Дається виведення рiвнянь поправок до стандартних координат для урахування змiн сферичних екваторiальних координат небесних об'єктiв i головної точки знiмка (точки дотику до небесної сфери площини, паралельної площинi фотопластинки) на основi формули повного диференцiала функцiї багатьох змiнних. Шляхом числового моделювания ряду моделей знiмка оцiнюється врахування впливу iнструментальних i сферичних поправок на точнiсть визначення координат дослiджуваних об'єктiв запропонованим методом i за формулами iнших авторiв. Обговорюється метод редукцiї ширококутових астрофотографiй, оснований на уточненнi сферичних екваторiальних координат головної точки знiмка за редукцiйними рiвняннями виду неповного квадратичного полiнома, i коефiцiєнта радiальної кубiчної дисторсiї та координат центра її симетрiї на знiмку за редукцiйними формулами, що визначають параметри кубiчної дисторсiї. Розв'язування проводяться шляхом послiдовних наближень при великiй кiлькостi опорних та дослiджуваних зiрок, координати яких вважаються вiдомими за даними будь-якого каталога.

При конструюванні апертур астрономічних зображуючих систем прийому з високим просторовим розділенням в умовах фазової нестабільності реєстрації використовують безнадлишкові апертури. Для аналітичного опису безнадлишкових апертур, їх вивчення та конструювання з урахуванням особливостей їх використання в системах приймання астрономічних зображень з високим просторовим розділенням в умовах фазової нестабільності реєстрації введено набір абстрактних множин, що породженi множиною елементів безнадлишкового кластера. Розроблено високоадаптивні алгоритми синтезу та фільтрації безнадлишкового кластера. Показано, що безнадлишкові апертурні структури належать до фрактальних кластерів. Використано фрактальний підхід для визначення геометричних властивостей апертурного кластера. Вивчена залежність фрактального виміру апертурних кластерів від конфігурації обіймаючої апертури. Одержані результати можуть бути використані при проектуванні систем отримання зображень астрономічних об'єктів з високим просторовим розділенням в умовах фазової нестабільності реєстрації.

Приведені основні співвідношення, що використовуються для обробки поляриметричних спостережень з одноканальним фотометром-поляриметром, приведений короткий опис приладу.

Наведено набір кількісних моделей, який дозволяє за характеристиками об'єктів та фонів аерокосмічного моніторингу визначити параметри оптимального в розумінні максимізації колірної відмінності на синтезованому зображенні) регулювання оптичного приладу синтезу. Викладено результати комп'ютерного моделювання процесу колірного синтезування комплектів зональних аерокосмічних знімків для ряду типових об'єктів та фонів аерокосмічного моніторингу.

Розглянуто деякі особливості застосування ПЗЗ-приймачів для астрофізичних спостережень Місяця, Сонця та планет. Описано новий фотополяриметр на основі ПЗЗ-камери, створений в Астрономічній обсерваторії Харківського національного університету, а також програмний комплекс IRIS, призначений для автоматизації спостережень і первинної обробки цифрових зображень. Пробні спостереження показали точність вимірювання поляризації точкових джерел 0,15 %.

На базі лабораторного макета відпрацьовано принципи апаратно-програмного комплексу керування, збору і обробки даних фур'є-спектрометра, призначеного для бортових експериментів з урахуванням вимог надійності, швидкодії, енергоспоживання. Обгрунтовано переваги IBM-сумісного спеціалізованого PC перед цифровим сигнальним процесором як ядром системи. Описано реалізований інтерфейс системи обробки даних і керування приладом, за допомогою якого конкретизовано вимоги до програмного забезпечення та ресурсів PC. Наведено результати тестових вимірів основних характеристик макета фур'є-спектрометра.

Індекс рубрикатора НБУВ: В631.5

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В631

Рубрики:

Практична астрофізика

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В631.4с0

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В631.4

Рубрики:

Астроспектроскопія

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За формулою , де R - середня віддаль між космічними утвореннями (зірками, галактиками тощо), - розмірність швидкості світла, Т - період неоднорідної гравітаційної хвилі (НГХ), розраховані періоди НГХ, що ініціюють циклічність (періодичність) тектонічного процесу. Показано, що НГХ, утворені розсіянням гравітаційних хвиль на найближчих до Сонця зірках, відповідають за 11-річну періодичність активності Сонця. НГХ, утворені розсіянням на найближчих галактиках, ініціюють тектонічний процес з періодичністю десь 1,24 млн років (галактичний цикл), на групах галактик - з періодичністю близько 15 млн років (цикли Штілле), на скупченнях (надскупченнях) галактик (на комірчастій структурі всесвіту) - з періодичністю біля 400 млн років (цикли Вільсона). Всі чотири цикли мають гравітаційно-хвильову природу, три з них (галактичний, метагалактичний - Штілле та всесвітній - Вільсона) є базовими для довгоперіодичної тектонічної циклічності в розвитку геосфер Землі. Обгрунтовано можливість уточнення часового положення початку тектонічного циклу засобами сейсморозвідки, а також розглянуто питання синхронізуючого впливу гравітаційно-хвильових сил на внутрішньоземний тектонічний процес.

