Представлено результати спектральних спостережень супутника Сатурна Титана, одержаних за допомогою куде-ешеле-спектрометра на 2-му телескопі. В спектрі Титана зареєстровано спектральну особливість можливо емісійного походження.

Індекс рубрикатора НБУВ: В654.21-053 + В654.22-053

Рубрики:

Юпітер

Сатурн

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В654.22-4 + В640.1

Рубрики:

Сатурн

Радіоастрономічні дослідження за допомогою ракет та супутників

Шифр НБУВ: Ж15835 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано рівняння стану суміші металевого водню та атомарного гелію. Досліджений інтервал тисків, температур і густин відповідає умовам найбільших планет сонячної системи Юпітера та Сатурна. Вважається, що речовина планети являє собою суміш протонів, атомів гелію та електронів. Для знаходження тиску суміші використовується теорія збурень за електрон-протонною та електрон-атомною взаємодіями. Електронна підсистема розглядається у наближенні випадкових фаз. Взаємодії протонів, атомів, атомів і протонів враховуються у наближенні твердих сфер. Проаналізовано застосовність моделі політропного шару до моделювання внутрішньої будови Юпітера і Сатурна та запропоновано конкретне значення індексу політропи. Знайдено густину, тиск і температуру на Юпітері та Сатурні як функції відстані до їх центра. Оцінено можливі долі водню та гелію у складі планет.

Проанализированы результаты исследований грозовой активности планет с целью оценить возможность ее регистрации и изучения крупнейшими наземными низкочастотными радиотелескопами, такими как УТР-2, радиоинтерферометрами системы УРАН, а также LOFAR (Low Frequency Array), LWA (Long Wavelength Array) и ГУРТ (Гигантский украинский радиотелескоп).

Приведены первые исследования тонкой временной структуры радиоизлучения молний на Сатурне, полученные со сверхвысоким временным разрешением (единицы-сотни наносекунд). Установлено, что временная структура молний имеет два характерных масштаба: с длительностью десятки-сотни микросекунд и длительностью в единицы микросекунд. В ходе обработки данных впервые проанализирована мера дисперсии на пути распространения сигналов молнии от шторма в атмосфере Сатурна до наземного наблюдателя.

В последнее время в среднегодовых температурах Земного Шара обсуждается проявление и существование 60-летнего цикла солнечной активности, "двойной цикл Сатурна". Цель работы - оценка и обсуждение проявления этого цикла в наблюдениях на озере Байкал.

Індекс рубрикатора НБУВ: В654.227-53

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Анализ результатов наблюдений о распределении метанового поглощения по диску Сатурна за период с 1965 по 2011 гг. показал сезонные изменения на уровнях видимых облаков и надоблачной дымки. Меридианный ход метанового поглощения в моменты равноденствий в 1966 и 1995 гг. находится в противофазе к аналогичным данным, полученным в равноденствие 1980 г. По наблюдениям в равноденствие 2009 г. ожидаемого (аналогичного до 1980 г.) различия в метановом поглощении между южным и северным полушариями на средних широтах Сатурна не произошло, хотя все физико-орбитальные характеристики Сатурна в моменты равноденствий 1966 и 1980, а так же 1995 и 2009 гг. практически повторяются. За несколько лет до моментов равноденствий в 1966, 1980 и 1995 гг. активность Солнца была довольно высокой, а перед равноденствием в 2009 г. Солнце находилось в минимуме активности. Исследования показывают, что при учете конденсации и конвекции динамическая шкала времени в средней тропосфере Сатурна может составлять несколько десятков часов. Тогда большие изменения инсоляции в УФ-участке спектра могут привести к значительным краткосрочным динамическим изменениям. В момент равноденствия в 2009 г. конвекция в атмосфере Сатурна пребывала на минимально возможном уровне, и поэтому после выхода из тени колец глубокие облачные слои в зимнем северном полушарии планеты остались в "замороженном" состоянии при практически полном отсутствии активных процессов на Солнце. Поэтому закрытый до этого момента кольцами малоактивный облачный слой остался на прежнем уровне ниже уровня тропопаузы. Это позволило беспрепятственно регистрировать мощный надоблачный слой газообразных метана и аммиака. Из-за этого метановое поглощение в малоактивном зимнем до этого полушарии осталось практически одинаковым и равным поглощению в бывшем летнем полушарии.

Індекс рубрикатора НБУВ: В654.227 е(4УКР) л41

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто можливість фазового переходу електронів магнітосфери Юпітера в режим циклотронного надвипромінювання поблизу основи струмової трубки Io. Висока потужність циклотронного надвипромінювання надає змогу розглядати його як основний механізм генерації декаметрового випромінювання Юпітера у вигляді S-сплесків. Показано, що низхідні потоки електронів від Io здатні утворювати подвійні електростатичні шари у вигляді ударних хвиль. Такі хвилі під час проходження вздовж струмової трубки прискорюють електрони магнітосфери, внаслідок чого ефективна температура електронної компоненти значно знижується. В утворених таким чином висхідних потоках наявні сприятливі умови для фазового переходу в режим циклотронного надвипромінювання.

Індекс рубрикатора НБУВ: В654.22-42

Рубрики:

Сатурн

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В654.22-42

Рубрики:

Сатурн

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В654.22-42

Рубрики:

Сатурн

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В654.22-42

Рубрики:

Сатурн

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В654.22

Рубрики:

Сатурн

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто поточний стан досліджень вертикальної структури, складу та мікрофізичних параметрів аерозольної складової в атмосфері Сатурна. Відзначено недоліки застосування методів модельного аналізу атмосфер планет-гігантів з примусовим призначенням кількості і параметрів аерозольних шарів, які штучно включаються у модель вертикальної структури атмосфери. Перераховано переваги застосування методу ефективної оптичної глибини, що дозволяє визначити якісну картину висотного розподілу хмарних покривів у атмосферах планет-гігантів, а також розрахувати ряд мікрофізичних параметрів їхньої аерозольної складової без попереднього призначення модельної вертикальної структури. За даними спектральних вимірювань відбивної здатності інтегрального диску Сатурна у спектральних смугах поглинання метану на 619, 727, 842, 864 і 887 нм розраховано залежність об'ємного коефіцієнта розсіювання аерозолю від тиску у верхній частині атмосфери. При її визначенні застосовано метод ефективної оптичної глибини. Перераховано прийняті для виконання аналізу модельні допущення, кількісні співвідношення основних атмосферних газів і параметри функції розподілу по розмірах аерозольних часток. На досліджених висотних рівнях атмосфери Сатурна виявлено постійну наявність аерозолю та зміни його розсіювальних властивостей. Визначено висотні рівні з найбільшими згущеннями аерозольних шарів. Найпотужніша в атмосфері планети хмарна система має два максимуми об'ємного коефіцієнта розсіювання на рівнях близько 270 і 430 мбар і проміжне згущення на рівні 1,0 бар. На ділянці 2,2 - 8,0 бар розташовується протяжний аерозольний шар з максимумом розсіювання, який визначається в діапазоні значень тиску 3,8 - 4,8 бар, в залежності від аналізованої смуги поглинання метану. Виявлені значні дисперсійні відмінності на об'єднаній залежності об'ємного коефіцієнта розсіювання аерозолю вказують на можливу зміну радіуса або природи аерозольних часток в нижніх шарах атмосфери Сатурна.

Індекс рубрикатора НБУВ: В654.22-42

Рубрики:

Сатурн

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