Супутник Юпітера Каллісто іноді покриває області генерації декаметрового (ДКМ) радіовипромінювання планети. Показано, що ця обставина може бути використана для перевірки теорій ДКМ-випромінювання та моделей магнітного поля Юпітера, знаходження розподілу ДКМ-джерел та їх тривимірної локалізації. Для демонстрації феноменології покриттів обчислено вигляд тіні Каллісто в динамічному спектрі радіовипромінювання Юпітера. Моделювання реалістичного спектра з тінню Каллісто та дифракційними осциляціями потоку радіовипромінювання використано для демонстрації можливостей фільтрації та розпізнавання ДКМ-затемнень. Обчислено елементи покриттів ДКМ-джерел на 2001 - 2010 рр.

Подано відомості про каталог GOCKU99 (Каталог геосинхронних об'єктів Київ - Ужгород), який містить топоцентричні екваторіальні координати та елементи орбіт геосинхронних супутників за фотографічними спостереженнями в ГАО НАН України та ЛКД УжДУ в 1999 р. (http:// www.mao.kіev.ua/ast/geo4_txt.htm). Наведено результати ототожнення 140 об'єктів за 2445 спостереженнями з загального числа 2570 спостережень 169 об'єктів. Розглянуто особливості ототожнення активних геостаціонарних супутників.

Дисертація присвячена проблемі підвищення точності врахування впливу земної атмосфери на результати денних віддалемірних спостережень штучних супутників Землі. За одержаними впродовж року даними денних аерологічних зондувань в регіоні України та в Будапешті, використовуючи сферичну симетричну та несферичну моделі атмосфери, визначено поправки, їх просторово-часові варіації. Проведено оцінку та аналіз моделей редукцій за атмосферу, рекомендованих Міжнародною службою обертання Землі (МСОЗ) для обробки віддалемірних спостережень штучних супутників Землі (ШСЗ). Досліджено і удосконалено моделі редукцій за атмосферу на основі виявлених регіональних і локальних особливостей впливу атмосфери на лазерні та радіовіддалемірні спостереження ШСЗ.

Описано вдосконалення пристрою для відслідкування руху штучних супутників Землі. Як базовий прилад використано лазерний віддалемір ЛД-2, в який внесено конструкційні зміни. Використання в системі привода крокових двигунів уможливило комп'ютерне керування. Наведено елементи аналізу статичної і динамічної похибок позиціювання.

Розв'язано актуальну науково-прикладну задачу розробки методу формування оптичних сигналів лазерної локаційної системи з урахуванням параметрів турбулентної атмосфери. Проаналізовано вплив умов спостереження космічних об'єктів на виявну здатність лазерної локаційної системи та обгрунтовано можливість її підвищення. Розроблено математичну модель процесу розповсюдження когерентних оптичних сигналів у турбулентній атмосфері, що враховує параметри переміщення об'єкту. Застосування запропонованої математичної моделі турбулентної атмосфери дозволяє сформувати вимоги до параметрів зондувальних сигналів за широкого діапазону умов спостереження космічних об'єктів. Наведено метод формування когерентних оптичних сигналів, а також метод підвищення виявної здатності наземної локаційної системи за рахунок врахування параметрів турбулентної атмосфери в процесі формування та реєстрації локаційних сигналів.

Запропоновано метод розпізнавання типів акустико-гравітаційних хвиль (АГХ) в атмосфері за даними супутникових вимірювань. Показано, що поляризаційні співвідношення між флуктуаціями хвильових параметрів (швидкості, щільності, температури і тиску) для вільно поширюваних хвиль, а також еванесцентних хвильових мод істотно розрізняються, що дозволяє провести ідентифікацію різних типів атмосферних хвиль в експериментальних даних. Побудовано діагностичну діаграму, за допомогою якої за зсувами фаз спостережуваних параметрів можна визначити тип хвилі, а також напрямок її поширення у вертикальному напрямку. Використовуючи фазові зсуви між флуктуаціями швидкості і термодинамічних параметрів атмосфери, можна визначити не тільки тип хвилі, але і її спектральні характеристики. Запропонований метод верифіковано для ідентифікації полярних хвильових збурень у вимірах з низькоорбітального супутника "Dynamics Explorer 2". Верифікація показала, що поляризаційні зв'язки АГХ в термосфері переважно відповідають гравітаційній гілці акустико-гравітаційних хвиль, що вільно поширюються знизу вгору. Цей висновок узгоджується з іншими результатами спостережень АГХ в атмосфері та іоносфері наземними і супутниковими методами. Еванесцентні хвилі на розглянутих витках не спостерігалися.

Індекс рубрикатора НБУВ: В652.48 + В656.3

Рубрики:

Діяльність Сонця. Сонячна активність

Радіолокація штучних небесних тіл.

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