному середовищі, який включає адіабатичну, перехідну та радіаційну стадії. Показано, що у міжзоряному середовищі із великомасштабним градієнтом густини та при анізотропних спалахах Наднових переходи залишків на радіаційну стадію еволюції із формуванням щільної холодної оболонки відбуваються в різний час для різних ділянок фронту. Тому такі залишки одночасно матимуть ділянки, які перебувають на адіабатичній, перехідній та радіаційній стадіях. Обговорено спостережні прояви таких залишків.

Наведено наближений аналітичний опис переходу залишків Наднових з адіабатичної до радіаційної стадії еволюції. Усупереч традиційним уявленням цей процес виявився доволі тривалим і сумірним з тривалістю адіабатичної стадії. Розраховано характеристики теплового рентгенівського випромінювання залишків Наднових.

Описано модель еволюції енергетичного розподілу релятивістських електронів у залишках наднових зір (ЗН), яка враховує радіаційні втрати частинок. Метод можна застосовувати для розрахунку синхротронного рентгенівського випромінювання ЗН в однорідному міжзоряному середовищі й однорідному міжзоряному магнітному полі. Показано роль різних факторів у модифікації просторових розподілів нетеплових електронів та їх синхротронної випромінювальної здатності. Вказано на значення похибок оцінки напруженості магнітного поля в моделях, які не враховують детальну картину еволюції магнітного поля та електронного спектра за фронтом ударної хвилі в ЗН. Розраховано еволюцію спектрального розподілу синхротронного випромінювання та відношення синхротронних потоків від ЗН в радіо- та рентгенівському діапазонах.

Індекс рубрикатора НБУВ: В663.27

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено можливість нестійкості відносно кипіння ядерної рідини у внутрішньому ядрі прото-нейтронної зірки, утвореної в результаті колапсу ядра наднової типу II. Виведено простий критерій кипіння. Використовуючи цей критерій для одного з найкраще описаних рівнянь стану ядерної речовини, зроблено висновок про можливість кипіння за умов, що реалізуються у прото-нейтронній зірці. Обговорено наслідки цього процесу, такі, як збільшення швидкості переносу тепла та тиску в області кипіння. Очікується, що врахування цього ефекту у загальноприйнятому механізмі вибухів наднових типу II - у затриманій ударній хвилі, що підживлюється потоком нейтрино, - може збільшити енергію вибуху та зменшити масу залишкової нейтронної зірки.

Детальный фотометрический мониторинг катаклизмической переменной J080434.20+510349.2 был начат в Крымской астрофизической обсерватории (Украина) и обсерватории Апачи Поинт (США) до вспышки 2006 г. и продолжался во время вспышки и в течение 2-х лет после нее. Установлена уникальность первичного и вторичного компонентов двойной системы. Изучены недавно открытые пульсации белого карлика на протяжении 5 месяцев через 2 года после вспышки 2006 г. и показано, что наиболее устойчивые пульсации соответствовали периоду 12,6 мин или его удвоенной величине. На основании всех доступных наблюдений уточнены величины орбитального периода и периода сверхгорбов (0.0590048(3) и 0.059729(4) сут соответственно). Оценка массы вторичного компонента составляет 0,037 - 0,087 массы Солнца. Это подтверждает предварительное предположение, что вторичный компонент системы с большой вероятностью является коричневым карликом.

Розглянуто залишки наднових зір (ЗН), що широко досліджуються теоретично та у ході космічних експериментів, зокрема, у рентгенівському діапазоні. Встановлено, що більшість гідродинамічних моделей ЗН грунтуються на припущенні про однорідний розподіл густини навколишнього середовища. Однак, спостереження свідчать про несферичність форм ЗН та анізотропію розподілу поверхневої яскравості. Розроблено новий наближений аналітичний метод гідродинамічного моделювання несферичних адіабатичних ЗН у середовищі з довільним розподілом густини. Вперше досліджено закономірності впливу неоднорідного середовища та несферичного вибуху Наднової на морфологію та інтегральні характеристики рівноважного теплового рентгенівського випромінювання (світність та спектральний індекс) несферичних адіабатичних ЗН. Аналіз випромінювання виконано у різних енергетичних діапазонах, що дозволило також оцінити характер поведінки спектрів несферичних ЗН. Розраховано поверхневий розподіл вказаних характеристик Х-випромінювання ЗН у різних типах неоднорідного середовища та несферичного вибуху. Ці закономірності було порівняно з випадком залишку сферичного вибуху Наднової в однорідному середовищі. Розроблено моделі ЗН RCW86, Тихо, IC443, які вперше пояснюють спостережений розподіл поверхневої яскравості як вплив великомасштабного градієнта густини міжзоряного середовища (МЗС). Надано основні характеристики МЗС та ЗН, які випливають з даних моделей. На основі розробленої моделі ЗН IC443 подано інтерпретацію гамма-випромінювання від нього.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст