Подано короткий огляд спостережень хромосферних спікул на лімбі та дрібних вузликів на диску Сонця. Проаналізовано динамічні характеристики спікул; особливу увагу приділено питанню реальності руху речовини вздовж спікульної осі. Зроблено висновок, що спікули та вузлики є проявами одного й того ж сонячного утворення, що спостерігається на лімбі як спікула. Зроблено припущення, що видима вертикальна швидкість за лімбом неадекватно зображує рух речовини у поздовжньому перерізі спікули. Напевне, швидкість поздовжнього руху речовини у середній частині спікули, де звичайно визначаються променеві швидкості, може бути істотно нижчою, ніж швидкість руху речовини на вершині спікульного викиду, де визначаються видимі вертикальні швидкості.

Індекс рубрикатора НБУВ: В652.473.2

Рубрики:

Спалахи на Сонці. Вибухи на Сонці

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В652.473.2

Рубрики:

Спалахи на Сонці. Вибухи на Сонці

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В652.473

Рубрики:

Хромосфера

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В652.473

Рубрики:

Хромосфера

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В652.473.2

Рубрики:

Спалахи на Сонці. Вибухи на Сонці

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В652.473.2

Рубрики:

Спалахи на Сонці. Вибухи на Сонці

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розраховано щоденні значення спалахового індексу в рентгенівському діапазоні (XFI) для періоду з 01.01.86 р до 31.05.02 р. Проаналізовано поведінку індексу XFI протягом 22-го та 23-го циклів у порівнянні зі спалаховим індексом в оптичному діапазоні (OFI) та індексом відносного числа сонячних плям. Показано, що енергія, яку випромінили рентгенівські спалахи за перші 77 місяців 22-го циклу, майже в п'ять разів перевищує аналогічний показник нинішнього циклу. У спектрах потужності спалахових індексів XFI та OFI виявлено статистично значущі максимуми, що відповідають періодам 25,5, 36,5, 73, 116, 150 діб, які, ймовірно, відповідають частотам спалахової діяльності Сонця. Запропоновано гіпотезу про імовірний вплив змінного електричного заряду Меркурія на виникнення спалахів і зроблено відповідні розрахунки.

На основі даних про міліметрове та рентгенівське випромінювання, одержаних на телескопі РТ-22 Кримської астрофізичної обсерваторії і космічних станціях GOES, BATSE та "Yohkoh", проаналізовано сонячний спалах 31 жовтня 1991 р. Наведено аргументи, які свідчать на користь нетеплової природи міліметрового випромінювання. Оцінено напруженість магнітного поля, температуру та міру емісії спалахової плазми, а також кількість прискорених електронів та їх показник спектра. Знайдено, що більша частина енергії спалаху припадає не на прискорені, а на теплові частинки. Особливості міліметрового та жорсткого рентгенівського випромінювання інтепретовано в межах моделі коронального пробкотрона з розвиненою електромагнітною турбулентністю.

Індекс рубрикатора НБУВ: В652.473.2

Рубрики:

Спалахи на Сонці. Вибухи на Сонці

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В652.473.2

Рубрики:

Спалахи на Сонці. Вибухи на Сонці

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В652.473.2

Рубрики:

Спалахи на Сонці. Вибухи на Сонці

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В652.473.2

Рубрики:

Спалахи на Сонці. Вибухи на Сонці

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В652.473

Рубрики:

Хромосфера

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Физические условия возникновения и развития неустойчивости второй гармоники электронных модифицированных бернштейновских мод в плазме петли арочной структуры исследованы на ранних стадиях вспышечного процесса в активной области. Волновые возмущения, возникающие на частоте, близкой к частоте второй гармоники электронных циклотронных волн, распространяются почти перпендикулярно к направлению магнитного поля петли. Развитие неустойчивости определяется совокупным действием эффектов, связанных с учетом парных кулоновских столкновений и наличием в токовом контуре петли слабого "субдрейсеровского" электрического поля с медленно возрастающей амплитудой. В рамках механизма вспышки Хейвартса - Приста - Раста увеличение амплитуды обусловлено увеличением интенсивности взаимодействия магнитных потоков в течение вспышечного процесса. Показано, что вторая гармоника может генерироваться на самом раннем этапе этого процесса в субфотосферных слоях токового контура петли. На фоне турбулентности, развившейся из неустойчивости первой гармоники, неустойчивость второй может возникнуть только на пределе используемых приближений. Показано, что на фоне турбулентности бернштейновских мод появление ионно-звуковой неустойчивости возможно в субфотосферных слоях петли в некотором выделенном интервале высот. В той же ситуации ленгмюровская неустойчивость может возникнуть либо одновременно с ионно-звуковой, либо раньше ее, в зависимости от того, из неустойчивости какой гармоники развилась фоновая "бернштейновская" турбулентность.

