Наведено основні характеристики планетних атмосфер та дифузно відбитого випромінювання. Розглянуто питання взаємодії світла з речовиною, методи визначення оптичних характеристик дифузно відбитого випромінювання та фізичних характеристик планетних атмосфер. Проаналізовано зміну стану відбитого та заломленого випромінювання. Описано теорію молекулярних спектрів, моделі смуг поглинання, вертикальну структуру та моделі фізичних характеристик планетних атмосфер. Висвітлено оптичні властивості Марса в періоди високої прозорості атмосфери, газову та аерозольну складові атмосфер Марса, Сатурна, Урана, Нептуна.

Приведены основные характеристики планетных атмосфер и дуффузно отраженного излучения. Рассмотрены вопросы взаимодействия света с веществом, методы определения оптических характеристик диффузно отраженного излучения и физических характеристик планетных атмосфер. Проанализировано изменение отраженного заломленного излучения. Описаны теория молекулярных спектров, модели полос поглощения, вертикальная структура и модели физических характеристик планетных атмосфер. Освещены оптические свойства Марса в периоды высокой прозрачности атмосферы, газовая и аэрозольная составные атмосфер Марса, Сатурна, Урана, Нептуна.

Предложена модель происхождения и динамики магнетизма планет Солнечной системы, Солнца и Галактики. Рассмотрено внутреннее строение космических объектов с учетом структуры их магнитных полей. Установлено, что уменьшение напряженности магнитного поля Земли в настоящее время связано с изменением параметров расположения твердого ядра по отношению к оси вращения, что ведет к неприливному ускорению ее вращения и влияет на изменение климата, вызывая глобальное потепление.

Запропоновано модифікацію класичного корелограмного алгоритму спектрального оцінювання стосовно задачі дослідження мерехтінь космічних радіо джерел на неоднорідностях міжпланетної плазми. Метод побудови степеневого спектра мерехтінь, який запропоновано, базується на лінійній інтерполяції ординат кореляційної функції мерехтінь і дозволяє аналізувати спектр потужності в більш широкій смузі частот за більш низької частоти дискретизації флуктуацій інтенсивності.

Виконано розрахунки, що дозволяють оцінити вплив ефектів багаторазового розсіяння на результати радарної діагностики віддалених районів протяжних випадкових середовищ (верхня іоносфера, магнітосфера, близький космос). Встановлено, що зазначені ефекти призводять до розширення діаграми розсіяння та зменшення ефективного перетину розсіяння випадкового середовища у порівнянні до відповідних величин, розрахованих у наближенні одноразового розсіяння. Показано, що нехтування такими ефектами призводить до заниження експериментальних оцінок ступеня анізотропії та інтенсивності плазмових флуктуацій, що визначаються з розв'язку зворотної задачі.

Індекс рубрикатора НБУВ: В654.042 + В654.052 + Д244.61

Рубрики:

Атмосфера < Планети та супутники >

Випромінювання, радіовипромінювання і радіозображення < Планети та супутники >

Іоносфера

Шифр НБУВ: Ж14846 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Предложен упрощенный метод определения планетоцентрических координат деталей альбедо на видимом диске сферической планеты при различных условиях ее освещенности. Метод является точным и предназначен для обработки изображений планет, полученных по наземным и околоземным телескопическим наблюдениям. Положение детали на изображении планеты определяется при помощи прямоугольных координат в поперечной ортографической проекции независимо от планетоцентрического склонения Земли. Для определения положения точек на освещенной части видимого диска планеты применена вспомогательная система координат, связанная с экватором интенсивности, что позволяет исключить влияние фазы планеты и осуществить переход к планетоцентрической системе координат. Метод проверен на изображениях Меркурия и Марса.

Уперше з рівнянь Максвела одержано рівняння, що описує інтерференційну складову розсіяного електромагнітного випромінювання для плоскопаралельного шару середовища довільних випадково розташованих і хаотично орієнтованих розсіювачів за довільного кута падіння випромінювання на середовище. Рівняння справедливе за тих же умов, що і класичне векторне рівняння переносу. Досліджено залежність інтерференційної складової розсіяного випромінювання від властивостей розсіювачів середовища (розмірів, показників заломлення), яка показує, що ця складова відбитого випромінювання більш чутлива до властивостей розсіювачів, ніж некогерентна. Цю залежність пояснено на прикладах простих моделей. Досліджено ефекти ближнього поля та встановлено їх значний вплив на характеристики розсіяного випромінювання. Запропоновано новий механізм формування опозиційних ефектів, який базується на особливостях розсіяння неоднорідних хвиль. Цей механізм здатний спричинити гілку від'ємного ступеня лінійної поляризації, яку спостережено у багатьох безатмосферних тіл Сонячної системи. З рівнянь Максвела одержано векторне рівняння переносу випромінювання та рівняння для опису слабкої локалізації у випадку щільноупакованих середовищ. Показано, що у випадку строго зворотного розсіяння щільноупакованим середовищем елементи матриці відбиття для слабкої локалізації пов'язані з елементами матриці для дифузної складової співвідношенням, подібним для розріджених середовищ. На підставі числового розв'язку рівняння переносу для середовища однакових сферичних частинок показано, що ближнє поле помітно позначається за відносної щільності упаковки частинок більше, ніж 20 %.

