Індекс рубрикатора НБУВ: В652.475

Рубрики:

Сонячна корона

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В652.475.5

Рубрики:

Фізична будова корони

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано нову модель магнітосфери нейтронної зірки з акреційним диском для випадку, коли магнітна вісь зірки не збігається з віссю обертання. Розраховано форму диска, зроблено кількісні оцінки магнітного поля та його градієнта в короні. З використанням одержаних оцінок як вихідних даних розраховано модель перез'єднуючого струмового шару, оцінено потужність енерговиділення таких шарів у короні. Магнітне пересполучення вносить суттєвий вклад в нагрівання корони акреційного диска, що дозволяє пояснити спостережуване рентгенівське випромінювання нейтронних зірок.

Показано, що дані швидкостей дрейфу радіосплесків III типу та швидкостей компонентів ялинкової структури сплесків II типу (НВ-сплесків) не суперечать уявленням про вільний розліт пучка електронів у сонячній короні в разі урахування кулонівського розсіяння електронів з малими швидкостями. Результати кінетичної теорії дозволяють визначити характерну середню швидкість дрейфу, суттєво залежній від висоти виникнення пучка і, таким чином, від густини плазми в місці його виникнення. Цим, у значній мірі, і може бути обумовлена різниця швидкостей пучків, що породжені хромосферними спалахами, та пучків, що виникають на фронтах ударних хвиль в короні.

У наближенні "холодної" фонової плазми розглянуто збудження анізотропними електронами електромагнітних та електростатичних хвиль. Показано, що в коронах Сонця і зірок найефективніше збуджуються свисти. Результати роботи можна використати для діагностики спалахової плазми.

Розглянуто задачу про застосування гідродинамічного наближення Паркера до стаціонарного потоку плазми, який розширюється у вакуум із Сонця. Записано систему з чотирьох рівнянь неперервності, руху іонів, локальної рівноваги електронів і квазінейтральності стаціонарного сферично-симетричного потоку плазми за умов однорідних температур компонентів з урахуванням електричних і гравітаційних полів. Одержано вирази для залежності швидкості та концентрації електронів від відстані до центра джерела плазми. Оцінено електричний заряд Сонця. Одержані результати застосовуються до сонячного вітру.

Розглянуто стаціонарну модель спікули з урахуванням реальних граничних умов на бічній поверхні. Знайдено залежності від висоти викиду його основних параметрів: вертикальної й азимутальної швидкостей, магнітного поля, густини. Оцінено тривалість життя спікули.

Запропоновано модель викидів корональних мас (ВКМ) Сонця у формі магнітно-вихрової структури. Модель дозволила пояснити ефекти розширення ВКМ, їх стійкість і можливість руху не по нормалі до поверхні Сонця, які не знаходили пояснення у межах раніше запропонованих моделей. Розрахунки показали добре узгодження моделі з даними спостережень ВКМ.

Індекс рубрикатора НБУВ: В652.53 + В652.475.2 + В652.465

Рубрики:

Обертання

Шифр НБУВ: Ж14846 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассеяние радиоволн на неоднородностях электронной плотности короны неизбежно сопровождается возникновением флуктуаций интенсивности рассеянного сигнала. Согласно выводам теории вероятности распределение интенсивности рассеянного сигнала описывается экспоненциальным законом. Эмпирическое распределение интенсивности большинства шумовых бурь также удовлетворительно описывается экспоненциальным законом. Перечисленные факты свидетельствуют в пользу гипотезы образования всплескового компонента шумовых бурь в результате рассеяния радиоизлучения точечного источника квазипостоянного уровня на неоднородностях короны.

Рассмотрена проблема теоретического моделирования наблюдаемых в солнечной короне и межпланетном пространстве корональных выбросов массы (КВМ). Эти явления, наряду с солнечными вспышками, играют определяющую роль в формировании гелиосферы и космической погоды, поэтому исследования природы КВМ весьма актуальны. Показано, что имеющиеся сегодня теоретические модели петельных выбросов массы основаны на неверных представлениях о структуре магнитных жгутов на Солнце и нуждаются в пересмотре. Проанализирована динамика скрученной магнитной петли в квазипродольном внешнем магнитном поле. Показано, что даже при относительно небольшой скрученности магнитного поля такая петля может быть выброшена на высоту до 100 000 км. Теоретически рассчитанный режим движения петли хорошо соответствует динамике одного из наблюдавшихся на TRACE финитных выбросов.

Досліджено структуру і форму сонячної корони під час повного сонячного затемнення 29 березня 2006 р. Тип корони був проміжним передмінімальним. У ній виділялись північна та південна полярні променеві системи над полярними корональними дірами і 6 променів-стримерів різної яскравості на середніх і низьких геліоширотах. Для всіх структурних деталей корони знайдено відповідні активні утворення на фотосферно-хромосферному рівні на лімбі або поблизу нього. Індекс фотометричної стиснутості сонячної корони становить 0,17.

