Розкрито технологію побудови комплексу психодіагностичних заходів для оцінки систем шкільного життя. Проведено психолого-педагогічну діагностику виховного та навчального процесів. Висвітлено систему педагогічного впливу на всебічний розвиток особистості. Проаналізовано вплив методичної роботи на психолого-педагогічну культуру вчителя. Запропоновано словник спеціальних термінів. Наведено методичні розробки практичних занять.

Наведено основні напрями сучасної психотерапії, розглянуто метаструктуру психотерапії як єдину цілісну дисципліну у загальнопсихологічному контексті. Розкрито методологічні засади формування психотерапевтичного методу. Визначено взаємозв'язок між різними елементами теорії та техніки. Описано механізми впливу складових елементів теорії на психотерапевтичні стратегії. Викладено результати теоретичного аналізу та практичних досліджень щодо теорії та практики психотерапії узалежненої поведінки. Значну увагу приділено психотерапії такої поведінки підлітків.

Приведены основные направления современной психотерапии, рассмотрена метаструктура психотерапии как единая целостная дисциплина в общепсихологическом контексте. Раскрыты методологические основы формирования психотерапевтического метода. Определена взаимосвязь между различными элементами теории и техники. Описаны механизмы влияния слагаемых элементов теории на психотерапевтические стратегии. Изложены результаты теоретического анализа и практических исследований теории и практики психотерапии зависимого поведения. Особое внимание уделено психотерапии такого поведения подростков.

Висвітлено проблеми прогнозування сприйнятливості підлітків до психотерапевтичного сугестивного впливу за допомогою клінічних тест-проб на навіюваність. Досліджено особливості взаємозв'язку сугестивності та акцентуйованості соціально дезадаптованих підлітків. Здійснено порівняльний аналіз особливостей співвідношення навіюваності та акцентуйованості соціально дезадаптованих підлітків.

Досліджено проблеми тривожності у дітей молодшого шкільного віку. Розкрито зміст понять "тривога", "страх", "тривожність", "особистісна тривожність", "тривожні стани", "ситуативна тривожність", "адаптивні та дезадаптивні тривожні стани", "психологічна корекція", "психотерапія". У науковий обіг введено поняття "глибинне почуття сталості", сформульовано глибинний зміст тривожних переживань. Модифіковано діагностичні методики дослідження, спрямовані на вивчення тривожних станів у шкільному оточенні та поза межами школи. Розроблено методику вивчення зовнішніх і внутрішніх характеристик тривожних станів. Встановлено, що тривожні переживання мають суттєве значення в онтогенезі дитини, а їх адаптивні форми необхідні для повноцінного розвитку особистості. Показано, що для успішної психокорекції дезадаптивних тривожних станів дітей доцільно працювати не лише з їх зовнішніми проявами, а й з їх внутрішніми характеристиками. Розроблено й апробовано психокорекційну програму, яка включає опрацювання глибинної складової дезадаптивної форми тривожних станів молодших школярів.

Наведено результати комплексного зіставного аналізу американсько-європейських підходів до вивчення гіперактивного розладу з дефіцитом уваги (ГРДУ). Запропоновано визначення та встановлено мовленнєвий портрет дітей дошкільного віку з такими психологічними розладами та проаналізовано його особливості, які характеризуються специфічним проявом лінгвістичних (фонетичних, лексичних, граматичних), психологічних (когнітивних та особливостей реалізації мовленнєвих функцій), психолінгвістичних (сприймання, розуміння та породження мовлення) закономірностей. Виокремлено психологічний, лінгвістичний і психолінгвістичний підходи з конкретними рівнями зіставного аналізу мовлення дітей з ГРДУ та дітей групи норми. Запропоновано програму психолінгвістичного дослідження мовленнєвої діяльності дітей дошкільного віку з такими проблемами, встановлено особливості їх асоціативного простору й усного зв'язного мовлення.

