Індекс рубрикатора НБУВ: В652.422.1

Шифр НБУВ: Ж15835 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обговорено методики та результати пробних спостережень Сонця в радіодіапазоні за допомогою засобів Національного центру керування й випробувань космічних засобів НКАУ, синхронізовані з оптичними спостереженнями. Побудовано розподіли щільності джерел радіовипромінювання, погоджені з даними оптичних вимірювань. Сформульовано задачі подальшого розвитку методик спостережень і обробки даних.

За допомогою радара часткових відбиттів досліджено реакцію D-області іоносфери на спалахи рентгенівського випромінювання (XRA) і оптичні спалахи на Сонці. Встановлено, що через 15 - 25 хв після XRA відбуваються зміни параметрів частково відбитих сигналів, радіошумів та електронної концентрації з характерною тривалістю близько 15 - 30 хв. Наведено фізичне тлумачення результатів спостережень.

Індекс рубрикатора НБУВ: В652.422.4

Рубрики:

Радіовипромінювання збудженого Сонця

Шифр НБУВ: Ж15835 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В64 + В652.422.4

Рубрики:

Радіоастрономія

Радіовипромінювання збудженого Сонця

Шифр НБУВ: Ж15835 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены результаты экспериментальных и теоретических исследований радиоизлучения Солнца в декаметровом диапазоне длин волн, которые проводились на протяжении более сорока лет сначала в радиоастрономических отделах Института радиофизики и электроники АН УССР, а затем в Радиоастрономическом институте НАН Украины. Самый большой в мире радиотелескоп УТР-2 (п. Граково, РИ НАНУ) позволяет проводить наблюдения с наилучшим временным и частотным разрешением и рекордной чувствительностью. Это дало возможность получать уникальные данные при исследовании известных явлений и открыть новые. Результаты широко представлены в авторитетных мировых специализированных журналах и признаны в научном мире.

За даними спостережень потоків неперервного випромінювання Сонця в шести спектральних діапазонах (прилад ДИФОС) шляхом розв'язку інверсної задачі переносу випромінювання відтворено глобальні коливання температури в нижній фотосфері Сонця. Точність відтворення коливань за даними ДИФОС у кілька разів перевищує точність за даними SOHO. Показано, що п'ятихвилинні коливання яскравості Сонця породжені глобальними стоячими хвилями, один з вузлів яких припадає на початок області проникної конвекції.

Анализ солнечных шумовых бурь (ШБ) с помощью алгоритма разложения случайного сигнала на импульсы показал, что распределение длительности обратно пропорционально квадрату продолжительности всплесков. Ординаты распределения пропорциональны средней частоте повторения импульсов, а максимум соответствует граничной длительности импульсов 0,4 - 0,6 с. Суммарное время жизни всех коротких всплесков (КВ) ШБ приблизительно равно суммарному времени жизни всплесков любой другой длительности. Энергия КВ длительностью 0,2 - 0,4 с в пять раз меньше энергии более длинных всплесков и составляет лишь 2 - 5 % энергии всплескового компонента ШБ. Мощность всплесков увеличивается по мере увеличения их длительности от 0,2 до 1,2 с, достигает определенного значения при длительности 1,2 - 1,4 с и далее остается почти неизменной до конца изученного диапазона длительности 300 с. "Цепочки" всплесков могут представлять собой наложение КВ на один более длинный. Таким образом, измерение энергии всплесков не подтверждает распространенного мнения о том, что ШБ состоит из кратковременных всплесков I типа.

Наведено результати спостережень міжпланетного мерехтіння та радіовипромінювання Сонця на радіотелескопах УТР-2 і УРАН-2. Показано високу ефективність спостережень на декаметрових радіохвилях для вивчення сонячного вітру та з'ясування геоефективності різних типів викидів корональних мас.

Визначено фізичні параметри сонячної атмосфери за радіоданими, отриманими за 40 років щоденних спостережень на сконструйованих радіотелескопах, які є апаратною базою міжнародної станції моніторингу сонячної активності CRIM. Викладено особливості радіотелескопів і методики спостережень, що забезпечують тривалу стабільність даних і мілісекундне розділення за часом. Розвинуто новий напрямок дослідження фізичних властивостей корони за мілісекундними пульсаціями радіовипромінювання. Виміряно висоту шару, що випромінює, ефективну температуру, розміри та розташування локальних джерел радіовипромінювання. За характером мілісекундних варіацій потоку оцінено параметри плазми у джерелі радіовипромінювання. Показано, що відомі та вперше знайдені властивості радіовипромінювання можуть бути наслідком розсіювання радіохвиль на неоднорідностях сонячної корони.

