Індекс рубрикатора НБУВ: В652.475.5

Рубрики:

Фізична будова корони

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано нову модель магнітосфери нейтронної зірки з акреційним диском для випадку, коли магнітна вісь зірки не збігається з віссю обертання. Розраховано форму диска, зроблено кількісні оцінки магнітного поля та його градієнта в короні. З використанням одержаних оцінок як вихідних даних розраховано модель перез'єднуючого струмового шару, оцінено потужність енерговиділення таких шарів у короні. Магнітне пересполучення вносить суттєвий вклад в нагрівання корони акреційного диска, що дозволяє пояснити спостережуване рентгенівське випромінювання нейтронних зірок.

Показано, що дані швидкостей дрейфу радіосплесків III типу та швидкостей компонентів ялинкової структури сплесків II типу (НВ-сплесків) не суперечать уявленням про вільний розліт пучка електронів у сонячній короні в разі урахування кулонівського розсіяння електронів з малими швидкостями. Результати кінетичної теорії дозволяють визначити характерну середню швидкість дрейфу, суттєво залежній від висоти виникнення пучка і, таким чином, від густини плазми в місці його виникнення. Цим, у значній мірі, і може бути обумовлена різниця швидкостей пучків, що породжені хромосферними спалахами, та пучків, що виникають на фронтах ударних хвиль в короні.

Розглянуто задачу про застосування гідродинамічного наближення Паркера до стаціонарного потоку плазми, який розширюється у вакуум із Сонця. Записано систему з чотирьох рівнянь неперервності, руху іонів, локальної рівноваги електронів і квазінейтральності стаціонарного сферично-симетричного потоку плазми за умов однорідних температур компонентів з урахуванням електричних і гравітаційних полів. Одержано вирази для залежності швидкості та концентрації електронів від відстані до центра джерела плазми. Оцінено електричний заряд Сонця. Одержані результати застосовуються до сонячного вітру.

Розглянуто стаціонарну модель спікули з урахуванням реальних граничних умов на бічній поверхні. Знайдено залежності від висоти викиду його основних параметрів: вертикальної й азимутальної швидкостей, магнітного поля, густини. Оцінено тривалість життя спікули.

Запропоновано модель викидів корональних мас (ВКМ) Сонця у формі магнітно-вихрової структури. Модель дозволила пояснити ефекти розширення ВКМ, їх стійкість і можливість руху не по нормалі до поверхні Сонця, які не знаходили пояснення у межах раніше запропонованих моделей. Розрахунки показали добре узгодження моделі з даними спостережень ВКМ.

Рассеяние радиоволн на неоднородностях электронной плотности короны неизбежно сопровождается возникновением флуктуаций интенсивности рассеянного сигнала. Согласно выводам теории вероятности распределение интенсивности рассеянного сигнала описывается экспоненциальным законом. Эмпирическое распределение интенсивности большинства шумовых бурь также удовлетворительно описывается экспоненциальным законом. Перечисленные факты свидетельствуют в пользу гипотезы образования всплескового компонента шумовых бурь в результате рассеяния радиоизлучения точечного источника квазипостоянного уровня на неоднородностях короны.

У роботі в рамках квазілінійної теорії продовжено розвиток газодинамічного опису розповсюдження пучків електронів, який грунтується на малості часу квазілінійної релаксації у порівнянні з часом розльоту електронів у плазмі. Чисельним розв'язком кінетичних рівнянь слабкої турбулентності підтверджені основні положення газодинамічного опису, а також, що електрони пучка розповсюджуються в плазмі у вигляді пучково-плазмового утворення. Показано, що воно формується і при розльоті хмари максвелівських електронів, а у випадку одночасної інжекції двох пучків електрони розповсюджуються як два пучково-плазмові утворення, що взаємодіють. Розглянуто плазмове випромінювання цих утворень у зв'язку з інтерпретацією спостережуваного мікрохвильового випромінювання пучків електронів, що розповсюджуються в нижній короні.

Рассмотрена генерация низкочастотных возмущений магнитного поля корональних петель при распространении в них пучков протонов и электронов малой плотности. Проанализировано два механизма генерации низкочастотных возмущений магнитного поля. Первый механизм связан с продольным током, который создают пучки заряженных частиц, двигающиеся в петле. Показано, что такой механизм генерации альвеновских волн может приводить к развитию низкочастотных возмущений даже при очень малых токах, что может способствовать пересоединению магнитных полей и развитию вспышки. Второй механизм не связан с токами, протекающими в корональной петле. Показано, что в этом случае пучки протонов вызывают неустойчивость при значительно меньших значениях плотностей пучка. Найдены инкременты и критерии развития неустойчивостей. В результате развития этих неустойчивостей могут генерироваться возмущения не только альвеновского, но и кинетического альвеновского типа.

Сферами впливу сонячної погоди на Землю є супутникові та орбітальні станції, космонавтика, телекомунікації й навігація, авіація, наземні системи, електроніка та транспорт, клімат, біосфера. Саме тому з розвитком новітніх технологій, космонавтики, систем зв'язку, телекомунікаційних та кабельних мереж, з будовою нафтопроводів, газопроводів, трубопроводів, з видобуванням корисних копалин у світі почали приділяти велику увагу дослідженням сонячної активності. Вкрай актуальною задачею сьогодення є задача аналізу та прогнозування процесів сонячної активності на основі даних, одержаних з сонячних супутників (SOHO, STEREO тощо). Основна проблема цієї задачі - відновлення істинних законів динаміки сонячної активності. Розглянуто методику Пірсона для знаходження законів розподілу випадкових величин. Знайдено закони розподілу основних характеристик корональних викидів маси: тривалості події, проміжку часу між початками подій та максимальної площі діммінгу, а також представлено результати експериментальних досліджень.

Індекс рубрикатора НБУВ: В652.475.52

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