Проаналізовано особливості прояву страхів у дошкільників. Визначено види страхів. Установлено, що профілактика та психокорекція страхів у дошкільників ефективна, якщо вона враховує психологічний детермінант страху у конкретної дитини, його вид та рівень інтенсивності прояву. Запропоновано систему методик для діагностики та психокорекції страхів за умов роботи групи дитячого дошкільного закладу.

Проанализированы особенности проявления страхов у дошкольников. Определены виды страхов. Установлено, что профилактика и психокоррекция страхов у дошкольников эффективна, если она учитывает психологический детерминант страха у конкретного ребенка, его вид и уровень интенсивности проявления. Предложена система методик для диагностики и психокоррекции страхов в условиях работы группы детского дошкольного заведения.

Проведен теоретический анализ проблемы отклоняющегося поведения среди несовершеннолетних, рассмотрены основные факторы и механизмы его проявления. Приведены социально-психологические характеристики детей из "группы риска", показаны пути их психологической поддержки. Рассмотрены основные концепции аддиктивного поведения, причины суицида в среде подростков, особенности сексуальной активности несовершеннолетних. Уделено внимание профилактике подростковой агрессии и делинквентности.

Виділено значущі чинники, які збільшують ризик формування гіперактивного розладу та дефіциту уваги (ГРДУ) у ранньому віці. Проаналізовано методи психологічної діагностики, психологічної корекції та психотерапії дітей дошкільного та молодшого шкільного віку з ГРДУ.

Досліджено сутність поняття "комп'ютерна ігроманія неповнолітніх" та охарактеризовано зазначений феномен у психолого-юридичному аспекті. Визначено стадії психологічної залежності від комп'ютерних ігор і встановлено взаємозв'язки між комп'ютерною ігроманією неповнолітніх і вчиненими ними правопорушеннями. На підставі проведеного емпіричного дослідження складено психологічний портрет неповнолітнього геймера. Висвітлено напрями та зміст профілактичної діяльності, розроблено психопрофілактичну програму та психолого-педагогічні рекомендації для підвищення ефективності її попередження. З метою попередження геймблінгу розроблено й апробовано психологічний тренінг "Профілактика комп'ютерної ігроманії неповнолітніх" на групі школярів у складі 29-ти осіб.

Наведено результати теоретичного та експериментального вивчення проблеми суїцидальної поведінки (СП) підлітків, визначено її чинники, прояви та способи корекції. Встановлено, що для осіб, яким не притаманні патопсихологічні властивості, визначальним є соціально-психологічний чинник. Розкрито домінуючий чинник СП у підлітків - наслідування поведінкових взірців поділених субкультурою, який реалізується за допомогою когнітивних процесів. Доведено, що підліткова субкультура з елементами автономності, риторичності, максималізму, нігілізму, конформізму, посутньої текстуальності, проявляється в ігрових формах, та не містить засторог проти суїцидальності, а також сприятлива для вироблення суїцидальних сценаріїв та їх реалізації. Запропоновано психокорекційні заходи щодо запобігання СП підлітків.

Визначено зміст поняття про початкову невротизацію дитини, яка охоплює три перші рівні загального процесу невротизації та вчасна психологічна корекція якої є засобом психопрофілактики її подальшого поглиблення та формування невротичної особистості. Розкрито психологічні умови ефективного використання зарубіжної психотерапевтичної концепції та технології системної сімейної психотерапії психологічного засобу профілактики та корекції початкової невротизації дітей шкільного віку. Розроблено модифікацію класичної технології системної сімейної психотерапії. Одержано експериментальні підтвердження ефективності застосування модифікації класичної технології системної сімейної психотерапії через нівелювання з її допомогою емоційно-афективного напруження та підвищення рівня соціальної компетенції у дітей шкільного віку з початковою невротизацією. Надано й апробовано методику суб'єктивної експрес-діагностики рівня невротизації системи "дитина-батьки" для використання практичними психологами.