Досліджено спорадничне радіовипромінювання Сонця у смузі частот 10 - 30 МГ за наявності найоптимальніших великої ефективної площі антени та високої ефективної площі антени, а також високої роздільної здатності за часом і частотою. Розроблено програмне забезпечення для обробки експериментальних даних. Уперше у декаметровом діапазоні частот реєстровано сплески II типу та виявлено їх тонку структуру у вигляді субсплесків, визначено їх параметри. Виявлено хвилеподібне коливання "хребта" сплеска II типу з "ялинковою" структурою. Виявлено тонку часову структуру сплесків III типу. Проаналізовано параметри цієї структури та показано, що вона є проявом властивостей джерела. Установлено, що прямі та зворотні "дрейфувальні пари" суттєво відрізняються за залежністю швидкості частотного дрейфу від частоти. Уперше на частотах нижче 30 МГц зареєстровано сонячні S-сплески та проведено статистичний аналіз їх параметрів. Виявлено нові властивості цих сплесків у декаметровому діапазоні.

Приведены результаты первых наблюдений солнечных U- и J-всплесков на радиотелескопе УТР-2 в декаметровом диапазоне длин волн в 2003 - 2004 гг. За указанный период было зарегистрировано более 50 J-всплесков и только 7 U-всплесков. Это первый случай наземного наблюдения U-всплесков с частотами поворота в диапазоне между 10 и 25 МГц. Обнаружена гармоническая структура J-всплесков в виде Jb - J пар, аналогичных парам всплесков IIIb - III типа. Среднее отношение частот гармоник оказалось равным 1,8. Зарегистрирована группа J-всплесков с необычной скоростью дрейфа частот поворота (TFD) - 2 кГц/с, что соответствует скорости подъема корональной арки около 60 км/с. Арки с такой скоростью подъема были обнаружены также коронографом SOHO/LASCO в видимом свете. Приведены динамические спектры необычных U- и J-всплесков. По динамическому спектру U-всплеска с хорошо развитыми восходящей и нисходящей ветвями построена упрощенная модель корональной арки в виде полуокружности. На основании этой модели найдены линейная скорость перемещения источника вдоль магнитной арки, высота точки поворота в короне, геометрические размеры арки.

Індекс рубрикатора НБУВ: В652.422.4

Рубрики:

Радіовипромінювання збудженого Сонця

Шифр НБУВ: Ж15835 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены характеристики всплеска II типа с "елочной" структурой, который наблюдался 7 июня 2011 г. в полосе частот 3 - 33 МГц как наземными радиотелескопами (УТР-2, УРАН-2), так и космическими аппаратами ("СТЕРЕО"). Впервые в декаметровом диапазоне проведен статистический анализ основных параметров субвсплесков "елочной" структуры всплеска II типа (длительности и модуля скорости частотного дрейфа) отдельно для субвсплесков с положительным и отрицательным частотным дрейфом. Впервые также в этом диапазоне выполнена оценка степени круговой поляризации тонкой структуры всплеска II типа. Обнаружена тонкая частотная структура "елочных" субвсплесков, которая по параметрам оказалась близкой к "бахроме", наблюдающейся у солнечных S-всплесков. По характерному волнообразному изменению частоты "ствола" всплеска определены параметры корональных стримеров, пересекаемых фронтом ударной волны. По данным наблюдений космических аппаратов "СТЕРЕО" и "СОХО" найдены направление и скорость распространения коронального выброса масс, ответственного за генерацию всплеска. По данным наземных радионаблюдений определена скорость источника всплеска II типа. В результате найдено возможное местоположение источника всплеска на фронте ударной волны. Установлена также степень геоэффективности данного солнечного явления.

Приведено сообщение о наблюдении декаметровых всплесков III типа, у которых скорость дрейфа меняет знак с отрицательного на положительный. Более того, у некоторых всплесков скорость дрейфа меняет знак несколько раз. Это происходит, несмотря на то, что предполагаемый источник излучения движется от Солнца и тем самым обеспечивает дрейф излучения от высоких частот к низким. Значения положительных скоростей дрейфа для отдельных всплесков изменяются от 0,44 до 12 МГц/с. В то же самое время значения отрицательных скоростей частотного дрейфа у этих всплесков находятся в стандартных пределах. Обсуждена возможная интерпретация таких всплесков на основе плазменного механизма излучения. Она заключается в том, что в некотором частотном диапазоне групповая скорость электромагнитных волн, генерируемых быстрыми электронами, меньше скорости этих электронов, и таким образом излучение от источника всплеска на меньшей частоте регистрируется раньше излучения на большей частоте.