На хромосферній ділянці струмового контура петлі в аркаді перед спалахом досліджено умови появи електронних плазмових хвиль внаслідок виникнення та розвитку відповідної високочастотної ленгмюрівської нестійкості. Поява останньої зумовлена сукупною дією ефектів, пов'язаних з урахуванням парних кулонівських зіткнень у формі модельного інтеграла Батнагара - Гросса - Крука для повністю іонізованої плазми, а також наявністю в струмовому контурі великомасштабного квазістатичного електричного поля, амплітуда якого адіабатично повільно збільшується з часом. Це збільшення є наслідком посилення взаємодії магнітних потоків в межах механізму спалаху Хейвартса - Пріста - Раста. Показано, що ленгмюрівська нестійкість може виникнути тільки на ранньому етапі взаємодії потоків, коли у плазмі домінують електронно-іонні зіткнення. За умов виникнення на хромосферній ділянці контура аномального опору внаслідок появи насиченої іонно-звукової турбулентності розвиток нестійкості ленгмюрівських хвиль стає неможливим в межах стаціонарного сценарію.

Індекс рубрикатора НБУВ: В333.222 + В652.473.2

Рубрики:

Кінетика плазми

Спалахи на Сонці. Вибухи на Сонці

Шифр НБУВ: Ж14846 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено фізичні умови генерації верхньогібридних хвиль у плазмі петлі в арковій структурі перед спалахом в активній області. Вважалося, що головною причиною виникнення та розвитку нестійкості є сукупна дія ефектів, пов'язаних з урахуванням парних кулонівських зіткнень, наявністю в струмовому контурі петлі великомасштабного квазістатичного електричного поля, а також адіабатично повільним збільшенням його амплітуди. Остання збільшується зі збільшенням інтенсивності взаємодії магнітних потоків згідно з механізмом спалаху Хейвертса - Пріста - Раста. Хвильові збурення, що виникають у плазмі на верхньогібридній частоті, розповсюджуються у напрямку, майже перпендикулярному до напрямку магнітного поля петлі. Хвиля, що генерується протягом лінійної стадії розвитку нестійкості, в досліджуваній ситуації є першою гармонікою електронної моди Бернштейна, яка модифікована врахуванням зіткнень і "субдрейсерівського" електричного поля. Показано, що вона може з'являтися як на хромосферних, так і на субфотосферних ділянках струмового контура петлі, на ранній стадії взаємодії потоків, коли у плазмі домінують електронно-іонні зіткнення. На пізнішій стадії спалахового процесу, у разі появи аномального опору внаслідок розвитку нестійкості другої гармоніки, перша гармоніка є стійкою.

Исследована двухленточная солнечная вспышка 7 октября 1979 г. Согласно данным GOES импульсной фазе вспышки предшествовала фаза предварительного нагрева. На основе наблюдений фраунгоферова спектра рассчитаны полуэмпирические фотосферные модели для разных стадий развития вспышки. Результаты моделирования показали наличие в фотосфере изменяющихся со временем неоднородностей температуры, газового давления и других параметров. На стадии предварительного нагрева преобладало возмущение вещества, лежащего ниже основания невозмущенной фотосферы. Оно проявилось в виде узких охлажденных слоев, смещающихся вверх в интервале времени 0,5 мин. В импульсной фазе и в максимуме вспышки возмущению подвергались преимущественно верхние и средние фотосферные слои. Для этого периода характерно смещение вниз нижней границы широкой области пониженной температуры в верхней фотосфере. Возмущения фотосферного вещества сохранялись и спустя 25 - 30 мин после максимума вспышки. Полученные модели свидетельствуют о подавлении турбулентных движений в среде на протяжении всей вспышки.

Індекс рубрикатора НБУВ: В652.473.2

Рубрики:

Спалахи на Сонці. Вибухи на Сонці

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