Досліджено соціально-психологічні основи розвитку та корекції особистості підлітка в нормі та у разі зорової патології. Висвітлено загальні теоретичні питання особистісного розвитку, психологічного супроводу, організації психологічної діагностики, індивідуальної та групової психологічної корекції. Наведено результати теоретико-експериментального дослідження проблеми особистісного зростання підлітків у нормі та у разі зорової патології.

Исследовано социально психологические основы развития и коррекции личности подростка в норме и при зрительной патологии. Освещены теоретические вопросы личностного развития, психологического сопровождения, организации психологической диагностики, индивидуальной и групповой психологической коррекции. Приведены результаты теоретико-експериментального исследование проблемы личностного роста подростков в норме и во время зрительной патологии.

Проаналізовано різні теорії особистості, особливості психосоціального розвитку у підлітковому віці та його основні соціальні чинники. Встановлено, що формування особистості підлітків з глибокими порушеннями зору суттєво обтяжене важким сенсорним дефектом. Визначено детермінанти соціальної взаємодії, вивчено та розкрито їх особливості у підлітків з глибокими порушеннями зору. Проведено аналіз теоретичних, методичних та організаційних засад психологічного супроводу, надано його визначення, розроблено теоретичну модель та концепцію. Експериментально апробовано методики тренінгів для школярів і педагогів спеціальних закладів освіти для дітей з порушеним зором.

Викладено теоретичні основи та передумови психокореційної практики, методи корекції пізнавальної, емоційно-вольової сфер і поведінки особистості. Проаналізовано психокорекційний вплив з позицій триєдиного принципу особистісного саморозвитку в психологічній корекції. Розкрито розвиток особистості в онтогенезі. Розглянуто проблему корекції пізнавальної діяльності в дитячо-юнацькому віці. Досліджено розвиток творчих здібностей дітей дошкільного та шкільного віку. Увагу приділено корекції особистісних проблем і поведінки в дитячо-юнацькому віці.

Надано класичне, а також сучасне розуміння аутизму з точки зору психоаналізу. Зазначено щодо сучасних підходів в інтерпретації та терапії аутизму, за якого не виявлено органічну симптоматику. Як варіанти терапії цього порушення запропоновано нові підходи психоаналітичної терапії, комплексну терапію, батьківське консультування.

Описано особливості діагностичної роботи з дітьми з гіперактивністю та дефіцитом уваги, виділено основні симптоми синдрому. Наведено методи та способи діагностичної роботи, вказано на необхідність враховувати індивідуальні особливості кожного випадку, відповідати потребам дитини та її рідних, розробляти психодіагностичну модель окремо для кожної дитини.

Здійснено теоретичний аналіз ігрової терапії як засобу психологічної допомоги дітям, обгрунтовано механізми корекційного впливу гри, функції психолога-терапевта. Зазначено, що у грі відбувається вільне самостійне розкриття. Визначено, що гра розглядається дослідниками як головний засіб пізнання дітей, тому що в ній діти щиро і вільно виражають свої почуття, оволодівають новими уміннями, розкривають соціальну компетентність і збагачують індивідуальний досвід, засвоюють нові способи розв'язування проблем і виходу із складних ситуацій. Аргументовано, що найприйнятнішим для застосування ігротерапевтичного методу вважається вік від 3-х до 12-ти років. Підкреслено, що завдяки ігротерапії відбувається нове відкриття власного буття, відокремлення від зовнішніх оцінок і помилкових уявлень про себе, зменшення емоційної напруги дитини.