У роботі в рамках квазілінійної теорії продовжено розвиток газодинамічного опису розповсюдження пучків електронів, який грунтується на малості часу квазілінійної релаксації у порівнянні з часом розльоту електронів у плазмі. Чисельним розв'язком кінетичних рівнянь слабкої турбулентності підтверджені основні положення газодинамічного опису, а також, що електрони пучка розповсюджуються в плазмі у вигляді пучково-плазмового утворення. Показано, що воно формується і при розльоті хмари максвелівських електронів, а у випадку одночасної інжекції двох пучків електрони розповсюджуються як два пучково-плазмові утворення, що взаємодіють. Розглянуто плазмове випромінювання цих утворень у зв'язку з інтерпретацією спостережуваного мікрохвильового випромінювання пучків електронів, що розповсюджуються в нижній короні.

Рассмотрена генерация низкочастотных возмущений магнитного поля корональних петель при распространении в них пучков протонов и электронов малой плотности. Проанализировано два механизма генерации низкочастотных возмущений магнитного поля. Первый механизм связан с продольным током, который создают пучки заряженных частиц, двигающиеся в петле. Показано, что такой механизм генерации альвеновских волн может приводить к развитию низкочастотных возмущений даже при очень малых токах, что может способствовать пересоединению магнитных полей и развитию вспышки. Второй механизм не связан с токами, протекающими в корональной петле. Показано, что в этом случае пучки протонов вызывают неустойчивость при значительно меньших значениях плотностей пучка. Найдены инкременты и критерии развития неустойчивостей. В результате развития этих неустойчивостей могут генерироваться возмущения не только альвеновского, но и кинетического альвеновского типа.

Произведен расчет магнитного поля в солнечной короне во время полного солнечного затмения 1 августа 2008 г. с использованием модели потенциальное поле - поверхность источника в классическом и радиальном приближениях. Кратко изложены потенциальная модель расчета магнитного поля в короне на основании разложения поля в ряд по сферическим функциям и методика визуализации силовых линий магнитного поля. Для нахождения гармонических коэффициентов использованы наблюдения фотосферных магнитных полей в Солнечной обсерватории имени Джона Вилкокса. Построены карты коронального магнитного поля на поверхности источника солнечного ветра и конфигурации силовых линий магнитного поля в короне. Полученные результаты сравниваются с наблюдаемой во время затмения структурой короны.

Приведены результаты первых наблюдений солнечных U- и J-всплесков на радиотелескопе УТР-2 в декаметровом диапазоне длин волн в 2003 - 2004 гг. За указанный период было зарегистрировано более 50 J-всплесков и только 7 U-всплесков. Это первый случай наземного наблюдения U-всплесков с частотами поворота в диапазоне между 10 и 25 МГц. Обнаружена гармоническая структура J-всплесков в виде Jb - J пар, аналогичных парам всплесков IIIb - III типа. Среднее отношение частот гармоник оказалось равным 1,8. Зарегистрирована группа J-всплесков с необычной скоростью дрейфа частот поворота (TFD) - 2 кГц/с, что соответствует скорости подъема корональной арки около 60 км/с. Арки с такой скоростью подъема были обнаружены также коронографом SOHO/LASCO в видимом свете. Приведены динамические спектры необычных U- и J-всплесков. По динамическому спектру U-всплеска с хорошо развитыми восходящей и нисходящей ветвями построена упрощенная модель корональной арки в виде полуокружности. На основании этой модели найдены линейная скорость перемещения источника вдоль магнитной арки, высота точки поворота в короне, геометрические размеры арки.

Досліджено форму і структуру сонячної корони під час повного сонячного затемнення 1 серпня 2008 р. Корона 1 серпня 2008 р. є короною білямінімального типу, в якій виділяються добре розвинуті північна та південна полярні променеві системи над полярними корональними дірами і кілька променів-стримерів різної яскравості на середніх і низьких геліоширотах. Індекс фотометричної стиснутості сонячної корони становить 0,21.

Індекс рубрикатора НБУВ: В652.475

Рубрики:

Сонячна корона

Шифр НБУВ: Ж15835 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Исследовано распространение электромагнитных волн в плазме солнечной короны от точки генерации к наблюдателю на основании общепринятой плазменной теории генерации всплесков III типа. Рассмотрено возрастание групповой скорости электромагнитных волн при изменении плотности плазмы по мере удаления от Солнца. Получено аналитическое выражение для групповой скорости волны как функции координаты точки генерации и расстояния от точки генерации. На его основании получено групповое запаздывание для двух моделей короны. Благодаря учету пространственного размера пучка электронов получен профиль электромагнитного излучения. Рассмотрен пучок электронов, имеющий тонкую структуру. Показано, что профиль излучения от такого пучка похож на наблюдаемый профиль всплесков III типа с тонкой структурой. Рассмотрен также сферический пучок с монотонно увеличивающимся радиусом, получены динамический спектр и длительность всплесков III типа в широкой полосе частот.

Собраны значения индекса геометрического сжатия Н (по Никольскому) солнечной короны для 77 полных солнечных затмений 1860 - 2010 гг. Исследована зависимость индекса Н от числа Вольфа и от фазы солнечной активности. Получено, что значения индекса Н заключены в пределах 0,90 - 2,50 и антикоррелируют с солнечной активностью: максимальные значения наблюдаются в минимуме солнечной активности, а минимальные - в максимуме. Также исследована взаимосвязь индекса Н с индексом фотометрического сжатия солнечной короны a + b по Людендорфу и с протяженностью полярных лучевых систем вдоль лимба.