С помощью формулы , где R - среднее расстояние между космическими образованиями (звездами, галактиками), - размерность скорости света; Т - период неоднородной гравитационной волны (НГВ), рассчитаны периоды НГВ, которые инициируют цикличность (периодичность) тектонического процесса. Показано, что НГВ, образованные рассеянием гравитационных волн на ближайших к Солнцу звездах, отвечают за 11-летнюю периодичность в активности Солнца. НГВ, образованные рассеянием на ближайших галактиках, инициируют тектонический процесс с периодичностью около 1,24 млн лет (галактический цикл), на группах галактик - с периодичностью около 15 млн лет (циклы Штилле), на скоплениях (сверхскоплениях) галактик (на ячеистой структуре вселенной) - с периодичностью около 400 млн лет (циклы Вильсона). Все четыре цикла имеют гравитационно-волновую природу, три из них (галактический, метагалактический - Штилле и вселенский - Вильсона) являются базовыми для долгопериодичной тектонической цикличности в развитии геосфер Земли. Обоснована возможность уточнения временного положения начала тектонического цикла средствами сейсморазведки, а также рассмотрен вопрос синхронизирующего влияния гравитационно-волновых сил на внутриземной тектонический процесс.

With the help of the formula , where R - average distance between space formations (stars, galaxies, etc), |c| - dimensionality of the light speed, T-period of the heterogeneous wave (HW), the terms of HW were calculated, which originated repetition (periodicity) of the tectonic process. It is showed that HW, which was formed by dispersion on the nearest galaxies, originates tectonic process with periodicity approach 1,24 Ma (galaxy cycle), on the groups of galaxies - with periodicity ?15 Ma (Stille cycle), on congestions (supercongestions) of galaxies (on cellular frame of the Universe) - with periodicity approach 400 Ma (Wilson cycle). All four cycles have gravitational-wave origin; three from them (galactic, metagalactic-Stille and ecumenical-Wilson) are the base for long-term tectonic repetition in the development of the Earth geospheres. Also it is based the possibility of time position refinement of the tectonic process beginning by the means of seismic survey, and also it is esteemed the problem of gravitation-wave forces clocking influencing on Earth interior tectonic process.

Розглянуто питання розвитку досліджень з астрометрії в історичному аспекті. Описано методи визначення координат небесних об'єктів за спостереженнями на меридіанних та космічних телескопах, астрографах, інтерферометрах, а також методи визначення відстаней до планет і штучних супутників Землі за допомогою радіо- та світлолокаційних приладів спостережень. Викладено концептуальні основи побудови координатних систем у космічному просторі, висвітлено питання їх реалізації за результатами наземних і космічних спостережень. Проаналізовано методи визначення координат наземних пунктів, проблему дослідження обертання Землі та руху полюсів за астрономічними та радіотехнічними вимірюваннями. Наведено відомості про системи відліку і використовувані шкали часу, сучасні теорії руху планет, а також систему астрономічних сталих.

Рассмотрены вопросы развития исследований по астрометрии в историческом аспекте. Описаны методы определения координат небесных объектов по наблюдениям на меридианных и космических телескопах, астрографах, интерферометрах, а также методы определения расстояний к планетам и искусственным спутникам Земли с помощью радио- и светолокационных приборов наблюдений. Изложены концептуальные основы построения координатных систем в космическом пространстве, освещены вопросы их реализации по результатам наземных и космических наблюдений. Проанализированы методы определения координат наземных пунктов, проблема исследования вращения Земли и движения полюсов по астрономическим и радиотехническим измерениям. Приведены данные о системах отсчёта и используемых шкалах времени, современных теориях движения планет, а также системе астрономических устойчивостей.

Розроблено нейромережний підхід до задачі аналізу даних зоряної камери. Запропоновано два методи кодування вхідної інформації, що базуються на використанні полярних координат і гістограми відстаней. Для підвищення ефективності розв'язання задачі запропоновано метод навчання нейронної мережі. Він базується на використанні нечітких еліпсоїдів.

Індекс рубрикатора НБУВ: В631

Рубрики:

Практична астрофізика

Шифр НБУВ: Ж72292 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано новий підхід до спільної обробки космічних зображень, який теоретично базується на концепції злиття даних і дозволяє підвищити розрізнення багатоспектральних зображень за наявності панхроматичного зображення більш високого просторового розрізнення.

Запропоновано критерії для вибору матричного ІЧ-давача зображення астрономічного призначення. Показано, що для одержання еквівалентної потужності шуму для одного елемента зображення потрібно враховувати середню тривалість життя фотогенерованого носія заряду.

Індекс рубрикатора НБУВ: В631.3в641.8

Шифр НБУВ: Ж15835 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено перші результати спостережень, проведених з фотометра ДИФОС на космічній станції КОРОНАС-Ф.

В огляді наведено найхарактерніші особливості ступеня та положення площини поляризації світла тіл Сонячної системи залежно від кута фази та довжини хвилі, а також показано важливість таких досліджень під час вивчення фізичних властивостей цих тіл.

Описано комплексні спостереження в межах місії КОРОНАС-Ф, націленої на вивчення активних явищ у сонячній короні. Наведено основні риси таких експериментів: спектроскопія XUV-зображень з високим часовим і просторовим розділенням; спектроскопічні вимірювання в рентгенівському діапазоні; спектрофотометричні дослідження в рентгенівському та гамма-діапазоні; дослідження сонячних космічних променів. Обговорено та проаналізовано деякі нові спостережені дані про структуру та динаміку спалахів і про нестаціонарні явища на Сонці.