Індекс рубрикатора НБУВ: В343.6

Рубрики:

Розсіяння світла

Шифр НБУВ: Ж68850/фіз. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В343.6

Рубрики:

Розсіяння світла

Шифр НБУВ: Ж26988 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано сучасний стан інструментально-методичних засобів контролю водно-дисперсних середовищ, розглянуто їх метрологічні характеристики. На основі асимптотичної теорії переносу випромінювання удосконалено існуючі та розроблено нові математичні моделі трансформації випромінювання водно-дисперсними об'єктами. Запропоновано математичні моделі перетворення випромінювання за умов приповерхневого, перехідного, глибинного, придонного режимів. Здійснено синтез математичних моделей оптичних первинних перетворювачів для автоматизованого контролю дисперсних середовищ. Наведено результати експериментальних досліджень природних і модельних водно-дисперсних середовищ та запропоновано новий метод контролю дисперсності.

Проанализировано современное состояние инструментально-методических средств контроля водно-дисперсных сред, рассмотрены их метрологические характеристики. На основе асимптотической теории переноса излучения усовершенствованы существующие и разработаны новые математические модели трансформации излучения водно-диссперсными объектами. Предложены математические модели преобразования излучения в условиях приповерхностного, переходного, глубинного, придонного режимов. Осуществлен синтез математических моделей оптических первичных преобразователей для автоматизированного контроля диссперсных сред. Приведены результаты экспериментальных исследований природных и модельных водно-диссперсных сред и предложен новый метод контроля диссперсности.

Висвітлено сучасні напрями застосування лазерів в оптиці розсіюючих середовищ. Розглянуто методи лазерної поляриметрії (локально-поляризаційні, стокс-поляриметричні, поляризаційно-інтерференційні, голографічні) статистичних параметрів поля розсіяного когерентного випромінювання. Увагу приділено створенню єдиного комплексу систем лазерної поляриметрії структури розсіюючих поверхонь, шарів і фазово-неоднорідних об'єктних сцен.

Освещены современные направления применения лазеров в оптике рассеивающих сред. Рассмотрены методы лазерной поляриметрии (локально-поляризационные, стокс-поляриметрические, поляризационно-интерференционные, голографические) статистических параметров поля рассеянного когерентного излучения. Уделено внимание созданию единого комплекса систем лазерной поляриметрии структуры рассеивающих поверхностей, слоев и фазово-неоднородных объектных сцен.

Індекс рубрикатора НБУВ: В343.6

Рубрики:

Розсіяння світла

Шифр НБУВ: Ж26988 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В343.6 + В371.35

Рубрики:

Розсіяння світла

Плазмові коливання

Шифр НБУВ: Ж26988 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто розповсюдження плоскої хвилі в локально-однорідному й ізотропному турбулентному середовищі у випадку, коли флуктуації оптичного показника заломлення визначаються флуктуаціями температури й солоності. Для розрахунку статистичних характеристик хвилі використано метод плавних збурень. Стисло наведено основні положення вказаного методу, зроблено оцінки та одержано наближені вирази для статистичних характеристик у випадку атмосферної турбулентності, розглянуто характеристики світлової хвилі, що розповсюджується в турбулентному водному середовищі, коли флуктуації показника заломлення визначені флуктуаціями однієї скалярної компоненти. Використано модель спектра флуктуацій оптичного показника заломлення, одержану раніше і яка базується на моделі Корсина - Пао. Наявність двох скалярних компонент призводить до аномальної поведінки спектра флуктуацій показника заломлення в області малих масштабів, зокрема, появі локальних екстремумів залежно від вкладів флуктуації скалярних компонент (температури і солоності) у флуктуації показника заломлення. Показано, що ці аномалії впливають на поведінку таких статистичних характеристик, як кореляційна функція флуктуацій амплітуди і структурна функція фази. Це призводить до зміни ширини кореляційної функції, зсуву локальних максимумів структурної функції фази та ін.

Показано, що процес поширення оптичного випромінювання в різних поглинальних і диспергуючих середовищах можна описати у межах фрактальної геометрії. На основі використання дробового хвильового рівняння проведено детальні розрахунки інтенсивності випромінювання, що пройшло крізь середовище.

Використано модель розсіяння, в якій багатошарове середовище представлено набором певної кількості меж поділу. Числово розраховано характеристики векторних полів після проходження кожної межі для середовищ із різними показниками заломлення. Розрахунки порівняно з експериментально виміряними залежностями, одержано хороше узгодження.

Викладено новий підхід до проблеми полуторного молекулярного розсіяння світла в однокомпонентних рідинах і наведено огляд основних результатів. Інтенсивність розсіяння виражається через третій термодинамічний момент флуктуацій густини. Аналіз її відносної величини та температурної залежності за допомогою моделі Ван-дер-Ваальса вказує на можливість експериментальної реєстрації полуторного розсіяння (ПР). Показано, що врахування ефектів ПР у загальній картині розсіяння дозволяє єдиним чином пояснити відомі особливості температурної поведінки коефіцієнта деполяризації в околі критичної точки.