Зібрано, систематизовано та проаналізовано статистичні дані щодо основних фізичних характеристик екзопланет, показано збіжність і відмінність між характеристиками планет Сонячної системи та позасонячних планетних систем. Установлено деякі особливості просторового розподілу зір з планетами в околицях Сонця. Модельними розрахунками показано практичну можливість знаходження та дослідження фізичних характеристик екзопланет фотометричними методами, якнайменш для 20 % з відомих у середині 2003 р. планет. Розроблено, обгрунтовано й підтверджено модельними розрахунками практичну можливість реєстрації орбітальної фазової кривої блиску для близько розташованих екзопланет-гігантів (так званих "гарячих Юпітерів"). Запропоновано методику використання орбітальної фазової кривої блиску екзопланети для знаходження та нахилу її орбіти до картинної площини з метою уточнення істинної маси планети. Зроблено оцінку впливу відбитого планетними атмосферами випромінювання зір на спектри планет. На підставі розрахунків показано, що у видимій ділянці спектра для близькорозташованих до батьківських зір екзопланет розсіяне випромінювання у декілька разів може перевищувати власне випромінювання.

Висвітлено фізичні принципи та практичні методи поляриметричного дистанційного зондування об'єктів Сонячної системи, показано можливості їх застосування в геофізиці та планетарній астрофізиці. Увагу приділено теорії розсіяння електромагністних хвиль дисперсними середовищами на основі рівнянь Максвела. Розглянуто поляриметрію як метод дистанційного зондування. На основі дослідження теоретичних засад і принципів вимірювання поляризованого випромінювання створено унікальну прецизійну апаратуру для спостережень. Визначено оптичні та фізичні характеристики поверхонь і атмосфер багатьох тіл Сонячної системи (Землі й інших планет, супутників планет, кілець Сатурна, астероїдів, транснептунових об'єктів і комет), а також відкрито ряд нових явищ і ефектів.

Освещены физические принципы и практические методы поляриметрического дистанционного зондирования объектов Солнечной системы, показаны возможности их применения в геофизике и планетарной астрофизике. Уделено внимание теории рассеяния электромагнитных волн дисперсными средами на основе уравнений Максвелла. Рассмотрена поляриметрия как метод дистанционного зондирования. На основе исследования теоретических основ и принципов измерения поляризованного излучения создана уникальная прецизионная аппаратура для наблюдения. Определены оптические и физические характеристики атмосфер многих тел Солнечной системы (Земли и других планет, спутников планет, колец Сатурна, астероидов, транснептуновых объектов и комет), а также открыт ряд новых явлений и эффектов.

Розроблено методику діагностики азимутальної компоненти міжпланетного магнітного поля за даними антарктичної магнітної обсерваторії Восток. Зіставлення виміряних та обчислених за даною методикою середнього даних значень азимутальної компоненти дає задовільні результати.

The preparation of new Planetary exploration missions needs an adequate planning of the critical Entry, Descent and Landing (EDL) sequences. The planetary entry phase occurs at hypersonic velocities, and the aerodynamic configurations, and the thermal protections of a spacecraft have to be properly tailored. In support of the upcoming European planetary exploration missions, the European Space Agency is funding the development of a new shock-tube facility at the Instituto Superior Tecnico of Lisbonne. The characteristics of this new large facility will be described in this work.

Здійснено пошук та аналізу радіовипромінювання грозових розряд в атмосферах планет за допомогою засобів наземної радіоастрономії. Розроблено методи детектування та ідентифікації електростатичних розрядів на Сатурні (Saturn Electrostatic Discharges, SED) у записах, які зроблені радіотелескопом УТР-2 за використання широкого діапазону часових масштабів. Встановлено тонку часову структуру SED та основні характеристики радіовипромінювання блискавок в атмосфері Сатурна. Вперше проведено аналіз міри дисперсії на шляху розповсюдження сигналів SED. На базі розроблених методів, враховуючи особливості блискавок в атмосферах Венери та Уран проведено уніфікацію програм спостереження та обробки даних для пошуку дослідження радіовипромінювання грозових розрядів в атмосферах цих планет.