Сделан теоретический анализ игровой терапии как средства психологической помощи детям, обоснованы механизмы коррекционного влияния игры, функции психолога-терапевта. Указано, что в игре происходит свободное самостоятельное раскрытие. Определено, что игра рассматривается исследователями как главное средство познания детей, потому что там дети искренне и свободно выражают свои чувства, овладевают новыми умениями, раскрывают социальную компетентность и обогащают индивидуальный опыт, усваивают новые способы развязывания проблем и выхода из сложных ситуаций. Аргументировано доказано, что наиболее приемлемым для использования игротерапевтического метода является возраст от 3-х до 12-ти лет. Подчеркнуто, что благодаря игротерапии происходит новое открытие собственного бытия, отделение от внешних оценок и ошибочных представлений о себе, уменьшение эмоционального напряжения ребенка.

Визначено, що чим більш партнерські стосунки в сім'ї, чим частіше батьки проявляють зацікавленість дитиною, заохочують до спільного проведення часу, до мовленнєвої активності, тим вищий рівень комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини та навпаки. Обгрунтовано, за якими напрямками має будуватися корекційна робота та методи і прийоми, які доречно використовувати для реалізації цілей і завдань. Підкреслено, що для успішного розвитку у дітей комунікативних умінь і формування культури мовленнєвого спілкування необхідно враховувати особливості комунікативно-мовленнєвого розвитку, потреби, які його мотивують, специфіку родинного спілкування.

Обращено внимание на то, что чем больше партнерскими складываются отношения в семье, чем чаще родители проявляют заинтересованность ребенком, поощряют к совместному проведению времени, к речевой активности, тем высший уровень коммуникативно-речевого развития ребенка и наоборот. Обосновано, за какими направлениями должна строиться коррекционная работа, методы и приемы, которые уместно использовать для реализации целей и задач. Подчеркнуто, что для успешного развития у детей коммуникативных умений и формирования культуры речевого общения необходимо учитывать особенности коммуникативно-речевого развития, потребности, которые его мотивируют, специфику семейного общения.

Окреслено актуальність проблеми підліткової депресивності внаслідок зростання епідеміологічних тенденцій деформації психологічного здоров'я. Подано розробку авторської моделі психопрофілактики депресивності в підлітковому віці, зокрема розвивально-психокорекційної програми подолання депресивності у підлітків, які сприятимуть запобіганню деструктивним тенденціям і відновленню психологічного та емоційного балансу.

Подчеркнута актуальность проблемы подростковой депрессивности в результате роста эпидемиологических тенденций деформации психологического здоровья. Подана разработка авторской модели психопрофилактики депрессивности в подростковом возрасте, в частности развивающе-психокоррекционной программы преодоления депрессивности у подростков, которые будут способствовать предотвращению деструктивных тенденций и возобновлению психологического и эмоционального баланса.

It is emphasized actuality of the problem of juvenile depression as a result of growth of epidemiology tendencies of psychological health deformation. It is presented the model of psychological prophylaxis of depressiveness in teen age, in particular developing and psycho-correcting programs of overcoming depressiveness of teenagers allowing to prevent destructive tendencies and enabling renewal of psychological and emotional balance.

Визначено чотири напрями психологічного супроводу щодо забезпечення оптимальних умов розвитку та навчання учнів з психофізичними вадами у масовій школі. Подано зміст та методику здійснення напряму "психокорекційна допомога дитині". Розкрито її складові: групова психокорекція, індивідуальна психокорекція, узгодження психологічного впливу з навчально-виховною роботою з метою перенесення результатів психокорекції у діяльність та поведінку дитини. Виокремлено періоди психологічного супроводу: інтенсивної корекції, закріплення і поглиблення досягнутих результатів, підтримка поступального психічного розвитку дитини та профілактика можливих ускладнень. Розглянуто три спільні напрями психокорекції для дітей з різними типами дизонтогенезу в умовах інтегрованого навчання. Викладено умови успішності корекційної роботи. Акцентовано увагу на забезпеченні поетапності поступального психокореційного впливу. Запропоновано методи психокорекційної роботи: вправи розвивального характеру, сюжетно-рольові ігри, арттерапія, психогімнастика. Окреслено форми співпраці педагогів з сім'ями дітей.