Наведено результати досліджень на декаметрових радіотелескопах УРАН-2 та УРАН-3 сонячного затемнення 1 серпня 2008 р. Спостереження виконано за допомогою методу проходження джерела через нерухому діаграму спрямованості антени. Зареєстровано зменшення інтегрального потоку радіовипромінювання спокійного Сонця, що відповідає модельним розрахункам у декаметровому діапазоні хвиль.

Проанализированы параметры Стокса для декаметрового радиоизлучения, распространяющегося в околосолнечной плазме и солнечной короне. Показано, что при приеме декаметрового радиоизлучения Солнца на пространственно разнесенных антеннах может наблюдаться круговая поляризация, обусловленная декорреляцией флуктуаций фаз нормальных волн в присутствии продольного магнитного поля. Оценены искажения принимаемой поляризации вследствие усредняющего действия апертуры приемной антенны при больших размерах приемных антенн. Предложено объяснение эллиптической поляризации солнечных всплесков, которая возникает вследствие трансформации поляризованной по кругу компоненты радиоизлучения в линейно поляризованную компоненту при наличии в околосолнечной плазме и солнечной короне анизотропных флуктуаций поперечного магнитного поля.

Описаны аппаратура и методика наблюдений динамических спектров радиоизлучения Солнца на станции KRIM (Научно-исследовательский институт Крымская астрофизическая обсерватория), входящей в Мировую сеть e-CALLISTO. Описаны параметры антенны, изготовленной в Лаборатории радиоастрономии НИИ КрАО, а также разработанный на станции KRIM способ исключения аппаратных искажений.

Досліджено властивості електромагнітного випромінювання, розсіяного випадковими дисперсними середовищами, що складаються з частинок різної морфології та різноманітного хімічного складу. Це дослідження грунтується на результатах чисельного моделювання з використанням чисельно точних методів теорії переносу випромінювання і чисельно точних прямих розв'язків макроскопічних рівнянь Максвелла. Результати чисельного моделювання використовуються для інтерпретації ряду спостережень атмосфер і поверхонь тіл Сонячної системи. У скалярному випадку запропоновано новий чисельно точний ефективний метод визначення поля випромінювання всередині плоскопаралельних багатошарових середовищ. З використанням цього методу та розробленого комплексу обчислювальних програм проведено аналіз вимірювань освітленості в атмосфері Венери, виконаних на автоматичних міжпланетних станціях "Венера-11, -13 та -14". Показано, що зареєстровані в результаті телевізійного експерименту зміни освітленості на поверхні Венери можна пояснити значними швидкими змінами оптичної товщини тільки хмарного шару Венери, для яких одержано відповідні кількісні оцінки. На прикладі хмарного шару Юпітера одержано кількісні дані, які вказують на сильний вплив форми частинок на оцінки їх показника заломлення, розміру та структури хмарного шару, знайдені за допомогою інтерпретації даних поляриметричних і фотометричних спостережень. Одержано кількісні оцінки залежностей характеристик когерентного зворотного розсіяння від форми, розміру, показника заломлення частинок, що містяться в розріджених випадкових середовищах. Показано, що ефект когерентного зворотного розсіяння реголітними поверхневими шарами, що містять субмікронні частинки, може бути однією з причин фотометричних опозиційних ефектів, які спостерігаються для деяких яскравих безатмосферних тіл Сонячної системи.

Рассмотрены особенности спорадического декаметрового солнечного радиоизлучения, связанного с несколькими активными областями, по данным наблюдений 1 августа 2011 г. на радиотелескопе УТР-2. Проведен анализ характеристик всплесков IV типа, файбер-всплесков, а также предшествующих и последующих за ними всплесков III типа. Установлена однотипность происхождения файбер-всплесков и всплесков III типа. По значению скорости частотного дрейфа они распределены по статистически независимым группам. Проведено отождествление каждой группы всплесков и всплесков IV типа с излучением из конкретной области активности. Получены оценка параметров плазмы в этих областях и их вариации в период генерации всплесков IV типа.