Порівняно експерименти з розсіяння Мандельштама - Бріллюєна в рідині з градієнтом температури з теорією нерівноважних гідродинамічних флуктуацій, основаній на локальній рівновазі [18], і флуктуаційною гідродинамікою. Показано, що локально рівноважна теорія значно краще узгоджується з експериментом.

Наведено теоретичний опис колективних ефектів у щільно упакованих та розріджених середовищах. Визначено ефективність різних механізмів формування колективних ефектів та умови застосування моделей на підставі ефекту слабкої локалізації фотонів. У наближенні двократного розсіяння отримано формули для коефіцієнтів поглинання та послаблення світла хаотично орієнтованими кластерами сферичних частинок. Побудовано модель колективних ефектів для їх розрідженого середовища. Проведеними порівняннями модельних та експериментальних даних з розсіяння світла водяними розчинами мікросфер латексу доведено достатню відповідність між теорією та експериментом. У рамках моделі розглянуто бімодальну кутову залежність поляризації світла, розсіяного кільцями Сатурна. Проаналізовано концентрації частинок, що формують поляризацію кілець.

Розроблено математичну модель, в межах якої відносний вміст частинок різних розмірів визначається з використанням системи лінійних алгебричних рівнянь. Даними для розрахунку є виміряний розподіл за амплітудою та тривалістю електричних імпульсів, які виникають на виході фотоприймача під час перетину частинками освітленої зони. Матриця системи рівнянь визначається в результаті розробленої процедури калібрування. У загальному випадку така задача є некоректною. Для її розв'язку розроблено метод ітераційної регуляризації на базі методу регуляризації Тихонова. Проведено дослідження з метою оцінки роздільної здатності та похибки вимірювання пристрою, побудованого згідно з запропонованою моделлю. Виміряно розподіли за розмірами в культурах бактерій різних видів у фізрозчині глюкози. Зареєстровано динамічні зміни в суспензіях, що містять мікроорганізми.

Дисертація присвячена питанням розвитку оптичних методів контролю, які містять теоретичні та методологічні розробки і результати досліджень неоднорідних (світлорозсіювальних) середовищ. На їх основі здійснена апаратна і програмна реалізація інтерактивних технічних засобів контролю, які можуть знайти застосування і частина яких вже впроваджена у медичній діагностиці та екологічному контролі.

Досліджено розсіювання світла поверхнями та частинкам з ієрархічною структурою. Наведено теоретичний опис тіньового ефекту на передфрактальних статистично нерівних поверхнях з будь-якою кількістю ієрархічних рівнів структури зі скінченною величиною середньоквадратичного кута нахилу на кожному рівні. Цей підхід узагальнено для випадку ієрархічно побудованих частинок. Розроблено комплекс програм, що дає змогу розв'язувати задачі розсіювання світла передфрактальними поверхнями за методами числового моделювання. Установлено, що для таких поверхонь збільшення середньоквадратичного кута нахилу призводить до посилення тіньового ефекту. Показано, що залежність параметра шорсткості поверхні планет від альбедо взаємопов'язана з багаторазовим розсіянням. Виявлено, що оцінки параметрів шорсткості поверхонь, здійснені з використанням моделі Хапке, є заниженими. Показано, що за умов дво- або більш рівневої структури рельєфу дослідженої поверхні, оцінки, проведені на базі цієї моделі, можуть істотно відрізнятися від реальних значень. Розраховано площу постійного затінення місячної поверхні з урахуванням ієрархічності її побудови та визначено, що повна площа постійно затіненої поверхні поблизу полюсів є значно більшою, ніж для суто кратерного рельєфу. Зроблено висновок, що оцінки постійно затіненої площі місячної поверхні, здійснені з урахуванням лише кратерного рельєфу, значно занижені.

Індекс рубрикатора НБУВ: В343.6,0

Рубрики:

Розсіяння світла

Шифр НБУВ: ІВ213442 Пошук видання у каталогах НБУВ 

С помощью методов фотометрии светового луча рассмотрены некоторые методические аспекты определения показателя ослабления света в водных средах фотометрами-прозрачномерами.

Для пояснення забарвлення регулярної компоненти білого світла, розсіяного вперед безбарвною діелектричною шорсткою поверхнею, запропоновано модель шорсткої поверхні з помірними параметрами шорсткості як специфічного антивідбиваючого шару. Показано, що така модель дозволяє пояснити спостережувану на практиці послідовність кольорів розсіяної вперед компоненти білого світла за мірою збільшення шорсткості поверхні. Представлено експериментальні підтвердження на користь цього підходу.

Рассмотрены причины, вызывающие снижение качества изображения объекта при его наблюдении сквозь среду со случайными неоднородностями показателя преломления. Подробно изложен механизм разрушения информации под влиянием фазовых искажений. Проведен обзор существующих методов достижения дифракционного предела разрешения инструмента, исследованы причины потери их эффективности при среднеквадратичном отклонении фазовых искажений 2pi и более, а также предложен способ, позволяющий преодолеть это ограничение.

Індекс рубрикатора НБУВ: В343.6

Рубрики:

Розсіяння світла

Шифр НБУВ: Ж16425 Пошук видання у каталогах НБУВ